Рішення № 88059408, 25.02.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.001527

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участі секретаря судового засідання Михалюк М.Ю., представника позивача Бойчук Ю.Р., представника відповідача Попка О.М., розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Львові адміністративну справу за позовом Галицької районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участі Львівського комунального підприємства «Центральне» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, про демонтаж веранди,

ВСТАНОВИВ:

Галицька районна адміністрація Львівської міської ради (далі – Галицька районна адміністрація, позивач) 02.04.2019 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до співвласників квартири АДРЕСА_1 , просить зобов`язати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (далі - відповідачі) за власні кошти демонтувати веранду, самовільно влаштовану на балконі загального користування другого поверху зі сторони дворового фасаду до квартири АДРЕСА_2 . Позовні вимоги обґрунтовано тим (а.с. 6-8, 203-205), що міжвідомча комісія Галицького району міста Львова на своєму засіданні 16.01.2018 розглянула лист ЛКП «Центральне» та за результатом прийняла рішення - співвласникам квартири АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_3 . ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ) за власні кошти демонтувати веранду, самовільно влаштовану на балконі загального користування 2-го поверху зі сторони дворового фасаду до квартири АДРЕСА_1 . Розпорядженням голови Галицької районної адміністрації Львівської міської ради №17 від 25.01.2018 затверджено висновок міжвідомчої комісії про демонтаж веранди, самовільно влаштованої до квартири АДРЕСА_1 . Позивач стверджує, що відповідачі не виконали вимог розпорядження №17 від 25.01.2018 у встановлений строк, що стало причиною звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою від 23.04.2019 суд відкрив провадження у справі за цим позовом. На виконання вимог частини третьої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд перевірив вказані у позовній заяві відомості про зареєстроване місце проживання відповідачів ( АДРЕСА_4 ) та отримав підтвердження відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України у Львівській області про достовірність цієї інформації (а.с.64-67).

Відповідачі в жодне із судових засідань не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи у встановлений процесуальним законом порядок повідомлялись. Представник відповідача адвокат Попко О.М. в судовому засіданні повідомив, що ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_2 є людьми похилого віку, проживають самі в квартирі АДРЕСА_1 . АДРЕСА_5 в цю та ще дві квартири на другому поверсі згаданого будинку здійснюється з балкону; жодна із цих квартир не має власного санвузла, на балконі був вхід до загальної вбиральні. Представник відповідача стверджує, що після придбання двох квартир новий власник приєднав цю вбиральню до квартири АДРЕСА_6 , а також допоміг ОСОБА_1 спорудити власний туалет в тупиковій частині балкону, по якій відповідач здійснював вхід у свою квартиру. Стверджує, що до квартири ОСОБА_1 фактично добудовано тамбур та санвузол, що було встановлено при перевірці об`єкта Інспекцією ДАБК в м. Львова та зафіксовано в низці документів. Так, про цю обставину вказано в постанові по справі про адміністративне правопорушення від 14.11.2017 про накладення на ОСОБА_1 штрафу, яку сам позивач долучив до позову в якості доказу. Тому адвокат наполягає, що позовні вимоги про зобов`язання відповідача знести веранду є очевидно безпідставними, адже для учасників справи цілком очевидною обставиною є те, що добудова до квартири АДРЕСА_1 складається з тамбура та санвузла, а не є верандою. Посилається на ДБН В.2.2-15-2005, відповідно до якого веранда – це засклене неопалюване приміщення, прибудоване до малоповерхового будинку.

ОСОБА_1 передав через адвоката письмове пояснення (а.с. 231-232) та повідомив суд, що особисто з`явитись в судове засідання не може за станом здоров`я. В поясненні зазначив, що він із дружиною ОСОБА_2 разом проживають в квартирі АДРЕСА_1 , а їх діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 орієнтовано з 2015 року разом з ними не проживають. В серпні 2017 року ОСОБА_1 отримав лист ЛКП «Центральне» з вимогою надати дозвільні документи на самовільне влаштування веранди на дворовому фасаді. Стверджує, що жодних інших документів, в тому числі розпорядження №17 від 25.01.2018, він та дружина ОСОБА_2 не отримували, а також заперечує факт обстеження в січні 2018 року працівниками ЛКП «Центральне» технічного стану його квартири. Отримавши копію позову Галицької районна адміністрації з додатками, ОСОБА_1 дізнався про розпорядження №17 від 25.01.2018 щодо демонтажу веранди на балконі загального користування в будинку АДРЕСА_6 ; на засідання міжвідомчої комісії Галицького району м. Львова Дучія ОСОБА_5 не викликали, про проведення цього засідання не повідомляли, розпорядження про затвердження рішення міжвідомчої комісії не отримував.

Ухвалою від 12.06.2019 суд залучив ЛКП «Центральне» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача (а.с. 69). Третя особа подала письмове пояснення (а.с. 59-61), з посиланням на приписи Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 №76, Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 N 572, Закону України «Про архітектурну діяльність» третя особа просить суд задовольнити позовні вимоги. В поясненні третя особа просить розгляд справи здійснювати без участі представника ЛКП «Центральне».

Суд заслухав пояснення учасників справи, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив такі фактичні обставини справи і відповідні їм спірні правовідносини:

Будинок АДРЕСА_6 перебуває у комунальній власності Львівської міської ради та знаходиться на обслуговуванні Львівського комунального підприємства «Центральне».

29.10.1996 виконавчий комітет Львівської міської ради народних депутатів прийняв розпорядження №780 «Про затвердження розпорядження голови Шевченківської районної адміністрації №2286 від 24.10.1996 «Про передачу квартир у власність мешканцям району»», відповідно до якого передано у власність квартири житлового фонду Львівської міської ради народних депутатів у Шевченківському районі, зокрема, гр. ОСОБА_1 (уповноважений власник), ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 квартиру загальною площею 50 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 99-103), складається з двох кімнат та кухні (вхід в квартиру з балкону, в кухню). Виконавчий комітет Львівської міської ради народних депутатів 29.10.1996 видав зазначеним особам свідоцтво №47650 про право власності на квартиру (будинок) (а.с. 108).

25.07.2017 ЛКП «Центральне» скерувало гр. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 попередження №360, вимагало надати дозвільні документи на самовільне влаштування веранди на дворовому фасаді будинку АДРЕСА_4 , а у випадку ненадання документів, просило з`явитись в ЛКП для складання протоколу (а.с. 10). Позивач надав поштову квитанцію, що підтверджує скерування цього попередження 27.07.2017 ОСОБА_1 рекомендованим листом (а.с. 10).

22.09.2017 директор ЛКП «Центральне» надіслав начальнику Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області лист №443, просив вжити заходів реагування щодо самовільно встановленої в липні 2017 року веранди на балконі загального користування на другому поверсі житлового будинку АДРЕСА_6 саме квартири АДРЕСА_2 . ОСОБА_1 (а.с. 11).

Начальник Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львові прийняв наказ №364-П від 17.10.2017 про проведення позапланової перевірки на об`єкті будівництва «Проведення будівельних робіт у квартирі АДРЕСА_1 » (а.с. 157). Позаплановий захід державного нагляду (контролю) проведено у присутності фізичної особи ОСОБА_1 , за його результатом складено акт №1/681пп від 17.10.2017 (а.с. 158-168); в розділі VІ цього акта здійснено опис виявленого порушення (а.с. 165, 165 звор.): під час перевірки з виїздом на місце встановлено, що замовником будівництва з реконструкції квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_1 проведено будівельні роботи з влаштування вхідного тамбура санвузла до квартири АДРЕСА_2 на балконі загального користування. В єдиному реєстрі дозвільних документів інформація про зареєстрований документ на виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_4 відсутня. До цього акту ОСОБА_1 надав пояснення (а.с. 169), відповідно до яких зазначив, що разом з дружиною та двома дітьми проживав 25 років в квартирі без санітарних умов (без санвузла). Зазначив, що зробити в кухні, що складає 7 кв.мсанвузол йому не дозволяло старе дерев`яне перекриття, яке б не витримало бетонного перекриття. Пояснив, що вхід в квартиру є з глухого кута, в якому взимку замети снігу та примерзали двері, тому добудова нікому не створює незручностей.

31.10.2017 у зв`язку із встановленим порушенням, а саме: замовником будівництва гр. ОСОБА_1 проведено будівельні роботи на об`єкті будівництва «Реконструкція квартири АДРЕСА_2 з влаштуванням санвузла та тамбура на балконі загального користування, за адресою: АДРЕСА_6 » без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, посадова особа Інспекції ДАБК у м. Львові видала ОСОБА_1 припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт (а.с. 172).

Начальник Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові прийняв постанову у справі про адміністративне правопорушення №0006-вих-5058/182 14.11.2017, відповідно до якої за порушення пункту 1 частини 1 статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та абзацу 2 пункту 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затверджених постановою КМ України від 13.04.2011 №466 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частини п`ятою статтею 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено штраф в сумі 8500 грн. (а.с. 173-174).

ОСОБА_1 штраф в сумі 8500 грн. сплатив, що підтверджується квитанцією №107 від 28.11.2017 (а.с. 175).

Комісія у складі працівників ЛКП «Центральне» 11.01.2018 склала акт обстеження технічного стану квартири АДРЕСА_1 , в якому зафіксувала факт самовільного (без дозвільних документів) влаштування співвласником цієї квартири гр. ОСОБА_1 веранди на балконі загального користування другого поверху цього будинку. В акті, затвердженому керівником ЛКП, зафіксовано висновок про винесення цього питання на розгляд міжвідомчої комісії Галицької РА (а.с. 14).

Міжвідомча комісія Галицького району розглянула повідомлення ЛКП «Центральне» та дійшла висновку про зобов`язання співвласників квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за власні кошти демонтувати веранду, самовільно влаштовану на балконі загального користування другого поверху зі сторони дворового фасаду до квартири АДРЕСА_2 . Рішення міжвідомчої комісії оформлене протоколом № 3 від 16.01.2018 (а.с. 15).

На запитання суду позивач повідомив, що ОСОБА_1 , а також інші співвласники квартири АДРЕСА_2 про розгляд цього питання міжвідомчою комісією Галицького району не повідомлялися, на засідання комісії 16.01.2018 їх не повідомляли/викликали.

25.01.2018 Галицька районна адміністрація прийняла розпорядження №17 «Про демонтаж веранди, самовільно встановленої до квартири АДРЕСА_1 », відповідно до якого:

- затвердила висновок міжвідомчої комісії Галицького району (протокол №3 від 16.01.2018);

- рекомендувала гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 , гр. ОСОБА_4 – співвласникам квартири АДРЕСА_1 за власні кошти демонтувати веранду, самовільно влаштовану на балконі загального користування 2-го поверху зі сторони дворового фасаду до квартири АДРЕСА_1 (пункт 2, термін виконання визначено до 20.02.2018);

- у випадку невиконання пункту 2 розпорядження в добровільному порядку, зобов`язала юридичний відділ адміністрації звернутись з позовною заявою в суд про демонтаж веранди (пункт 4 розпорядження) (а.с. 16).

Позивач на вимогу суду не надав суду доказів вручення/скерування поштою цього розпорядження відповідачам. Повідомив, що в журналі вихідної кореспонденції Галицької районної адміністрації є запис від 26.01.2018 про вихідну кореспонденцію ОСОБА_1 (а.с. 222-223).

Комісія у складі працівників ЛКП «Центральне» склала акт про те, що станом на 26.02.2018 співвласники квартири АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 , гр. ОСОБА_4 не виконали розпорядження №17 від 25.01.2018 (а.с. 17).

Відповідно до техпаспорта з експлікацією на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 148-154) перелічено такі приміщення: коридор, санвузол, кухня, дві житлові кімнати. В акті біжучих змін від 15.03.2018 зазначено, що в АДРЕСА_4 . Зерновій виявлено такі зміни: на балконі обладнано санвузол і коридор, на обладнання документів не надано (а.с. 154).

05.07.2019 комісія у складі працівників ЛКП «Центральне» склала акт про те, що станом на 05.07.2019 співвласники квартири № АДРЕСА_2 добровільно не виконали розпорядження голови Галицької районної адміністрації №17 від 25.01.2018, - не демонтували веранду, яку самовільно влаштували на балконі загального користування 2-го поверху зі сторони дворового фасаду та приєднали до квартири АДРЕСА_1 (а.с. 84).

Галицька районна адміністрація як уповноважений виконавчий орган місцевого самоврядування (суб`єкт владних повноважень) звернулася до суду з цим позовом з тіє підстави, що співвласники квартири АДРЕСА_1 добровільно не виконали вимог розпорядження №17 від 25.01.2018, - не демонтували веранду, самовільно влаштовану на балконі загального користування 2-го поверху зі сторони дворового фасаду до квартири АДРЕСА_1 .

При прийнятті рішення суд керується такими нормами права:

Відповідно до статті 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі – Закон №280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно з підпунктом 1) пункту а) частини першої статті 30 Закону №280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо управління об`єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв`язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню.

Згідно з підпунктом 3) пункту б) частини першої статті 31 Закону №280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об`єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу.

Правові, економічні, соціальні та організаційні засади містобудівної діяльності в Україні визначає Закон України «Про основи містобудування» від 16.11.1992 №2780-XII (далі – Закон №2780-XII). Відповідно до статті 7 цього Закону державне регулювання у сфері містобудування здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою та Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами в порядку, встановленому законодавством.

Компетенцію виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування визначено у статті 14 Закону №2780-XII. До компетенції яких, зокрема, належать: - надання (отримання, реєстрація), відмова у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, здійснення державного архітектурно-будівельного контролю у випадках та відповідно до вимог, встановлених законом; - забезпечення в установленому законом порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації під час планування та забудови відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації та проектів окремих об`єктів, а також може заподіяти шкоду навколишньому природному середовищу.

01.11.2016 Львівська міська рада прийняла рішення №977 «Про затвердження Положень про районні адміністрації Львівської міської ради та їх структур», яким затвердила серед іншого Положення про Галицьку районну адміністрацію Львівської міської ради (далі - Положення).

Відповідно до підпункту 3.6.7. пункту 3.6 Положення, із змінами внесеними рішенням виконкому від 20.07.2018 № 759, голова районної адміністрації у порядку, визначеному законодавством, видає у межах компетенції районної адміністрації розпорядження, вносить в них зміни та доповнення, організовує їх виконання.

Відповідно до розділу 4 Положення до компетенції районної адміністрації належать такі повноваження:

4.34. Здійснення контролю за утриманням будинків (квартир), які належать громадянам, а також прилеглих територій, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

4.50. Розгляд питань та вжиття заходів у порядку, встановленому виконавчим комітетом, щодо фактів самовільного будівництва (погодження, приведення до попереднього стану, демонтажу тощо).

4.57. Звернення до судових органів з позовними заявами, скаргами щодо справ про виселення громадян з жилих приміщень, у яких вони незаконно проживають; визнання осіб такими, які втратили право на користування жилими приміщеннями; щодо фактів самочинного будівництва; з інших справ, які виникають у процесі здійснення наданих районній адміністрації повноважень.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» від 20.05.1999 №687-XIV (далі - №687-XIV) будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів визначає Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI (далі – Закон № 3038-VI).

Розділом IV Закону №3038-VI врегульовано порядок забудови територій. Згідно зі статтею 34 Закону №3038-VI замовник має право виконувати будівельні роботи після:

- подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України;

- видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками.

Зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.

Механізм набуття права на виконання підготовчих та будівельних робіт визначає Порядок виконання підготовчих та будівельних робіт, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466, в редакції постанови КМ України від 26.08.2015 № 747 (далі – Порядок № 466).

Як визначено в пункті 5 Порядку № 466 будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та:

- подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) та об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта;

- видачі замовнику дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками.

Документи, що надають право на виконання підготовчих робіт, діють до моменту отримання права на виконання будівельних робіт. Документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва (пункт 6 Порядку № 466).

Державні будівельні норми України (ДБН В.2.2-15-2005) «Будинки і споруди. Житлові будинки» дають визначення таких понять:

- веранда – засклене неопалюване приміщення, прибудоване до малоповерхового будинку або вбудоване у нього, яке не має обмеження за глибиною;

- суміщений санвузол – приміщення, обладнане унітазом, ванною (чи душовим піддоном) і умивальником;

- тамбур – прохідний простір між дверима, призначений для захисту від проникнення холодного повітря, диму і запахів при вході до будинку у сходову клітку або інші приміщення.

25.05.2007 Львівська міська рада прийняла рішення №331 «Про затвердження Положення про міжвідомчі комісії при виконкомі і районних адміністраціях Львівської міської ради», відповідно до якого додатком 3 затвердила Положення про міжвідомчу комісію при районній адміністрації Львівської міської ради (далі – Положення №331).

Відповідно до пункту 3 додатка 3 Положення №331 (із змінами, внесеними рішеннями від 03.02.2012 №52, від 31.07.2015 №485) міжвідомча комісія розглядає питання і дає технічні висновки, серед іншого, про:

3.1 перепланування житлових будинків (квартир), нежитлових приміщень і господарських споруд за рахунок надбудови (прибудови) чи виконання інших робіт, які передбачають втручання у несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, виділення в окреме користування господарських приміщень;

3.10 перестановку та влаштування нових сантехприладів, закладку існуючих і влаштування нових дверних та віконних прорізів, зміну напрямку відкриття дверей, влаштування комунальних вигод у житлових будинках, квартирах;

3.11. здійснене (здійснюване) юридичними, фізичними особами, фізичними особами – суб`єктами підприємницької діяльності самочинне будівництво, самочинну реконструкцію, перепланування, переобладнання та капітальний ремонт існуючих об`єктів – житлових будинків (квартир), нежитлових будинків (приміщень), у тому числі зі зміною їх функціонального призначення, відповідно до вимог Положення про порядок врегулювання питань самочинного будівництва у м. Львові, затвердженого відповідним рішенням виконавчого комітету.

Порядок розгляду питань на міжвідомчій комісії регламентовано в пункті 4 Положення.

Так, для розгляду питань на міжвідомчій комісії громадяни через районний Центр надання адміністративних послуг подають заяву на ім`я голови районної адміністрації з необхідними документами або належно завіреними копіями згідно з переліком. Головний інженер львівського комунального підприємства, що обслуговує житловий фонд, перевіряє наявність документів згідно з переліком (додаток 1 до цього Положення). Копії правовстановлюючих документів (договори купівлі-продажу, дарування, свідоцтва про спадщину, свідоцтва про право власності, технічні паспорти) і підписи на заявах завіряє директор львівського комунального підприємства, що обслуговує житловий фонд, за місцем розташування об`єкта (пункт 4.1 Положення №331 в редакції рішення Львівської міської ради №149 від 15.03.2013);

4.3. У протоколі засідання комісії секретар міжвідомчої комісії викладає розширену суть розглянутого питання і записує висновки, які підписують члени комісії, присутні на засіданні. Член комісії, який не згідний з прийнятим висновком, записує у протоколі своє обгрунтування. Рішення комісії приймається більшістю від загального складу комісії.

4.4. На засідання міжвідомчої комісії запрошуються заявник або уповноважена ним особа у разі, якщо вони звернулися з відповідною заявою про особисту присутність на засіданні комісії.

4.5. При необхідності міжвідомча комісія розглядає питання і проводить обстеження з виїздом на місце.

4.6. У висновках комісії зазначається під чиїм наглядом будуть виконуватися передбачені роботи.

4.7. Висновки міжвідомчої комісії затверджуються розпорядженням голови районної адміністрації.

09.09.2011 виконавчий комітет Львівської міської ради прийняв рішення №835, яким затвердив Положення про порядок врегулювання питань самочинного будівництва у м. Львові (далі – Положення №835, чинне на час виникнення спірних правовідносин). Це Положення регулювало процедуру вирішення питань, пов`язаних з самочинним будівництвом на території м. Львова, з метою визначення можливості збереження самочинно збудованих (реконструйованих) об`єктів містобудування та архітектури.

Згідно з пунктом 1.3. розділу 1 Положення №835 житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, без отриманих у встановленому законодавством порядку містобудівних умов та обмежень, архітектурно-планувальних вимог або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Розділом 2 Положення №835 врегульовано питання щодо виявлення та реєстрації фактів самочинного будівництва.

Як визначено в пункті 2.1 розділу 2 Положення №835 відповідальність за своєчасне виявлення, попередження і вжиття заходів щодо припинення самочинного будівництва покладається на уповноважених посадових осіб та інспекцію Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області.

На особу, яка скоїла порушення, уповноважена посадова особа складає акт-попередження (додається), протокол про адміністративне правопорушення та скеровує його адміністративній комісії при районній адміністрації. Адміністративна комісія, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, виносить постанову по справі (пункт 2.6 розділу 2 Положення №835);

Акт-попередження у всіх випадках самочинного будівництва складається на момент його виявлення, тобто негайно, та реєструється у журналі реєстру самочинного будівництва (форма довільна). У справах, які належать до повноважень інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, районні адміністрації скеровують акти-попередження у вказану інспекцію для прийняття відповідного рішення (пункт 2.7. розділу 2 Положення №835);

Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області здійснює накладення стягнення на фізичних та юридичних осіб у порядку, визначеному Кодексом про адміністративні правопорушення, Законом України “Про відповідальність підприємств, їх об`єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування“, Положенням про порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 № 244, та іншими нормативно-правовими актами (пункт 2.8. розділу 2 Положення №835).

В пункті 3.1. розділу 3 Положення №835 визначено, що розгляд питань за фактами здійсненого (здійснюваного) фізичними та юридичними особами самочинного будівництва (реконструкції) об`єктів за підвідомчістю справ здійснює районна адміністрація відповідного району, у якому здійснено (здійснюється) самочинне будівництво.

Порядок розгляду заяв фізичних або юридичних осіб з питань самочинного будівництва регламентовано в розділі 4 Положення №835.

Прийняття рішень щодо самочинного будівництва та їх наслідки визначає розділ 5 Положення №835.

Відповідно до пункту 5.1. розділу 5 Положення №835 міжвідомчі комісії при районних адміністраціях можуть приймати у кожному конкретному випадку самочинного будівництва одне з таких рішень:

- про передачу матеріалів до суду у разі істотного відхилення будівництва від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, або істотного порушення будівельних норм і правил з відповідним позовом про зобов`язання проведення особою, що здійснила (здійснює) самочинне будівництво, відповідної перебудови. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за кошти особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану (підпункт 5.1.1.);

- про передачу матеріалів до суду щодо визнання за територіальною громадою міста права власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на земельній ділянці, що знаходиться у комунальній власності, якщо це не порушує права інших осіб. У разі визнання права власності за територіальною громадою міста особа, яка вчинила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, визначених організаціями, які відповідно до законодавства мають право здійснювати оцінку майна, нерухомості, складати кошториси. Після визнання за територіальною громадою міста права власності на нерухоме майно районна адміністрація подає на розгляд виконавчого комітету проект рішення про передачу такого майна на баланс та обслуговування відповідного львівського комунального підприємства, що обслуговує житловий фонд, зі зміною договору найму з наймачем (наймачами) майна (підпункт 5.1.2.);

- про знесення у терміни, визначені розпорядчими документами, самочинного будівництва особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, за її кошти (підпункт 5.1.3.) (- у разі неможливості виділення земельної ділянки для цього будівництва; - у разі заперечення виконавчим органом міської ради визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на земельній ділянці, що знаходиться у комунальній власності і не підлягає передачі у власність; - у разі порушення прав інших осіб);

- про погодження самочинного будівництва – за наявності позитивних висновків, документів і матеріалів, обумовлених у пунктах 4.3, 4.6, 4.8 цього Положення, та договору про погодження самочинного будівництва, укладеного особою-порушником з районною адміністрацією до підготовки проекту розпорядження голови районної адміністрації, внесення коштів до цільового фонду розвитку соціальної інфраструктури м. Львова згідно з цим договором, розмір яких визначається у відсотках до оціночної вартості споруди у діючих цінах, з врахуванням її фізичного зносу (підпункт 5.1.4.).

В пп. 5.1.4.7. підпункту 5.1.4 пункту 5.1. розділу 5 Положення №835 у разі позитивного розгляду питання самочинного будівництва особа-порушник укладає з районною адміністрацією договір про погодження самочинного будівництва.

Згідно з пунктом 5.3. розділу 5 Положення №835 у разі ухилення або відмови особи від знесення самочинного будівництва у терміни, визначені розпорядчими документами, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за кошти особи, яка здійснила будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Рішення виконавчого комітету №835 від 09.09.2011 «Про затвердження Положення про порядок врегулювання питань самочинного будівництва у м. Львові» втратило чинність на підставі рішення Львівської міської ради №619 від 05.07.2019 «Про внесення змін до деяких рішень виконавчого комітету».

Відповідно до частини першої статті 38 Закону №3038-VI у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Статтею 376 Цивільного кодексу врегульовано самочинне будівництво, яка містить такі норми:

1. Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

7. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Відповідно до частини п?ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.

При прийнятті цього рішення суд враховує висновки Верховного Суду щодо застосування статті 38 Закону №3038-VI та статті 376 ЦК України, які викладені у постанові від 31.07.2018 у справі №813/6426/14. Зокрема, Верховний Суд дійшов такого висновку: «… що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою, яка передбачена законом, і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності».

При оцінці аргументів сторін суд керується такими міркуваннями щодо фактичних обставин справи:

25.07.2017 працівники ЛКП «Центральне» зафіксували факт самовільного будівництва на балконі дворового фасаду будинку АДРЕСА_4 .

ЛКП « АДРЕСА_7 » скерувало громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 попередження про необхідність надання дозвільних документів на добудову. Оскільки у визначений в попередженні строк дозвільні документи на об`єкт будівництва не надійшли, керівник ЛКП «Центральне» звернувся до Інспекції ДАБК у м. Львові для вжиття заходів реагування до ОСОБА_1 .

За наслідками проведеної в жовтні 2017 року Інспекцією ДАБК м. Львова (виконавчий орган Львівської міської ради) позапланової перевірки щодо дотримання містобудівних вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності контролюючий орган встановив, що замовник будівництва ОСОБА_1 провів будівельні роботи на об`єкті будівництва «Реконструкція квартири АДРЕСА_2 влаштуванням санвузла та тамбура на балконі загального користування за адресою АДРЕСА_6 » без відповідного документа, що дає право виконувати будівельні роботи. Начальник Інспекції ДАБК у м. Львові притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у формі штрафу (8500 грн.).

11.01.2018 керівник ЛКП «Центральне» затвердив акт обстеження технічного стану квартири АДРЕСА_1 , відповідно до якого підтверджено факт самовільного перепланування квартири шляхом добудови веранди та прийнято рішення скерувати документи на розгляд міжвідомчої комісії з причини суперечності перепланування вимогам (не вказано, яким; а.с. 14).

Міжвідомча комісія Галицького району 16.01.2018 заслухала лист ЛКП «Центральне» від 12.01.2018 щодо демонтажу самовільно влаштованої веранди на балконі загального користування 2-го поверху зі сторони дворового фасаду до квартири АДРЕСА_1 співвласником ОСОБА_1 та прийняла рішення про зобов`язання чотирьох співвласників згаданої квартири здійснити за власні кошти демонтаж веранди.

Голова Галицької районної адміністрації затвердив цей висновок від 16.01.2018 шляхом винесення розпорядження №17 від 25.01.2019. «Про демонтаж веранди, самовільно влаштованої до квартири АДРЕСА_1 ».

Позовні вимоги Галицької районної адміністрації ґрунтуються на тій підставі, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 добровільно не виконали вимоги розпорядження голови №17 від 25.014.2018.

Суд звертає увагу на такі істотні аспекти, що впливають на оцінку підстав звернення Галицької районної адміністрації з цим позовом:

І) По-перше, розгляд питання та прийняття рішення, що стосується прав, інтересів та обов`язків особи повинно відбуватися за участі та/або повідомлення особи – ця вимога адміністративної процедури є одним із критеріїв правомірного рішення суб`єкта владних повноважень, визначених частиною другою статті 2 КАС України.

Гарантування законом особі права на участь у процесі прийняття рішення, що стосується її прав та інтересів, повинно забезпечуватися: - завчасним (в розумних межах) інформуванням про дату, час та місце розгляду справи; - можливістю надати пояснення та докази на обґрунтування власної позиції; - можливістю висловити свої міркування щодо аргументів опонента тощо.

Усталеною є практика касаційного адміністративного суду щодо скасування рішень про накладення санкцій на осіб, що не були повідомлені органами державного контролю/нагляду про розгляд їх справи. Більше того, в постанові від 12.06.2019 у справі №813/3415/18 Верховний Суд дійшов висновку, що зміст обов`язку поінформувати особу про розгляд її справи не вичерпується лише надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим […] на уповноважену посадову особу покладається обов`язок з`ясувати чи поінформовано особу. При цьому, саме лише надсилання повідомлення (без доказів його отримання) не свідчить про її поінформованість. У разі неналежного поінформування особи, яка притягується до відповідальності, уповноважена особа не може розпочинати розгляд справи.

Суд встановив, що міжвідомча комісія Галицького району:

- не повідомляла ОСОБА_1 (особу, яка здійснила добудову), а також ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (співвласників квартири) про внесення ЛКП «Центральне» 12.01.2018 питання щодо добудови до квартири на розгляд міжвідомчої комісії, а також про призначення цього питання до розгляду на 16.01.2018;

- не викликала ОСОБА_1 (замовника будівництва), а також співвласників квартири на засідання міжвідомчої комісії, не пропонувала надати пояснення чи інші документи;

- не повідомляла ОСОБА_1 (замовника будівництва), а також співвласників квартири про прийняте на засідання міжвідомчої комісії рішення.

Як наслідок:

- не було достеменно з`ясовано, що фактично відбулося перепланування квартири, внаслідок якої змінилася конфігурація стін квартири та з`явилося два нових приміщення (санвузол та тамбур, в якому є вхідні двері до квартири), а не «добудовано веранду»;

- залишилися непочутими пояснення представника відповідача щодо реконструкції інших квартир на другому поверсі будинку АДРЕСА_6 внаслідок якої вбиральня загального користування приєднана до квартири АДРЕСА_6 (пояснює необхідність перепланування квартири АДРЕСА_2 шляхом спорудження власного туалету). Суд вважає, що ці твердження представника відповідача в контексті прийняття міжвідомчою комісією рішення є важливими та потребують як мінімум перевірки. Якщо такі обставини підтвердяться, то прийняття рішення про демонтаж влаштованого ОСОБА_1 туалету розумно приймати одночасно з вирішенням питання про відновлення доступу до вбиральні загального користування;

- не з`ясовано факту обізнаності/участі інших співвласників квартири (зокрема ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які в ній фактично не проживають) в реконструкції квартири як підстави для прийняття рішення про зобов`язання їх здійснювати демонтаж;

- не розглядалося питання про можливість перебудови/перепланування квартири АДРЕСА_1 як альтернатива демонтажу (знесенню).

Суд враховує, що станом на листопад 2017 року Інспекція ДАБК у м. Львові за зверненням ЛКП «Центральне» вже завершила перевірку перепланування квартири за зверненням ЛКП «Центральне» та встановила, що саме ОСОБА_1 реконструював квартиру шляхом влаштування саме санвузла та тамбура, а не веранди (засклене неопалюване приміщення, прибудоване до малоповерхового будинку або вбудоване у нього, яке не має обмеження за глибиною). Ця інформація була у розпорядженні Галицької районної адміністрації, оскільки позивач надав суду в якості доказу постанову Інспекції ДАБК у м. Львові від 14.11.2017 про накладення на ОСОБА_1 штрафу, що містить відомості щодо реконструкції квартири.

Суд не бере до уваги посилання позивача на норми п. 4.4. Положення №331 про міжвідомчу комісію при районній адміністрації Львівської міської ради як підставу для твердження, що на засідання міжвідомчої комісії запрошуються заявник або уповноважена ним особа лише у разі, якщо вони звернулися з відповідною заявою про особисту присутність на засіданні комісії. Суд звертає увагу на те, що ця норма стосується процедури розгляду на засіданні міжвідомчої комісії заяв громадян, які самі звернулися до комісії про вирішення свого питання (п. 4.1 Положення №331). Положення №331 взагалі не врегульовує процедури розгляду звернення ЛКП щодо самовільного будівництва, - адже ці правовідносини були врегульовані Положенням №835.

З огляду на ці обставини суд дійшов висновку, що міжвідомча комісія Галицького району при розгляді 16.01.2018 питання про демонтаж «веранди» діяла недобросовісно та передчасно, не забезпечила права особи на участь у процесі прийняття рішення, що стосується її прав та інтересів, та, як наслідок, прийняла необґрунтоване (без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення) та непропорційне рішення.

ІІ) По-друге, в контексті положень розділу 5 «Наслідки самочинного будівництва» Положення №835 (чинне на момент прийняття рішення від 16.01.2018) міжвідомча комісія у кожному конкретному випадку приймає одне із рішень:

- про передачу матеріалів до суду (у разі істотного відхилення будівництва від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, або істотного порушення будівельних норм і правил з відповідним позовом про зобов`язання проведення особою, що здійснила (здійснює) самочинне будівництво, відповідної перебудови. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за кошти особи, яка здійснила (здійснює) будівництво (підпункт 5.1.1.);

- про передачу матеріалів до суду щодо визнання за територіальною громадою міста права власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на земельній ділянці […] (5.1.2);

- про знесення у терміни, визначені розпорядчими документами, самочинного будівництва особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, за її кошти (5.1.3);

- про погодження самочинного будівництва – за наявності […] (підпункт 5.1.4.).

Міжвідомча комісія Галицького району 16.01.2018 постановила співвласникам квартири знести веранду за власні кошти, тобто прийняла рішення на підставі пп. 5.1.3 Порядку 835. Водночас суд звертає увагу, що комісія:

- знала про те, що самовільне перепланування квартири здійснив ОСОБА_1 , проте зобов`язала знести добудову не лише його, як передбачає п. 5.1.3 Положення №835, а й інших осіб;

- не приймала рішення про звернення до суду з позовом про знесення (демонтаж).

Проте в розпорядженні №17 від 25.01.2018 про затвердження цього рішення міжвідомчої комісії Галицького району голова районної адміністрації вказав, що у випадку невиконання розпорядження у добровільному порядку юридичному відділу слід звернутися до суду з позовом про демонтаж (а.с.16). Підстави для прийняття рішення такого змісту позивач не пояснив.

ІІІ) по-третє, позовні вимоги ґрунтуються на такій фактичній підставі: що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 добровільно не виконали вимоги розпорядження голови Галицької районної адміністрації №17 від 25.014.2018.

З цього приводу суд зауважує, що для обґрунтованого висновку щодо невиконання особою розпорядження в добровільному порядку слід встановити такі істотні фактичні обставини:

- в тексті розпорядження встановлено строк його добровільного виконання особою;

- «зобов`язана» особа отримала розпорядження та не виконала його вимоги без поважних причин.

Оцінюючи фактичні обставини справи в цьому контексті суд звертає увагу на таке:

- розпорядженням №17 від 25.01.2018 зобов`язано ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в термін до 20.02.2018 демонтувати самовільно влаштовану веранду;

- до позову не додано доказів надіслання/вручення примірника розпорядження № 17 від 25.01.2018 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

На виконання принципу офіційного з`ясування обставин справи суд витребував у позивача докази надіслання поштою/вручення під розписку цього розпорядження кожному з відповідачів. Представник позивача стверджує, що розпорядження №17 від 25.01.2018 скеровувалося ОСОБА_1 поштою, проте квитанція чи поштовий реєстр у позивача відсутні; надала суду копію з журналу вихідної кореспонденції за Галицької районної адміністрації за 26.01.2018 (а.с.223). Оцінюючи цей доказ суд зауважує, що в оглянутому аркуші журналу: - відсутня нумерація записів (наскрізна в журналі чи записів на цій конкретній сторінці); - запис про скерування поштового відправлення ОСОБА_1 «втиснений» між рядками зі значним зміщенням, відомості про адресу та зміст відправлення «розпор. №17» розташовані не в тих колонках журналу, які для цього призначені. Суд пам`ятає, що ОСОБА_1 заперечує факт отримання листів від Галицької районної адміністрації. Оцінюючи ці обставини в їх сукупності (ознаки «дописування» в журналі, відсутність поштової квитанції/реєстру, пояснення відповідача) суд дійшов висновку, що позивач:

- не довів належними та достатніми доказами факту надіслання розпорядження №17 від 25.01.2018 ОСОБА_1 ;

- не скеровував розпорядження №17 від 25.01.2018 іншим особам ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ), яких зобов`язано вчинити дії на виконання цього розпорядження.

Отже, Галицька районна адміністрація до дати звернення до суду з цим позовом не пересвідчилася, що розпорядження №17 від 25.01.2018 було вручене відповідачам, а отже – що вони знали про таке розпорядження та мали реальну можливість його виконати в добровільному порядку.

Відтак, вимоги Галицької районної адміністрації про демонтаж «самовільно влаштованої веранди» є безпідставними та не підлягають до задоволення.

Оскільки суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, то понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору покладаються на нього.

Керуючись ст.ст. 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 229, 241-246, 250, 251, 255, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Галицької районної адміністрації Львівської міської ради (79000, Львівська область, місто Львів, вул. Ф.Ліста, буд. 1; ідентифікаційний код 20847537) до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про демонтаж веранди, - відмовити повністю.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 06.03.2020.

Суддя Москаль Р.М.