Постанова № 88072764, 06.03.2020, Оболонський районний суд міста Києва

06.03.2020 Справа № 758/7033/18

УКРАЇНА

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_______________

Унікальний 758/7033/18

Провадження №2-а/756/29/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2020 року Оболонський районний суд м. Києва, в складі:

головуючого судді Диби О.В.

за участю секретаря Табачука Д.О.,

представника позивача адвоката Андросович Г.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського роти №4 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції рядового поліції Палієнка Юрія Володимировича, Інспектора Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Коваленка О., Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що 14.05.2018 близько 18:30 год. він залишив автомобіль «Смарт» д.н.з. НОМЕР_1 на вільному місці по вул. Г.Сковороди, 5-А у м. Києві, де рух є одностороннім. Повернувшись близько 19:00 год. на місце паркування, виявив відсутність свого автомобіля. Позивач з`ясував, що автомобіль було тимчасово затримано та евакуйовано для зберігання з підстав того, що ОСОБА_1 здійснив зупинку транспортного засобу в зоні дії знаку 5.39 «Зона стоянки» із додатковою табличкою 7.17 «Інваліди», що поширює свою дію лише на мотоколяски і автомобілі, на яких установлено розпізнавальний знак «Інвалід» відповідно до вимог ПДР України.

Інспектором Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Коваленком О. складено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення п. 33 ПДР України за ст. 22 КУпАП та в рамках ст. 265-2 КУпАП тимчасово затримано транспортний засіб.

Вказував на те, що знаки були встановлені не у напрямку руху транспорту тому, їх дія не розповсюджувалася на позивача. Крім того, позивач є особою з інвалідністю, тому він мав право залишати транспортний засіб у зазначеному місці.

На підставі викладеного позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову від 15.05.2018 серії БР №740511 про притягнення ОСОБА_1 за ст. 22 КУпАП, стягнути з УПП у м. Києві матеріальну шкоду в розмірі 3 179,00 грн., моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн., а також витрати на правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити.

Відповідач поліцейський роти №4 УПП у м. Києві ДПП рядовий поліції Палієнко Ю.В. в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи судом повідомлявся, про що у матеріалах справи містяться відповідні документи. Під час розгляду справи надавав відповідні пояснення та вказував на те, що в його діях немає жодних порушень, оскільки транспортний засіб, яким керував позивач було припарковано у забороненому місці, і в супереч ПДР України на ньому не було відповідного знаку, що за кермом особа з інвалідністю.

Відповідач інспектор УПП у м. Києві ДПП Коваленко О. в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи судом повідомлявся за останнім відомим місцем роботи, про що у матеріалах справи містяться відповідні документи.

Представник відповідача УПП у м. Києві ДПП в судове засідання не з`явився, надав до суду відзив, у якому у задоволенні позовних вимог просив відмовити з підстав їх необґрунтованості. Вказав, що поліцейські діяли в межах вимог чинного законодавства.

Заслухавши пояснення учасників, повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

14.05.2018 інспектором Управління патрульної поліції у місті Києві Коваленком О. винесено постанову серія БР №740511 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 22 КУпАП, в якій зазначено, що 14.05.2018 о 18 год. 10 хв. по вул. Г.Сковороди, 5-А у м. Києві водій ОСОБА_1 здійснив зупинку в зоні дії знаку 5.39 «Зона стоянки» із додатковою табличкою 7.17 «Інваліди», чим порушив п. 33 ПДР України (а.с. 14).

Вказаною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 22 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді попередження.

Пунктом 33 ПДР України визначено, що знак 5.39 «Зона стоянки» визначає зону, де дозволена стоянка, за умов, що зазначаються на знакові або додаткових табличках під ним.

Додаткова табличка означає, що дія знака 5.38, 5.39 поширюється лише на мотоколяски і автомобілі, на яких установлено розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю» відповідно до вимог цих Правил.

Із змісту оскаржуваної постанови убачається, що ОСОБА_1 , порушивши п. 30 ПДР України, вчинив правопорушення, передбачене ст. 22 КУпАП, та до нього було застосовано адміністративне стягнення у вигляді попередження.

Згідно із ч.5 ст. 122 КУпАП зупинка чи стоянка транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю (крім випадків вимушеної стоянки), а так само створення перешкод водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у зупинці чи стоянці керованих ними транспортних засобів, неправомірне використання на транспортному засобі розпізнавального знака «Водій з інвалідністю» - тягнуть за собою накладення штрафу від шістдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Однак позивач не притягувався до відповідальності за ч.5 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до ст. 24 КУпАП за вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись такі адміністративні стягнення: 1) попередження; 2) штраф; 2 1) штрафні бали; 3) оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об`єктом адміністративного правопорушення; 4) конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об`єктом адміністративного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення; 5) позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання); позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; 5 1) громадські роботи; 6) виправні роботи; 6 1) суспільно корисні роботи; 7) адміністративний арешт; 8) арешт з утриманням на гауптвахті.

Таким чином попередження - це окремий вид адміністративного стягнення, який може бути застосований до особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у випадку, якщо такий вид адміністративної відповідальності передбачений нормами діючого законодавства України.

В той же час, положеннями ст. 22 КУпАП визначено, що при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

У відповідності до ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення.

Зазначеним вимога, оскаржувана постанова не відповідає.

Таким чином, в оскаржуваній постанові інспектором Управління патрульної поліції у місті Києві Коваленком О. не зазначено суть вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення із зазначенням нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, та застосовано не визначене, зокрема ст. 22 КУпАП адміністративне стягнення у вигляді попередження, оскільки вказана норма передбачає можливість звільнення особи від відповідальності, а не застосування до неї одного із видів адміністративного стягнення.

За таких обставин, вимога ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови від 15.05.2018 серії БР №740511 про притягнення його до адміністративної відповідальності, підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги про відшкодування завданої матеріальної шкоди слід зазначити наступне.

Згідно Акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 14.05.2018 поліцейським роти №4 УПП у м. Києві ДПП рядовим поліції Палієнком Ю.В. було здійснено огляд та тимчасове затримання автомобіля «Смарт» д.н.з. НОМЕР_2 (а.с. 13).

16.05.2018 ОСОБА_1 сплатив на користь ТОВ «Вейп Естейр» за послуги евакуатора у розмірі 1 500,00 грн., та за зберігання транспортного засобу у розмірі 432,00 грн., що підтверджуються наявними у матеріалах справи квитанціями №26 та №27 (а.с. 18, 19).

За приписами ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Однак ст. 265-2 КУпАП визначено, що у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 121, частинами третьою, четвертою, п`ятою та шостою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, порушення правил зупинки чи стоянки на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, транспортних засобів, оснащених електричними двигунами (одним чи декількома)), статтями 122-5, 124, 126, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130, статтями 132-1, 206-1 цього Кодексу, працівник уповноваженого підрозділу, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, що дозволяється виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, або транспортний засіб розміщений на місцях, призначених для зупинки, стоянки, безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, призначених для зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, оснащених електричними двигунами (одним чи декількома), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. При тимчасовому затриманні транспортного засобу складається акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно пп. ґ п. 30.3 ПДР України на відповідних транспортних засобах установлюються такі розпізнавальні знаки, як, зокрема, розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю» - квадрат жовтого кольору із стороною 150 мм і чорним зображенням символу таблички 7.17 Табличка 7.17 «Інваліди». Знак розміщується спереду і ззаду на механічних транспортних засобах, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять пасажирів з інвалідністю.

Також, як зазначалося, у п. 33 ПДР України вказано, що дія знака 5.38, 5.39 поширюється лише на мотоколяски і автомобілі, на яких установлено розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю» відповідно до вимог цих Правил.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи з дитинства, про що свідчить наявне у матеріалах справи пенсійне посвідчення НОМЕР_4 серія НОМЕР_3 (а.с. 8).

Разом з тим, на автомобілі «Смарт» д.н.з. НОМЕР_2 не було установлено розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю» в порушення вимог ПДР України, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не заперечувалося стороною позивача.

Відповідно до п.8.2 - 1 ПДР України дорожні знаки застосовуються відповідно до цих Правил і повинні відповідати вимогам національного стандарту.

Дорожні знаки повинні розміщуватися таким чином, щоб їх було добре видно учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби. При цьому дорожні знаки не повинні бути закриті повністю або частково від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами.

Дорожні знаки повинні бути видимими на відстані не менш як 100 м за напрямком руху та розміщеними не вище 6 м над рівнем проїзної частини.

Дорожні знаки встановлюються обабіч дороги на тому її боці, що відповідає напрямку руху. Для поліпшення сприйняття дорожніх знаків вони можуть бути розміщені над проїзною частиною. Якщо дорога має більше ніж одну смугу для руху в одному напрямку, установлений обабіч дороги відповідного напрямку дорожній знак дублюється на розділювальній смузі, над проїзною частиною або на протилежному боці дороги (у разі, коли для руху в зустрічному напрямку є не більше ніж дві смуги).

Дорожні знаки розміщуються таким чином, щоб інформацію, яку вони передають, могли сприймати саме ті учасники руху, для яких вона призначена.

З наданих суду доказів убачається, що дорожній знак 5.39 «Зона стоянки» із додатковою табличкою 7.17 «Інваліди» був розміщений в протилежному напрямку відносно руху, тому суд не може прийти до висновку, що він був розміщений у відповідності до п.8.2-1 ПДР України і розповсюджував свою дію на місце зупинки позивача.

Таким чином, незважаючи на те, що на транспортному засобі, яким керував позивач, не було установлено розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю», поліцейський роти №4 УПП у м. Києві ДПП рядовий поліції Палієнко Ю.В., при здійсненні тимчасового затримання транспортного засобу прийшов до передчасного висновку, що транспортний засіб «Смарт» д.н.з. НОМЕР_2 був припаркований з порушенням норм чинного законодавства та в межах дії відповідного дорожнього знаку.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що дії поліцейського роти №4 УПП у м. Києві ДПП рядового поліції Палієнка Ю.В., при здійсненні тимчасового затримання автомобіля «Смарт» д.н.з. НОМЕР_2 , та доставляння його на штрафний майданчик не відповідають нормам чинного законодавства.

З матеріалів справи убачається, що позивач сплатив за послуги евакуатора та зберігання транспортного засобу 1932 грн. у зв`язку із тим, що він був доставлений на штрафний майданчик і деякий час там зберігався.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про неправомірність дій поліцейського роти №4 УПП у м. Києві ДПП рядового поліції Палієнка Ю.В., при здійсненні тимчасового затримання автомобіля «Смарт» д.н.з. НОМЕР_2 , та доставляння його на штрафний майданчик, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення на його користь майнової шкоди у розмірі 1932 грн.

Із пояснень позивача убачається, що він орендував автомобіль у власника на період з 14.05.2018 по 16.05.2018 та просить стягнути на його користь витрати, пов`язані з орендою.

У відповідності до п. Договору оренди (прокату) автомобіля №02/05 від 14.05.2018 ФО - П ОСОБА_2 надав ОСОБА_1 у строкове платне користування автомобіль «Смарт» д.н.з. НОМЕР_2 , вартість прокату автомобіля складає 1 200,00 грн.

Однак за приписами ч. 2 ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Враховуючи ту обставину, що вказаний договір оренди не був посвідчений нотаріально та по своїй суті є нікчемним у зв`язку із недотриманням форми його укладення, то суд вважає даний доказ недопустимим та таким, що не може бути взятий судом до уваги при доказуванні розміру шкоди.

Інших підтверджень сплати позивачем грошових коштів за оренду автомобіля та понесення витрат, суду не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку про можливість задоволення позовних вимог про відшкодування майнової шкоди в частині стягнення 1932 грн.

Інші витрати у розмірі 56 грн. здійснені позивачем на власний розсуд, тому суд не вважає що такі кошти підлягають стягненню на його користь.

Позовна заява містить вимогу позивача про відшкодування завданої моральної шкоди, обґрунтовану тим, що ОСОБА_1 внаслідок незаконних дій працівників поліції зазнав значних моральних та душевних страждань, що призвело до погіршення стану здоров`я позивача.

Відповідно до положень ст. 23, 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини душевних страждань, ступеня вини відповідача, який завдав моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 (зі змінами та доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Позивачем не надано доказів, які б свідчили про заподіяння йому моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру так само як і не надано доказів, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вона заподіяна, з якого розрахунку та міркувань він виходив визначаючи розмір шкоди.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

Окрім іншого, позовна заява містить вимогу про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

У відповідності до ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів.

Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Як убачається з письмових матеріалів справи, між ОСОБА_1 та ТОВ «Адвокатська компанія «Центр-Лекс» було укладено Договір №23-05/18 про надання юридичних послуг від 23.05.2018 (а.с. 42-48).

Відповідно до п. 4.1 вказаного договору за надання Компанією послуг клієнт сплачує компанії плату за надання послуг, яка включає суму винагороди за надання послуг та відшкодування витрат (а.с. 44).

Згідно Рахунку №1/23-05/2018 від 23.05.2018 вартість юридичних послуг по представництву та супроводу адміністративного позову склала 5 000, 00 грн. (а.с. 49).

03.08.2018 ОСОБА_1 сплатив на користь ТОВ «Адвокатська компанія «Центр-Лекс» винагороду за юридичні послуги у розмірі 5 000, 00 грн., що підтверджується квитанцією №1 від 03.08.2018 (а.с. 50).

Проте, із ордеру про надання правової допомоги серії КС №367036 від 23.05.2018 убачається, що інтереси ОСОБА_1 на підставі договору від 23.05.2018 №б/н представляє адвокат Гудзевич І.А., яка здійснює адвокатську діяльність індивідуально (а.с. 20), а кошти сплачені на користь товариства.

Опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, матеріали справи не містять та представником позивача надані не були.

Крім того, у матеріалах справи відсутні будь-які підтвердження оплати ОСОБА_1 послуг, наданих саме адвокатом Гудзевич І.А.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Інших належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду, учасниками надано не було.

На підставі викладеного та керуючись ст. 9, 77, 242-246, 262, 286 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до поліцейського роти №4 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції рядового поліції Палієнка Юрія Володимировича, Інспектора Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Коваленка О., Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити частково;

Визнати протиправною та скасувати постанову від 15.05.2018 серії БР №740511 про притягнення ОСОБА_1 за ст. 22 КУпАП, винесену інспектором Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Коваленка О.;

Визнати дій поліцейського роти №4 УПП у м. Києві ДПП рядового поліції Палієнка Юрія Володимировича, при здійсненні тимчасового затримання автомобіля «Смарт» д.н.з. НОМЕР_2 , та доставляння його на штрафний майданчик - неправомірними;

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції (03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 9, код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН невідомо, АДРЕСА_1 ) 1932 грн. майнової шкоди.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити;

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Оболонський районний суд м. Києва.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Суддя: О.В. Диба