Ухвала суду № 88060931, 06.03.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/847

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про повернення заяви

06 березня 2020 року м. Київ № 640/5279/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом

Головного управління ДПС у м. Києві

до підприємства об`єднання громадян «Кондорія»

про підтвердження обгрунтованості умовного адміністративного арешту майна

платника податків

В С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла заява Головного управління ДПС у м. Києві (надалі - заявник), адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, 33/19 до підприємства об`єднання громадян «Кондорія», адреса: 04201, місто Київ, вулиця Сім`ї Кульженків, будинок 35, в якій заявник просить:

- підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту ПОГ «Кондорія», застосованого рішенням керівника контролюючого органу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2020 року заява Головного управління ДПС у м. Києві про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків - підприємства об`єднання громадян «Кондорія» залишена без руху для усунення недоліків, виявлених судом, шляхом подання до суду оригіналу документа про сплату судового збору та зазначення часу прийняття рішення №41384 про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 03 березня 2020 року, строк виконання ухвали суду встановлений до 06 березня 2020 року до 10 години 30 хвилин.

06 березня 2020 року о 09 годині 36 хвилин через канцелярію суду подано заяву про усунення недоліків, в якій зазначено час прийняття рішення №41384 про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 03 березня 2020 року - 17 година 00 хвилин 03 березня 2020 року.

Стосовно надання документу про сплату судового збору у заяві про усунення недоліків зазначено про відсутність підстав для сплати судового збору з посиланням, окрім правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі №826/4553/17, ще й на правову позицію, викладену у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року у справі №640/19142/19.

Крім цього, у заяві про усунення недоліків представник заявника послався на те, що заявник має труднощі по сплаті судового збору у зв`язку із відсутністю коштів для такої сплати на даний час.

Просив звільнити від сплати судового збору та прийняти рішення про обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна платника податків.

Розглянувши вказану заяву про усунення недоліків, в якій також заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України (частина 4 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження у справах за зверненням податкових та митних органів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо, зокрема, підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Така заява подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі та повинна відповідати відповідним вимогам щодо форми, змісту та доданих до неї документів.

Отже, право звернення до суду є невід`ємним особистим правом особи, чи правом суб`єкта владних повноважень, яке реалізовується в порядку, встановленому Кодексу адміністративного судочинства України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи до суду з позовом (із заявою).

В свою чергу, звернення до суду з позовом (із заявою) є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватись у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.

Разом з тим, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду, процесуальної форми та порядку звернення.

Так, звернення до адміністративного суду органів доходів і зборів повинно здійснюватись за загальними вимогами та правилами щодо провадження у справі, визначених главами 1, 2 Розділу ІІ «Позовне провадження» Кодексу адміністративного судочинства України, але з урахуванням особливостей положень статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України, яка віднесена до параграфу 2 глави 11 розділу ІІ Кодексу адміністративного судочинства України, де регламентовано розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ.

Відповідно до частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Нормативно-правовим актом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, є Закон України «Про судовий збір».

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 3 вказаного Закону, судовий збір справляється, у тому числі, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Частиною 2 статті 3 цього Закону передбачено заяви, за подання яких судовий збір не справляється, серед таких заява про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків не значиться.

Згідно приписів частини 1 статті 4 вказаного Закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що розмір судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В ухвалі суду від 05 березня 2020 року судом встановлено розмір судового збору, який мав сплатити заявник, а саме, 2102,00 грн, проте, Головним управлінням ДПС у м. Києві не надано документу про його сплату, натомість, заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору.

З цього приводу суд зазначає наступне. Частиною 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

У відповідності до частини 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

У частині 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір» зазначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

З огляду на те, що органи доходів і зборів є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто, суб`єктом, що реалізує свою владну компетенцію, а норми статті 8 Закону України «Про судовий збір» визначають підстави для звільнення від сплати судового збору фізичних осіб, якими не є органи доходів і збору, суд приходить висновку про необґрунтованість заявленого представником заявника клопотання про звільнення від сплати судового збору та, відповідно, про відмову у його задоволенні.

Більш того, суд зауважує, що фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, а невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися підставою для звільнення від сплати судового збору.

Також суд ще раз наголошує на тому, що висновки Верховного Суду, які викладені в постановах від 11 грудня 2018 року у справі №826/4553/17 стосуються застосування положень статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, а тому в даному випадку застосуванню не підлягають.

При цьому, постановляючи дану ухвалу, суд враховує правову позицію Верховного Суду, яка викладена, зокрема, в ухвалі від 24 січня 2019 року у справі №640/18757/18 та в ухвалі від 16 липня 2019 року у справі №640/9392/19 щодо застосування норм процесуального законодавства у подібних правовідносинах, а саме, в тій частині, що суд касаційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість посилань позивача на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій щодо необхідності сплати судового збору за подання органом доходів і зборів заяви у категорії термінових адміністративних справ правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 11 грудня 2018 року у справі 826/4553/17 (К/9901/38123/18), оскільки спірні правовідносини у справі, за наслідками розгляду якої ухвалене зазначене судове рішення, виникли за іншого нормативно-правового регулювання.

Стосовно посилання представника заявника на правову позицію, викладену у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року у справі №640/19742/19, суд звертає увагу, що частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а не суду апеляційної інстанції, у зв`язку з чим, судом в даному випадку застосовуються висновки, викладені у постановах саме Верховного Суду.

У відповідності до абзаців 2,3 частини 3 статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України невиконання вимог суду в установлений строк тягне за собою повернення заявнику заяви та доданих до неї документів. Повернення заяви не є перешкодою для повторного звернення з нею до суду після усунення її недоліків, але не пізніше ніж протягом 48 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.

З урахуванням вищевикладеного, а також враховуючи відсутність підстав для звільнення заявника від сплати судового збору та ненадання останнім документа про його сплату на вимогу суду, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для повернення Головному управлінню ДПС у м. Києві заяви про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 132, 133, 241-243, 248, абзацами 2, 3 статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання представника Головного управління ДПС у м. Києві про звільнення від сплати судового збору відмовити.

2. Заяву Головного управління ДПС у м. Києві про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків повернути без розгляду.

3. Роз`яснити заявнику, що повернення позовної заяви не є перешкодою для повторного звернення з нею до суду після усунення її недоліків, але не пізніше ніж протягом 48 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.

4. Копію ухвали разом з заявою і доданими до неї документами надіслати особі, яка подала заяву.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 283 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом десяти днів з дня його проголошення

Суддя Н.В. Клочкова