Рішення № 88059696, 05.03.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/267/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Великобагачанської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 /далі – позивач, ОСОБА_1 / звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області /далі – відповідач/ про:

- визнання протиправним та скасування рішення 40 позачергової сесії 7 скликання Великобагачанської селищної ради від 02 грудня 2019 року "Про повторний розгляд заяви щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства", яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області;

- зобов`язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області Лугівському Ігору Юрійовичу /а.с. 1-8/.

Позов обґрунтований тим, що позивач звернувся до Великобагачанської селищної ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Великобагачанської селищної ради. Великобагачанською селищною радою на 40 позачерговій сесії сьомого скликання повторно розглянуто заяву позивача та прийнято рішення від 02 грудня 2019 року, яким відмовлено позивачу у наданні вказаного дозволу у зв`язку з невідповідністю місця розташування вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, оскільки дана земельна ділянка відноситься до громадських сіножатей та пасовищ. З таким рішенням Великобагачанської селищної ради позивач не погоджується та вважає його таким, що винесене з порушенням вимог частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с. 32-33/ зазначив, що Великобагачанською селищною радою на 40 позачерговій сесії 7 скликання повторно розглянуто заяву позивача та прийнято рішення від 02 грудня 2019 року про відмову у наданні вказаного дозволу у зв`язку з тим, що земельна ділянка, яку він бажає отримати у власність, відноситься до громадських сіножатей та пасовищ та згідно з рішенням 29 сесії 7 скликання Великобагачанської селищної ради від 22 січня 2019 року на неї розробляється проектна документація.

27 лютого 2020 року до суду надійшла відповідь на відзив /а.с. 47-49/, в якій позивач вказав, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження розроблення проектної документації щодо створення громадських сіножатей та пасовищ на спірну земельну ділянку. Відповідач вводить суд в оману щодо неможливості надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність, оскільки сусідню земельну ділянку, яка також віднесена до громадських пасовищ та сіножатей, передано у власність іншому громадянину.

За відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі приписів частини четвертої статті 229 КАС України.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

30 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Великобагачанської селищної ради із заявою (вх.№759) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Великобагачанської селищної ради /а.с. 34/.

До вказаної заяви додав копії паспорта, ідентифікаційного коду, заяви з викопіюванням бажаного місця розташування земельної ділянки та рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року у справі №440/3067/19 /а.с34-38/.

Рішенням 40 позачергової сесії 7 скликання Великобагачанської селищної ради від 02 грудня 2019 року "Про повторний розгляд заяви щодо надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_2 ОСОБА_3 " /а.с. 39/ громадянину ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення, не наданих у власність та користування, за межами смт. Велика Багачка на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області на підставі статті 118 Земельного кодексу України, враховуючи невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Дана земельна ділянка відноситься до громадських сіножатей та пасовищ.

Не погодившись з рішенням 40 позачергової сесії 7 скликання Великобагачанської селищної ради від 02 грудня 2019 року "Про повторний розгляд заяви щодо надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_1 ", позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, вказаним у заявах по суті, суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю врегульовані Земельним кодексом України №2768-ІІІ від 25 жовтня 2001 року /далі - ЗК України/.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

У відповідності до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Згідно з частинами першою та другою статті 59 цього Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до положень статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

За змістом пункту "б" частини першої статті 121 вказаного Кодексу громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною сьомою цієї статті встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Дослідивши рішення 40 позачергової сесії 7 скликання Великобагачанської селищної ради від 02 грудня 2019 року "Про повторний розгляд заяви щодо надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_1 ", судом встановлено, що підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою стало віднесення спірної земельної ділянки до громадських сіножатей та пасовищ.

Надаючи оцінку вказаній підставі для відмови, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин першої та другої статті 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Згідно із статтею 19 вказаного Кодексу землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Пунктом "а" частини другої статті 22 ЗК України передбачено, що до земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги), а пунктом "а" частини третьої цієї статті - землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до пунктів 1.1 та 1.4 розділу І Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 548 від 23 липня 2010 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за № 1011/18306, Класифікація видів цільового призначення земель (далі - КВЦПЗ) розроблена відповідно до Земельного кодексу України, Закону України "Про землеустрій" та Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 2008 року № 224. КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

В зазначеному Класифікаторі визначено види цільового призначення земель, зокрема землі сільськогосподарського призначення, до яких належать землі для ведення особистого селянського господарства, землі для сінокосіння і випасання худоби, а також землі резервного фонду, загального користування та землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам).

Відповідно до статті 34 ЗК України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

Таким чином, орган місцевого самоврядування має право на створення на землях комунальної власності громадських сіножатей і пасовищ, проте створення громадських сіножатей і пасовищ має відбуватись у повній відповідності з вимогами Земельного кодексу України та інших законів з питань землеустрою.

Відповідно до частини першої статті 193 ЗК України державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Згідно зі статтею 194 ЗК України призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Статтею 196 ЗК України передбачено, що склад відомостей Державного земельного кадастру визначається законом.

Частиною першою статті 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр" № 3613-VI від 07 липня 2011 року встановлено, що до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.

Відповідно до частин першої та шостої статті 36 вказаного Закону на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, оприлюднюються відомості Державного земельного кадастру про: а) межі адміністративно-територіальних одиниць; б) кадастрові номери земельних ділянок; в) межі земельних ділянок; г) цільове призначення земельних ділянок; ґ) розподіл земель між власниками і користувачами (форма власності, вид речового права); д) обмеження у використанні земель та земельних ділянок; е) зведені дані кількісного та якісного обліку земель; є) нормативну грошову оцінку земель та земельних ділянок; ж) земельні угіддя; з) частини земельної ділянки, на які поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; и) координати поворотних точок меж об`єктів кадастру; і) бонітування ґрунтів; ї) інші відомості про земельні ділянки, передбачені статтею 15 та частиною другою статті 30 цього Закону, крім відомостей про реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта громадянина України, місце проживання, дату народження фізичної особи, які є інформацією з обмеженим доступом та не підлягають відображенню у відкритому доступі.

Відомості з Державного земельного кадастру, зазначені в пунктах "а" - "є", "ї" частини першої цієї статті, оприлюднюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, у вигляді відкритих даних на Публічній кадастровій карті, що є частиною програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

На підставі відкритих даних на Публічній кадастровій карті судом встановлено, що земельній ділянці, яку позивач бажає отримати у власність, присвоєно кадастровий номер 5320280300:00:001:0632 та вказана земельна ділянка віднесена до земель запасу (земельних ділянок кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам).

Отже, станом на дату судового розгляду справи запитувана позивачем земельна ділянка не віднесена до земель для сінокосіння і випасання худоби.

Суду не надано доказів на підтвердження виконання відповідачем рішення 29 сесії 7 скликання Великобагачанської селищної ради "Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для створення громадських сіножатей та пасовищ за межами села Якимове Великобагачанського району" від 22 січня 2019 року, зокрема: розробленого Положення про створення громадських сіножатей та пасовищ для випасання ВРХ за межами села Якимове Великобагачанського району; розробленого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з цією метою; відомостей про внесення змін до Державного земельного кадастру щодо цільового призначення та категорії земельної ділянки.

Таким чином, відповідачем не надано доказів, які б свідчили про створення на обраній позивачем земельній ділянці громадських сіножатей і пасовищ.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що рішення 40 позачергової сесії 7 скликання Великобагачанської селищної ради від 02 грудня 2019 року "Про повторний розгляд заяви щодо надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_1 " є протиправним та підлягає скасуванню, а відповідна вимога позивача - задоволенню.

Вирішуючи іншу вимогу позивача, а саме: про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3 ) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 73 згаданого Кодексу визначено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи повноваження суду та предмет доказування у цій справі, рішення 40 позачергової сесії 7 скликання Великобагачанської селищної ради від 02 грудня 2019 року "Про повторний розгляд заяви щодо надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_1 " перевірялося судом на предмет правомірності, виходячи лише із тих мотивів, які покладалися відповідачем в основу його прийняття.

Оскільки суд не вправі виходити за межі предмету доказування та досліджувати чи є ці мотиви вичерпними та чи існують інші підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою та чи дотримано позивачем усіх інших умов для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою, належним способом захисту та відновлення прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30 жовтня 2019 року (вхідний номер 759) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Великобагачанської об`єднаної територіальної громади Великобагачанського району Полтавської області з урахуванням висновків суду.

Така позиція суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05 грудня 2019 року у справі № 806/2540/17 та у постанові Великої Палати від 06 листопада 2019 року у справі № 509/1350/17.

Таким чином, позовна вимога про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області задоволенню не підлягає.

Отже, адміністративний позов належить задовольнити частково.

27 лютого 2020 року до суду надійшло клопотання представника позивача про стягнення судових витрат від 26 лютого 2020 року /а.с. 42-44/, яке обґрунтоване тим, що позивач поніс судові витрати у загальній сумі 7540,80 грн, в т.ч. витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6700,00 грн.

Вирішуючи вказане клопотання про стягнення судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Частинами першою та третьою статті 132 цього Кодексу передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин другої, четвертої - п`ятої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною першою статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Відповідно до частин сьомої та дев`ятої статті 139 вказаного Кодексу розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Судом встановлено, що представництво інтересів позивача у цій справі здійснювалося адвокатом Кумечко Мариною Сергіївною на підставі ордеру на надання правової допомоги серії ПТ №180993 від 16 січня 2020 року /а.с. 23/.

ОСОБА_4 (свідоцтво №1504, видане Радою адвокатів Полтавської області 13 січня 2016 року) /а.с.22/ включена до Єдиного реєстру адвокатів України (https://erau.unba.org.ua/profile/49973).

05 серпня 2019 року між адвокатом Кумечко М.С. та Лугівським І.Ю. (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги /а.с. 20/, предметом якого є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів.

Відповідно до підпункту 2.1.3 пункту 2.1 договору адвокат зобов`язується надавати правову допомогу клієнту у кримінальних, адміністративних, цивільних справах, справах про адміністративні правопорушення, які могли би бути пов`язані з клієнтом, незалежно від його процесуального статусу в них (потерпілий, затриманий, підозрюваний, обвинувачений, підсудний, свідок, позивач, відповідач інш.).

Згідно з пунктом 4.2 договору гонорар адвоката визначається обсягом виконаних робіт та погоджується сторонами окремо на підставі складених додатків до цього договору, а також актів виконаних робіт (наданих послуг).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2020 року (пункт 3.1 договору).

До суду надано копію додатку № 1 від 13 січня 2020 року до договору про надання правової допомоги від 05 серпня 2019 року з переліком послуг, що зобов`язується надати адвокат /а.с. 21/; копію додатку №2 від 13 січня 2020 року до договору про надання правової допомоги від 05 серпня 2019 року з попереднім розрахунком вартості послуг та роботи адвоката ОСОБА_4 за надання правової допомоги згідно договору від 05 серпня 2019 року /а.с. 22/ та копію квитанції № 26 від 26 лютого 2020 року про оплату наданих послуг /а.с. 45/.

26 лютого 2020 року складено акт виконаних робіт (наданих послуг), за змістом якого адвокатом Кумечко М.С. виконано роботи (надано послуги) на загальну суму 6700,00 грн, перелік яких зазначено в акті /а.с.46/.

Так, в акті виконаних робіт (наданих послуг) зазначено виконання адвокатом таких робіт (послуг): опрацювання законодавчої бази, що регулюють відносини по оскарженню рішення Великобагачанської селищної ради про повторну відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, формування правової позиції, консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів), збір документів для справи (витрачений час – 1 год., вартість 500,00 грн); складання адміністративного позову про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити певні дії (витрачений час - 3 год., вартість 3500,00 грн); складання та надання відповідачу відповіді на відзив, подання (направлення) до суду відповіді на відзив (витрачений час – 2,5 год., вартість 1800,00 грн); складання та надання відповідачу клопотання про стягнення судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу), подання до суду клопотання про стягнення судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) (витрачений час - 2 год., вартість 900,00 грн), всього - 6700,00 грн.

Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Так, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), пункт 55 з подальшими посиланнями).

Проте, опрацювання законодавчої бази, що регулює відносини по оскарженню відмови відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, формування правової позиції, консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів), збір документів для справи фактично відноситься до дій щодо складання адміністративного позову про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити певні дії (витрачений час - 3 год., вартість 3500,00 грн), які суд, враховуючи незначну складність цієї справи та відсутність суспільного інтересу до її розгляду, напрацювання сталої судової практики з питання вирішення подібних правовідносин та збирання невеликої кількості доказів, оцінює в 1000,00 грн.

При цьому судом також враховано, що адвокат Кумечко М. спеціалізується на представництві інтересів фізичних осіб у спорах з суб`єктами владних повноважень щодо реалізації права на отримання земельних ділянок у власність в межах норм безоплатної приватизації. Так, за період з червня 2019 року по лютий 2020 року адвокат Кумечко М.С. представляла інтереси позивачів щонайменше у 25 справах лише за позовами фізичних осіб до Великобагачанської селищної ради з аналогічними позовними вимогами (зокрема справи №№ 440/4999/19, 440/5000/19, 440/5030/19, 440/5110/19, 440/174/20, 440/175/20, 440/192/20, 440/193/20, 440/194/20, 440/249/20, 440/250/20, 440/379/20, 440/461/20, 440/477/20, 440/498/20, 440/499/20, 440/520/20, 440/754/20, 440/756/20, 440/836/20, 440/837/20, 440/839/20, 440/858/20), а відтак адвокат ОСОБА_4 є обізнаною з відповідною законодавчою базою та переліком документів, які підлягають підготовці для розгляду цієї категорії справ, що ставить під сумнів витрачену адвокатом кількість годин (8,5 годин) на представництво інтересів позивача у цій справі.

Крім того, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, тобто судові засідання у цій справі не проводилися.

Понесені позивачем витрати за надання послуг зі складення та направлення до суду та відповідачу відповіді на відзив (1800,00 грн) та клопотання про стягнення судових витрат (900,00 грн) є завищеними та підлягають зменшенню до 1000,00 грн, оскільки обґрунтування відповіді на відзив та клопотання про стягнення судових витрат не вимагало значних зусиль та заявленого часу зі сторони адвоката.

Таким чином, розподілу підлягають витрати на оплату послуг адвоката у сумі 2000,00 грн.

З наявних у матеріалах справи документів вбачається, що позивач поніс витрати зі сплати судового збору за подання цього позову 840,80 грн, що підтверджується квитанцією № 32499 від 16 січня 2020 року /а.с. 25/.

Враховуючи висновок суду про часткове задоволення позову, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати у загальній сумі 1420,40 грн, в.ч. витрати зі сплати судового збору у сумі 420,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1000,00 грн.

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Великобагачанської селищної ради (вул. Каштанова, буд. 20, смт. Велика Багачка, Великобагачанський район, Полтавська область, 38300, ідентифікаційний код 21044600) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення 40 позачергової сесії 7 скликання Великобагачанської селищної ради від 02 грудня 2019 року "Про повторний розгляд заяви щодо надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. Лугівському Ігорю Юрійовичу".

Зобов`язати Великобагачанську селищну раду (вул. Каштанова, буд. 20, смт. Велика Багачка, 38300, ідентифікаційний код 21044600) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30 жовтня 2019 року (вхідний номер 759) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Великобагачанської об`єднаної територіальної громади Великобагачанського району Полтавської області з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Великобагачанської селищної ради (вул. Каштанова, буд. 20, смт. Велика Багачка, 38300, ідентифікаційний код 21044600) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати у загальній сумі 1420,40 грн (одна тисяча чотириста двадцять гривень сорок копійок), в.ч. витрати зі сплати судового збору у сумі 420,40 грн (чотириста двадцять гривень сорок копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1000,00 грн (одна тисяча гривень нуль копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у порядку, встановленому статтею 297 з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.І. Слободянюк