Рішення № 8806811, 11.03.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

11.03.10           Справа № 13/257-09/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко», м. Макіївка;

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Артур-К», с. Чайки;

про стягнення 506533,22 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

Представники:

від позивача –Куліков М.О. (довіреність № 12/03 від 12.11.2009 р.);

від відповідача –не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніко»(далі – позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Артур-К»(далі –відповідач) про стягнення 506533,22 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов Договору № 21/1360ю від 05.01.2009 р. не розрахувався у визначений строк за одержаний товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 439551,45 грн., на яку нарахована пеня в сумі 66981,77 грн. за час прострочення платежу.

Ухвалою від 04.12.2009 р. господарський суд Київської області порушив провадження у справі № 13/257-09/19 та призначив її розгляд на 21.12.2009 р.

Ухвалою від 21.12.2009 р. суд відклав розгляд справи на 18.01.2010 р., у зв’язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та неподанням витребуваних судом документів.

Розпорядженням голови господарського суду Київської області від 12.01.2010 р., у зв’язку із закінченням строку повноважень судді Наріжного С.Ю., в чиєму провадженні знаходилася справа № 13/257-09, на підставі ст. 24 Закону України «Про судоустрій», справу передано до провадження судді Карпечкіна Т.П.

14.01.2010 р. позивач через загальний відділ господарського суду, на підставі ст. 22 ГПК України, подав заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої просить стягнути з відповідача 467144,89 грн. заборгованості та 80763,35 грн. пені за прострочку платежу.

Ухвалою від 25.01.2010 р. справу № 13/257-09 прийнято до провадження суддею Карпечкіним Т.П., присвоєно їй номер 13/257-09/19 та судове засідання призначено на 15.02.2010 р.

Присутній у судовому засіданні 15.02.2010 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, але письмовий відзив на позовну заяву та документи в підтвердження своїх заперечень не надав.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, в засіданні суду була оголошена перерва на 11.03.2010 р.

09.03.2010 р. через загальний відділ господарського суду відповідач подав додаткові документи, зокрема докази часткової оплати суми боргу, та клопотання про зупинення провадження у справі № 13/257-09/19 до набрання законної сили рішенням у справі № 28/30 пд за позовом ТОВ «Артур-К»до ТОВ «Ніко»про визнання договору № 21/1360ю від 05.01.2009 р. недійсним.

Присутній у судовому засіданні 11.03.2010 р. представник позивача проти зупинення провадження у справі заперечив, посилаючись на те, що відповідач навмисно затягує вирішення спору по суті.

Представник відповідача в засідання суду не з’явився, про причини неявки господарський суд не повідомив, письмовий відзив на позов не надав.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, відмовив в його задоволенні, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, оспорюваний відповідачем договір було ним схвалено, про що свідчить факт прийняття товару на підставі договору № 21/1360ю від 05.01.2009 р. та проведення платежів у відповідності з банківськими виписками за цим договором. Отже, фактично дії відповідача направлені на затягування розгляду справи та вирішення спору по суті, що суперечить ч. 3 ст. 22 ГПК України, якою передбачено, що сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглянута за наявними в ній матеріалами без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, за згодою представника позивача у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Ніко»(за договором –постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Артур-К» (за договором –покупець) 05.01.2009 р. було укладено Договір № 21/1360ю постачання продукції, за умовами якого постачальник зобов’язується поставити покупцю протягом строку дії договору лікарські препарати, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити зазначену продукцію (п. 1.1). Датою поставки продукції вважається дата відвантаження продукції, зафіксована в накладній. Право власності на продукцію переходить до покупця з моменту її передачі шляхом оформлення накладної (п. 2.6.). Оплата за поставлену продукцію здійснюється покупцем у грошовій формі шляхом перерахування узгодженої суми коштів, яка відповідає вартості переданої продукції, на рахунок постачальника протягом 45 календарних днів від дати поставки продукції, якщо інша дата не відображена у накладній на передану продукцію (п. 4.1.).

Додатковою угодою № 1 від 05.01.2009 р. до договору № 21/1360ю було виключено п. 5.3. договору.

На виконання умов договору, позивач у період з 22.01.2009 р. по 13.10.2009 р. за видатковими накладними у кількості 26 шт., копії яких залучені до матеріалів справи, поставив відповідачеві товар на загальну суму 2476023,54 грн. Факт отримання товарів відповідачем за видатковими накладними також підтверджується копіями довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, залучених до матеріалів справи.

Відповідач за одержаний товар розрахувався частково, перерахувавши кошти у розмірі 2004984,03 грн. та повернув товару на суму 3894,62 грн.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб’єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

У відповідності зі статтею 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності зі приписами статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На день розгляду справи відповідачем не надано доказів сплати заборгованості за отриманий товар у сумі 467144,89 грн. Отже, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підтверджені належними доказами наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно п. 5.2. договору, за невиконання або неналежне виконання грошових зобов’язань по даному договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченої продукції за кожний день прострочки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» № 543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 80763,35 грн. за розрахунками позивача, наведеними в додатку до позовної заяви та в заяві про збільшення позовних вимог, які є арифметично правильними.

Отже, виходячи з вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Артур-К»(08130, Київська область, с. Чайки, вул. В. Чайки, 4; код 21643699) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко»(86117, Донецька область, м. Макіївка, вул. Енгельса, 1; код 20390397) 467144 (чотириста шістдесят сім тисяч сто сорок чотири) грн. 89 коп. – боргу, 80763 (вісімдесят тисяч сімсот шістдесят три) грн. 35 коп. –пені, 5479 (п’ять тисяч чотириста сімдесят дев’ять) грн. 08 коп. –державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                          

Рішення підписано 19.03.2010 року