Рішення № 88059550, 07.02.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2020 р. № 400/4388/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Брагар В. С. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, розглянув адміністративну справу

за позовом:Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача:Управління Держпраці у Миколаївській області, вул. Маршала Василевського, 40/1, м. Миколаїв, 54003 про:визнання протиправною та скасування постанови від 21.12.2018 р. № МК2357/895/АВ/П/ТД-ФС, До Миколаївського окружного адміністративного суду звернулась ФОП ОСОБА_1 (надалі - позивач) з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Миколаївській області (надалі - відповідач) з вимогою визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Миколаївській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 21.12.2018 року №МК2357/895/АВ/П/ТД-ФС.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувана постанова є незаконною, оскільки прийнята на підставі акту перевірки, який складено з порушеннями норм діючого законодавства, а тому даний акт інспекційного відвідування не міг бути підставою для прийняття відповідної постанови. Позивач також вказує, що перевірка ініційована з порушенням діючого законодавства, оскільки відповідач не володів інформацією в якій конкретно зазначалось про порушення позивачем законодавства України про працю, що свідчить про перевищення службових повноважень.

Відповідач надав до суду відзив, в якому повністю заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки дії посадових осіб управління Держпраці під час проведення інспекційного відвідування, розгляду справи за фактами порушення законодавства про працю та вжиття заходів щодо притягнення винних осіб до відповідальності відповідають вимогам чинного законодавства.

Ухвалою суду від 10.12.2019 року провадження по справі відкрито та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання по справі було призначено на 15 січня 2020 року.

16.12.2019 року від позивача надійшло клопотання про виклик та допит свідка.

15.01.2020 року від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в зв`язку з тим, що за станом здоров`я він не може з`явитись до суду для участі в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 15.01.2020 року відкладено судове засідання та призначено на 05.02.2020 року. Цією ж ухвалою внесено виправлення до ухвали суду про відкриття провадження по справі від 10.12.2019 року, зазначивши правильну дату розгляду справи.

05.02.2020 року від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника, в порядку письмового провадження.

Суд здійснив розгляд справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд, -

ВСТАНОВИВ:

23.11.2018 року відповідачем видано наказ №423 , яким на підставі рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань одержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої з джерела, наданого листом ГУ ДФС у Миколаївській області від 29.10.2018 року №11244/9/14-29-13-05-10, вирішено провести у період з 27.11.2018 по 29.11.2018 інспекційне відвідування зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

Для проведення інспекційного відвідування з 27.11.2018 р. по 28.11.2018 р. виписано направлення № 813.

За результатами інспекційного відвідування складено акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю №МК2357/895/АВ від 28.11.2018 року (далі - Акт), в результаті перевірки інспекторами Держпраці Осадченко Н.В. (посвідчення №895) та ОСОБА_2 (посвідчення 435) виявлено порушення ч.1 ст.21 та ч.3 ст.24 КЗпП України.

07.12.2018 року позивач надала заперечення на Акт №МК2357/895/АВ від 28.11.2018 року.

07.12.2018 року прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу та призначено дату час та місце розгляду.

10.12.2018 року за вих.02/39-18 позивачу надана відповідь на заперечення, в якій повідомлено, що заперечення щодо Акту не можуть бути прийняті та вплинути на висновок акту №МК2357/895/АВ від 28.11.2018 року, а саме: порушення ч.1 ст.21, ч.1,3 ст.24 КЗпП України.

10.12.2018 року відповідачем складено припис про усунення виявлених порушень № МК2357/895/АВ/П.

14.12.2018 року за вих.№02/5739 відповідач направив повідомлення про призначення розгляду справи на адресу позивача.

21.12.2018 року відповідачем прийнято Постанову про накладення штрафу №МК2357/895/АВ/П/ТД-ФС на позивача у розмірі 111 690,00 грн.

22.12.2018 року за вих.№16/5860 вищезазначену Постанову направлено позивачу.

Також обґрунтовуючи свою правову позицію позивач зазначала, що не допускала порушень норм трудового законодавства, оскільки між позивачем та ОСОБА_3 з 26 листопада 2018 року укладено договір цивільно-правового характеру. Цивільно-правовий договір, укладений з фізичною особою відповідає вимогам законодавства.

Вважаючи таку постанову протиправною, позивач звернулася з відповідним позовом до суду.

Відповідач обґрунтовуючи правомірність прийнятої постанови та своєї правової позиції зазначив, що при інспекційному відвідуванні було встановлено, що на робочому місці перебувала особа, яка обслуговувала покупців ( відпускала товар та отримувала за це грошові кошти), яка представилась як ОСОБА_3 .. В ході проведення інспекційного відвідування, інспекторам праці було надано договір на послуги від 26.11.2018 року укладений між позивачем та ОСОБА_3 , на строк з 26.11.2018 р. по 20.12.2018 р. в якому зазначено, що остання, виконувала роботу за цивільно-правовим договором (надалі - Договір), який на початку проведення інспекційного відвідування був відсутній.

Відповідач зазначає, що фактичне виконання ОСОБА_3 обов`язків продавця продовольчих товарів є професією передбаченою Національним класифікатором України професій ДК 003:2010 та працює в магазині згідно встановленого позивачем режиму роботи, а саме з 07:30 до 19:00 (згідно письмових та усних пояснень ОСОБА_3 ) тобто остання виконує роботу працівника відповідної професії. Із цього вбачається, що особа фактично була допущена до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника, тому постанова про накладання штрафу є правомірною та скасуванню не підлягає.

Дослідив докази, суд дійшов висновку:

Актом інспекційного відвідування встановлено, що позивач діє на підставі Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ №732332 , вид діяльності: роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. Згідно відібраних інспекторами письмових пояснень у ОСОБА_3 від 27.11.2018 року вона працевлаштована та працює продавцем у позивача близько 4 років, режим роботи з 7:30 до 17:00, надає розпорядження та контролює виконання роботи позивач, заробітну плату отримує двічі на місяць. Отже, ОСОБА_3 виконує роботу працівника відповідної професії, а саме продавця. Праця вищезазначеної особи за цивільно-правовими договорами не є юридично самостійною, а здійснюється в межах діяльності ФОП ОСОБА_1 з систематичним виконанням трудових функцій притаманних саме для роботи продавця. За наслідками перевірки відповідач прийняв постанову про накладання штрафу.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 Кодексу законів про працю України (далі по тексту - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Основні засади процедури здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю врегульовані Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 (далі по тексту - Порядок №295).

Відповідно до пункту 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до підпункту 3 пункту 5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

Відповідно до статті 4 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адмініструванням єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.1 Положенням про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (далі - Положення №96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до пп. 5 п. 6 Положення №96, Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право: безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об`єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.

Пунктом 7 Положення №96 передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до п.2 Порядку №295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).

Пунктами 19, 20 Порядку №295 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником.

В акті інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 встановлено порушення, а саме: допуск до роботи працівника ОСОБА_3 без укладення трудових договорів, оформлених наказом чи розпорядженням, чим порушено вимоги ч.3 ст.24 КЗпП України.

Відповідно до приписів ч.1 ст.21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядникові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган або фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з ч.3 ст.24 КЗпП України, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абз. 2 ч.2 ст.265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Аналізуючи наведені вище норми законодавства, суд враховує, що правовою підставою для винесення постанови про накладення штрафу є, зокрема, встановлення факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору. При цьому такий факт допуску повинен бути належним чином зафіксований у складеному посадовою особою Держпраці чи її територіального органу акті інспекційного відвідування та доведений належними доказами.

Інспекційне відвідування або рішення інспектора праці про відвідування роботодавця, передбачене пунктом 33 цього Порядку, підлягає повідомній реєстрації Держпраці чи її територіальним органом до початку його проведення (п. 5).

Під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування інспектор праці, якщо тільки він не вважатиме, що це завдасть шкоди інспекційному відвідуванню або невиїзному інспектуванню, може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування чи невиїзного інспектування, від об`єкта відвідування, державних органів, а також шляхом проведення аналізу наявної (загальнодоступної) інформації про стан додержання законодавства про працю.

Документи, отримані під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, що містять інформацію про порушення об`єктом відвідування вимог законодавства про працю, долучаються до матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. (п. 6).

Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення (п. 9).

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено в судовому засіданні, направлення на проведення заходу державного контролю вручено позивачу.

Пунктом 19 Порядку №295 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування (пункт 23 Порядку №295).

Відповідно до пункту 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013 (надалі - Порядок №509), штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади .

Пунктом 3 Порядку №509 встановлено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в п.3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу відповідно до п.8 Порядку №509.

З 01.01.2017 збільшена фінансова відповідальність роботодавців за порушення законодавства з питань оплати праці з метою запобігання "тіньової" зайнятості, легалізації заробітної плати.

Так, Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до ст. 265 Кодексу законів про працю України, згідно з якими, юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, зокрема, у разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

На підставі статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" з 01.01.2018 в Україні встановлена мінімальна заробітна плата у місячному розмірі 3723 гривні.

Відповідач постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 21.12.2018 року за порушення вимог ст.21 та ст. 24 КЗпП України, у відповідності до ч. 2 ст. 265 КЗпП України застосував до позивача штраф в розмірі 111690,00 грн. (3723 х 30 х 1 (кількість працівників)).

Суд зауважує, що постанови про накладення штрафу за порушення вимог ст. 24 КЗпП України виносяться у разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Законодавством визначено досить суворі фінансові санкції для роботодавців за порушення в оформленні трудових відносин з працівниками, метою винесення постанов є усунення конкретного виявленого порушення вимог трудового законодавства, які мають на меті забезпечення виконання вимог законів про працю та оплату праці, сплати до бюджету відповідних платежів.

Оскаржувана постанова винесена відповідачем за неналежне оформлення трудових відносин позивача з фізичною особою ОСОБА_4 , які, на думку органу Держпраці, перебувають з позивачем у трудових відносинах.

Позивачем суду надано письмові пояснення, стосовно того, що в своїй господарській діяльності вона використовує працю працівника ОСОБА_5 , яка оформлена належним чином за трудовою угодою. Позивач також зазначила, що між нею та ОСОБА_4 був укладений договір про надання послуг від 26.11.2018 року, але винагороду за виконані послуги остання не отримувала.

В судовому засіданні, в якості свідка судом допитано ОСОБА_4 , яка надала свідчення, що так дійсно вона працювала у позивача в період 2013-2016 рр., потім звільнилась у звязку з народженням та доглядом за дитиною. Під час телефонної розмови з позивачем, остання запропонувала ОСОБА_4 вийти на роботу до магазину, але вона змушена була відмовити позивачу в зв`язку з тим, що їй немає на кого залишити дитину, оскільки проживає одна. Але повідомила позивачу, що могла б приходити до магазину та надавати певні послуги в зручний для неї час, тобто без встановлення робочого графіку. В день коли відбувалась перевірка, ОСОБА_4 дійсно знаходилась в магазині, тому, що прийшла по особистим питанням до позивача, якої на той час не було на роботі, зателефонувавши її дізналась, що вона знаходиться в лікарні. До неї підійшов інспектор, та з`ясовував чи працює вона у позивача, та просив надати письмові пояснення. Пояснення надані під час перевірки були продиктовані представником інспекції.

Також свідок не заперечувала, що укладала з позивачем договір про надання послуг, але в зв`язку з хворобливим станом дитини до виконання робіт не приступала, та винагороду не отримувала.

Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення»

Відповідно до пункту 2 Порядку №509 штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади.

Згідно з п. 7 Порядку №509 справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

В частині доводів позивача про порушення процедури щодо проведення інспекційного відвідування та прийняття оскаржуваної постанови, суд зазначає наступне.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 (далі - Порядок №509).

Відповідно до пункту 2 Порядку №509 штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема, акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади.

Пунктом 3 Порядку №509 передбачено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).

Справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд (пункт 4 Порядку №509).

Вимогами п.6 Порядку №509 передбачено, що про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. Справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду (пункт 7 Порядку №509).

Матеріалами справи підтверджується, що акт інспекційного відвідування від 28 листопада 2018 року №МК2357/895/АВ складений та отриманий особою Фалько 07 грудня 2018 року, а відтак кінцевим строком на прийняття рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу є 07 грудня 2018 року.

Відповідно до вимог статей 251-253 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Строк, що визначений тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Представник відповідача стверджує, що повідомлення про розгляд справи від 14 грудня 2018 року №02/5739 за 5 днів до дати розгляду справи направлено у встановлений спосіб , на підтвердження чого надав суду копію фіскального чеку.

Відповідно до копії вказаного чеку вбачається, що повідомлення про розгляд справи надіслано 14 грудня 2018 року, але підтвердження отримання даного повідомлення в матеріалах справи відсутнє, також позивач стверджує, що вона не отримувала жодного документу від відповідача жодним із передбачених Порядком №509 способом. Підтвердження надіслання саме рекомендованим повідомленням про вручення в матеріалах справи відсутнє, також згідно он-лайн відстеження на офіційному сайті Укрпошти відстеження за вказаний єдиним номером відправлення неможливо, з підстав того, що воно не зареєстроване в системі.

Пунктом 6 Порядку №509 встановлено, що про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Суд звертає увагу, що у пункті 6 Порядку №509 законодавцем чітко визначений спосіб та необхідність завчасного повідомлення рекомендованим за 5 днів, а не надіслання такого повідомлення, як помилково стверджує представник відповідача, оскільки факт надіслання позивачу повідомлення та факт обізнаності позивача із змістом такого повідомлення не збігаються в часі.

При цьому, вжите словосполучення «у спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії, повинен обирати лише визначені законом способи.

Прийняття ж рішення з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення - критерій, який випливає з принципу гласності прийняття рішень суб`єктом владних повноважень, який підлягає застосуванню при прийнятті свого рішення, що може мати несприятливі наслідки для особи стосовно якої таке рішення приймається. Вказана особа має право бути вислуханою суб`єктом владних повноважень, може наводити обставини щодо суті питання і подавати докази на їх підтвердження, правові аргументи тощо. Принцип гласності включає й право особи на допомогу з боку суб`єкта владних повноважень, зокрема, у вигляді роз`яснення її прав, процедур тощо, а також право на захист, право мати представника, право знати про прийняте відносно неї рішення.

У даному ж випадку, як встановлено судом під час розгляду цієї справи, відповідач не повідомив належним чином позивача про розгляд справи про накладення на нього штрафу, розмір якого є суттєвим, що, як наслідок, позбавило позивача встановлених щодо нього законодавством процедурних гарантій, унеможливило здійснення належного захисту своїх прав, представлення аргументів і доказів на їх підтвердження.

Такі процедурні порушення з боку суб`єкта владних повноважень є суттєвими, а прийняте ним рішення без дотримання визначеного законом способу його прийняття, не може вважатись законним.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду від 05 серпня 2019 року у справі № 814/2473/17.

Крім того, вимогами 7 Порядку №509 передбачена можливість розгляду справи без участі представника суб`єкта господарювання або роботодавця у разі наявності в сукупності таких обставин: такого представника поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду (пункт 7 Порядку №509).

Оскільки, матеріалами справи не підтверджується виконання відповідачем вимог пункту 6 Порядку №509 в частині належності інформування позивача про дату розгляду справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для розгляду справи за відсутності представника позивача, що свідчить про порушення порядку розгляду справи та, як наслідок, прийняття оскаржуваної постанови.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтверджуються наявними у справі доказами та підлягають до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.

2.Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці в Миколаївській області (вул. Маршала Василевського, 40/1, м. Миколаїв, 54003, код ЄДОПОУ 39787411) про накладення штрафу уповноваженими особами від 21.12.2018 року № МК2357/895/АВ/П/ТД-ФС.

3.Стягнути на користь ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Миколаївській області (вул. Маршала Василевського, 40/1, м. Миколаїв, 54003, код ЄДОПОУ 39787411) судовий збір в сумі 1693,21 сплачений квитанцією № 0.0.1543799451.1 від 05.12.2019 року .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В. С. Брагар