Рішення № 88065617, 22.01.2020, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 753/1156/19

Провадження № 2/369/1720/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

22.01.2020 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі головуючої судді Ковальчук Л.М., при секретарі Заїці О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Українська будівельна компанія» про визнання недійсним пункту договору купівлі-продажу майнових прав та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду відповідача Закритого акціонерного товариства «Українська будівельна компанія» про визнання недійсним пункту договору купівлі-продажу майнових прав та стягнення коштів.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 18.10.2017 року вона уклала із Закритим акціонерним товариством «Українська будівельна компанія» договір купівлі-продажу майнових прав, відповідно до умов п.1.1. якого, продавець зобов`язався за плату передати покупцю у приватну власність майнові права на отримання у власність квартири у багатоквартирному будинку по АДРЕСА_1 на схемі генерального плану, а покупець зобов`язується сплатити продавцю ціну продажу майнових прав та прийняти квартиру.

Згідно положень п. 1.3 договору, майнові права передбачають право покупця після прийняття будинку в експлуатацію, проведення його технічної інвентаризації, сплати остаточної ціни продажу майнових прав та передачі будинку під заселення набути у власність квартиру.

Запланований термін прийняття будинку в експлуатацію був встановлений п. 1.5 Договору та визначений як - 2 квартал 2018 року.

Відповідно до п.3.1 Договору, базова ціна продажу майнових прав складає 606 032,00 грн. Зазначена ціна сплачується на розрахунковий рахунок продавця щомісячними платежами по 11 781,00 грн., відповідно до графіку погашення викладеного у розділі 3 договору.

На виконання п. 3.1 Договору ОСОБА_1 було внесено грошові кошти на розрахунковий рахунок продавця у загальному розмірі 326 563,95 грн., що підтверджується наступними платіжними дорученнями: № 25 від 23.10.2017 року на суму 1 776,00 грн.; № 27 від 23.10.2017 року на суму 15 000,00 грн.; № 30 від 23.10.2017 року на суму 15 000,00 грн.; № 31 від 23.10.2017 року на суму 15 000,00 грн.; № 32 від 23.10.2017 року на суму 15 000,00 грн.; № 33 від 23.10.2017 року на суму 15 000,00 грн.; № 34 від 23.10.2017 року на суму 15 000,00 грн.; № 35 від 24.10.2017 року на суму 15 000,00 грн.; № 36 від 24.10.2017року на суму 15 000,00 грн.; № 37 від 24.10.2017 року на суму 15 000,00 грн.; № 38 від 24.10.2017 року на суму 15 000,00 грн.; № 39 від 24.10.2017 року на суму 15 000,00 грн.; № 40 від 23.10.2017 року на суму 15 000,00 грн.; № 43 від 03.11.2017 року на суму 11 981,25 грн.; № 44 від 13.12.2017 року на суму 12 096,54 грн.; № 47 від 17.01.2018 року на суму 12 715,16 грн.; № 48 від 10.02.2018 року на суму 12 070,00 грн.; № 49 від 11.03.2018 року на суму 11 785,00 грн.; № 50 від 04.04.2018 року на суму 11 785,00 грн.; № 51 від 07.05.2018 року на суму 11 785,00 грн.; № 54 від 08.06.2018 року на суму 11 785,00 грн.; № 55 від 08.07.2018 року на суму 11 785,00 грн.; № 58 від 10.08.2018 року на суму 12 070,00 грн.; № 60 від 13.09.2018 року на суму 12 475,00 грн.; № 62 від 13.10.2018 року на суму 12 455,00 грн..

Станом на час звернення з позовом до суду ЗАТ «Українська будівельна компанія» не виконав умови договору, будинок в експлуатацію не зданий.

На захист своїх порушених прав та з метою досудового врегулювання спору ОСОБА_1 було направлено продавцю заяву про повернення сплачених коштів від 22.11.2018 року.

28.12.2018 року ЗАТ «УБК» на вказаний лист було надано відповідь, відповідно до змісту якої, ЗАТ «УБК» відмовився від повернення сплачених покупцем коштів, посилаючись на п.6.2 Договору, відповідно до якого сторони погоджують, що вказаний в даному договорі плановий термін прийняття будинку в експлуатацію може змінюватися з незалежних від сторін причин, що не буде вважатися істотною зміною обставин.

Позивач посилалась на те, що в діях ЗАТ «УБК» вбачається істотне порушення умов договору, виражене в порушенні терміну виконання зобов`язання та неправомірне посилання на п.6.2 договору, що укладений з порушенням законодавства про захист прав споживачів та є недійсним, оскільки його умови є несправедливими та такими, що призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін та завдають шкоди споживачеві.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 18, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 203, 215, 331, 509, 530, 617, 629 ЦК України позивач ОСОБА_1 просила визнати недійсним п. 6.2 та розірвати договір купівлі-продажу майнових прав № 2-7-141 від 18.10.2017 року; стягнути з ЗАТ «УБК» 326 563 грн. 95 коп..

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, надали до суду заяви про розгляд справи за відсутності позивача та його представника.

У судове засідання представник відповідача ЗАТ «УБК» не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином причини неявки суду не відомі.

Суд, з`ясувавши дійсні обставини справи та дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності з повідомленням причин неявки, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За відсутності заперечень позивача суд ухвалив, провести заочний розгляд справи.

У відповідності до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, що 18.10.2017 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «УБК» було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 2-7-141, відповідно до умов п. 1.1 якого продавець зобов`язується за плату передати покупцю у приватну власність майнові права на отримання у власність квартири у багатоповерховому будинку по АДРЕСА_1 на схемі генерального плану, а покупець зобов`язався сплатити продавцю ціну продажу майнових прав та прийняти квартиру.

Відповідно до умов п. 1.2 договору під майновими правами сторони розуміють право набуття у власність квартири АДРЕСА_2 загальною проектною площею 54,11 кв.м., що складається з 1 кімнати і знаходиться на 7 поверсі будинку, що належить продавцю на підставі договору оренди земельної ділянки від 06.03.2015 року № 591, договору № 30-04/2015 про спільну діяльність від 30.04.2015 року, дозволу на виконання будівельних робіт від 04.04.2016 року № ІV 115160981355.

Відповідно до умов п. 1.5 договору запланований термін прийняття будинку в експлуатацію – 2 квартал 2018 року.

Звертаючись з позовом до суду позивач посилалась на те, що в діях ЗАТ «УБК» вбачається істотне порушення умов договору, виражене в порушенні терміну виконання зобов`язання та неправомірне посилання на п.6.2 договору, що укладений з порушенням законодавства про захист прав споживачів та є недійсним, оскільки його умови є несправедливими та такими, що призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін та завдають шкоди споживачеві.

Відповідно до умов п. 6.2 договору купівлі-продажу майнових прав сторони погодили, що вказаний у цьому договорі плановий термін прийняття будинку в експлуатацію може змінюватись з незалежних від сторін причин, що не буде вважатися істотною зміною обставин.

Згідно вимог ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора)певну дію

(передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від вчинення певної дії(негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до вимог ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 виконала свої зобов`язання за договором та сплатила ЗАТ «УБК» грошові кошти в загальному розмірі 326 563,95 грн..

Позивачем ОСОБА_1 було направлено відповідачу ЗАТ «УБК» заяву про повернення сплачених коштів від 22.11.2018 року.

28.12.2018 року ЗАТ «УБК» на вказаний лист було надано відповідь, відповідно до змісту якої ЗАТ «УБК» відмовився від повернення сплачених покупцем коштів, посилаючись на п.6.2 Договору, відповідно до якого сторони погоджують, що вказаний в даному договорі плановий термін прийняття будинку в експлуатацію може змінюватися з незалежних від сторін причин, що не буде вважатися істотною зміною обставин.

Відповідно до частини 1 статті 530 цього Кодексу якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За загальним правилом, встановленим статтею 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (стаття 610 ЦК України).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

За приписом частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої ним шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на звернення адвоката Дяченко О.Г., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області була надана відповідь про те, що в реєстрі відсутня інформація щодо видачі документів дозвільного характеру та реєстрації документів декларативного характеру стосовно прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ,

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди мають встановити не лише наявність істотного порушення договору, але і наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що вправі розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 6 червня 2012 року № 6-46цс12.

Як встановлено судом, та не спростовано відповідачем, останній порушив взяте на себе зобов`язання щодо передачі за актом прийому-передачі майнового права на квартиру у передбачений договором строк, що передбачене п. 1.5. договору купівлі-продажу майнових прав.

Досліджуючи письмові докази, які містяться в матеріалах справи, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 на виконання своїх зобов`язань за договором № 2-7-141 від 18.10.2017 року сплатила відповідачу грошові кошти в розмірі 326 563,95 грн., а відповідачем ЗАТ «Українська будівельна компанія», в свою чергу, не були виконані умови договору в повному обсязі, у зв`язку з тим, що станом на день розгляду справи відповідач не передав у приватну власність майнові права на отримання у власність квартири за актом прийому-передачі.

За статтею 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

За приписом частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною.

Судом встановлено, що відповідач не виконав зобов`язань по передачі майнового права, що свідчить про порушення договору з боку відповідача, яке є істотним порушенням у відповідності до вимог чинного законодавства.

За загальним правилом, встановленим частиною 2 статті 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються, проте частина 5 зазначеної норми передбачає, що якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Право на відшкодування збитків, які були заподіяні порушенням зобов`язання, передбачене нормами статей 611, 612 цього Кодексу.

Враховуючи, що на виконання умов договору купівлі-продажу майнових прав позивач сплатив грошову суму в розмірі 326 563 грн. 95 коп., то в даному випадку вказані кошти є збитками, які відповідач повинен відшкодувати позивачу, оскільки саме він істотно порушив зобов`язання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав № 2-7-141 від 18.10.2017 року, який був укладений між ОСОБА_1 та ЗАТ «УБК» та стягнути з відповідача ЗАТ «УБК» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 326 563 грн. 95 коп. за договором № 2-7-141 від 18.10.2017 року.

Щодо заявленої позивачем вимоги про визнання недійсним умови п. 6.2 договору № 2-7-141 від 18.10.2017 року, то слід зазначити наступне.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено, що умови п. 6.2 договору є недійсними, та такими що порушують її права.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з частинами першою, третьою статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Несправедливими згідно з частиною третьою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач - це фізична особа, яка придбає, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Заявлена позивачем вимога щодо визнання недійсним п. 6.2 договору не підлягає задоволенню, оскільки договір № 2-7-141 від 18.10.2017 року укладався сторонами у спосіб, визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо їх укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів». Відповідно підстави для визнання вказаного пункту договору недійсним відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (ст. 89 ЦПК України).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги позивача про визнання недійсним пункту 6.2 договору купівлі-продажу майнових прав № 2-7-141 від 18.10.2017 року.

Керуючись ст. ст. 1, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 11, 203, 215, 509, 530, 526, 598, 599, 612, 626, 627, 638, 651, 653, 693 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263, 265, 268, 280, 281 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Розірвати договір купівлі-продажу майнових прав № 2-7-141 від 18 жовтня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством «Українська будівельна компанія».

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Українська будівельна компанія» на користь ОСОБА_1 суму оплати за договором купівлі-продажу майнових прав № 2-7-141 від 18 жовтня 2017 року 326 563,95 грн..

В решті вимог відмовити.

Стягнути із Закритого акціонерного товариства «Українська будівельна компанія» судовий збір у розмірі 1 536,820 грн. в дохід держави.

Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

Інформація про відповідача: Закрите акціонерне товариство «Українська будівельна компанія», код ЄДРПОУ 23728595, місце знаходження: м. Київ, вул. Ремонтна, 8.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня винесення рішення суду.

Суддя Л.М. Ковальчук