Рішення № 88060697, 05.03.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2020 року м. Київ № 640/124/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аблова Є.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві провизнання дій протиправними та зобов`язання вчинити діїОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), в якому просить:

1) визнати протиправною відмову ГУ ПФУ в м. Києві у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 на пільгових умовах за Списком №2;

2) зобов`язати ГУ ПФУ в м. Києві призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 починаючи з 17 січня 2018 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що він має право на призначення пільгової пенсії за віком по Списку №2, у зв`язку з чим звернувся до відповідача з відповідною заявою та пакетом необхідних документів. Проте, ГУ ПФУ в м. Києві відмовила йому у призначенні пенсії на пільгових умовах, мотивуючи це відсутністю копії наказів про результати атестації робочих місць та копій первинних документів, на підставі яких видані пільгові довідки.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 січня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання (у письмовому провадженні).

Вказаною ухвалою суду відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, або заяву про визнання позову.

ГУ ПФУ в м. Києві, будучи належним чином повідомленим про відкриття провадження у справі, своїм правом не скористався та відзиву на позовну заяву не надав.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У С Т А Н О В И В:

17 січня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про призначення пільгової пенсії за віком по Списку №2.

ГУ ПФУ в м. Києві листом від 26 березня 2018 року №748/08 відмовило позивачу у призначенні пільгової пенсії за віком по Списку №2 згідно зі статтею 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю стажу по списку №2 - 12 років 6 місяців. Також, з вказаного листа вбачається, що згідно наданих уточнюючих довідок про пільговий характер роботи до спеціального стажу зараховані наступні періоди:

- з 20 листопада 1986 року по 17 січня 1987 року; з 27 січня 1987 року по 26 березня 1987 року; з 06 квітня 1987 року по 05 червня 1987 року; з 23 червня 1987 року по 11 серпня 1987 року; з 19 серпня 1987 року по 18 вересня 1987 року по ПАТ «Будшляхмаш» на посаді електрозварника;

- з 12 жовтня 1989 року по 21 серпня 1992 року по ПАТ «Будшляхмаш» на посаді електрозварника на автоматичних та напівавтоматичних машинах.

Не враховано період роботи:

- з 22 серпня 1992 року по 10 вересня 1996 року, оскільки атестація робочого місця вперше проведена в 1939 році;

- з 06 квітня 2015 року по 31 грудня 2017 року по ПАТ «Київський маргариновий завод» на посаді електрозварника, оскільки згідно наказу про атестацію робочих місць від 06 квітня 2015 року ця посада вперше атестована.

Крім того, у листі ГУ ПФУ в м. Києві зазначено, що стаж Списку №2 становить 6 років 3 місяці 23 дні, що дає право на призначення пенсії по досягненню 58 років.

Після досягнення 58 років, ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про призначення пільгової пенсії за віком по Списку №2.

ГУ ПФУ в м. Києві листом від 09 жовтня 2019 року №235307/03 відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, посилаючись на те, що в наданих позивачем документах відсутні копії наказів про результати атестації робочих місць та копії первинних документів, на підставі яких видані пільгові довідки.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням відповідача, позивач звернувся до адміністративного суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За приписами пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Згідно з пунктом «б» частини 2 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, куди входить посада електрозварника.

У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість у яких надає зайнятість у яких надає право на пенсію за віком на пільгових умовах» № 36 від 16 січня 2003 року особи, що виконують роботу, яка підпадає під Список №1 або Список №2 мають право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, який затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383, зазначено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що були чинні на період роботи особи.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Аналіз наведених вище норм права дає підстави для висновку, що трудова книжка є основним документом, який підтверджує стаж роботи.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 12 грудня 2019 року у справі №404/7457/16-а (адміністративне провадження №К/9901/37284/18).

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації, та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 01 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку проведення атестації та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до положень Порядку проведення атестації відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Комплексний аналіз норм Закону № 1788-ХІІ та Порядку проведення атестації дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права викладено раніше Верховним Судом України, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року (справа № 21-183а13), та Верховним Судом, зокрема, у постанові від 23 січня 2018 року (справа № 732/2003/14) та від 06 вересня 2018 року (справа №599/1425/16-а).

Відповідно пункту 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 від 18 листопада 2005 року №383 (далі по тексту - Порядок), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

За змістом пункту 8 Порядку при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються «Список №1 производств, цехов, профессий и должностей на подземных работах, на работах с вредными условиями труда и в горячих цехах, работа в которых дает право на государственную пенсию на льготных условиях и в льготных раз мерах» і «Список №2 производств, цехов, профессий и должностей, работа в которых дает право на государственную пенсию на льготных условиях и в льготных раз мерах», затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173.

Атестація робочих місць робіт за Списком №2 передбачена пунктом "б" частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а тому, до набраннями ним чинності, вимоги атестації робочих місць за Списком №2 були відсутні.

Пункт 4 передбачає, що згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року №442, атестація робочих місць за умовами праці проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.

Відповідно підпункту 4.2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінилися докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Підпунктом 4.3 Порядку передбачено, що у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Відповідно до підпункту 4.5 Порядку передбачено, якщо ж атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21 серпня 1997 року, право не підтвердилося, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно, тобто, до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць.

У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилося.

Аналізуючи наведені законодавчі норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Порядку, суд приходить до висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пунктом «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Матеріалами справи, зокрема, трудовою книжкою серії НОМЕР_1 підтверджується, що ОСОБА_1 працював:

- з 26 листопада 1982 року по 17 квітня 1984 року газоелектрозварником на Шулявському посту;

- з 03 травня 1984 року по 01 липня 1986 року газоелектрозварником на Бакинському РССУ «Азцветметремстрой»;

- з 01 липня 1986 року по 03 листопада 1986 року газоелектрозварником на Хозрозрахунковій дільниці по ремонту та налагодженні енерго - технічного обладнання треста «Азцветметремстрой»;

- з 20 листопада 1986 року по 17 січня 1987 року електрогазозварником на ПАТ «Будшляхмаш»;

- з 27 січня 1987 року по 26 березня 1987 року електрогазозварником на ПАТ «Будшляхмаш»;

- з 06 квітня 1987 року по 05 червня 1987 року електрогазозварником на ПАТ «Будшляхмаш»;

- з 12 червня 1987 року по 11 серпня 1987 року електрогазозварником на ПАТ «Будшляхмаш»;

- з 19 серпня 1987 року по 18 вересня 1987 року електрогазозварником на ПАТ «Будшляхмаш»;

- з 29 жовтня 1987 року по 01 квітня 1988 року електрозварником;

- з 13 квітня 1988 року по 31 жовтня 1988 року електрогазозварником у Виробничо - ремонтному підприємстві «Азглавенерго»;

- з 15 листопада 1988 року по 03 липня 1989 року газоелектрозварником у будівничому управлінні Ставропільської ГРЕС;

- 04 серпня 1989 року по 10 вересня 1996 року слюсарем механозборочних робіт в ПАТ «Будшляхмаш»;

- з 02 січня 2001 року по 22 жовтня 2002 року електрозварником у Дочірньому підприємстві Акціонерного товариства закритого типу «Спеціальне науково - реставраційне проектне будівельно - виробниче підприємство «Укрреставрація»;

- з 29 квітня 2005 року по теперішній час газоелектрозварником на ПАТ «Київський маргариновий завод».

Також, згідно з довідкою ПАТ «Будшляхмаш» від 28 вересня 2017 року №17/111 ОСОБА_1 працював на вказаному товаристві з 12 жовтня 1989 року по 10 вересня 1996 року на посаді електрозварника на автоматичних та напівавтоматичних машинах в середовищі вуглекислого газу та з 10 вересня 1996 року звільнений із займаної посади. Атестацію робочого місця було проведено відповідно до наказу від 30 грудня 1999 року №9106111.

У відповідності до довідки ПрАТ СНРПБВП «Укрреставрація» від 23 січня 2019 року №250, ОСОБА_1 у період з 03 березня 1997 року по 31 грудня 2000 року працював електрозварником. Атестацію робочого місця було проведено у 1998 році.

З довідки ПрАТ «Київський маргариновий завод» від 28 серпня 2019 року №62 вбачається, що ОСОБА_1 з 29 квітня 2005 року по теперішній час працює електрогазозварником на товаристві. Атестація робочого місця була проведена 06 квітня 2015 року відповідно до наказу від 06 квітня 2015 року №91-ОД. Відомості про атестацію робочого місця електрогазозварника містяться також у трудовій книжці, наданій позивачем.

Таким чином, згідно з довідками, наданими ПАТ «Будшляхмаш», ПрАТ СНРПБВП «Укрреставрація» та ПрАТ «Київський маргариновий завод» атестація робочих місць була проведена.

Відтак, з урахуванням того, що професія електрозварника відноситься до професій, визначених Списком №2, до пільгового стажу ОСОБА_1 повинні бути зараховані періоди роботи позивача на вказаних товариствах, зокрема, з 03 березня 1997 року по 31 грудня 2000 року (3 роки 9 місяців 28 днів) та з 29 квітня 2005 року по 28 серпня 2019 року (4 роки 4 місяці 23 дні).

При цьому, суд погоджується з рішенням відповідача щодо неврахування до пільгового стажу періоду роботи позивача на ПАТ «Будшляхмаш» з 12 жовтня 1989 року по 10 вересня 1996 року, оскільки атестація робочого місця була проведена відповідно до наказу від 30 грудня 1999 року №9106111, тобто після звільнення позивача із займаної посади.

З огляду на вище викладене, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 на пільгових умовах за Списком №2.

Щодо вимоги про позивача про зобов`язання ГУ ПФУ в м. Києві призначити та виплатити йому пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 починаючи з 17 січня 2018 року, суд зазначає наступне.

Реалізація суб`єктами публічної адміністрації своїх повноважень, які є законодавчо визначеними, що випливає з положень частини другої статті 19 Конституції України, здійснюється в межах відповідної законної дискреції.

У свою чергу, під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб`єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.

Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.

Під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.

Водночас, адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції.

При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб`єкта владних повноважень.

Так, у відповідності до абзацу 3 пункту 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року №7 «Про судове рішення в адміністративній справі», суд може ухвалити постанову про зобов`язання відповідача прийняти рішення певного змісту за винятком випадків, коли суб`єкт владних повноважень відповідно до закону приймає рішення на власний розсуд.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, виконуючи цілі, встановлені адміністративним судочинством щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) передбаченим законодавством критеріям, не втручається і не може втручатися в дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача в даному випадку є зобов`язання ГУ ПФУ в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення та виплати пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 починаючи з 17 січня 2018 року з урахуванням висновків, викладених в рішенні суду.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 257 - 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення та виплати пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 починаючи з 17 січня 2018 року з урахуванням висновків, викладених в рішенні суду.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 768, 40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Є.В. Аблов

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, 16)