Рішення № 88071227, 26.02.2020, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/5745/19

Провадження № 2/645/295/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2020 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – судді Горпинич О.В.,

секретар судового засідання – Романюк А.О.,

за участю представника позивача – адвоката Петрофанової К.Р.,

третіх осіб – Бочки О.О., Швець М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Харкова в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради, треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, в якому просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на спадкове майно, що залишилося після смерті її батька ОСОБА_4 , а саме: право власності на 1/2 житлового будинку з надвірними спорудами в АДРЕСА_1 . В обґрунтування позову посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_4 , останнім місцем проживання якого було АДРЕСА_1 . Після його смерті залишилося спадкове майно, а саме: 1/2 частини житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначену частину житлового будинку ОСОБА_5 прийняв у спадщину від ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка в свою чергу прийняла зазначену частину житлового будинку у спадщину від свого сина ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Але, ні ОСОБА_6 , ні ОСОБА_4 за життя не отримували свідоцтво про право на спадщину. Проте, за правилами ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Згідно з довідкою КП «Харківське міське БТІ» Харківської міської ради, житловий будинок з надвірними спорудами в м. Харкові за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 23.11.1984 року. На час відкриття спадщини ОСОБА_7 , а саме ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з ним постійно проживала його мати ОСОБА_6 , що підтверджується її місцем реєстрації. Крім того, на той час, ОСОБА_7 мав неповнолітню доньку ОСОБА_8 .. Після смерті ОСОБА_7 , у зазначеному будинку проживала ОСОБА_6 , а починаючи з 2007 року ОСОБА_4 , якому вона була рідною тіткою. В останні роки свого життя ОСОБА_6 постійно хворіла, була неспроможна сама забезпечувати свої потреби, потребувала стороннього догляду, який здійснював ОСОБА_4 . Тому, 07.04.2010 року ОСОБА_6 склала заповіт, відповідно до якого все своє майно, де б таке не було, та з чого воно не складалося, і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті, та на що вона за законом матиме право заповідала ОСОБА_4 .. На час відкриття спадщини ОСОБА_6 , ОСОБА_4 постійно проживав з ОСОБА_6 , хоча був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Факт сумісного проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_6 підтверджується відповідями на адвокатський запит особами, які проживали по сусідству із ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .. Крім того, ОСОБА_4 здійснив поховання ОСОБА_6 , що підтверджується рахунком- заказом № НОМЕР_1 та квитанцією від 09.01.2013 року, виданою КП «Ритуал». За правилами ч. 3 ст. 1268 ЦК України ОСОБА_4 вважається таким, що прийняв спадщину, але за життя не отримав свідоцтво про право на спадщину. Відповідно до ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Позивачка зазначала, що вона є спадкоємицею ОСОБА_4 за законом. За оформленням права на спадщину вона 22.10.2018 року звернулася до приватного нотаріуса, проте їй постановою відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, в зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на нерухоме майно, а саме: на будинок АДРЕСА_1 .

На підставі викладеного позивач звернулася до суду із відповідним позовом.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.09.2019 року визначено головуючого суддю – Горпинич О.В..

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

07.10.2019 року провадження по справі відкрито та призначено підготовче судове засідання на 05.11.2019 року.

01.11.2019 року від представника Харківської міської ради надійшло клопотання згідно якого просили відкласти підготовче засідання, через зайнятість представника в іншій справі.

Справу відкладено на 02.12.2019 року.

19.11.2019 року від представника Харківської міської ради надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого заперечували проти задоволення позовних вимог, виходячи з наступного. Так, позивач вказує, що зазначену частину житлового будинку ОСОБА_4 прийняв у спадщину від ОСОБА_6 , яка в свою чергу прийняла зазначену частину будинку у спадщину від свого сина ОСОБА_7 .. Але, не надано документально підтвердженого факту прийняття спадщини ОСОБА_4 .. Фактів, що документально підтверджують спільне проживання померлого ОСОБА_4 із ОСОБА_6 не надано. Власником спірного будинку є ОСОБА_7 – син ОСОБА_6 .. Документального підтвердження прийняття батьком позивачки після смерті ОСОБА_6 спадщини не надано. Харківська міська рада наголошувала, що на момент смерті ОСОБА_6 , батько позивачки не був зареєстрований за однією адресою зі спадкодавцем на час її смерті, що підтверджується довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб: відомості про ОСОБА_4 відсутні, а тому позивачем по справі не надано до суду належних та допустимих доказів фактичного місця проживання. Позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували факт постійного проживання ОСОБА_6 з ОСОБА_7 , що підтвердило б фактичне прийняття спадщини ОСОБА_6 та фактичного прийняття спадщини батьком позивачки ОСОБА_4 при умові спільного проживання. Позивач стверджує, що її батько є племінником ОСОБА_6 , яка після смерті сина ОСОБА_7 фактично прийняла спадщину, так як проживали разом. Позивачем до позову не надано документів, які підтверджують родинний зв`язок між ОСОБА_4 та спадкодавцем ОСОБА_6 .. Відсутні документи, які підтверджують право власності спадкодавця ОСОБА_6 на домоволодіння по АДРЕСА_1 .

02.12.2019 року ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова задоволено клопотання позивача, витребувані спадкові справи, відкладено підготовче засідання на 18.12.2019 року.

17.12.2019 року до суду надійшла копія спадкової справи, №22/2018, заведеної після смерті ОСОБА_4 , 17.12.2019 року надійшла копія спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_7 , ОСОБА_6 ..

18.12.2019 року ОСОБА_1 подала заяву про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на спадкове майно, що залишилося після смерті батька ОСОБА_4 на 1/3 частину житлового будинку з надвірними спорудами в АДРЕСА_1 . В обґрунтування зазначалося, що після ознайомлення з матеріалами спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_7 , та спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_6 , позивач зменшив позовні вимоги, виходячи з наступного. Так, з матеріалів спадкової справи вбачається, що після смерті ОСОБА_7 заяву про прийняття спадщини написала ОСОБА_6 та ОСОБА_9 .. Крім того, на момент смерті ОСОБА_7 мав неповнолітню доньку ОСОБА_8 .. Таким чином житловий будинок з надвірними спорудами в АДРЕСА_1 успадкували рівними частинами ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 . Після смерті ОСОБА_7 у зазначеному будинку проживала спочатку сама ОСОБА_6 , а починаючи з 2007 року ОСОБА_4 , якому вона була рідною тіткою. На час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6 , ОСОБА_4 постійно проживав з останньою, хоча був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Верховний Суд України у своїй постанові від 10.01.2019 року по справі № 484/747/17 вказав, що відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

17.12.2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої вказувалося, що позивач не повинен доказувати родинні відносини між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , оскільки в даному випадку має місце не спадкування за законом, а спадкування за заповітом. Також вказувалося, що в даній справі мова йде про встановлення лише факту сумісного проживання, яке є важливим для встановлення факту автоматичного прийняття спадщини.

18.12.2019 року ухвалою Фрунзенського районного суд м. Харкова залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , задоволено клопотання позивача про виклик та допит свідків, закрито підготовче провадження по даній справі та призначено справу у відкрите судове засідання на 28.01.2020 року. 28.01.2020 року справа слухалася, допитана свідок ОСОБА_10 , свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 не з`явилися, проте представник позивача не наполягала на їх повторному виклику, через стан здоров`я останніх. В судовому засіданні від 28.01.2020 року оголошено перерву для повторного виклику в судове засідання третьої особи – ОСОБА_3 ..

В судове засідання, позивач не з`явилася, проте присутня її представник повністю підтримала позовні вимоги, просивши суд про їх задоволення.

Представник Харківської міської ради в судове засідання не з`явився, просив відкласти розгляд справи. Але, враховуючи, що це повторна неявка представника Харківської міської ради, суд прийшов до висновку, про можливість вирішення справи по суті.

В судовому засіданні треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 заперечували.

Суд, вислухавши думку сторін по справі, свідка, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Завданнями цивільного судочинства (ст. 2 ЦПК України) є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Здійснюючи правосуддя (ч. 1 ст. 5 ЦПК України), суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Суди, відповідно до ч. 1ст. 19 ЦПК України, розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Частиною 2 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод 1950 року, передбачено, що кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановлений законом, який вирішить спір щодо його права та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно довідки КП «Харківське міське БТІ» від 28.03.2019 року № 1056957 ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 23.11.1984 року на праві приватної власності належав житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 .

ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про смерть серія НОМЕР_2 , копія якого знаходиться в справі).

Після смерті ОСОБА_7 до 12-ї Харківської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини звернулися його мати ОСОБА_6 , його донька ОСОБА_13 (у подальшому прізвище змінено на « ОСОБА_14 », згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища) ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Також ОСОБА_7 мав доньку ОСОБА_13 (в подальшому прізвище змінено на « ОСОБА_16 », згідно свідоцтва про одруження серія НОМЕР_3 ) ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (свідоцтво про народження НОМЕР_4 ), яка на момент його смерті була неповнолітньою.

Свідоцтво про право власності на спадкове майно не видавалося.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_6 (свідоцтво про смерть серія НОМЕР_5 , копія якого знаходиться в матеріалах справи).

Після смерті ОСОБА_6 до 12-ї Харківської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_2 (онука померлої), ОСОБА_3 (онука померлої).

В матеріалах спадкової справи міститься довідка про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, які мешкають у приватному домоволодінні АДРЕСА_1 , згідно якої з ОСОБА_6 були зареєстровані та мешкали: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

ОСОБА_6 за життя склала 07.04.2010 року заповіт, згідно якого на випадок своєї смерті зробила розпорядження: все своє майно, де б таке не було, та з чого б воно не складалось, і взагалі, все те, що їй буде належати на день смерті, та на що вона за законом матиме право, заповідає – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Стаття 1216 ЦК України передбачає, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу) (ст. 1220 ЦК України).

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ст. 1233 ЦК України).

Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин (ч. 1 ст. 1235 ЦК України).

Заповідач може призначити спадкоємців у будь-якому поєднанні. Якщо заповідач має намір призначити спадкоємців фізичну особу, він не зобов`язаний керуватися наявністю у цієї особи зав`язків споріднення, шлюбу або утримання з ними. Заповідач може призначити спадкоємців як особу, яка входить до наступної черги спадкоємців за законом, навіть за умови існування спадкоємців попередньої черги, так і особу, яка взагалі не входить до жодної з п`яти черг спадкоємців за законом, і такий заповіт буде дійсним. В цьому виявляється один із аспектів фундаментального принципу спадкового права – принципу свободи заповіту.

Необхідно наголосити, що для спадкування за заповітом, дійсно, не має необхідності доказувати родинні відносини зі спадкодавцем.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ст. 1268 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто (ст.1269 ЦК України).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст. 1270 ЦК України).

Частинами 1-3 ст. 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Судом було встановлено, що у встановлений шестимісячний строк померлий ОСОБА_4 не звертався до нотаріуса із заявою при прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_6 ..

З пояснень представника позивача адвоката Петрофанової К.Р. було встановлено, що позивач вважає, що ОСОБА_4 фактично прийняв спадщину, оскільки він мешкав разом з ОСОБА_6 на день її смерті.

Із копії паспорту громадянина України на ім`я ОСОБА_6 вбачається, що остання була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . З копії паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_4 вбачається, що він був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . В матеріалах спадкової справи відкритої після смерті ОСОБА_6 міститься довідка Адміністрації Фрунзенського району Харківської міської ради № 1056-06, згідно якої на момент смерті ОСОБА_6 з 08.01.1985 року по день смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з нею були зареєстровані та мешкали: ОСОБА_2 , ОСОБА_18 .

В судовому засіданні була допитана в якості свідка ОСОБА_10 , яка пояснила, що ОСОБА_4 мешкав разом із ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , з 2007 року.

З боку позивача надані відповіді на адвокатські запити, згідно з якими ОСОБА_12 ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , письмово повідомили, що ОСОБА_4 проживав разом з ОСОБА_6 з 2007 року за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно рахунку-замовлення № 000711 від 10.01.2012 року ОСОБА_4 здійснив оплату за ритуальні послуг та предметів поховання ОСОБА_6 ..

Пунктом 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 визначено, що у разі відсутності в паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію місця проживання доказом постійного проживання можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкоємцем.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7 визначено, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Представник позивача в судовому засіданні, а також позивач у своїх вимогах посилалися на рішення Верховного Суду України, згідно якого вказувалося, що відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, вставленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

ОСОБА_4 не був зареєстрований разом із померлою ОСОБА_6 .. Проте представник позивача в судовому засіданні доводила факт проживання ОСОБА_4 із померлою ОСОБА_6 , про що свідчать показання свідка ОСОБА_10 , письмові пояснення ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , проте позивач не зверталась до суду з заявою про встановлення факту постійного проживання ОСОБА_4 із ОСОБА_6 на час відкриття спадщини.

В п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 зазначено, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

При цьому позивач не зверталась до суду з заявою про встановлення факту постійного проживання ОСОБА_4 зі спадкодавцем ОСОБА_6 на час відкриття спадщини.

Необхідно наголосити, що визнання за позивачем права власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті її батька, є можливим за умови встановлення факту постійного проживання ОСОБА_4 разом із спадкодавцем ОСОБА_6 на час відкриття спадщини, тобто на день смерті останньої.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 13, 19, 76-83, 141, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 06.03.2020 року.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , місце проживання чи перебування: АДРЕСА_2 .

Відповідач – Харківська міська рада, ЄДРПОУ 04059243, місце знаходження: м. Харків, м-н Конституції, 7.

Треті особи – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання чи перебування: АДРЕСА_3 ; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 , місце проживання чи перебування: АДРЕСА_1 .

Суддя: