Ухвала суду № 88072731, 05.03.2020, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 754/991/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2020 р. суддя Дніпровського районного суд м. Києва Гаврилова О.В., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Страховий капітал», третя особа - Моторне (транспортне) страхове бюро України, про відшкодування шкоди, -

в с т а н о в и в:

До Деснянського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Страховий капітал», третя особа - Моторне (транспортне) страхове бюро України, про відшкодування шкоди, в якій позивач просить суд: стягнути з ОСОБА_2 різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), а саме суму в розмірі 140244,69 грн; стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Страховий капітал» завдану майнову шкоду в межах ліміту відповідальності за страховим полісом за мінусом франшизи, що дорівнює 99000,00 грн та відшкодувати витрати, понесені позивачем за проведення оцінки розміру завданої шкоди в розмірі 2500,00 грн, а всього 101500,00 грн.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 27 січня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Страховий капітал», третя особа - Моторне (транспортне) страхове бюро України, про відшкодування шкоди передано на розгляд до Дніпровського районного суду міста Києва.

02 березня 2020 року вказану позовну заяву було передано в провадження судді Гаврилової О.В. на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 лютого 2020 року.

Вивчивши матеріали поданої позовної заяви, вважаю, що позивачем порушено вимоги Цивільного процесуального кодексу України при зверненні з даним позовом до суду.

Як убачається з матеріалів позовної заяви, одним з відповідачів є юридична особа - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Страховий капітал» ( м.Дніпро,

вул. Богдана Хмельницького, 4, оф.214, код ЄДРПОУ 32206908).

Згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ідентифікаційний код юридичної особи 32206908 є кодом Приватного Акціонерного товариства «КАПІТАЛ-СК», місцезнаходження якого: м.Дніпро, вул. Богдана Хмельницького, 4, оф.214.

Як убачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, 17 жовтня 2019 року ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області відкрито провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства «КАПІТАЛ-СК» (справа №904/4398/19).

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2020 року за заявою Приватного акціонерного товариства «КАПІТАЛ-СК», м.Дніпро до боржника Приватного акціонерного товариства «КАПІТАЛ-СК», 49051, м.Дніпро, вул.Богдана Хмельницького, буд.4, офіс 214, код ЄДРПОУ 32206908 про визнання банкрутом, постановлено:

Закрити процедуру розпорядження майном боржника Приватного акціонерного товариства "КАПІТАЛ-СК", 49051, м.Дніпро, вул.Богдана Хмельницького, буд.4, офіс 214, код ЄДРПОУ 32206908.

Припинити повноваження розпорядника майна Приватного акціонерного товариства «КАПІТАЛ-СК», 49051, м.Дніпро, вул.Богдана Хмельницького, буд.4, офіс 214, код ЄДРПОУ 32206908 арбітражного керуючого Штельманчука М.С.

Визнати Приватне акціонерне товариство «КАПІТАЛ-СК», 49051, м.Дніпро, вул.Богдана Хмельницького, буд.4, офіс 214, код ЄДРПОУ 32206908 - банкрутом.

Відкрити ліквідаційну процедуру у справі строком на 12 місяців, до 06.02.2021.

Ліквідатором Приватного акціонерного товариства «КАПІТАЛ-СК» призначити арбітражного керуючого Штельманчука Михайла Сергійовича (свідоцтво № 194 від 28.02.2013; 49044, м. Дніпро, бульвар Катеринославський, 2, офіс 610).

З метою виявлення кредиторів банкрута оприлюднити господарським судом Дніпропетровської області повідомлення про визнання ПрАТ «КАПІТАЛ-СК» банкрутом на офіційному веб - порталі судової влади України.

Заявлення кредиторських вимог в обов`язковому порядку здійснюється кредиторами до господарського суду Дніпропетровської області зі сплатою судового збору відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» та ліквідатору в порядку ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 17 Закону України 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Отже, поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно положень п.8 ч.1 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

21 жовтня 2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства

від 18 жовтня 2018 року № 2597-VIII (далі - Кодекс № 2597-VIII).

У пункті 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до статті 7 Кодексу № 2597-VIII спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (частина перша).

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи (частина друга вказаної статті).

Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи (частина третя вказаної статті).

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі

№ 607/6254/15-ц викладено правовий висновок про те, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.

Враховуючи що відповідач у справі, який є юридичною особою, є боржником у справі про банкрутство, вимоги до вказаного відповідача не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки віднесені до юрисдикції господарського суду.

Статтею 20 ЦПК України визначено, що не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Згідно вимог ч.4 ст.188 ЦПК України, не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

За приписами пункту 2 ч.4 ст.185 ЦПК України заява повертається у випадках, коли порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу).

З огляду на викладене, враховуючи, що позивачем в позовній заяві об`єднано вимоги, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, суд убачає визначені пунктом 2 ч.4 ст.185 ЦПК України підстави для повернення позовної заяви позивачеві.

Частиною 7 ст. 185 ЦПК України встановлено, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

В даному випадку позивач не позбавлений можливості звернутися до суду цивільної юрисдикції з вимогою до відповідача - фізичної особи та до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, - з вимогою до відповідача юридичної особи.

Відповідно до положень п.2 ч.1 статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотання особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 4, 19, 20, 185, 258-261, 353, 354 ЦПК України, суддя -

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Страховий капітал», третя особа - Моторне (транспортне) страхове бюро України, про відшкодування шкоди - повернути позивачеві.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

У відповідності до п.п. 15.5 п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.

С у д д я