Рішення № 88059972, 06.03.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2020 р. Справа № 480/406/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (далі - відповідач, Сумський прикордонний загін), в якій просив:

1) визнати протиправною бездіяльність Сумського прикордонного загону в частині не виплати індексації грошового забезпечення з липня 2015 року і по квітень 2017 року на час виключення зі списків особового складу;

2) зобов`язати Сумський прикордонний загін нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з липня 2015 року і по квітень 2017 року на час виключення зі списків особового складу.

Свої вимоги мотивував тим, що з 30.12.2005 по 03.04.2017 проходив військову службу за контрактом у Сумському прикордонному загоні, а наказом від 03.07.2019 позивача виключено зі списків особового складу. За час проходження військової служби у період з липня 2015 року по квітень 2017 року позивачу всупереч чинному законодавству не нараховувалась та не виплачувалась відповідачем індексація грошового забезпечення, у зв`язку з чим вважає таку бездіяльність Сумського прикордонного загону протиправною.

Ухвалою суду від 23.01.2020 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, подав до суду відзив на позов (а.с.22-26), в якому зазначив, що під час проходження військової служби позивачу виплачувалось належне грошове забезпечення, яке обчислювалось та нараховувалось у межах виділених Південному регіональному управлінню коштів. Однак, виходячи з сукупного аналізу норм Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 року № 425, слідує, що індексація не входить до складу грошового забезпечення, являється соціальною гарантією держави щодо підтримання купівельної спроможності населення України.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Згідно з межами фінансових ресурсів, виділених військовій частині 9953 - Сумському прикордонному загону згідно з бюджетними призначеннями за спірний період, кошти на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення не передбачено, тому позивачу правомірно не було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення.

Позивач подав до суду відповідь на відзив (а.с.37-39), відповідно до якого не погодився із доводами представника відповідача, викладеними у відзиві, та просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 10.02.2020 у відповідача було витребувано довідку із зазначенням інформації окремо щодо нарахування та окремо щодо виплати позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період (а.с.43), на яку Сумським прикордонним загоном було надано довідку із витребуваними відомостями (а.с.46-47).

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вбачає необхідним позов задовольнити частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач у спірний період проходив військову службу у Сумському прикордонному загоні.

Наказом начальника Сумського прикордонного загону від 01.03.2017 №39-ОС позивача звільнено з військової служби у запас за п.п. "ї". Наказом начальника Сумського прикордонного загону від 03.04.2017 №61-ОС позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення (а.с.13).

Також судом встановлено, що позивачу протягом липня 2015 року - квітня 2017 року не здійснювалося нарахування та виплата індексації грошового забезпечення, що підтверджується витягом з розрахунково-платіжної відомості (а.с.28-35), та вбачається з відзиву на позовну заяву та листа відповідача (а.с.46). При цьому, нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за вказаний період було проведено вже під час розгляду справи, однак, виплата її не проведена, що вбачається з розрахунково-платіжної відомості від 24.02.2020 №85 (а.с.47) та підтверджується листом відповідача (а.с.46).

Позивач подав до відповідача звернення від 02.12.2019 щодо нарахування та виплати йому індексації (а.с.14), на яке ОСОБА_1 було надано відповідь листом від 18.12.2019 (а.с.15) про те, що згідно з межами фінансових ресурсів, виділених військовій частині 9953 - Сумському прикордонному загону згідно з бюджетними призначеннями за спірний період, кошти на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення не передбачено, тому позивачу правомірно не було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення.

Позивач із такими діями відповідача не погодився та звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались в даному випадку між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20 грудня 1991 року №2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Як встановлено судом та не заперечувалось учасниками справи, позивачу за період з липня 2015 року по квітень 2017 року не виплачувалась індексація грошового забезпечення.

Стосовно наявності у позивача права на проведення індексації його доходів, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.1 Законом України від 03.07.1991 № 1282-XII “Про індексацію грошових доходів населення” (далі - Закон № 1282-ХІІ) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з ч.ч.1,6 ст. 2, ч.1 ст.4 Закону № 1282-ХІІ, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка ( з 01.01.2016 - 103 відсотка).

Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів (ст.9 Закону)

Статтею 18 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 05 жовтня 2000 року, №2017-III визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці і у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) покладається на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності та виду юридичної особи та входить до складу грошового забезпечення. У зв`язку з цим, доводи представника відповідача з цього приводу суд не приймає до уваги.

Частиною 2 ст. 5 Закону №1282-ХІІ передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок № 1078).

Згідно пункту 1-1 Порядку № 1078, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 - 103відсотка). Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2013 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-IV “Про внесення змін до Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищував поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Згідно з п. 6 Порядку № 1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, в тому числі: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється, зокрема, у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік.

Аналіз наведених вище нормативно-правових актів, за відсутністю затвердженого особливого порядку індексації військовослужбовців, дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Урядом України порядку, а саме Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Тобто, сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону№1282-ХІІ, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті. Проте, позивачу за період з липня 2015 року по квітень 2017 року не виплачувалась індексація грошового забезпечення (а.с.27,28-35), що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, державні органи не вправі посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов`язань і виправдання своєї бездіяльності, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Кечко проти України”, “Сук проти України”).

Що стосується посилань представника відповідача на те, що згідно з межами фінансових ресурсів, виділених Сумському прикордонному загону згідно з бюджетними призначеннями за спірний період, кошти на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення не передбачено, тому позивачу правомірно не було нараховано та не виплачено індексацію грошового забезпечення, як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог, суд зазначає, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у даній справі, оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів і держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов`язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.

Крім того, відповідачем не надано суду доказів того, що у бюджеті відповідного рівня, з якого фінансується відповідач, були відсутні кошти на індексацію грошового забезпечення, чи доказів того, що ним протягом спірного періоду надсилались до відповідного органу потреби на виділення додаткових коштів для виплати військовослужбовцям індексації грошового забезпечення.

Відтак, суд визнає, що при невиплаті позивачу індексації заробітної плати за період з липня 2015 року по квітень 2017 року відповідач діяв не у спосіб, передбачений чинним законодавством, така його бездіяльність не відповідає критеріям правомірності, визначених в ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим, з урахуванням ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Сумського прикордонного загону, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з липня 2015 року по квітень 2017 року, на час виключення зі списків особового складу, та зобов`язання відповідача виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з липня 2015 року по квітень 2017 року, на час виключення зі списків особового складу.

Разом з тим, суд вважає безпідставними вимоги позивача про зобов`язання Сумського прикордонного загону нарахувати індексацію грошового забезпечення за період з липня 2015 року і по квітень 2017 року на час виключення зі списків особового складу, оскільки дослідженими матеріалами справи (а.с.46-47) підтверджено нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за вказаний період, відтак, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань в рахунок повернення суму судового збору в розмірі 840,80грн., сплаченого позивачем за подання позовної заяви згідно квитанції №1 від 21.01.2020 (а.с.8).

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (40030, м.Суми, пров.Громадянський, буд.1, код ЄДРПОУ 14321759) про визнання бездіяльності протиправною – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з липня 2015 року по квітень 2017 року, на час виключення зі списків особового складу.

Зобов`язати Сумський прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з липня 2015 року по квітень 2017 року, на час виключення зі списків особового складу.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (40030, м.Суми, пров.Громадянський, буд.1, код ЄДРПОУ 14321759) в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80коп.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 06.03.2020.

Суддя І.Г. Шевченко