Рішення № 88067683, 05.03.2020, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/1610/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2020 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого судді: Оборонової І.В.,

за участю секретаря: Волкодав А.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м.Дубровиця справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в інтересах якого діє як законний представник його мати ОСОБА_3 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Дубровицька районна державна адміністрація про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом та просить визнати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим будинком АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що на підставі права приватної власності їй належить житловий будинок із надвірними будівлями АДРЕСА_1 . В даному будинку зареєстровані відповідачі, а саме: її син - ОСОБА_2 , (надалі відповідач - 1); колишня невістка - ОСОБА_3 (надалі відповідач - 2) та її онук - ОСОБА_4 (надалі відповідач-3). Після розлучення з вересня 2014 року, відповідач-2 з відповідачем-3, переїхали проживати в с.Залужжя Дубровицького району Рівненської області, а відповідач-1 поїхав на заробітки і зв`язку з ним на даний час немає. Самостійно реєстрацію місця проживання, відповідач-1 не бажає змінювати, а самі відповідач-2 та відповідач-3, не можуть змінити місце реєстрації, оскільки відповідача-3, не можна зняти без згоди батька відповідача-1, а мати - відповідач-2, не може змінити місце реєстрації без сина. Реєстрація в будинку відповідачів, перешкоджає позивачу оформити субсидію, внаслідок чого вона зазнає значних фінансових витрат та їй створюються перешкоди в користуванні її власністю.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали та просили позов задоволити з підстав, зазначених вище.

Після оголошення перерви, позивачем було подано заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Від відповідача-2, яка є законним представником відповідача-3, надійшла заява, у якій вона позовні вимоги визнає в повному обсязі, а справу просить розглянути без її участі. Також додала, що вона, а також її син, дійсно з лютого 2014 року не проживають у будинку АДРЕСА_1 (а.с.35).

Відповідач-1, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, про що свідчить розміщене оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про його виклик (а.с.81-85) в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

До початку судового засідання від представника третьої особи до суду надійшла заява про розгляд справи без участі.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 підтвердив, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не проживають протягом 3-х років в житловому будинку АДРЕСА_1 .

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача та свідків, дослідивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до копії біржової угоди купівлі-продажу нерухомості від 19 травня 1999 року, позивач є власником житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.5).

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно довідки про склад сім`ї №3759 від 25.09.2019 року, виданої виконавчим комітетом Дубровицької міської ради Рівненської області, до складу сім`ї ОСОБА_1 , яка проживає по АДРЕСА_1 (зареєстровано) входять: син - ОСОБА_2 ; онук - ОСОБА_4 та колишня невістка - ОСОБА_3 (а.с.6).

Як вбачається з акту обстеження матеріально-побутових умов від 25 вересня 2019 року, проведеного у складі депутата міської ради та представників громадськості в будинку АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 ; ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Фактично за вказаною адресою проживає тільки ОСОБА_1 (а.с.7).

Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов від 01 жовтня 2019 року, проведеного у складі депутата міської ради та представників громадськості ОСОБА_2 з вересня 2014 року не проживає в будинку АДРЕСА_1 (а.с.8).

Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов від 01 жовтня 2019 року, проведеного у складі депутата міської ради та представників громадськості ОСОБА_3 не проживає в будинку АДРЕСА_1 (а.с.9).

Згідно довідки №1376 від 26.09.2019 року, виданої виконкомом Залузької сільської ради Дубровицького району Рівненської області, ОСОБА_4 , який є онуком ОСОБА_1 , зареєстрований по АДРЕСА_1 , а фактично проживає в с.Залужжя Дубровицького району Рівненської області (а.с.10).

Як вбачається з довідки виданої Залузьким навчально-виховним комплексом "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад" №07 від 26.09.2019 року, ОСОБА_4 , 2011 року народження, дійсно навчається у 2-Б класі Залузького НВК "ЗОШ І-ІІІ ст. - ДНЗ" (а.с.11).

Як вбачається з копії свідоцтва про народження ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьками є: ОСОБА_2 та ОСОБА_6 (а.с.38).

Згідно акту обстеження умов проживання проведеного головним спеціалістом служби у справах дітей РДА - Позняк О.В. та провідним спеціалістом служби у справах дітей Дубровицької РДА - Лясковець В.П. від 18.11.2019 року, при проведенні обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_3 , яка проживає по АДРЕСА_2 встановлено, що син ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , навчається у Залузькому НВК, а тому з понеділка по п`ятницю він проживає в бабусі в с.Залужжя Дубровицького району Рівненської області, а на вихідні, святкові дні, канікули приїжджає до матері в м.Дубровиця Рівненської області. За вказаною адресою проживають: ОСОБА_7 ; ОСОБА_3 без реєстрації; дочка - ОСОБА_8 ; дочка - ОСОБА_9 ; син - ОСОБА_4 . Для ОСОБА_4 відведено окреме спальне місце з відповідною постільною білизною, є стіл для підготовки до уроків, підручники складені на поличках, дитячий одяг у шафі. В сім`ї створено належні умови для проживання дітей (а.с.43).

Відповідно до ч.4 ст.9 Житлового кодексу Української РСР, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Звертаючись до суду з позовом про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням ОСОБА_1 позовні вимоги обгрунтовує тим, що відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 більше одного року не проживають у житловому будинку, якого залишили добровільно, перешкод в користуванні ним їм ніхто не чинив.

Відповідно до ч.1 ст. 71, ст. 72 ЖК УРСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Вичерпного переліку поважності причин непроживання в житловому приміщенні законодавство не встановлює, у зв`язку з чим зазначене питання суд вирішує в кожному конкретному випадку, з урахуванням конкретних обставин справи.

Відповідно до ст.107 Житлового кодексу Української РСР, наймач жилого приміщення вправі за згодою членів сім`ї в будь-який час розірвати договір найму. У разі вибуття наймача та членів його сім`ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім`я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім`ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

Згідно з чч.1, 2 та 3 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи у малолітньому віці є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

За змістом ч.2 ст.18 закону «Про охорону дитинства», діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

У принц.4 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією №1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.59, передбачено, що дитина має користуватися благами соціального забезпечення. Їй має належати право на здорове зростання й розвиток; із цією метою спеціальні догляд і охорона мають бути забезпечені дитині та її матері, зокрема належний допологовий та післяпологовий догляд. Дитина повинна мати право на належні харчування, житло, відпочинок і медичне обслуговування.

Згідно вимог статті 405 ЦК України, члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 2 ст.386 ЦК України передбачено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачі-1, 2 з 2014 року не проживають і не користуються житловим будинком АДРЕСА_1 , де вони зареєстровані понад рік, перешкод в користуванні їм ніхто не чинив і жодних домовленостей з цього приводу сторони не мають.

Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Що стосується неповнолітнього відповідача-3, то варто зауважити, що висновком органу опіки та піклування - Дубровицької райдержадміністрації щодо захисту житлових прав малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за вих. №697/01.47 від 21.12.2019 року, за результатами проведеної бесіди з ОСОБА_3 встановлено, що після розлучення з ОСОБА_2 вона з сином ОСОБА_4 стали проживати разом з її батьками в с.Залужжя Дубровицького району Рівненської області, де хлопчик став відвідувати Залузький НВК. Місце проживання колишнього чоловіка їй не відоме, з сином він не бачиться і не спілкується. Згодом ОСОБА_3 вдруге вийшла заміж та стала проживати по АДРЕСА_2 . При цьому вважають недоцільним визнання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням по АДРЕСА_1 (а.с.63).

Проте, з таким висновком погодитись не можна, оскільки відповідно до ч.1 ст.160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Отже, із зазначеного вище, можна дійти висновку, що малолітні діти, не можуть самостійно визначати своє місце проживання.

Хоча сам по собі факт непроживання ОСОБА_4 в спірному будинку, не може бути безумовною підставою для визнання його таким, що втратив право користування зазначеним житлом, про що зазначено у постанові Верховного Суду від 10.07.2019 року у справі №465/7083/13-ц, проте, як встановлено судом з акту обстеження умов проживання від 18.11.2019 року та висновку органу опіки та піклування - Дубровицької райдержадміністрації щодо захисту житлових прав малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , малолітня дитина ОСОБА_4 навчається в Залузькому НВК та проживає з бабусею в с.Залужжя Дубровицького району Рівненської області. На вихідні, святкові дні, канікули він приїжджає до матері ОСОБА_3 , яка проживає по АДРЕСА_2 . Для ОСОБА_1 , створені належні умови для проживання, а саме: відведено окреме спальне місце для сну, відпочинку, він має письмовий стіл для підготовки до уроків, його зошити, книжки складені на поличках, а дитячий одяг у шафі.

Тому, виходячи з обставин справи, у даному випадку, малолітній ОСОБА_4 проживаючи разом з бабусею в с.Залужжя Дубровицького району Рівненської області та матір`ю по АДРЕСА_2 , набув право постійного користування іншими житловими приміщеннями, а тому є підстави для визнання його таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1 .

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, із позовом про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а тому позовні вимоги слід задоволити.

Крім того, суд встановив, що будь-яких спорів про порядок користування житловим будинком АДРЕСА_1 , між сторонами немає.

Ці обставини є підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та визнання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим будинком АДРЕСА_1 .

На підставі викладеного та керуючись ст. 72 ЖК України, ст.ст.317, 364, 386, 405 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 223, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити.

Визнати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим будинком АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Дубровицький районний суд Рівненської області в Рівненський апеляційний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає по АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 03 липня 1996 року, Любомирським РВ УМВС України у Волинській області.

Відповідач-1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований по АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 від 02.11.2011 року.

Відповідач-2 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка проживає по АДРЕСА_2 , ID -картка № НОМЕР_6 , видана 15.05.2018 року, орган, що видав 5617.

Відповідач-3 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який проживає по АДРЕСА_2 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_7 від 24.10.2011 року.

Третя особа: Дубровицька районна державна адміністрація, вул.Воробинська, буд.16, м.Дубровиця Рівненська область, КОД ЄДРПОУ: 04057706.

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя Дубровицького

районного суду

Рівненської області Оборонова І.В.