Рішення № 88059599, 05.03.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 520/7628/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тарасишиної О.М.,

за участю секретаря: Сидорівського С.А.,

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: Осіпенка І.В.,

представника відповідача: Чабан О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , Департамента Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області про скасування припису та постанови по справі про адміністративне правопорушення, –

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява заяву ОСОБА_1 до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , Департамента Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, в якій позивач просить суд:

визнати протиправною та скасувати Постанову № 333/18 по справі про адміністративне правопорушення від 31.05.2018 року, що складена Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради;

визнати протиправним та скасувати припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 17.05.2018 року щодо усунення порушення вимог містобудівного законодавства, будівельних норм, стандартів і правил, що складений Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради.

Постановою від 15.11.2019 року П`ятим апеляційним адміністративним судом Рішення Київського районного суду м. Одеси від 14.01.2019 року скасовано, а справу № 520/7628/18 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про скасування припису та постанови по справі про адміністративне правопорушення направлено на розгляд за встановленою підсудністю до Одеського окружного адміністративного суду.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано для розгляду судді Тарасишиній О.М.

Ухвалою від 25.11.2019 року Одеським окружним адміністративним судом пийнято до провадження справу № 520/7628/18 та вирішено її розгляд в порядку загального позовного провадження.

20.12.2019 року (вх. № ЕП/10107/19) представником Управління Державного архітектурно-будівельного контролю ОМР до канцелярії суду подано клопотання про залучення до матеріалів справи письмових доказів.

17.01.2020 року (вх. № 2118/20) представником позивача до канцелярії суду подано клопотання про залучення додаткових доказів.

20.01.2020 року (вх. № ЕП/468/20) представником третьої особи до канцелярії суду подані письмові пояснення.

Ухвалою від 20.01.2020 року Одеським окружним адміністративним судом продовжено строк підготовчого провадження.

20.01.2020 року (вх. № 2570/20) представником Управління Державного архітектурно-будівельного контролю ОМР до канцелярії суду подано клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів.

Ухвалою від 04.02.2020 року Одеським окружним адміністративним судом закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 15.05.2018 року Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на підставі наказу № 01-13/1ДАБК від 02.01.2018 року та звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування законодавства (звернення гр. ОСОБА_2 ) проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил за адресою: м. Одеса, вул. Юхима Геллера, 47/1, за наслідками якої були складені оскаржувані Постанова № 333/18 від 31.05.2018 року та припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 17.05.2018 року. Позивач вважає оскаржувані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, в яких, в обґрунтування правової позиції, зокрема, зазначено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення винесена на підставі та за результатом всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності. За таких обставин, відповідач вважає доводи позивача безпідставними, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви ОСОБА_1 Одеському окружному адміністративному суду.

15 травня 2018 року головним спеціалістом інспекційного відділу №1 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на підставі наказу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради № 01-13/1ДАБК від 02.01.2018 року та звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог містобудівного законодавства (звернення гр. ОСОБА_2 ) проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил за адресою АДРЕСА_1 . Замовником будівництва є ОСОБА_1 .

У акті зазначено, що позивачем виконуються будівельні роботи з нового будівництва індивідуального житлового будинку, шляхом знесення існуючих на ділянці будівель і споруд, влаштування розмітки, земляні роботи, а саме частково виконані будівельні роботи із риття траншеї з глибиною до 50 см під подальше влаштування фундаменту. В ході перевірки були виконані заміри протипожежних розривів між об`єктом будівництва вказаним на схемі розташування будівель і споруд у будівельному паспорті №01-07\13 від 05.02.2018 року та існуючим будинком суміжного землекористувача за адресою АДРЕСА_2 .Одеса вул.Юхима АДРЕСА_3 ,47 АДРЕСА_4 . За результатами проведених замірів встановлено, що зазначена відстань менше мінімально допустимої (орієнтовно 3 метри), що є порушенням п.3.25* та додатку 3.1ДБН360-92** «Містобудування.Планування і забудова міських і сільських поселень».

31 травня 2018 року заступником начальника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Якименко Р.К. постановою по справі про адміністративне правопорушення № 333\18 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 96 КУпАП, притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн. Справа про адміністративне правопорушення була розглянута за участю ОСОБА_1 та його представників. Постанова про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 була направлена поштою і отримана позивачем 08.06.2018 року.

Позивач під час розгляду справи зазначив, що в ході проведення перевірки, 15.05.2018 року, через порушення п. 8 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю» від 23 травня 2011 р. № 553 та ч. 5 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» у посадової особи Управління були відсутні повноваження на здійснення такої перевірки (відсутнє направлення для проведення позапланової перевірки), тому складені акт, протокол та припис за результатами проведеної перевірки є протиправними і не можуть слугувати підставою для винесення відповідної постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Позивачем у позовні заяві зазначено, що йому на праві власності належить земельна ділянка по АДРЕСА_1 . На цій ділянці він провів знесення старих будівель і споруд, що також належали йому – ОСОБА_1 на праві власності, та частково вивіз сміття. Риття траншеї з глибиною до 50 см. під подальше влаштування фундаменту, як то зазначено у Акті перевірки, позивачем не здійснювалося. В судовому засіданні сторона позивача доводила, що поглиблення, на яке посилається перевіряючий, глибиною 28 см., а не 50 см., залишилося після знесення раніше існуючої споруди. Інше поглиблення, яке наявне на вказаній земельній ділянці глибиною 57 см., має форму квадрату і є вигрібною ямою, яка існувала на вказаній земельній ділянці до початку робіт. Позивач не має наміру використовувати це поглиблення для встановлення фундаменту. На підтвердження своїх доводів позивач надав фото фіксацію земельної ділянки.

Зокрема, позивач зауважив на тому, що під час здійснення перевірки посадовою особою Управління будь-які вимірювання не здійснювалися, усі показники зазначені приблизно. В акті відсутні посилання на засоби вимірювання, що застосовувались при проведенні перевірки. Тому з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, а саме акту, протоколу та припису неможливо встановити походження та розмірні показники виявлених поглиблень, причини їх виникнення.

Так, у акті перевірки зазначено «В ході перевірки на місці були виконані заміри протипожежних розривів між об`єктам будівництва вказаним на схемі розташування будівель та споруд, у будівельному паспорті № 01-07/13 від 05.02.2018 та існуючим будинком суміжного землекористувача за адресою: АДРЕСА_2 . Одеса, Київський район, вул. АДРЕСА_4 . За результатами проведених замірів встановлено, що зазначена відстань менше мінімально допустимої (орієнтовно 3м) ». Тобто, вимірювання протипожежних розривів проводилось від об`єкта будівництва , який не існує, а його можливе розташування визначено лише на схемі до будівельного паспорту. Представник позивача стверджує, що в даному випадку відсутня об`єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 96 КУпАП (у чому саме полягає протиправне діяння (дія або бездіяльність) замовника будівництва через відсутність самого об`єкта будівництва, стосовного якого можуть бути допущені порушення вимог містобудівного законодавства, будівельних норм, стандартів, правил, тому Постанова № 333/18 по справі про адміністративне правопорушення від 31.05.2018 року є протиправною та підлягає скасуванню.

Постановою про адміністративне правопорушення позивача визнано винним в порушення вимог законодавства, будівельних норм, стандартів і правил та затверджених проектних рішень під час нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту об`єктів чи споруд, а саме порушення п. 3.25* та додатком 3.1. ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень».

Відповідно до примітки 3 додатку 3.1. ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» відстань між будинками і спорудами вимірюються між зовнішніми стінами або іншими конструкціями. Таким чином, вказана норма передбачає технологію визначення відстані – точки від якої і до якої визначається відстань: від зовнішньої стіни одного будинку до зовнішньої стіни іншого будинку, а не від поглиблення і до зовнішньої стіни сусіднього будинку, як то зазначено в акті і протоколі.

Під час розгляду справи, відповідачем не було надано пояснення, яким чином спеціаліст інспекційного відділу визначив, що будинок, який позивач мав намір побудувати, відноситься до ІІІ ступеню вогнестійкості. В акті інспектор послався на таблицю Д.1 додатку Д ДБН В 1.1.7.-2002 «Пожежна безпека об`єктів будівництва» для визначення ступеню вогнестійкості. Але, починаючи з 01.06.2017 року вказаний ДБН є не чинним, оскільки набрав чинності новий ДБН В.1.1-7-2016 «Пожежна безпека об`єктів будівництва», тому висновки про ступень вогнестійкості , зроблені без урахування чинних стандартів і тому не можуть слугувати підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Надаючи правову оцінку спірним публічно-правовим відносинам, суд керується такими нормативно-правовими актами.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України в даній справі суд застосовує положення Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 за №3038-VІ (надалі, також - Закон №3038-VІ), Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" від 14.10.1994 №208/94-ВР (надалі, також - Закон №208/94-ВР), Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553 (надалі, також - Порядок №553) а також іншими законами та підзаконними нормативно-правовими актами, у відповідних редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Перевіряючи дії відповідача щодо наявності підстав та правомірності проведення перевірки, суд виходить із таких підстав та мотивів.

Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 за №3038-VІ, а саме статтею 41 визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 6 Закону №3038-VІ встановлено, що управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

Відповідно до приписів частини третьої статті 6 Закону №3038-VІ до органів державного архітектурно-будівельного контролю належать: 1) структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій; 2) виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.

Органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Пунктом 1 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №294 від 09.07.2014 визначено, що Державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархбудінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику з державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Пунктом 7 вказаного Положення передбачено, що Держархбудінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо через апарат та свої територіальні органи.

Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553 "Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю".

Відповідно до пунктів 5-6 Порядку №553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Пунктом 7 цього ж Порядку встановлено, що позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю. Однією з підстав для проведення позапланової перевірки є, зокрема, звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Абзацом 11 цього ж пункту Порядку №553 передбачено, що під час проведення позапланової перевірки посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю зобов`язана пред`явити службове посвідчення та надати копію направлення для проведення позапланової перевірки.

Разом з цим, згідно з частинами 1 та 2 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

Водночас, згідно Положення з Положенням про Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, затвердженим Рішенням Одеської міської ради № 3043-VII від 21.03.2018 року, основними завданнями Управління є здійснення на території м. Одеси відповідно до закону державного архітектурно-будівельного контролю, виконання дозвільних та реєстраційних функцій у сфері містобудівної діяльності.

Відповідно до п. 7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою КМУ № 553 від 23.05.2011 року, позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Крім того, абзацом 11 пункту 7 Порядку №553 та частинами 1 та 2 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" встановлено вичерпний перелік документів, що підлягають пред`явленню посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю. До таких документів законодавцем віднесено посвідчення та копію направлення для проведення позапланової перевірки.

Ні у відзиві на позов, ні в поясненнях в судовому засіданні сторона відповідача не спростувала доводи позивача про порушення процедури здійснення перевірки, за результатами якої були складені акт, протокол, припис і постанова про адміністративне правопорушення.

Згідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У даному випадку при винесенні постанови №333\18 вимоги ст.280 КУпАП заступником начальника Управління – начальником інспекційного відділу №1 УДАБК Якименко Р.К. не були виконані . Складена постанова не містить посилання на докази, які б доводили наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження дотримання процедури проведення позапланової перевірки.

Крім того, протокольною ухвалою суду від 17.12.2019 року, для повного та всебічного з`ясування обставин по справі було зобов`язано відповідача – Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради», здійснити позапланову перевірку, в рамках розгляду даної справи, на відповідність будівництва об`єкту його затвердженому паспорту за адресою: м. Одеса, вул. Юхима Геллера, 47/1.

Так, за наслідками перевірки дотримання суб`єкта містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті: Індивідуальний житловий будинок за адресою: м. Одеса, Київський район, вул. Юхима Геллера, 47/1, Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю ОМР було складено Акт від 14.01.2020 року № 000052.

Зі змісту вказаного акту вбачається, що в ході перевірки встановлено, що будівельні роботи не виконуються, на вказаній земельні ділянці проведено роботи зі зняття родючого шару грунту, розміри та розташування підготовленої земельної ділянки, відповідають намірам забудови будівель та споруд, вказаним у будівельному паспорті № 01-07/13 від 05.02.2018 року, розміри підготовленої ділянки 9 х 9 м., відстань від огорожі власника до сусіднього існуючого житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 становить: 1,4 м., товщина огорожі 0.12 м., заміри були виконані пристроєм: лазерною мірною рулеткою Управління шведської фірми «Leica» інв. № 10430004.

Враховуючи вищенаведене, за результатами проведеної перевірки встановлено, що забудовником гр. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , будівельні роботи не виконуються, вказана частина земельної ділянки вільна від забудови (т.2 а.с. 99-116).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.96 КУпАП.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог про визнання протиправною та скасування Постанови № 333/18 по справі про адміністративне правопорушення від 31.05.2018 року, що складена Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради та визнання протиправним та скасування припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 17.05.2018 року щодо усунення порушення вимог містобудівного законодавства, будівельних норм, стандартів і правил, що складений Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 2 ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відтак, з урахуванням зазначеного, на підставі встановлених судом фактів та обставин, враховуючи, що відповідачем не надано спростовуючих доказів та аргументів на підтвердження власної правової позиції, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до закону, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_5 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (місцезнаходження: 65009, м. Одеса, вул. Черняховського, 6; код ЄДРПОУ 40199728), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_6 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), Департамента Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області (місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 37471912) про скасування припису та постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати Постанову № 333/18 по справі про адміністративне правопорушення від 31.05.2018 року, що складена Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради.

Визнати протиправним та скасувати припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 17.05.2018 року щодо усунення порушення вимог містобудівного законодавства, будівельних норм, стандартів і правил, що складений Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Повний текст рішення складено та підписано 05.03.2020р.

Суддя О.М. Тарасишина

.