Рішення № 88059646, 06.03.2020, Одеський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2020 року м. Одеса Справа № 420/7132/19

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення №UA500000/2019/000467/2 від 25.08.2019 року про коригування митної вартості автомобіля марки «LEXUS»; - модель «ES300Н»; -ідент. №VIN НОМЕР_1 , 2017 року випуску та картки відмови у митному оформленні декларації №UA500650/2019/01144 від 25.08.2019 року.

Позивач обґрунтовує позов тим, що між ним та представником компанії «E. H.» Traiding Co. LTD Республіка Корея 23.03.2019 року укладено договір про придбання та доставку автомобіля, який був у користуванні та мав пошкодження. Факт стану автомобіля зафіксовано 30.07.2019 року співробітником Одеської митниці в акті про проведення фізичного огляду товарів та у митній декларації. 30.04.2019 року автомобіль оформлений у митному режимі Експорт в Республіці Корея, про що свідчить експортна декларація №13625-19-024568Х та 30.06.2019 року доставлений морським транспортом в порт м. Одеса. З метою здійснення митного оформлення транспортного засобу декларантом позивача ОСОБА_2 ТОВ «ЮГ7» 03.08.2019 року подано митну декларацію №UA5006500/2019/037985, в якій митна вартість автомобіля визначена за ціною договору в розмірі 11200 доларів США, та надані документи, передбачені ч.2 ст.53 Mитного кодексу України (далі – МК України). 25.08.2019 року, з порушенням встановленого строку, Одеською митницею ДФС щодо ОСОБА_1 винесено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (далі - Картка відмови) №UA500650/2019/01144 та Рішення про коригування митної вартості товарів (далі – Рішення) №UA500000/2019/000467/2, у якому митну вартість товару визначено за резервним методом у розмірі 22775,00 доларів США. Позивач вважає прийняті Картку відмови та Рішення протиправними, необґрунтованими та незаконними. Крім того 22.11.2019 року до Одеської митниці ДФС направлено звернення з додатками, а також зазначено, що вартість авто, в розмірі 11200 доларів США сплачена готівковими коштами представнику компанії “Е. Н.” Trading Co. LTD. Проте відповідачем не винесено жодне рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасування рішення про коригування заявленої митної вартості чи обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. За таких обставин, просить позов задовольнити у повному обсязі.

Представник Одеської митниці ДФС надав до суду письмовий відзив, який мотивований тим, що уповноваженою особою декларанта позивача разом з митною декларацією №UA500650/2019/037985 від 03.08.2019 року були надані документи у яких містяться розбіжності, та не має всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: витрати на страхування та перевезення (фрахт) до моменту перетинання ними митного кордону України, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов`язана з їх транспортуванням до порту ввезення на митну територію України, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; відсутні відомості щодо вартості перевезення оцінюваних товарів; відсутня інформація щодо перевезення внутрішньою територією країни відправлення; у поданому до відповідача висновку про вартісні характеристики зазначено, що експерт здійснював огляд КТЗ, проте в акті фізичного огляду відсутня інформація про присутність експерта. За наслідками запитуваних додаткових документів та відомостей, позивачем не надано додаткових документів, які були витребувані митницею, та за наслідками проведених консультацій між органом доходів та зборів та декларантом обрано додатковий резервний метод визначення митної вартості товарів, за яким скориговано митну вартість товару до рівня 22775,00 доларів США, а тому прийнято Рішення №UA500000/2019/000467/2 від 25.08.2019 та Картку відмови №UA500650/2019/01144 від 25.08.2019року. Крім того додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів ОСОБА_1 або його уповноваженими представниками до відповідача надано не було.

Ухвалою суду від 02.12.2019 року позов залишений без руху.

Ухвалою суду від 16.12.2019 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

В підготовчому засіданні 20.01.2020 року суд без виходу до нарадчої кімнати з занесенням до протоколу судового засідання ухвалив замінити відповідача по справі Одеську митницю ДФС на її правонаступника Одеську митницю Держмитслужби.

Ухвалою суду від 12.02.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 24.02.2020 року о 09 год.10 хв.

В судове засідання представники сторін не з`явилися, сповіщені належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Разом з тим, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розглянути позовну заяву в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та «E. H.» Traiding Co. LTD 23.03.2019 року укладено договір №А3 про придбання та доставку автомобіля марки «LEXUS»; модель «ES300Н»; тип кузова – седан; колір – білий; пробіг – до 50000 км; ідентифікаційний номер VIN НОМЕР_1 ; 2017 року випуску (а.с.69-71).

У квітні 2019 року позивач отримав рахунок-фактуру (інвойс) №EH210327, відповідно до якого сума до сплати за вказаний транспортний засіб склала 11200,00 доларів США (а.с.72). Вказана сума сплачена позивачем представнику компанії «E. H.» Traiding Co. LTD готівковими коштами.

30.04.2019 року автомобіль оформлений в Республіці Корея у митному режимі експорт, що вбачається з експортної декларації №13625-19-024568X (а.с.88-90, переклад а.с.91-92).

Вантаж був доставлений з Республіки Корея у контейнері TGHU6304733 разом з трьома іншими автомобілями, за коносаментом SEL0860701 від 06.05.2019 року (а.с.99), домашнім коносаментом МРРООС1905004-03 від 04.05.2019 року (а.с.100) та після цього автомобіль був розміщений на митному майданчику для проходження митних формальностей. 31 липня 2019 року проведений фізичний огляд транспортного засобу, яким зафіксовані наявні пошкодження транспортного засобу (а.с.76).

З метою здійснення митного оформлення транспортного засобу декларантом позивача ОСОБА_2 ТОВ «ЮГ7» подано митну декларацію №UA500650/2019/037985 від 03.08.2019 року, в якій митна вартість автомобіля визначена за ціною рахунку-фактури 11200,00 доларів США.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості автомобіля та обраного методу її визначення Декларант надав митному органу разом з декларацією наступні документи: рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) №4 від 05.05.2019 року; коносамент (Bill of lading) SEL0860701 від 06.05.2019 року; домашній коносамент (House bill of lading) MPPOOC1905004-03 від 04.05.2019 року; навантажувальний документ (Bordereau) №184/4 від 26.06.2019 року; декларацію про походження товару (Declaration of origin) №958/SV/19 від 30.07.2019 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 21.05.2019 року; Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №958/SV/19 від 30.07.2019 року; квитанції про сплату митних платежів №43231729 від 31.07.2019 року, №43943995 від 28.08.2019 року; акт фізичного огляду б/н від 31.07.2019 року; довідку про відповідність екологічним нормам №06518-Д від 30.07.2019 року; тощо.

З метою підтвердження числових значень складових митної вартості від декларанта було витребувано відповідно до вимог ч.2 та 3 ст. 53, ст. 57 МК України додаткові документи згідно з переліком, викладеним у електронному повідомленні (а.с.98 зворотна сторона).

25 серпня 2019 року Одеська митниця ДФС відмовила у митному оформленні (випуску) товарів та видала Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500650/2019/01144 та Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500000/2019/000467/2, яким скориговано митну вартість легкового автомобіля, а саме, на підставі аналізу баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та врахованої форми контролю, згенеровану АСАУР, відповідачем встановлено, що рівень митної вартості подібних товарів є вищим, тобто митну вартість імпортованого автомобіля визначено за резервним методом у розмірі 22775,00 доларів США (а.с.20-21).

28.08.2019 року декларантом позивача подано митну декларацію №UA500650/2019/044198 з метою випуску транспортного засобу у вільний обіг.

22.11.2019 року ОСОБА_1 направив до відповідача заяву від 18.11.2019 року (а.с.48, 102-103) до якої додано договір «Про придбання та транспортування авто» №А3 від 23.03.2019 року, інвойс №EH210327 від квітня 2019 року, експортну декларацію Республіки Корея №13625-19-024568X від 30.04.2019 року з перекладом, а також додатково зазначив, що сплата коштів згідно інвойсу відбувалася в готівковій формі.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митна територія та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України (далі ? МК України) та іншими законами України.

Відповідно до ст.49 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів (ст. 50 МК України).

Керуючись ч.1 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу України. Про це ж вказано у ч. 1 ст. 52 МК України.

При цьому, відповідно до ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа зобов`язані подавати митниці достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (п.1 ч.5 ст.54 МК України)

Документи, які підтверджують митну вартість товарів, визначені у ч.2 ст.53 МК України. Однак, у разі необхідності, органи доходів та зборів мають право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості (п.2 ч.5 ст.54 МК України), а декларант чи уповноважена ним особа зобов`язані надати такі додаткові документи (ч.3, 4 ст.53 МК України).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів та зборів під час проведення митного контролю та митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості згідно із ч.1 ст.54 МК України.

При цьому, у п.1 ч.4 ст.54 МК України визначено обов`язок митниць здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості товарів, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Разом з тим, якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів та подані декларантом до митного органу, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, визначені ч.3 ст.53 ММК України.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.

Поряд із цим, митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Така правова позиція наведена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 31.03.2015 р. у справах № 21-127а15 та № 21-53а15.

Згідно п.1 ч. 1 ст. 9 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, відповідно до ст. VII п.2 (а) Генеральної угоди по тарифам і торгівлі, оцінка імпортованого товару для митної мети повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, та не повинна ґрунтуватись на вартості товару національного походження або на вільних чи фіктивних оцінках.

Статтею 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди по тарифам і торгівлі 1994 року визначено, ніщо в цій Угоді не тлумачиться як обмежуюче або таке, що ставить під сумнів право митних адміністрацій переконуватися у правдивості або точності будь-якої заяви, документу або декларації, що надаються для цілей митної оцінки.

При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган повинен впевнитися, що заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості, під якою відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, згода на обов`язковість якої надана Верховною Радою України, розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний (ч.1 ст.57 МК України).

При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57 МК України).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч.4 ст.57 МК України).

Разом з цим, Верховний Суду в постанові від 08.10.2019 року по справі №803/776/17 зазначив, що ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до ч.2 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 МК України.

За результатами контролю митний орган визнає заявлену митну вартість або ж приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 МК України (ч.3 ст.54 МК України).

Рішення про коригування митної вартості товарів приймається митним органом у письмовій формі, якщо митним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість (ч.1 ст.55 МК України).

Таке рішення має містити необхідні реквізити, визначені ч.2 ст.55 МК України, а форма рішення затверджена наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (далі ? Правила №598).

При цьому у Рішенні про коригування митної вартості обов`язково зазначається про право декларанта на випуск товару у вільний обіг за умови надання гарантій, передбачених розділом X МК України у разі незгоди з таким рішенням. Строк дії таких гарантій складає 90 календарних днів (ч.7 ст.55 МК України). Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може подати додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості (ч.8 ст.55 МК України). Митний орган, у разі надання вказаних документів, розглядає їх та протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів.

Відповідно до ч.6 ст.54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2 - 4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі відмови у митному оформленні складається картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, форма та порядок заповнення якої визначено Порядком, затвердженим Міністерством фінансів України №631 від 30.05.2012 року.

Основний метод (ст.58 МКУ - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) неможливо застосувати, враховуючи відсутність документально підтвердженої інформації щодо внутрішньої структури ціни реалізації імпортних товарів (у зв`язку з наданням неповних відомостей про митну вартість товарів, ненадання належних додаткових документів).

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна з складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Так, відповідно до ч.3 ст.58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1 ст.57 МК України.

Як вбачається з Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500000/2019/000467/2 від 25.08.2019 року другорядний метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів (2а, передбачений ст.59 МК України) та другорядний метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо подібних (аналогічних) товарів (2б, передбачений ст.60 МК України) не застосовані, так як у митного органу відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами. Другорядний метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості (2в, передбачений ст.62 МК України) та другорядний метод визначення митної вартості на основі додавання вартості (обчислена вартість) (2г, передбачений ст.63 МК України) не застосовані, так як у митного органу відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів.

Другорядний метод визначення митної вартості ? резервний метод (2ґ) (ст.64 МК України), передбачає, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT/ГATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів та зборів митних вартостях.

Таким чином розрахунок митної вартості товару відповідачем виконаний за резервним методом. А отже, митну вартість Одеською митницею ДФС скориговано до рівня 22775,00 доларів США (а.с.95-96).

Судом встановлено, що підставою для відмови у митному оформленні транспортного засобу було те, що невірно заповнені графи митної декларації: 12, 44, 45, 46, 47 у зв`язку з прийняттям Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500000/2019/000467/2 від 25.08.2019 року. В свою чергу, Рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем прийняте у зв`язку з тим, що до митного оформлення разом з митною декларацією подані документи, які не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема, відсутня інформація щодо витрат на страхування та перевезення (фрахт) до моменту перетинання митного кордону України, витрат на навантаження оцінюваних товарів, пов`язана з їх транспортуванням до порту ввезення на митну територію України, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого транспортного засобу; до митного оформлення не надано жодного з документів, що містить відомості про вартість перевезення транспортного засобу; відсутня інформація щодо перевезення внутрішньою територією країни відправлення; у поданому до відповідача висновку про вартісні характеристики зазначено, що експерт здійснював огляд КТЗ, проте в акті фізичного огляду відсутня інформація про присутність експерта; та у зв`язку з тим, що в органу доходів і зборів наявна інформація, що даний транспортний засіб придбано на аукціоні, що виключає відстрочення платежу.

Проте відповідачем під час винесення оскаржуваного рішення не враховано, що вартість перевезення входила у вартість автомобіля.

Згідно наявного в матеріалах справи коносаменту (Bill of lading) №SEL0860701 від 06.05.2019 року (а.с.99), домашнього коносаменту (House bill of lading) №MPPOOC1905004-03 від 04.05.2019 року (а.с.100), рахунку-фактури (інвойсу) (Commercial invoice) №4 від 05.05.2019 року (а.с.73) вбачається, що фрахт сплачено, тобто транспортні витрати були передплачені та включені до вартості транспортного засобу.

При цьому, рахунок-фактура (інвойс) фактично є розрахунково-платіжним документом, передбачає виставлення певних сум до оплати покупцеві за товар, що поставляється.

В свою чергу, коносамент №SEL0860701 від 06.05.2019 року – це документ стандартної форми, прийнятої у міжнародній практиці, на перевезення вантажу, який засвідчує його завантаження, перевезення і право на отримання.

Суд зауважує, що коносамент встановлює факт навантаження на борт судна, а також підтверджує зобов`язання перевізника перевезти вантаж у порт призначення і видати його відповідній особі. Вказаний документ виконує три основні функції: підтверджує укладення договору перевезення вантажу морським шляхом, за яким перевізник зобов`язується доставити вантаж та видати отримувачу, засвідчує факт прийняття вантажу для перевезення, а також є товаросупроводжуючим документом, оскільки дає право на одержання вантажу тому, на кого він виписаний.

Суд додатково зазначає, що з Картки відмови №UA500650/2019/01144 від 25.08.2019 року вбачається, що декларантом позивача, зокрема, подані вищезазначені документи, та вони враховувалися митним органом під час перевірки митної декларації.

Крім того, судом встановлено, що позивач протягом 80 днів з дня випуску товарів направив до відповідача заяву від 18.11.2019 року з додатковими документами, які не враховувалися митним органом при прийнятті Картки відмови, для підтвердження заявленої ним митної вартості. Та, як вбачається з матеріалів справи, вказана заява отримана відповідачем 25.11.2019 року, проте у встановлений строк митним органом не винесено рішення про визнання чи не визнання заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів.

Водночас, з договору про придбання та транспортування авто №А3 від 23.03.2019 року, укладеного між «E. H.» Traiding Co. LTD та ОСОБА_1 , вбачається, що:

« 3.4. У разі, підбору авто Стороною 1, згідно заявки, поданої в рамках даного Договору, Сторона 2 зобов`язана в повному обсязі сплатити вартість Автомобіля, яка буде також включати: доставку до порту Республіки Корея, портові збори, стафіровку, страхування. Вартість, буде визначатися в результаті домовленості сторін. Сторона 2 зобов`язується здійснити зазначений в даному пункті платіж протягом 3 днів з дати підтвердження Стороною 2 придбання автомобіля.

3.5. Після оплати Стороною 2 вартості Автомобіля в повному обсязі, Сторона 1 протягом 5 робочих днів з дня оплати зобов`язується транспортувати Автомобіль на стоянку в один з портів Республіки Корея, для подальшої відправки Автомобіля морським транспортом на територію України.

3.6. Після транспортування Автомобіля на склад в порту Сторона 1 зобов`язується за рахунок Сторони 2 здійснити супровід навантаження Автомобіля в контейнер для подальшої відправки Автомобіля морським транспортом на територію України. Сторона 1 зобов`язується за рахунок Сторони 2 здійснити оформлення всіх документів, необхідних для митного оформлення вантажу на території Республіки Корея і навантаження Автомобіля на борт транспортного засобу. Сторона 1 несе відповідальність за правильність і повноту оформлення документів, необхідних для митного оформлення Автомобіля та наступної його державної реєстрації».

Таким чином, вартість автомобіля 11200,00 доларів США, вказана у рахунку-фактурі (інвойсі) №EH210327, включає вартість самого авто - 10600,00 доларів США та витрат пов`язаних із перевезенням внутрішньою територією країни відправлення, навантаженням та транспортуванням транспортного засобу до митної території України - 600 доларів США.

Також суд звертає увагу, що з інвойсу №EH210327 від квітня 2019 року та рахунку-фактури (інвойсу) (Commercial invoice) №4 від 05.05.2019 року, вбачається, що поставка транспортного засобу здійснюється на умовах CIF Одеса.

Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс), введених в дію Міжнародною торговою палатою, за умовами терміну CIF, (COST, INSURANCE AND FREIGHT (... named port of destination), (ВАРТІСТЬ, СТРАХУВАННЯ TA ФРАХТ (... назва порту призначення) продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, також на продавця покладається обов`язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення, продавець зобов`язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески.

Частиною 10 ст. 58 МК України передбачений перелік складових митної вартості, які додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. За змістом цієї норми обов`язковою ознакою таких витрат є не включення їх до ціни товару, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

За умовами поставки CIF (ІНКОТЕРМС 2010) продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Згідно з базисними умовами поставки СIF продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати чи пошкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять з продавця на покупця. За умовами терміну CIF саме на продавця покладається обов`язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати й ушкодження товару під час перевезення.

Тобто, при поставці товару на умовах СIF витрати, пов`язані з доставкою товару та його страхуванням, здійснюються продавцем і, відповідно, закладаються ним у контрактну ціну товару. Відповідно, фактурна (контрактна) вартість товару повністю співпадає з митною вартістю, інші складові митної вартості, зокрема, витрати на страхування та транспортування товару до місця поставки, відсутні як такі.

Щодо посилань відповідача у спірному рішенні на те, що позивачем не було надано до митного оформлення документи, які підтверджують понесені ним витрати на страхування транспортного засобу.

Суд вважає за необхідне зазначити, що якщо за твердженням позивача, страхування не здійснювалося, то декларант не повинен доводити цей факт, а повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість, якщо митниця стверджує, що страхування все ж таки здійснювалося (а значить витрати на страхування включаються до митної вартості), то митниця повинна довести наявність цього факту. При цьому, понесених позивачем витрат на страхування товару митницею не доведено, а відтак і включення цих витрат до митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.01.2018 року у справі №814/1204/15.

Таким чином, суд встановив, що митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації визначено за основним методом та до митного органу декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про його митну вартість за ціною договору.

Отже, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що надані документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари, у зв`язку з тим, що відсутня інформація щодо транспортних витрат є необґрунтованими. Оскільки надані позивачем документи спростовують твердження контролюючого органу про наявність в них розбіжностей та відсутності всіх відомостей, що підтверджують ціну імпортованого товару, зокрема з наявних в матеріалах справи вбачається, що вартість навантаження та перевезення входила у вартість транспортного засобу та ціна, яка була вказана позивачем під час митного оформлення у сумі 11200,00 доларів США відповідає ціні вказаній в рахунку-фактурі, крім того вказана ціна підтверджена і експертним висновком, що також наданий до митного органу та до суду разом з позовною заявою.

Крім того, в акті про проведення фізичного огляду товарів та інших предметів від 31.07.2019 року (а.с.76) встановлені пошкодження КТЗ.

Суд не вбачає, що відсутність експерта при проведенні фізичного огляду впливає на прийняття рішення про коригування митної вартості товарів та відмову у прийнятті митної декларації, так як в акті про проведення фізичного огляду від 31.07.2019 року посадовими особами митного органу відображено ті самі дані, що і у висновку експерта.

Відповідачем не доведено, що подані декларантом позивача документи для визначення митної вартості товару свідчать, що митна вартість товару занижена, так само не доведено неможливість визначення митної вартості за ціною договору, та необхідність застосування резервного методу визначення митної вартості товару.

Крім того, суд вважає за доцільне наголосити, що відомості, які містяться в ЄАІС, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, та жодним чином не можуть слугувати визначальним фактором під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР).

При цьому, суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 року у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у ч.2 ст.53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, про недотримання Одеською митницею ДФС України вимог МК України при здійсненні перевірки правильності визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу за основним методом ціною договору.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно, в порушення ст. 58 МК України, здійснено визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає рішення Одеської митниці ДФС України про коригування митної вартості товарів №UA500000/2019/000467/2 від 25.08.2019 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

За таких обставин, відповідачем необґрунтовано відмовлено позивачу у митному оформленні ввезеного на митну територію України транспортного засобу LEXUS, модель « НОМЕР_3 », ідентифікаційний номер ( НОМЕР_4 ) ? НОМЕР_1 , 2017 року випуску, за заявленою у митній декларації №UA500650/2019/037985 від 03.08.2019 року митною вартістю, а тому оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500650/2019/01144 від 25.08.2019 року є протиправною та підлягає скасуванню.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

З огляду на зазначене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що відповідач не довів суду правомірність винесення оскаржуваного рішення, а тому наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивачем до суду надано квитанції №1014131715 та №1014131725 від 25.11.2019 року, №1014192584 від 06.12.2019 року про сплату судового збору за подання адміністративного позову на загальну суму 3702,65 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне стягнути на його користь суму сплаченого ним судового збору у розмірі 3702,65 грн. з Одеської митниці Держмитслужби.

Керуючись ст.ст.9, 73, 77, 90, 139, 241-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської митниці Держмитслужби задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Державної фіскальної служби України про коригування митної вартості товарів №UA500000/2019/000467/2 від 25.08.2019 року.

Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500650/2019/01144 від 25.08.2019 року.

Стягнути з Одеської митниці Держмитслужби (вул. Івана та Юрія Лип, 21-а, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 43333459) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) витрати по сплаті судового збору у сумі 3702,65 грн. сплачені по квитанціях №1014131715 та №1014131725 від 25.11.2019 року, №1014192584 від 06.12.2019 року.

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку та строки, встановлені ст.ст.295, 297 та з урахуванням п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іванов Е.А.

.