Рішення № 88074727, 06.03.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2020 року № 320/5260/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про зобов`язання вчинити дії,

о б с т а в и н и с п р а в и:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому позивач просить суд:

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області звернутись з поданням відповідно до вимог чинного законодавства України до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області щодо повернення ОСОБА_1 сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна від 31.08.2018 у розмірі 5890,00 грн. відповідно до квитанції № 0.0.1122003089.1 від 31.08.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 31 серпня 2018 року позивачем придбано нерухоме майно – двокімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . При нотаріальному посвідченні договору нею сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 5 890,00 грн.

Вважає, що такий збір сплачено безпідставно, оскільки житло позивачем придбавалося вперше, а відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» громадяни, які придбавають житло вперше не є платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 7 жовтня 2019 року провадження у даній адміністративній справі відкрито, справа призначена за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області.

29 жовтня 2019 року представник відповідача через службу діловодства суду подав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечив та просив суд відмовити у його задоволенні. Стверджував, що позивачем не було надано документів, на підтвердження факту перебування її у черзі на одержання житла або придбання житла вперше. У зв`язку з чим, у відповідача відсутня можливість підтвердити необхідність повернення позивачу сплачених коштів страхового збору з операції купівлі-продажу нерухомого майна.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

31 серпня 2018 року між ОСОБА_2 Миколою Миколайовичем (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно пункту 2 правочину ціна нерухомого майна, що купується покупцем за цим договором, становить 589 000,00 грн. Вказаний договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Фоліс І.А. та зареєстрований в реєстрі за № 2617.

Перед укладенням вищезазначеного правочину позивач сплатила збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1 відсотка від вартості придбаного житла, а саме 5 890,00 грн., що підтверджується квитанцією від 31 серпня 2018 року № 0.0.1122003089.1.

В подальшому ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з вимогою про повернення коштів у розмірі 5 890,00 грн., як безпідставно сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування при придбанні житла вперше.

Відповідач листом від 11 вересня 2019 року № 1614/105-04/2 у відповідь на звернення позивача повідомив про відсутність підстав для повернення вказаного збору, посилаючись на те, що Пенсійний фонд України не володіє даними державного реєстру та правочинів щодо укладення договорів купівлі-продажу нерухомого майна. Також позивачу роз`яснено про право звернутися до суду із позовом про повернення сплаченого збору на обов`язкове державне.

Не погоджуючись із діями відповідача щодо відмови у поверненні суми сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості, позивач звернулась з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України від 26.06.1997, № 400/97-ВР «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до абзацу першого пункту 9 статті 1 даного Закону платниками збору на обов`язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» врегульовані Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1740 від 03.11.1998 року (далі - Порядок № 1740).

Згідно з пунктом 15-1 Порядку № 1740 збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Пунктом 15-3 Порядку № 1740 визначено, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Суми збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками, зазначеними у пункті 15-1 цього Порядку, за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.

Таким чином, із загального правила про обов`язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено винятки для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла, або придбавають житло вперше.

На підтвердження обставин придбання житла вперше суд дослідив наданий позивачем витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 31.08.2018 (індексний номер витягу: 136138070), з якого вбачається факт придбання позивачем квартири за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу квартири від 31.08.2018.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 20.09.2019 (індексний номер 181770153) ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить їй на праві приватної власності і зареєстрована за нею на підставі договору купівлі-продажу квартири від 31.08.2018.

Відомості про реєстрацію за позивачем придбаного житла, окрім вказаної вище квартири, у реєстрі відсутні.

Інших відомостей про придбання житла та наявність нерухомого житлового майна у позивача немає.

Відповідачем вказані доводи та інформація не спростовані, судом протилежного за результатами розгляду справи не встановлено.

Суд, приймаючи до уваги надані позивачем документи, приходить до висновку, що позивач придбала житло (квартиру) вперше. Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували факт придбання позивачем житла вперше, та свідчили б про відсутність у неї права на звільнення від сплати збору відповідачем не надано, а судом не встановлено.

Станом на час придбання позивачем нерухомості, як і станом на час розгляду справи, в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбаває таку нерухомість. Водночас, вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України з проханням дати тлумачення терміну «придбавають житло вперше», що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування», визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.

Ухвалою Конституційного Суду України № 29-у/2000 від 23.03.2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.

За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України, як уповноваженого суб`єкта владних повноважень, зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше.

Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше, не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може впливати на порушення прав громадян, які наділені такими правами.

Адже саме держава не виконала свій обов`язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.

Таким чином, саме органи Пенсійного фонду України зобов`язані довести, що позивач придбав житло згідно з договором купівлі-продажу від 31.08.2018 не вперше. З врахуванням чого, необґрунтованими є покликання відповідача на обов`язок позивача подати додаткові документи, які підтверджують відсутність права власності позивача на інше нерухомого майно.

Суд зазначає, що «придбавання майна» не є юридично визначеним терміном, проте його використання у законодавстві на відміну від більш широкого поняття «набуття майна», означає не будь-який спосіб набуття майна, а конкретний - купівля-продаж, тоді як набуття майна внаслідок приватизації, спадкування, дарування та інше поняттям «придбавання майна» не охоплюється.

Оскільки будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбавання нею житла вперше та свідчили б про відсутність у неї права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано, а судом не встановлено, то позивач має право на повернення суми сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування як помилково сплаченого, за відсутності обов`язку здійснювати такий платіж.

Порядок повернення з державного бюджету коштів як помилково сплачених потребує дотримання певних умов та процедур.

Частиною другою статті 45 Бюджетного кодексу України визначено, що Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій.

Процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії визначені Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за № 1650/24182 (далі - Порядок № 787).

Відповідно до пункту 5 Порядку № 787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС)) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 215 від 15.04.2015, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Таким чином, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а такими органи є органи Пенсійного фонду України, то саме на цих суб`єктів покладено обов`язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету. При цьому належним органом, до якого вноситься подання (враховуючи повноваження територіальних органів Державної казначейської), у цій справі є Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області.

Оскільки судом встановлено право позивача на повернення суми сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування як помилково сплаченого, то з метою захисту прав, свобод та інтересів ОСОБА_1 , враховуючи завдання адміністративного судочинства та повноваження суду, передбачені частиною другою статті 245 КАС України, необхідно зобов`язати відповідача сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області відповідне подання про повернення позивачу помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Суд при вирішенні справи відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України враховує висновки щодо застосування норм права в аналогічних справах, викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 30.01.2018 у справі № 819/1498/17 (адміністративне провадження № К/9901/412/17), від 31 січня 2018 року у справі № 819/1667/17 (адміністративне провадження № К/9901/400/17), 20 березня 2018 року у справі № 819/1249/17 (адміністративне провадження № К/9901/396/17), від 19 червня 2018 у справі № 607/14722/16-а (адміністративне провадження № К/9901/45763/18), від 13.12.2018 у справі № 813/969/17 (адміністративне провадження № К/9901/30016/18).

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно вимог частини третьої статті 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Позивачем було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

У підсумку, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача, а позовні вимоги вважає такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у сумі 768,40 грн. згідно з платіжним дорученням від 20 вересня 2019 року № 0.0.1472198603.1, який підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ – 37955989, місцезнаходження: 09117, Київська область, м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 2) звернутись з поданням відповідно до вимог чинного законодавства України до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області щодо повернення ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна від 31.08.2018 у розмірі 5 890,00 грн. відповідно до квитанції № 0.0.1122003089.1 від 31.08.2018

Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) судовий збір в сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривен 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ – 37955989, місцезнаходження: 01196, м. Київ, пл. Л. Українки, буд. 1).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 06.03.2020

Суддя Я.В. Горобцова