Рішення № 88064123, 28.02.2020, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/5848/17

Провадження № 2/487/32/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2020 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва,

у складі: головуючого судді – Притуляк І.О.

за участю секретаря – Янковець Г.А.

представника позивача – ОСОБА_1

представника відповідача – Колесник Ю.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа: Служба у справах дітей адміністрації Заводського району м. Миколаєва про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим будинком, -

В С Т А Н О В И В

03.11.2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , яким просила визнати їх такими, що втратили право користування житловим будинком АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначила, що вказаний житловий будинок належить їй на праві власності на підставі рішення Заводського районного суду м.Миколаєва від 28.10.2010 року у справі №2-1556/10. На теперішній час в будинку зареєстровані колишній власник ОСОБА_3 та члени її сім`ї ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які після припинення права власності втратили право користування даними житлом, як члени сім`ї колишнього власника. На її звернення в порядку досудового регулювання спору з пропозицією про добровільне зняття з реєстрації відповідачі відповіли відмовою. До того ж, колишній власник ОСОБА_3 здає в оренду належне позивачу майно, чим порушує її права власника. Вищенаведені підстави послугували підставою для її звернення до суду з даним позовом.

09.09.2019 року представник відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_8 , надала до суду відзив на позовну заяву, яким заперечувала проти задоволення заявлених позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування заперечень зазначила, що позбавлення відповідачів права користування даним житловим приміщенням вже було предметом судового розгляду. Так, рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 01.11.2013 року, зміненим рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 24.03.2014 року в задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення, було відмовлено. Наголосила на тому, що батьку позивача ОСОБА_9 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 06.04.2005 року належало спірне житлове приміщення, яке мало адресу: квартира АДРЕСА_2 , яка складалася з двох кімнат, житловою площею 27,8 кв.м., загальною площею 39,9 кв.м. В подальшому, новим власником ОСОБА_10 , було здійснено прибудову житлової кімнати, площею 17,5 кв.м., та допоміжних приміщень, загальною площею 36,6 кв.м. В подальшому вона набула у власність зазначену квартиру, на підставі договору купівлі-продажу.

Рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 25.04.2008 року квартирі було надано окрему адресу м. АДРЕСА_3 , 1/1. 13.05.2008 року на її ім`я було видано Свідоцтво про право власності, на підставі якого за даною адресою були зареєстровані вона та члени її сім`ї. Таким чином, у неї та її родини виникло право користування житловим будинком, до складу якого входили не тільки житлові приміщення, право власності на які були скасовані судовим рішенням, а й добудовані житлові приміщення. Окрім того, виконавче провадження про витребування житлового будинку по АДРЕСА_1 було повністю виконано, що свідчить про те, що відповідачі не чинять перешкод у здійснення права власності ОСОБА_2

18.09.2019 року позивач надала до суду відповідь на відзив, яким заперечувала проти доводів представника відповідача. В обґрунтування своєї позиції зазначила, що обставини викладені відповідачем у відзиві не являються підставою для відмови у задоволенні заявлених позовних вимог з огляду на те, що з моменту ухвалення рішення Апеляційним судом Миколаївської області від 24.03.2014 року по цивільній справі №2/487/1898/13 обставини змінилися. Так, постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 15.01.2018 року по справі №2-7113/07, заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 27.12.2007 року було скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_10 у задоволенні позову до Адміністрації Заводського району м. Миколаєва про визнання права власності на самочинне будівництво. Зазначене свідчить про те, що відповідачі не мають права власності на спірний об`єкт нерухомості та, як наслідок, повинні бути визнані такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача Колесник Ю.В. заперечувала проти задоволення заявлених позовних вимог в повному обсязі, посилалась на обставини викладені у відзиві. У задоволенні позову просила відмовити.

Представник третьої особи служби у справах дітей Адміністрації Заводського району м.Миколаєва у задоволені позову просила відмовити, виходячи з інтересів неповнолітньої ОСОБА_6 , 2007 року народження, зареєстрованої та проживаючої за вказаною адресою.

Суд, вислухавши пояснення сторін, представника третьої особи, дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до наступного.

Судом встановлено, що власником квартири АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 06.04.2005р., зареєстрованого в КП ММБТІ 11.05.2015 року, являвся ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 12.07.2007 року, було задоволено позов ОСОБА_10 , визнано дійсним укладений 15.12.2006 року між ним та ОСОБА_9 в простій письмовій формі договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 та визнано за ним право власності на дану квартиру. Додатковим рішенням суду від 18 липня 2007 року визнано за ОСОБА_10 право власності на прилеглі до вищезазначеної квартири літню кухню літ. Б та гараж-сарай металевий літ. В.

В подальшому, ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 15.04.2009 року дане заочне рішення було скасовано.

Окрім того, заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 27.12.2007 року по справі №2-7113/07 за ОСОБА_10 визнано право власності на самочинно побудовані по АДРЕСА_3 будови, а саме: житлову прибудову А-1(9,1х4,70)+(3,2х1,45) загальною площею 36,6 кв.м., житловою площею 17,5 кв.м. та визнано право власності на квартиру АДРЕСА_2 , яка є трикімнатною, загальною площею 86,5 кв.м., житловою площею 45,3 кв.м. і на сарай Д-1(4,8х4,75), гараж Е-1 (6,2x3,5)+ (4,2x3,8).

За нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 21.02.2008 року кв. АДРЕСА_2 була відчужена ОСОБА_10 ОСОБА_3 та рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 25.04.2008 року зазначеній квартирі надано окрему адресу: АДРЕСА_1 .

На підставі Свідоцтва від 13.05.2008 року за ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на житловий будинок 1 АДРЕСА_3 .

Заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 27.04.2009 року. ОСОБА_2 визначено додатковий строк для подання заяви для прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_9 .

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 28.10.2010 року за ОСОБА_2 визнано право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті її батька ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та витребувано від ОСОБА_3 і передано ОСОБА_2 вказаний житловий будинок.

Згідно повідомлення головного державного виконавця Заводського ВДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області Буділовської О.О. від 24.01.2018 року, за вих. №1285/14.23-36/9 виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа по справі №2-1556/10 виданого 19.04.2011 року про витребування від ОСОБА_3 і передачу власнику ОСОБА_2 житлового будинку по АДРЕСА_1 було закінчено 01.11.2011 року на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», №606-ХІV, у зв`язку з повним фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 15.01.2018 року по справі №2-7113/07 заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 грудня 2007 року скасовано та ухвалено у справі нове рішення яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_10 до Адміністрації Заводського району м. Миколаєва про визнання права власності на самочинне будівництво відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 24.03.2014 року у справі №2/487/1898/13 у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення було відмовлено.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 16.12.2014 року по справі №487/1738/14-ц, залишеним в силі ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 23 липня 2015 року, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 349658 грн. матеріальної шкоди, 1820 грн. судових витрат.

Як встановлено судом, відповідно до наданої довідки ТОВ «Ліски-М» від 03.10.2013 року, №3356, в спірному житловому приміщенні житлового будинку по АДРЕСА_1 проживають та зареєстровані ОСОБА_3 , яка вселилась в спірне житлове приміщення на законних підставах, оскільки була добросовісним набувачем квартири та вселила в спірне житлове приміщення членів своєї сім`ї - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Згідно відомостей про зареєстрованих осіб від 19.03.03-24Д/3624/19 від 12.09.2019 року за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ).

Відповідно до картки реєстрації особи, неповнолітня ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 04.06.2009 року, зареєстрована за адресою АДРЕСА_1

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, ст.15, 20 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, який обирає на власний розсуд.

Статтею 47 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до п. 1 ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 02 грудня 2010 року «Справа Кривіцька і Кривіцький проти України», у контексті Конвенції, поняття «Житло» не обмежується приміщеннями, в яких проживають на законних підставах або які були у законному порядку встановлені, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв`язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є самою крайньою формою втручання у права на житло.

Окрім того, виходячи зі змісту рішеннь Європейського суду з прав людини «Прокопович проти Росії»,«Гіллоу проти Сполученого Королівства» поняття житла є автономним, і те, чи конкретне місце проживання становить чи ні «житло», що захищається п. 1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, залежить від фактичних обставин, а саме наявності достатнього зв`язку з конкретним місцем.

У судовому засіданні встановлено та матеріалами цивільної справи підтверджено, що відповідачі не втратили зв`язку з житловим будинком 1 АДРЕСА_3 , на даний час зареєстровані та мешкають за вказаною адресою.

Згідно ч. 4 ст. 9 Житлового кодексу Української РСР, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Згідно ст. 72 Житлового кодексу Української РСР, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими способами: письмовими, речовими і електронними засобами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності відповідачів у спірному будинку понад встановлені законом строки, суд не вбачає підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

При цьому суд вважає безпідставним посилання позивачки на положення ст.406 ЦК України, оскільки, сервітут між сторонами на право відповідачів користування спірним житловим приміщенням не встановлювався.

Керуючись ст.ст. 10, 18, 23, 76, 258, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа: Служба у справах дітей адміністрації Заводського району м. Миколаєва про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим будинком - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду безпосередньо або через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП не відомо.

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП не відомо.

Відповідач: ОСОБА_11 , 2007 року народження, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП не відомо.

Відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП не відомо.

Відповідач: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП не відомо.

Третя особа: Служба у справах дітей адміністрації Заводського району м. Миколаєва, місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Погранична, 9.

Повне судове рішення складено 06.03.2020 року.

СУДДЯ: І.О. ПРИТУЛЯК