Рішення № 88071156, 04.03.2020, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/4766/17

Провадження № 2/645/461/20

РІШЕННЯ

іменем України

04 березня 2020 року Фрунзенський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого - судді Бондарєвої І.В., при секретарі – Проневич Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, скасування реєстрації, треті особи: ОСОБА_3 , Департамент реєстрації Харківської міської ради,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням, вказуючи, що їй належить 54/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , які позивач отримала у спадщину після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .. Інші 46/100 частин будинку належить ОСОБА_3 Відповідач зареєстрований в частині житлового будинку позивача, але він з 2004 р. не проживає за місцем своєї реєстрації. Він вивіз усі свої речі та з того часу не спілкується з позивачем. Позивач зазначила, що відповідач повністю втратив інтерес будинку, як до місця постійного проживання. Він не бере участі у витратах на утримання та експлуатацію будинку, не сплачує комунальні платежі, не отримує поштової кореспонденції за місцем реєстрації. Реєстрація відповідача в належній позивачеві частці домоволодіння змушує позивача нести додаткові витрати на сплату комунальних послуг, чим порушуються права позивача як власника майна та чиняться перешкоди у користуванні та розпорядженні майном.

Посилаючись на положення ст. 321, 387, 391 ЦК України та ст.71 ЖК України, просить суд визнати ОСОБА_5 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, та скасувати його реєстрацію.

Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова від 26.04.2018 р. позовні вимоги задоволено частково. Визнано ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням в будинку АДРЕСА_1 , у задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовлено.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м.Харкова від 11.11.2019 р. заочне рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова від 26.04.2018 р. скасовано, справа призначена до нового розгляду в загальному порядку.

В судовому засіданні позивач та представник позивача - ОСОБА_6 позовні вимоги підтримали. При цьому позивач пояснила, що відповідач - її рідний брат, 15 років не проживає в спірному будинку, оскільки одружився та живе у дружини, за її місцем проживання, його речей в будинку немає. Їх матір, ОСОБА_4 , він не відвідував, не допомагав їй, на її похованні його не було. Його неповнолітні діти та дружина також ніколи не жили в спірному будинку. Мати сторін, ОСОБА_4 , зверталась до суду з позовом про визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, але у зв`язку з її смертю 15.09.2016 р. провадження у справі було закрито. 54/100 частин будинку складаються з двох частин, які мають окремі входи та окремі кухні. В одній з них мешкала їх мати, ОСОБА_4 , і в ній знаходиться опалення АГВ і лічильник електроенергії, в другій – житлові приміщення, де він зберігав свою зброю. Замки на дверях вона з матір`ю змінили лише в одному приміщенні - де розташовані АГВ і лічильник, тому що перед цим брат самовільно змінив замки в цьому приміщенні, і вони не мали до нього доступу. В інших приміщеннях вони замки не змінювали. Після цього, але за життя матері, відповідач приїхав до них та забрав зброю та якість свої речі. Після його від`їзду мати змінили замки на воротах. В спірному будинку він зареєструвався в 2014 р., без згоди матері, та без її згоди залишив у будинку свої сумки з якимись речами.

Відповідач в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та пояснив, що в 1993 р. він зареєструвався та постійно проживав у спірному будинку. В 2005 р. він одружився, та в зимовий період жив у дружини, в її квартирі на АДРЕСА_2 , оскільки в спірному будинку не було води та опалення. Він з дружиною та дітьми жив у меншій частині будинку, а в більшій частині жили мати з позивачем. В 2015 р.

позивач змінила ключі на воротах і він був змушений перелазити через забор, аби потрапити до будинку. З приводу перешкод у проживанні він звертався до дільничного інспектора поліції. Інколи сестра впускала його в будинок. У 2016 р., за життя матері, він ремонтував дах будинку, підлогу, вікна, та жив у будинку. Коли мати повідомила, що вони відключать опалення, аби уникнути конфлікту, він з сім`єю повернувся жити у квартиру дружини. Після смерті матері у 2016 р. сестра стала йому перешкоджати у проживанні.

Треті особи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце слухання справи були повідомлені вчасно та належним чином, ОСОБА_3 просила про розгляд справи за її відсутності, проти позову не заперечує, представник Департаменту реєстрації про причини неявки суду не сповістив, його не явка не перешкоджає розгляду справи.

В судовому засіданні встановлено, що позивач є власником 54/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 09.10.2017 р., власником інших 46/100 частин будинку є ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 30.05.2016 р. (а.с.3, 4).

Із змісту вказаного свідоцтва вбачається, до 09.10.2017 р. власником спірних 54/100 частин житлового будинку була ОСОБА_4 , мати сторін, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до даних адресно-довідкового підрозділу ГУДМС УДМС України в Харківській області, станом на 07.11.2017 р. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , з 17.09.2014 р. (а.с.19).

Згідно пояснень сторін, родина ОСОБА_4 , до якої належали її діти – ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , користувалась приміщеннями у житловому будинку літ.А-1 та у житловій прибудові літ.А1-1, а родина ОСОБА_3 користується приміщеннями у житловому будинку літ.Л-1 (а.с.6).

У свою чергу, за даними технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1 , житловий будинок літ.А-1 (квартира 2) складається з приміщень тамбуру, кухні, коридору, комори, житлової кімнати та підсобного приміщення, має окремий вхід. Житлова прибудова А1-1 (квартира 3) складається з приміщень тамбуру, трьох житлових кімнат та кухні, також має окремий вхід.

У судовому засіданні відповідач пояснив, що після свого одруження у 2005 р. він та його сім`я почали користуватись приміщеннями у житловому будинку літ.А-1, що позивачем не оспорювалось.

Згідно ч.1 ст.405 ЦК України, члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Таким чином, право користування житловими приміщеннями у спірному будинку було визначено ще його попереднім власником ОСОБА_4

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла (а.с.13).

Постановою державного нотаріуса Дванадцятої Харківської нотаріальної контори Синельникова І.П. від 07.04.2017 р. ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері, ОСОБА_4 , оскільки він не має права на обов`язкову частку у спадщині, згідно зі ст.1241 ЦК України (а.с.125).

За повідомленням Дванадцятої Харківської нотаріальної контори від 22.12.2017 р. за №4048/01-16, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 заведено спадкову справу № 141/2017, що містить: заяву від 17.02.2017 р. доньки спадкодавця ОСОБА_1 про прийняття спадщини за заповітом, посвідченим Дванадцятою Харківською державною нотаріальною конторою 01.12.2015 р. Інші заяви про прийняття спадщини або про відмову від спадщини до нотаріальної контори не надходили. 09.10.2017 р. ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом за реєстровим №1-486 на 54/100 частки житлових будинків літ. «А-1» та літ. «Л-1» з відповідною часткою надвірних будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.41).

Між тим, відповідач надав суду копію звернення до прокуратури Фрунзенського району, начальнику опікунської ради та до начальника відділу ОВІР Фрунзенського району від 10.01.2016 р., в якому він прохає про захист своїх житлових прав та прав його дітей ОСОБА_8 , 2004 року народження і ОСОБА_9 , 2008 року народження, оскільки власник будинку не дозволяє йому користуватись опаленням. Крім того, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 самовільно відчинила приміщення, яким він користується, змінили замки у його дверях, але не надали йому ключів (а.с.126)

За результатами розгляду вказаного звернення інспектором поліції Немишлянського ВП ГУНП в Харківській області наданий висновок від 16.01.2016 р., в якому встановлено, що ОСОБА_2 дійсно мешкав в одній з частин спірного житлового будинку, яку зачинив на час своєї тимчасової відсутності. 02.12.2015 р. його мати ОСОБА_4 , яка є власником будинку, відчинила це приміщення та змінила в ньому замки, аби мати до нього доступ (а.с.127).

Свідок ОСОБА_10 пояснив суду, що в період 2013-2017 р.р., один-два рази на рік, по дорозі додому, він на запрошення відповідача інколи заходив з ним у спірний будинок, де йшло будівництво, у зв`язку з чим відповідач з дружиною винаймали інше житло. При цьому відповідач розповідав свідкові, які будівельні роботи він вже зробив, а які планує зробити. Свідок бачив будівельні матеріали, чоловічий

одяг. Після цього свідок їхав собі додомуу, а відповідач залишався у будинку. Згодом відповідач повідомив свідкові, що його сестра змінила замки і в нього немає доступу до будинку.

Свідок ОСОБА_11 пояснив суду, що він проживає навпроти спірного будинку. Він складається з трьох частин: в одній проживають родичі сторін, в другій (меншій) жила їх бабуся, а в третій жили сторони та їх мати, ОСОБА_4 . Коли він одружився та переїхав до дружини, позивач зняла його з реєстрації. Коли він переїхав, свідкові невідомо. Близько 10 років тому свідок бачив, що ОСОБА_2 проводив будівельні роботи в їх частині. У нього постійно були проблеми з сестрою. Потім зі слів відповідача свідку стало відомо, що сестра змінила замки і він не може потрапити в будинок.

Інші свідки, допитані судом, – ОСОБА_12 та ОСОБА_13 також підтвердили суду факт не проживання відповідача у спірному будинку після його одруження, протягом 10-15 років, проте про причини його не проживання їм відомо зі слів позивача та померлої ОСОБА_4 .

Слід зазначити, що в обгрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст.ст.321, 387, 391 ЦК України, відповідно до яких право власності є непорушним. Власник має право витребувати своє майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Також позивач посилався на статтею 71 ЖК України, якою передбачено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Оцінивши надані докази, суд вважає, що оскільки позивач набула право власності на спірне житлове приміщення безоплатно, в порядку спадкування за заповітом після смерті попереднього власника, напевно знаючи, що вказане житлове приміщення обтяжене наявністю у ОСОБА_2 права на проживання, яке було йому надано попереднім власником, вона не має підстав вважати вказану обставиною такою, що порушує її права власника, пов`язані з користуванням та розпорядженням нерухомим майном.

Будь-яких доказів порушення відповідачем права власності позивача – матеріали справи не містять.

Також суд вважає, що в даному випадку позивачем неправильно визначений спосіб захисту порушеного права, а саме з підстав, передбачених ст.ст.71, 72 ЖК України, оскільки в даному випадку правовідносини, які складись, не регулюються положеннями глави 2 ЖК України, а підставою набуття відповідачем права користування житловим приміщенням було

Розглянувши справу в межах заявлених вимог та підстав, оцінивши надані доказі у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог за недоведеністю.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, в разі відмови у задоволенні позовних вимог, покладаються на позивача, відповідно до положень ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, скасування реєстрації, треті особи: ОСОБА_3 , Департамент реєстрації Харківської міської ради,– відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Харківського Апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, через Фрунзенський районний суд м.Харкова.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчисляється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий - суддя