Рішення № 88059743, 05.03.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

05 березня 2020 року м. Рівне №460/2998/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудар О.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доГоловного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі – позивач) звернулася з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі – відповідач) про визнання протиправним скасування податкового повідомлення-рішення форми "Ф" від 04.03.2019 №0019420-5213-1705 про визначення податкового зобов`язання за платежем "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" за 2018 рік в сумі 20744,18грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним, оскільки визначене ним податкове зобов`язання розраховане на підставі нечинного рішення Дубровицької міської ради, яким всупереч вимогам Податкового кодексу України встановлено не ставку податку, а розрахунок ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Оскільки Закон України "Про Державний бюджет України на 2018 рік", яким встановлено мінімальну заробітну плату з 01.01.2018, було оприлюднено 30.12.2017, то й про сплату податку за новою ставкою платнику податку стало відомо не раніше 30.12.2017.

Таким чином, було порушено один з основних принципів податкового законодавства – принцип стабільності, а також встановлене ст.57 Конституції України право своєчасно знати про свої обов`язки.

Позивач вказала, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, відповідач діяв всупереч нормам Конституції України, не у межах та на підставі вимог, передбачених Податковим кодексом України.

Просила позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 01.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

21.11.2019 від відповідача надійшло клопотання про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву. Ухвалою суду від 27.11.2019 зазначене клопотання задоволено, продовжено відповідачу строк для відзиву на позовну заяву, прийнято зазначений відзив.

У відзиві відповідач вказав, що згідно з інформацією з Державного реєстру прав на нерухоме майно, позивач має у власності об`єкт нерухомого майна – будівлі торгівлі площею 619,1 м кв. Саме ця нежитлова нерухомість і стала об`єктом оподаткування.

Спірне податкове повідомлення-рішення податковим органом було прийнято з урахуванням усіх вимог Податкового кодексу України та рішення Дубровицької міської ради.

Оскільки податкове повідомлення-рішення прийняте в межах і спосіб, встановлений законом, відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Ухвалою суду від 26.12.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою від 23.01.2020 суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши позовну заяву та відзив на позов, дослідивши у судовому засіданні долучені до матеріалів справи письмові докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа-підприємець 29.08.2003 (номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 25940170000000439 від 26.10.2005), перебуває на обліку у контролюючому органі як платник податків з 03.09.2003, основний вид економічної діяльності за КВЕД - 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування.

ОСОБА_2 є власником нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, - кафе, загальною площею 619,1 м кв. Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зазначений об`єкт нежитлової нерухомості є будівлею торгівлі.

Зазначені обставини визнаються учасниками справи, а тому не підлягають доказуванню в силу вимог ч.1 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України.

04.03.2019 Головним управлінням ДФС у Рівненській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Ф" від 04.03.2019 №0019420-5213-1705, яким позивачу визначено податкове зобов`язання за платежем "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" за 2018 рік в сумі 20744,18грн (а.с.32).

Згідно з листом Головного управління ДФС у Рівненській області від 07.05.2019 №4532/ФОП/17-00, податкове зобов`язання в сумі 20744,18грн було розраховане відповідачем на підставі рішення Дубровицької міської ради від 11.07.2017 №462 "Про встановлення місцевих податків і зборів на території м.Дубровиця", об`єктом оподаткування є будівля торгівлі загальною площею 619,1 м кв (а.с.33).

Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернулася з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 67 Конституції України встановлено обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок погашення зобов`язань юридичних та фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, вжиття контролюючим органом заходів з метою погашення платниками податкового боргу врегульовано Податковим кодексом України.

До місцевих податків, що справляються з платників податку, належить податок на майно (пп.10.1.1 п.10.1 ст.10 Податкового кодексу України).

Відповідно до ст.265 Податкового кодексу України, податок на майно складається, зокрема, з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

У силу вимог пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 Податкового кодексу України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп.266.2.1 п.266.2 ст. 266 Податкового кодексу України).

Згідно з пп.266.3.1 п.266.3 ст.266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно до пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 Податкового кодексу України, база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно з пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 Податкового кодексу України, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до пп.266.6.1 п.266.6 ст.266 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України передбачено, що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості, виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

У силу вимог п.10.3 ст.10 Податкового кодексу України, місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення, зокрема, податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки).

Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також п.24 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі – Закон №280/97-ВР) та ст.143 Конституції України.

Пунктом 12.3 статті 12 Податкового кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

У силу вимог підпунктів 12.3.1, 12.3.2 пункту 12.3 12 Податкового кодексу України, встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному вказаним Кодексом. При прийняття рішення про встановлення місцевих податків і зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначені статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Згідно з п.12.5 ст.12 Податкового кодексу України, офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Відповідно до пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно зі ст.3 Бюджетного кодексу України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Керуючись статтями 8, 10, 12 розділу І, розділом ХІІ Податкового кодексу України, відповідно до пунктів 24 та 28 частини 1 статті 26 та статті 69 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", за погодженням з постійними комісіями міської ради та в інтересах територіальної громади, Дубровицька міська рада Рівненської області прийняла рішення від 11.07.2017 №462 "Про встановлення місцевих податків і зборів на території м.Дубровиця" (а.а.с.28-29).

Згідно з пп.Ґ) п.1.3 зазначеного рішення, ставка податку для об`єктів нерухомості таких, як будівлі торговельні (зокрема, кафе) встановлена за 1 кв м бази оподаткування у розмірі 0,9 відсотка від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" від 07.12.2017 №2246-VIII (далі – Закон №2246-VIII) з 1 січня 2018 року встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 3723 гривень.

Під час розгляду справи суд встановив, що відповідачем проведено розрахунок, за яким податок на нерухоме майно позивачу нараховано наступним чином:

0,9% * 3723 * 619,1 = 20744,18

Відтак, податкове зобов`язання за платежем "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" за 2018 рік в сумі 20744,18грн, визначене для позивача спірним податковим повідомленням-рішенням, розраховане відповідачем у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_2 посилається на те, що обумовлене рішення Дубровицької міської ради не могло набрати чинності у зв`язку з тим, що ним затверджено розрахунок ставки податку, а не сама ставка. При цьому, розмір ставки податку став відомим платникам лише після оприлюднення 30.12.2017 Закону №2246-VIII.

Суд критично оцінює таке посилання, з огляду на таке.

Ставка податку є одним з обов`язкових елементів податку (пп.7.1.4 п.7.1 ст.7 Податкового кодексу України).

Відповідно до ст.25 Податкового кодексу України, ставкою податку визнається розмір податкових нарахувань на (від) одиницю (одиниці) виміру бази оподаткування.

Базовою (основною) ставкою податку визначається ставка, що визначена такою для окремого податку відповідним розділом цього Кодексу (ст.26 Податкового кодексу України).

Як наведено судом вище, пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 Податкового кодексу України обмежує максимальний розмір ставки податку для об`єктів, зокрема, нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, 1,5 відсотками розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Таким чином, встановлення Дубровицькою міською радою ставки податку для об`єктів нерухомості таких, як будівлі торговельні (зокрема, кафе), за 1 кв м бази оподаткування у розмірі 0,9 відсотка від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, повністю відповідає наведеним вимогам Податкового кодексу України.

За змістом пп.4.1.9 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України, стабільність (один з принципів, на яких ґрунтується податкове законодавство України) - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

У силу вимог ч.1 ст.15 Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 №2939-VI (далі – Закон №2939-VI), розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати, зокрема, нормативно-правові акти, прийняті розпорядником.

Відповідно до ч.2 ст.15 Закону №2939-VI, інформація, передбачена частиною першою цієї статті, підлягає обов`язковому оприлюдненню невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів з дня затвердження документа. У разі наявності у розпорядника інформації офіційного веб-сайту така інформація оприлюднюється на веб-сайті із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інформації.

Судом встановлено, що рішення від 11.07.2017 №462 "Про встановлення місцевих податків і зборів на території м.Дубровиця" було оприлюднене на офіційному сайті Дубровицької міської ради 14.07.2017 - знаходиться у вільному доступі за посиланням: http://dubrmrada.rv.ua/index.php/rehuliatorna-polityka/rehuliatorni-akty/745-462-pro-vstanovlennia-mistsevykh-podatkiv-i-zboriv-na-terytorii-mdubrovytsia.

Отже, рішення Дубровицької міської ради від 11.07.2017 №462 "Про встановлення місцевих податків і зборів на території м.Дубровиця" оприлюднене у спосіб, встановлений ст.15 Закону №2939-VI, не порушує принципу стабільності, встановленого пп.4.1.9 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України, та в силу вимог п.12.5 ст.12 Податкового кодексу України набрало чинності.

Позивач, посилаючись на невідповідність зазначеного рішення органу місцевого самоврядування нормам Податкового кодексу України, не оскаржувала його у встановленому законом порядку, доказів нечинності такого рішення суду не надала.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення форми "Ф" від 04.03.2019 №0019420-5213-1705, яким позивачу визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, повністю відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, визначеним ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак до скасування не підлягає.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом встановлено, що відповідачем доведено правомірність спірного податкового повідомлення-рішення. Поряд з цим, порушення прав позивача, про захист яких вона просила у судовому порядку, не знайшло підтвердження в ході судового розгляду.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

У силу вимог ст.139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Рівненській області (вул.Відінська, 12, м.Рівне, 33023, код ЄДРПОУ 39394217) відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 05 березня 2020 року.

Суддя Дудар О.М.