Ухвала суду № 88073002, 02.03.2020, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/9899/20-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2020 року слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва Волкова С.Я. за участю секретаря судових засідань Бурого Є.В., прокурора Садового А.І., захисника - адвоката Юрченка А.Ф., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання слідчого слідчого вiддiлу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києва Чирик Вікторії Юріївни про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ :

02.03.2020 р. слідчий слідчого слідчого вiддiлу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києва Чирик В.Ю. звернулася до суду із клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, посилаючись на те, що у провадженні слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києва перебувають матеріали кримінального провадження № 12020100060000955 від 19.02.2020 р. за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_2 , відносно якого обвинувальний акт направлено до Шевченківського районного суду м. Києва за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, на шлях виправлення не став та вчинив новий корисливий майновий злочин за наступних обставин. Так, 28.02.2020 р. приблизно о 22:00 год. ОСОБА_2 шляхом вільного доступу зайшов до торгівельної зали магазину ТОВ «ПУЛ ЕНД БЕА Україна» (ЄДРПОУ 35534624) за адресою: м. Київ, пл. Спортивна, 1-А. Перебуваючи у приміщенні вказаного магазину, ОСОБА_2 серед інших товарів, викладених у вільній розкладці в торгівельному залі на стелажах, помітив светр зеленого кольору артикул 5596/512/505, розмір xs, вартість якого становить з ПДВ 699,00 грн (без ПДВ 559,20 грн), після чого у останнього виник злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна. З метою доведення свого злочинного умислу ОСОБА_2 , усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки, та, бажаючи їх настання, діючи умисно, повторно, з корисливих спонукань, не маючи наміру оплачувати вартість товару, зайшов до примірочної, де приховав в портфель, який приніс із собою, светр зеленого кольору артикул 5596/512/505, розмір xs, вартістю з ПДВ 699,00 грн (без ПДВ 559,20 грн), після чого направився на вихід з магазину, таким чином, виконавши усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було завершено з причин, що не залежали від його волі, так, як він був зупинений працівниками охорони ТОВ «ПУЛ ЕНД БЕА Україна» (ЄДРПОУ 35534624). Своїми діями ОСОБА_2 завдав матеріальної шкоди магазину ТОВ «ПУЛ ЕНД БЕА Україна» (ЄДРПОУ 35534624) на загальну суму 699,00 грн.

Із клопотання вбачається, що 29.02.2020 р. ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно.

Слідчий, обґрунтовуючи клопотання, вважає наявними підстави для застосування до підозрюваного, який підозрюється у вчиненні злочину середньої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження волі на строк до п`яти років або позбавлення волі на той самий строк, запобіжний захід у виді тримання під вартою. Вважає наявними ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зокрема, що ОСОБА_2 може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інші кримінальні правопорушення.

Прокурор у судовому засіданні доводи клопотання підтримав, просив їх задовольнити.

Захисник, підозрюваний у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання, просили застосувати запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою.

Слідчий суддя, вивчивши клопотання, докази, якими воно обґрунтовується, заслухавши пояснення учасників провадження, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.

Встановлено, що 29.02.2020 р. ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Згідно ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

За змістом ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.

Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.

Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що не можна ставити питання, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Феррарі-Браво проти Італії»).

Слідчий суддя виходить з того, що на даному етапі провадженні він не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, він не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого дані у слідчого судді є підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, інкримінованого ОСОБА_2 .

Аналіз представлених доказів зв`язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства», рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»). Отже на даний час у кримінальному провадженні продовжують існувати обставини, з якими закон пов`язує можливість перебування особи під одним із запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України.

Слідчий суддя, вирішуючи питання про застосування до підозрюваного запобіжний захід, враховує положення, що передбачені КПК України, а також вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод, практики Європейського суду з прав людини, відповідно до яких обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо тільки в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою, між тим ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» зазначено, що наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер, та доводитися відповідними доказами. Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клоот проти Бельгії» серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться. Практика Європейського суду з прав людини свідчить, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред`явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.

Водночас слідчий суддя не погоджується з існуванням ризиків, про які вказує сторона обвинувачення, оскільки за рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Бойченко проти Молдови» тільки одне посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав, з яких вони вважають обґрунтованими твердження, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Мамедова проти Росії» Суд дійшов висновку, що посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальний елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребує позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

Як слідує із клопотання, сторона обвинувачення просить врахувати, що ОСОБА_2 повторно вчинив корисливий злочин середньої тяжкості, за який законом передбачено покарання у виді обмеження волі на строк до п`яти років або позбавлення волі на той самий строк, що він може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, втім відомостей, що підтверджували означене, слідчому судді не надано. Отже клопотання не містить переконливого обґрунтування доводів про наявність у підозрюваного наміру перешкоджати кримінальному провадженню у такий спосіб, що застосування більш м`якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а відтак застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є непропорційним меті, яка ставиться до його застосування.

Долучені до клопотання докази, містять дані щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_2 інкримінованого діяння та частково підтверджують ризики, при цьому в своїй сукупності це не може свідчити про наявність підстав для застосування до підозрюваного виняткового запобіжного заходу. Отже слідчий суддя, проаналізувавши всі надані сторонами докази та дані про особу підозрюваного, не знайшов підстав для задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов`язки передбачені частиною п`ятою ст. 194 КПК України.

Вивченням особи підозрюваного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено, що він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , отже, зважаючи на необхідність дотримання цілей кримінального провадження, принципів публічності, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, слідчий суддя з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків у зв`язку з тим, що в ході розгляду клопотання доведено на даний час обґрунтованість підозри та частково доведено актуальність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, приходить до висновку про наявність підстав для застосування до підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту у певний період доби у межах строку досудового розслідування із покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 3, 8, 21, 29, 55, 129, 129-1 Конституції України, ст.ст. 176, 177, 178, 181, 183, 184, 193, 194, 196, 205, 309, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В :

Відмовити слідчому слідчого вiддiлу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києва Чирик Вікторії Юріївні у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2..

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , запобіжний захід у виді домашнього арешту в межах строку досудового розслідування до 29 квітня 2020 р., включно, заборонивши останньому в період з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. залишати фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , за виключенням надання останньому невідкладної медичної допомоги та можливістю в разі необхідності відвідання лікарняних закладів.

Роз`яснити підозрюваному, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції України з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки передбачені ст. 194 КПК України, зокрема,

прибувати за кожною вимогою до суду, прокурора та слідчого:

не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Термін дії домашнього арешту та обов`язків, покладених судом, визначити в межах строку досудового розслідування, тобто 29 квітня 2020 р., включно.

У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 КПК України. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Визначити строк дії ухвали слідчого судді в межах строку досудового розслідування до 29 квітня 2020 р., включно.

Ухвалу передати для виконання органу Національної поліції України за місцем фактичного проживання підозрюваного ОСОБА_2 .

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя Волкова С.Я.