Рішення № 88060554, 03.03.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2020 року м. Київ № 640/21749/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Качура І.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергокомплект»

до Головного управління ДФС у м. Києві

про протиправними та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Теплоенергокомплект» з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати Наказ №9839 від 12.06.2018 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Теплоенергокомплект», виданий Головним управлінням Державної фіскальної служби в м. Києві.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуваний наказ складений контролюючим органом всупереч нормам чинного законодавства.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.12.2018 відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлено відповідачу строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Представник відповідача проти позову заперечував, про що подав відзив на позов. Вважає наказ законним, а позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

12 червня 2018 року Головним управлінням ДФС у м. Києві видано Наказ за №9839 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Теплоенергокомплект» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Оферт Груп» та з ТОВ «Дормен» за період з 01.01.2015 року по 25.09.2017 року, щодо правильності нарахування та сплати до бюджету України податку на додану вартість, податку на прибуток підприємства та інших обов`язкових платежів, тривалістю 5 робочих днів з 25.06.2018 року.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного наказу №9839 від 12 червня 2018 року, він прийнятий відповідно до вимог пп.78.1.11. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України та Ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 25.09.2017 року у справі 759/14103/17.

Позивач не погоджуючись із винесеним Наказом №9839 від 12.06.2018 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Теплоенергокомплект», звернувся до суду із позовом та просив суд його задовольнити.

Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) (далі по тексту - ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки-цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Вичерпний перелік обставин для здійснення документальної позапланової перевірки встановлено у пункті 78.1 статті 78 ПК України.

Як свідчить зміст оскаржуваного наказу, в якості підстав для проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача зазначено пп. 75.1.2. п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, ст. 81 ПК України.

Відповідно до п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Згідно із пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України, посилання на який міститься в оскаржуваному наказі, документальна позапланова перевірка здійснюється у разі коли отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки винесену ними відповідно до закону.

Таким чином, з аналізу наведених правових норм вбачається, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу керівника контролюючого органу та за наявності підстав для її проведення.

У свою чергу можливість для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та прийняття відповідного наказу на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України виникає виключно за наявності двох умов: 1) отримання ухвали слідчого судді (суду); 2) відповідності ухвали слідчого судді (суду) закону.

Як вбачається з резолютивної частини ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 25.09.2017 року у справі 759/14103/17, зазначений в ухвалі слідчого судді порядок оскарження даної ухвали фактично передбачає, що ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення. Строк пред`явлення ухвали до виконання не зазначено.

Поряд з цим, ухвала слідчого судді по справі 759/14103/17 про надання дозволу на призначення позапланової документальної перевірки позивача постановлена 25.09.2017 року, натомість наказ «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» прийнятий Головним управлінням ДФС у м. Києві - 12.06.2018 року, тобто, зі спливом майже 9 місяців.

Між тим, приписами п. 56.21 ст. 56 ПК України встановлено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Положення Кримінально процесуального кодексу України не містять безпосередньої норми, якою визначено компетенцію слідчого судді щодо вирішення питання про надання дозволу на проведення податкової перевірки, та не передбачають порядок розгляду питання призначення позапланової перевірки слідчим суддею.

Отже, з аналізу норм Податкового кодексу України та положень Кримінального процесуального кодексу України вбачається певна неузгодженість. Визначена в Податковому кодексі України процедура проведення позапланової перевірки за рішенням слідчого судді (суду) не узгоджується з приписами кримінального процесуального закону стосовно повноважень слідчого судді на призначення такої перевірки за клопотанням слідчого в рамках кримінального провадження та, крім того, взагалі відсутня процедура розгляду такого клопотання.

Основними засадами податкового законодавства є принципи, в яких визначено зміст і спрямованість правового регулювання податкових правовідносин.

Зважаючи на суперечність, непослідовність та неузгодженість зазначених вище положень нормативно-правових актів, суд приходить до висновку про наявність неоднозначного (множинного) трактування прав та обов`язків контролюючого органу у спірному випадку, а саме у правомірності прийняття рішення, оформленого наказом, про проведення перевірки на підставі ухвали слідчого судді, прийнятої в рамках кримінального провадження.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про застосування до спірних правовідносин приписів п.56.21. ст. 56 ПК України та ухвалення рішення на користь позивача.

З огляду на викладене, у межах спірних правовідносин відсутні обставини, з якими положення пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України пов`язують можливість призначення та проведення перевірки, а тому наказ відповідача від 12.06.2018 року №9839 про проведення невиїзної позапланової перевірки позивача суперечить нормам ПК України, а тому є протиправним.

Разом з тим, наведені обставини стали підставою для недопуску працівників відповідача до перевірки, що підтверджується актом від 09.07.2018 №175/26-15-14-07-02-10/23390015 про відмову платника податків від проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 24.12.2010 №21-25а10, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Тобто, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

До аналогічних висновків дійшов також Вищий адміністративний суд України в ході розгляду адміністративних справи про скасування наказу та визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень (ухвали від 26.04.2017 року № К/800/23565/15, 12.04.2016 № К/800/34845/14, 04.10.2016 № К/800/8821/16).

Таким чином, наявні матеріали справи свідчать про не допуск працівників контролюючого органу до проведення позапланової виїзної перевірки товариства.

Отже, враховуючи вищенаведене та встановлені обставини справи, зокрема, не допуск позивачем посадових осіб контролюючого органу до проведення позапланової виїзної перевірки, не надання відповідних документів для проведення перевірки, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання протиправним наказу від 12.06.2018 №9839.

Підсумовуючи вищевикладене, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергокомплект» (03179, м. Київ, вул. Миколи Ушакова, 10, оф. 126, ЄДРПОУ 233900015) до Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправним та скасування наказу - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати Наказ №9839 від 12.06.2018 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Теплоенергокомплект», виданий Головним управлінням Державної фіскальної служби в м. Києві..

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергокомплект» (03179, м. Київ, вул. Миколи Ушакова, 10, оф. 126, ЄДРПОУ 233900015) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ЄДРПОУ 39239197).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур