Рішення № 88060592, 04.03.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2020 року м. Київ № 826/5082/17

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі головуючого судді Вовка П.В., розглянувши у порядку письмового провадження, адміністративну справу за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватне акціонерне товариство «Граве Україна страхування життя» про визнання протиправною та скасування постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2017 року у справі № 826/5082/17 в задоволенні адміністративного позову Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі також - Фонд, ФГВФО, позивач) до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 04 квітня 2017 року ВП №53199170 - відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 року апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задоволено; постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2017 року скасовано; прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ФГВФО задоволено, визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Григорян О.Г. про накладення штрафу від 04 квітня 2017 року ВП № 53199170.

Постановою Верховного Суду від 24 січня 2020 року у справі №826/5082/17 (провадження №К/9901/21555/18) касаційну скаргу Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві задоволено частково; постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 року скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Переглядаючи дану справу в касаційному порядку Верховний Суд у постанові від 24 січня 2020 року вказав на те, що Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві, який є структурним підрозділом відповідного органу державної виконавчої служби, не є належним відповідачем в цій категорії справ, оскільки належним відповідачем має бути саме Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

Більш того, суд касаційної інстанції наголосив на тому, що судом першої інстанції не залучено до участі у справі як третьої особи приватне акціонерне товариство «Граве Україна страхування життя», не зважаючи на те, що оскаржуване рішення відповідача прийнято у рамках виконавчого провадження, стягувачем у якому є приватне акціонерне товариство «Граве Україна страхування життя».

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа № 826/5082/17 була розподілена на суддю Вовка П.В.

Ухвалою суду від 12 лютого 2020 року прийнято до провадження адміністративну справу № 826/5082/17; замінено неналежного відповідача у справі Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві на належного - Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі також - відповідач); залучено приватне акціонерне товариство «Граве Україна страхування життя» (далі також - ПрАТ «Граве Україна страхування життя», третя особа) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю в рамках спірних правовідносин факту невиконання Фондом рішення суду, яке набрало законної сили, без поважних причин та, як наслідок, протиправністю спірної постанови про накладення на боржника штрафу.

Третя особа надала письмові пояснення, в яких просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог, з огляду на те, судове рішення у справі № 826/10834/14 залишається невиконаним до цього часу. Відтак постанова державного виконавця прийнята правомірно, підстави для її скасування відсутні.

В судове засідання, призначене на 04 березня 2020 року, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи представники сторін та третьої особи не прибули.

Оскільки неприбуття у судове засідання належним чином повідомлених учасників справи не перешкоджає розгляду справи, та враховуючи положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), подальший розгляд справи було вирішено продовжувати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 826/10834/14, зокрема, зобов`язано Державну установу «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» вчинити необхідні дії щодо виплати (відшкодування) на користь ПрАТ «Граве Україна страхування життя» вкладів страхувальників за договорами довгострокового страхування життя у національній валюті України за тарифами головного страхування GХ-3 у загальному розмірі 10 740 312, 22 грн.

12 серпня 2016 року Київським апеляційним адміністративним судом видано виконавчий лист № 826/10834/14 (т. 1, а.с. 31).

27 грудня 2016 року державним виконавцем було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №53199170 та визначено строк для добровільного виконання постанови - протягом 10 робочих днів ( т. 1, а. с. 34 - 35), яка була отримана Фондом 20 березня 2017 року, що не заперечується сторонами.

04 квітня 2017 року державним виконавцем прийнято спірну постанову про накладення на позивача штрафу у розмірі 5 100, 00 грн. за невиконання судового рішення у добровільному порядку (т. 1, а. с. 8).

Не погоджуючись із постановою про накладення штрафу та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України (тут і далі по тексту всі нормативно правові акти наведені в редакції, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ч. 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі також - Закон), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 статті 5 Закону, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п. 1 ч. 1 статті 3 Закону).

Частиною 1 статті 18 Закону визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За правилами ч. 6 статті 26 Закону, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 63 Закону, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

При цьому, відповідно до ч. 1 статті 75 Закону, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Системний аналіз викладених правових норм свідчить про те, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. Поважними причинами невиконання боржником рішення можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення боржника, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для виконання рішення у встановлений виконавцем строк та повинні бути підтверджені належними доказами.

При цьому, застосування такого заходу реагування як винесення постанови про накладення штрафу є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач стверджує, що оскаржувана постанова про накладення штрафу винесена безпідставно, оскільки боржник повідомляв державного виконавця про неможливість виконання рішення суду з поважних причин.

24 березня 2017 року Фонд звертався до відповідача із листом, у якому просив звернутися до Київського апеляційного адміністративного суду із заявою про роз`яснення постанови від 21 липня 2016 року у справі №826/10834/14 та з заявою про встановлення способу і порядку виконання рішення суду апеляційної інстанції.

Також, в листі боржник просив зупинити вчинення виконавчих дій з тих підстав, що останнім направлено до суду заяву про роз`яснення рішення суду та заяву про відстрочення виконання рішення суду.

Стаття 34 Закону містить виключний перелік підстав для зупинення виконавчих дій.

При цьому, суд звертає увагу, що стаття 34 Закону не містить таких підстав для зупинення виконавчого провадження як звернення боржника до суду за роз`ясненням чи відстроченням виконання рішення.

Враховуючи зазначене, судом відхиляються посилання позивача, як на підставу для скасування постанови про накладення штрафу на те, що державним виконавцем не було взято до уваги підстави неможливості виконання рішення суду, як звернення до суду із заявами про роз`яснення судового рішення та надання відстрочки його виконання.

Між тим, представником позивача не надано суду доказів виконання, станом на час розгляду справи, постанови про відкриття виконавчого провадження №53199170 від 27 грудня 2016 року з примусового виконання виконавчого листа №826/10834/14, виданого 12 серпня 2016 року Київським апеляційним адміністративним судом, якою зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів, а також не надано доказів її оскарження.

Виходячи з наведеного у сукупності, суд дійшов висновку, що 04 квітня 2017 року державним виконавцем правомірно винесено постанову ВП №53199170 про накладення на боржника штрафу на користь держави у розмірі 5 100,00 грн., який відповідає сумі, визначеної у статті 75 Закону.

Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав, а також не спростував доводів суб`єкта владних повноважень.

А як наслідок, правомірною та такою, що не підлягає скасуванню, є оскаржувана постанова.

Згідно з положеннями статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки оскаржувана постанова прийнята відповідачем у відповідності до критеріїв, визначених ч. 2 статті 2 КАС України.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 17; код ЄДРПОУ 21708016) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві (03056, місто Київ, вулиця Виборзька, будинок 32; код ЄДРПОУ 34691374), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватне акціонерне товариство «Граве Україна страхування життя» (03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 65; код ЄДРПОУ 25399836) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Рішення відповідно до статті 255 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

За правилами ч. 6 статті 287 КАС України, апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Відповідно до пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.В. Вовк