Рішення № 88067565, 05.03.2020, Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 544/1351/19

№ пров. 2/544/51/2020

Номер рядка звіту 35

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05 березня 2020 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Ощинської Ю.О.,

за участю секретаря судового засідання Пірогова В.Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в м. Пирятин у приміщенні суду по вул. Ярмарковій, 17 цивільну справу за позовом Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Лубнитеплоенерго» (далі – ОКВП ТГ “Лубнитеплоенерго”) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію,

у с т а н о в и в :

Позивач Обласне комунальне виробниче підприємство теплове господарство «Лубнитеплоенерго» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за спожиту теплову енергію. В подальшому замінили неналежного відповідача на належного – ОСОБА_1 . В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що ОСОБА_1 проживає у квартирі АДРЕСА_1 . Між сторонами відсутній письмовий договір про надання послуг з опалення, проте позивачем надаються такі послуги, відповідач їх приймає, що відповідно до положень ст.ст. 11, 714 ЦК України є підставою для виникнення між сторонами цивільних прав і обов`язків. Позивач свої зобов`язання у наданні послуг з опалення місць загального користування виконує в повному обсязі. Відповідач свої зобов`язання по оплаті послуг опалення місць загального користування не виконує, у зв`язку з чим за період з жовтня 2015 року по вересень 2019 року виникла заборгованість у сумі 37156,94 грн. Тому позивач вимушений звернутися до суду про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості.

Ухвалою від 15 жовтня 2019 року відкрито провадження в даній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, направила до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить оголошення розміщене на вебсайті суду.

Відповідно до ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Згідно довідки відділу державної реєстрації виконавчого комітету Пирятинської міської ради № П 769/05-11 ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до ст.ст. 223, 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

05 березня 2020 року згідно зі ст. 281 ЦПК України постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Суд, вивчивши позов, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги ОКВП ТГ «Лубнитеплоенерго» знайшли своє підтвердження та підлягають до часткового задоволення з огляду на наступне.

Статтями 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Судом установлено такі факти та відповідні їм правовідносини:

Власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 , що підтверджується інформаційною довідкою з ДРРП на нерухоме майно № 170868285 від 19.06.2019 (а.с.8).

Відповідно до інформаційної довідки № П 769/05-11 від 14.01.2020, виданої відділом державної реєстрації виконавчого комітету Пирятинської міської ради Полтавської області ОСОБА_1 зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 (а.с.47).

Згідно з ч. 4 ст. 319, ч. 1 ст. 322 ЦК України власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права і обов`язки виникають з дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства. Підставами для виникнення цивільних прав і обов`язків, крім договору, можуть бути і інші юридичні факти (наприклад, фактичне надання житлово-комунальних послуг). Цивільні права і обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства, органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 18 "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" затверджених Постановою КМУ № 630 від 21.07.2005 року (далі - Правила), розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Позивач є надавачем комунальної послуги з централізованого опалення, що підтверджено правовстановлюючими документами позивача (а.с.7).

Згідно з ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов на допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також, відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" споживачем житлово-комунальних послуг є - індивідуальний споживач. Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Закон України «Про житлово-комунальні послуги» зазначає, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ст. 21, 23, 24 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» послуга з постачання теплової енергії, централізованого водопостачання, водовідведення надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст. 22 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», тарифи на комунальну послугу з постачання гарячої води, що виробляється за допомогою систем автономного опалення та/або індивідуального теплового пункту, формуються та встановлюються окремо для кожного багатоквартирного будинку з урахуванням собівартості виробництва надання такої послуги, а також рентабельності суб`єкта господарювання, що провадить таку діяльність.

Відповідно до ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

В ході судового розгляду встановлено, що договір про надання комунальних послуг між сторонами не укладався.

Частиною першою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов`язаний, підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Враховуючи наведене, обов`язок по укладанню договору про надання житлово-комунальних послуг покладено законодавцем як на споживача, так і на виконавця.

Пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

У частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 і підстав для відступлення від цієї позиції немає.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Постачання теплової енергії та гарячої води здійснюється не квартирі як об`єкту права власності, а певному суб`єкту (власнику, співвласнику, наймачу, суб`єкту сервітуту тощо), який проживає у квартирі. З урахуванням цього постачальник самостійно визначає особу або осіб, які є споживачами за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу і мають відповідати за позовом про стягнення відповідної заборгованості.

Такий висновок про застосування нори права висловлює Верховний Суд у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду на підставі ч. 2 ст. 416 ЦПК України.

Позивачем надано докази виникнення між сторонами правовідносин у зв`язку з наданням позивачем комунальних послуг та наявності з боку відповідача невиконаних зобов`язань щодо оплати спожитих житлово-комунальних послуг.

Відсутність договору між сторонами про надання послуг не є підставою для звільнення відповідача від оплати послуг, які йому надавалися підприємством теплового господарства та споживалися ними.

Про отримання послуг позивача відповідачем також свідчить копія Розрахункової книжки (за опалення та гаряче постачання), оформленої на ОСОБА_1 (а.с.38).

Так, згідно розрахунку заборгованості відповідача за період з жовтня 2015 року по квітень 2019 року включно ОКВП ТГ «Лубнитеплоенерго» нарахував відповідачу плату за послуги з централізованого опалення у сумі 37156,94 грн (а.с. 15-17).

Тарифи, на основі яких проводилося нарахування за послуги з теплопостачання, встановлені відповідно постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1171 від 31.03.2015 (20,90 грн/кв.м.) та № 1101 від 09.06.2016 (39,67 грн/кв.м.), рішенням Полтавської обласної ради від 21.12.2018 Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, що надаються Обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства «Лубнитеплоенерго» (2028,11 грн/Гкал) (а.с. 10-13).

29.05.2018 представник позивача направляв ОСОБА_1 вимогу щодо добровільного погашення заборгованості (а.с. 41), проте останній заборгованість так і не сплатив.

Разом з тим, відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Суд не може вважати за підставу переривання строку позовної давності звернення позивача у липні 2019 року до Пирятинського районного суду із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості за послуги з опалення з ОСОБА_2 , оскільки ст. 264 ЦК України чітко передбачена умова переривання строку – пред`явлення особою позову, а не заяви про видачу судового наказу.

Відповідно до ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Представник позивача не вказав суду на поважність причин пропуску позовної давності.

В такому випадку суд вважає за необхідне застосувати до позовних вимог строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по оплаті послуг з централізованого опалення місць загального користування з жовтня 2013 року по квітень 2015 року включно.

Отже, стягненню з відповідача підлягає заборгованість по оплаті послуг з централізованого опалення місць загального користування з жовтня 2016 року по травень 2019 року у розмірі 29976,59 грн (заборгованість за період з жовтня 2015 року по травень 2019 року – заборгованість за період з жовтня 2015 року по вересень 2016 року).

У відповідності до ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд, у разі часткового задоволення позову, присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так як позов задоволено часткового, то судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (29976,59 х 1921/37156,94=1549,79).

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1549,79 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 81, 79, 80-85, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Лубнитеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства “Лубнитеплоенерго” заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 29976 (двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот сімдесят шість) гривень 59 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства “Лубнитеплоенерго” сплачений останніми судовий збір у розмірі 1549 (одна тисяча п`ятсот сорок дев`ять) гривень 79 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, до Полтавського апеляційного суду через Пирятинський районний суд протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду через Пирятинський районний суд.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, до Полтавського апеляційного суду через Пирятинський районний суд протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, протягом тридцяти днів з дня його отримання до Полтавського апеляційного суду через Пирятинський районний суд.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Лубнитеплоенерго», юридична адреса: 37500 вул. Чкалова, 17 м. Лубни Полтавської області, код ЄДРПОУ 05541083, р/р НОМЕР_1 ТВБВ 10016/0226 ФПОУ АТ Ощадбанк, МФО 331467.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Суддя Ю.О. Ощинська