Рішення № 88060783, 05.03.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2020 року м. Київ № 640/22056/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В :

Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просить стягнути податковий борг в сумі 183 271,52 грн.

Позов обґрунтовано тим, що за ОСОБА_1 обліковується податковий борг в сумі 183 271,52 грн, який виник у зв`язку з несплатою податкового зобов`язання.

Оскільки в добровільному порядку сума заборгованості відповідачем не сплачена, Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області вважає цю суму податковим боргом та просить стягнути його у судовому порядку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2019 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у відзиві на позов позивач вказує, що податкове повідомлення-рішення від 28 березня 2018 року №58599-5302-1008, на підставі якого виник податковий борг, на його адресу не надходило та в матеріалах справи відсутні докази направлення такого податкового повідомлення-рішення позивачу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2019 року заяву ОСОБА_1 про розгляд справи в судовому засіданні за участі сторін залишено без задоволення.

У додаткових поясненнях представник позивача зазначає, що податкове повідомлення-рішення від 28 березня 2018 року №58599-5302-1008 відкликано, що підтверджується листом Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, отже відсутні підстави для задоволення позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Судом встановлено, що заборгованість відповідача виникла на підставі податкового повідомлення-рішення від 28 березня 2018 року №58599-5302-1008 на суму 129773,08 грн та пеня на суму 53 498,44 грн.

Так, відповідно до листа Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 23 липня 2019 року №25770/10/10-36-13-01 податкове повідомлення-рішення від 28 березня 2018 року №58599-5302-1008 відкликано та прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 27 червня 2019 року №98835-5306-1008 на суму 256175,51 грн.

Суд зауважує, що в наявному в матеріалах справи КОР ОСОБА_1 відсутні дані щодо податкового повідомлення-рішення від 28 березня 2018 року №58599-5302-1008.

З огляду на викладене, позов в частині стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу в сумі 129773,08 грн задоволенню не підлягають.

В силу вимог підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання є податковим боргом.

Доказів сплати визначеної суми податкового зобов`язання у встановленому порядку до суду не надано; тому, спірна сума заборгованості вважається податковим боргом.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Так, матеріалами справи підтверджено направлення позивачу податкової вимоги №22 від 12 вересня 2012 року, яка повернулась не вручена з відміткою поштового відправлення «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про наявність податкової вимоги №22 від 12 вересня 2012 року.

Щодо посилання відповідача на зміну адреси та направлення позивачем податкових повідомлень-рішень не за місцем реєстрації позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу.

Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.

Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

Згідно з пунктом 70.7 статті 70 Податкового кодексу України фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

В матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідачем у встановленому порядку про зміну місця реєстрації (проживання).

З огляду на викладене, доводи відповідача про порушення позивачем порядку направлення податкових повідомлень-рішень є необгрунтванимими.

Так, відповідно до підпункту 129.1.1. пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Одночасно підпунктом 129.3.1 пункту 129.3 статті 129 Податкового кодексу України визначено, що нарахування пені закінчується: у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань.

Відповідно до КОР ОСОБА_1 пеню в сумі 53498,44 грн нараховано у зв`язку з несплатою грошового зобов`язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням №15387-17 від 02 жовтня 2015 року.

Доводи відповідача про те, що пеня в сумі 53498,44 грн повторно стягується позивачем не знайшли підтвердження під час розгляду справи.

Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 87.1 статті 87 Податкового кодексу України встановлено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Згідно пунктів 95.1 - 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Докази, які б підтверджували сплату спірної суми податкового боргу на момент вирішення спору у справі відсутні, що є підставою для його стягнення у судовому порядку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На підставі наявних у справі доказів та їх оцінки під час розгляду справи в порядку спрощеного провадження, суд приходить до висновку про доведеність контролюючим органом підстав виникнення податкової заборгованості у розмірі 53498,44 грн та наявність боргу у вказаному розмірі, а також дотримання встановленої законодавством процедури, що передує стягненню податкового боргу в судовому порядку, що дає суду підстави для часткового задоволення позову.

Відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки матеріали справи не містять доказів понесення позивачем витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області задовольнити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , податкова адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) податковий борг в сумі 53498 (п`ятдесят три тисячі чотириста дев`яносто вісім) грн 44 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко