Рішення № 88064017, 03.03.2020, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 471/138/19

2/467/55/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2020 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Явіци І.В.,

за участю секретаря судового засідання Андросової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Арбузинка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Вимоги позивача та доводи на їх обґрунтування

Звернувшись до суду із вказаним позовом, представник АТ КБ «ПриватБанк» посилався на те, що 24 лютого 2011 року відповідач отримала кредит у розмірі 4 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 36 % річних за користування кредитними коштами на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, підписавши відповідну анкету – заяву.

При цьому, відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею анкета – заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, що затверджені наказом СП -2010 – 256 від 06 березня 2010 року, а також Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір.

Втім, умов кредитного договору, як указує позивач, відповідач не дотрималась, внаслідок чого станом на 31 січня 2019 року у неї виникала заборгованість перед банком на загальну суму 80 506, 51 грн., а саме : 4 154, 49 грн. – заборгованість за кредитом, 70 742, 19 грн. – заборгованість за процентами за користування кредитом, 1 300,00 грн. – заборгованість за пенею та комісією, а також штрафами – процентною складовою у розмірі 3 809, 83 грн. та фіксованою частиною у розмірі 500,00 грн.

У зв`язку із таким, позивач через свого представника просив стягнути із ОСОБА_2 на його користь вказану заборгованість та судовий збір у розмірі 1 921,00 грн.

Процесуальні дії у справі

Спрощене провадження за цими вимогами було відкрите ухвалою судді Арбузинського районного суду Миколаївської області від 27 листопада 2019 року.

Позиції сторін

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про його дату, час і місце повідомлявся належно кожного разу, причин свого неприбуття не вказав, проте, у матеріалах справи мається заява про розгляд справи за його відсутності ( а.с. 43).

Відповідач в судове засідання також не прибула, про його дату, час і місце повідомлена належно неодноразово, що підтверджується даними рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень.

При цьому, відповідач причин своєї неявки не вказувала, будь – яких заяв, у тому числі й заяв по суті справи, або ж клопотань до суду не направляла, у зв`язку із чим суд вважає наявними одночасно існування всіх умов, визначених ч.1 ст. 280 ЦПК України, і необхідних для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки відповідач двічі повідомлена про дату, час і місце судового засідання, проте, на розгляд справи не з`явилась, причин своєї неявки не вказала, відзив на позов не подала, у той час, як позивач не заперечує проти такого порядку вирішення справи.

За такого, на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, позаяк, жоден із учасників справи у судовому засіданні присутнім не був.

Установлені фактичні обставини справи і зміст правовідносин з посиланням на докази, а також оцінка аргументів, наведених учасникам справи

У свою чергу, суд, дослідивши надані позивачем докази, оцінивши їх з точки зору належності і допустимості, а також достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні доказів, виходив із такого.

Зокрема, суд установив, що 24 лютого 2011 року відповідач підписала Анкету – заяву про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в ПриватБанку, із якої слідує, що вона ознайомлена із ними, а також із Тарифами ПриватБанку.

Згідно довідки про умови кредитування з використанням платіжної картки «Кредитка Універсальна 30 днів пільгового періоду, відповідач отримала карту типу «VISA Classic» з відновлювальною кредитною лінією пільговим періодом 30 днів та базовою відсотковою ставкою 3,0 % на місяць.

Вказана довідка підписана відповідачем.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, станом на 31 січня 2019 року позивач мала заборгованість перед банком на загальну суму 80 506, 51 грн., із яких : 4 154, 49 грн. – заборгованість за кредитом, 70 742, 19 грн. – заборгованість за процентами за користування кредитом, 1 300,00 грн. – заборгованість за пенею та комісією, а також штрафами – процентною складовою у розмірі 3 809, 83 грн. та фіксованою частиною у розмірі 500,00 грн.

Тому вирішуючи спір по суті, слід вказати на таке.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

А згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ст. 1054, ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позичкодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому.

Про факт отримання відповідачкою кредиту у банку, зокрема, свідчить те, що остання, відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, сплачувала кошти у рахунок погашення своїх зобов`язань.

Тому вимогу позивача про стягнення на його користь заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4 154, 49 грн. є обґрунтованою і підлягає до задоволення.

Стосовно вимоги про стягнення процентів, нарахованих за користування кредитними коштами, то суд вважає її такою, що підлягає до часткового задоволення, зокрема, через таке.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на ті, що встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та ті, що обумовлені договором (договірні- розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

К даному випадку, згідно довідки, підписаної відповідачкою, базова процентна ставка за користування кредитними коштами установлювалась на рівні 3,0 % на місяць. Або ж 36 % на рік на суму залишку заборгованості.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що з моменту укладення договору ( з 24 лютого 2011 року) процентна ставка за користування кредитом неодноразово змінювалась.

Так, у період з моменту укладення договору і до 31 грудня 2012 року діяла ставка у 36 % річних.

У подальшому остання було зменшена до 30 % річних на період з 01 січня 2013 року і до 29 серпня 2014 року.

З 01 вересня 2014 року була змінена процентна ставка до 34,80% на рік на суму заборгованості, а з 01.04.2015 року до 43,20% на рік на суму заборгованості.

Відповідно до вимог ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю,має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором.

При цьому, кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника,поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка.

У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен озволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор немає права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника. У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки.

Відповідно до п.1.1.3.2.3. Умов, відповідно до якого Банк має право на зміну Тарифів. При цьому Банк зобов`язаний не менше ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по Картрахунку згідно п.1.1.3.1.9. Якщо протягом 7 днів Банк не отримав повідомлення від клієнта про незгоду із змінами, вважається, що клієнт прийняв нові умови.

Згідно п. 1.1.3.1.9. Умов Банк зобов`язаний не рідше одного разу на місяць способом, який вказаний у Заяві, надавати держателю виписки про стан рахунку. При підключенні держателя до системи INTERNET-banking (ПРИВАТ 24) надання виписок здійснюється через вказаний комплекс. При підключенні держателя до комплексу Mobile-banking Банк надає можливість доступу до інформації про стан рахунку шляхом використання функції SMS-повідомлення.

Однак, у заяві, копія якої додана до позову, спосіб надання виписки про стан Картрахунку не вказаний. В судове засідання представником позивача не надано доказів того, що відповідач підключений до комплексу Mobile-banking та він отримав повідомлення позивача про зміну процентних ставок. За таких обставин підстав для застосування підвищеної процентної ставки немає. Отже, за період з вересня 2014 року підлягає застосуванню відсоткова ставка у 30% річних.

Таким чином, суд не може прийняти як належний доказ надані Банком розрахунки заборгованості процентів за користування кредитом, процентної складової штрафів та загальної заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача.

Зокрема, суд вважає, що у разі, якщо позивачем не надано належних і допустимих доказів того, він у передбачений договором спосіб повідомив боржника про збільшення процентної ставки, то розмір заборгованості за процентами слід зменшити.

Так, станом на 01 вересня 2014 року заборгованість відповідачки за тілом кредиту становила 4 252,88 грн. та прострочена заборгованість 5,44 грн., а всього на суму 4 258,38 грн.

Період, за який слід нарахувати проценти, виходячи із відсоткової ставки 30 % ( після зменшення) становить з 01 вересня 2014 року 31 січня 2019 року.

Таким чином, розмір заборгованості за відсотками становить 5 723,97 грн. (4 258,38 грн. ( заборгованість за тілом кредиту) х 30% : 360 днів х 1 613 днів ( кількість днів, за яку нараховується заборгованість).

Загальна заборгованість за процентами становить 6 231, 83 грн. (5 723,97 грн. + раніше нараховані проценти у розмірі 507, 86 грн.).

Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідачки пені та комісії у розмірі 1 300,00 грн., то суд вважає за необхідне вказати на таке.

Як слідує із позовної заяви та наданого позивачем розрахунку заборгованості, позивач пред`явив вимогу не лише про стягнення пені і комісії, а й штрафів, передбачених п. 2.1.1.7.6. Умов та правила надання банківських послуг, зокрема, фіксованої та процентної складової штрафу.

При цьому, відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України), а пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Тож, можна зробити висновок, що пеня і штраф є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення, тобто, строків виконання грошового зобов`язання за кредитним договором, свідчить про недотримання положеньстатті 61 Конституції України в частині заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, що є недопустимим.

Однак, тлумачення статей 3 та 549 ЦК України дозволяє стверджувати, що при виборі того який вид неустойки (штраф чи пеня) повинен стягуватися, слід враховувати справедливість і розумність (пункт 6статті 3 ЦК України). Тому необхідно визначити стягнення якого виду неустойки (штрафу чи пені) є нерозумним і несправедливим, з урахуванням їх розміру.

Однак, суд вважає доречним відмовити саме у стягненні пені.

Так, із довідки, що наявна у матеріалах справи, слідує, що комісія нараховується за кредитне обслуговування та зняття власних коштів.

Між тим, даних про те, які саме послуги в межах кредитного обслуговування надавались відповідачці та чи було зняття із рахунку власних коштів, матеріали справи не містять.

А тому, позивач не довів детального розрахунку заборгованості за пенею та комісію, обрахувавши її фактично однією сумою, що виключає можливість перевірити правильність цього нарахування.

Разом із цим, суд сприймає як дійсні обставини, що свідчать про необхідність застосування штрафів у цьому випадку, оскільки із розрахунку заборгованості слідує, що відповідачка хоча й сплачувала грошові кошти у рахунок погашення кредитних зобов`язань, проте, не у повній мірі своєчасно.

Тому вимога про стягнення фіксованої частини штрафу підлягає до задоволення у розмірі 500,00 грн., оскільки є обґрунтованою через дійсність факту порушення відповідачкою строків здійснення платежів.

Разом із цим, частковому задоволенню підлягає вимога про стягнення процентної складової штрафу.

Так, згідно Тарифів обслуговування кредитних карт штраф нараховується з розрахунку: 500 грн. + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій.

Та оскільки заборгованість за тілом кредиту, як установив суд, становить 4 154,49 грн., а заборгованість за відсотками – 6 231, 83 грн., то процентна складова штрафу має бути нарахована на загальну суму заборгованості за тілом кредиту та процентами (4 154,49 грн. + 6 231, 83 грн. = 10 386, 32 грн.).

Відповідно, процентна складова штрафу розраховується наступним чином : 10 386, 32 грн. х 5% = 519,32 грн.

Отже, з урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що у цьому випадку з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню 4 154,49 грн. – заборгованості за тілом кредиту, 6 231, 83 грн. – заборгованості за відсотками, 519,32 грн. – процентної складової штрафу та 500,00 грн. його фіксованої частини.

Тобто, у цілому, на загальну суму 11 405, 64 грн., що становить собою суму усіх платежів, які підлягають до стягнення за наведених передумов.

Як наслідок, цей позов підлягає до часткового задоволення.

Щодо розподілу судових витрат

Стосовно ж стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 1921, 00 грн., то суд виходив із правила, установленого ч.1 ст. 141 ЦПК України, за яким судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

А тому, з відповідача на користь позивача слід стягнути 272, 21 грн. судового збору, що становить 14,17 % від розміру задоволених позовних вимог.

З цих мотивів, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 263-265, 279, 280 -283 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 24 лютого 2011 року у розмірі 11 405 (одинадцять тисяч чотириста п`ять) грн. 64 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4 154 (чотири тисячі сто п`ятдесят чотири) грн. 49 коп., заборгованості за відсотками, нарахованими за користування кредитними коштами, у розмірі 6 231 (шість тисяч двісті тридцять одна) грн. 83 коп., фіксованої частини штрафу у розмірі 500 (п`ятсот) грн. 00 коп. та процентної складової штрафу у розмірі 519 (п`ятсот дев`ятнадцять) грн. 32 коп.

У задоволенні решти вимог – відмовити.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 272 (двісті сімдесят дві) грн. 21 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Форма і зміст заяви про перегляд заочного рішення повинні відповідати вимогам ст. 285 ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, тобто шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду безпосередньо або через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач : Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570, р/р UA 083052990000029092829003111, МФО 305299).

Відповідач : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою : АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Суддя І.В. Явіца