Рішення № 88059228, 21.02.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2020 року 320/6533/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Балаклицького А.І., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Ірпінського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, в якому просить суд:

- зобов`язати відповідача зарахувати до загального страхового стажу для обчислення пенсії період навчання позивача на Підготовчому відділенні Київського інституту інженерів цивільної авіації (КІІЦА) з 01.12.1980 по 31.07.1981 за даними трудової книжки;

- зобов`язати відповідача зарахувати до загального страхового стажу для обчислення пенсії період навчання позивача в Київському інституті інженерів цивільної авіації (КІІЦА) з 01.08.1981 по 03.03.1987;

- зобов`язати відповідача зробити коректний перерахунок розміру пенсії з моменту її нарахування у зв`язку зі збільшенням страхового стажу. Неврахований період загального страхового стажу становить 11 місяців - 8 місяців це навчання на Підготовчому відділенні Київського інституту інженерів цивільної авіації (КІІЦА), 1 місяць не неврахований серпень 1981 року та 2 місяці це помилка при розрахунку загального страхового стажу;

- зобов`язати відповідача виплатити невраховану частину пенсії з моменту призначення пенсії за віком, а саме на поточний час розрахований розмір пенсії складає 10431,26 грн., а після внесення до загального страхового стажу періоду навчання на Підготовчому відділенні Київського інституту інженерів цивільної авіації (КІІЦА), усунення помилок та коректного розрахунку розмір пенсії складатиме 10674,66 грн., тобто відшкодувати 243,40 грн. за кожен календарний місяць з моменту призначення пенсії 25.05.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно відмовлено йому у зарахуванні до страхового стажу період його навчання на підготовчому відділенні Київського інституту інженерів цивільної авіації (КІІЦА) з 01.12.1980 по 31.07.1981, оскільки за нормами законодавства, що діяло у 1980-1981 роках, слухачі підготовчого відділення за правовим статусом прирівняні у правах до студентів вищого навчального закладу, час навчання на підготовчому відділенні за денною формою навчання не переривав трудового стажу, тому такий підлягає зарахуванню до трудового стажу. Також позивач зазначив, що відповідачем помилково зараховано час навчання в Київському інституті інженерів цивільної авіації (КІІЦА) починаючи саме з 01.09.1981, а не з 01.08.1981, як це зазначено в трудовій книжці, що свідчить про те, що відповідачем при розрахунку стажу було допущено помилку.

При цьому, позивач зауважив, що навчання на підготовчому відділенні у період з 01.12.1980 по 31.07.1981 та навчання у вищому навчальному закладі у період з 01.08.1981 по 03.03.1987 підтверджується записами у трудовій книжки, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, а також довідкою Національного авіаційного університету.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що особа, яка є слухачем підготовчого відділення вищого навчального закладу, не здобуває певних освітніх та освітньо-кваліфікаційних рівнів, а тому підстави для обчислення страхового стажу з урахуванням періоду навчання на підготовчому відділенні вищого навчального закладу немає.

Крім того, відповідач зазначив, що період навчання позивача з 01.09.1981 по 03.03.1987 врахована до страхового стажу, що підтверджується розрахунком стажу, що міститься в матеріалах пенсійної справи.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.12.2019 дану позовну заяву залишено без руху та зобов`язано позивача усунути зазначені у мотивувальній частині даної ухвали недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

19 грудня 2019 року до суду надійшло клопотання позивача про усунення недоліків, зазначених в даній ухвалі, а також докази на підтвердження їх усунення.

Зокрема, позивачем у порядку усунення недоліків позовної заяви визначено, що відповідачем у даній справі є Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Мінським РУ ГУ МВС України в м. Києві 05.08.1999, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

29.05.2019 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно протоколу призначення позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 25.05.2019.

Відповідно до даних пенсійної справи страховий стаж позивача складає 41 рік 6 місяців 0 днів.

Відповідно до запису №10 трудової книжки серії НОМЕР_2 , позивач 01.12.1980 зарахований слухачем підготовчого відділення Київського інституту інженерів цивільної авіації (КІІЦА) відповідно до наказу №1121/ст від 04.12.1980.

Згідно запису №11 трудової книжки, 01.08.1981 позивач зарахований студентом стаціонарного навчання Київського інституту інженерів цивільної авіації (КІІЦА) відповідно до наказу №785/ст від 29.07.1981.

Згідно запису №12 трудової книжки, 03.03.1987 позивач закінчив інститут відповідно до наказу №203-3/ст від 27.02.1987.

Відповідно до архівної довідки Національного авіаційного університету від 18.10.2019 №278, ОСОБА_1 дійсно навчався у Київському інституті інженерів цивільної авіації (КІІЦА):

- з 01.12.2018 зарахований слухачем підготовчого відділення інституту (денна форма навчання), (наказ №1121/ст від 04.12.1980);

- наказом ректора №785/ст від 29.07.1981 після закінчення підготовчого відділення зарахований на навчання студентом першого курсу факультету авіаційного обладнання КІІЦА з відривом від виробництва (денна форма навчання);

- 03.03.1987 закінчив інститут та отримав диплом НВ НОМЕР_3 , реєстраційний №2895 від 28.02.1987 за спеціальністю "Техексплуатація авіаційного обладнання" з присвоєнням кваліфікації інженера-електрика (денна форма навчання), (наказ №203-3/ст від 27.02.1987).

У вересні 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив зарахувати до його загального страхового стажу для обчислення пенсії період навчання на Підготовчому відділенні Київського інституту інженерів цивільної авіації (КІІЦА) з 01.12.1980 по 31.07.1981 та період навчання в Київському інституті інженерів цивільної авіації (КІІЦА) з 01.08.1981 по 03.03.1987, а також зробити коректний перерахунок розміру пенсії з моменту її нарахування у зв`язку зі збільшенням страхового стажу.

Листом від 20.09.2019 №194/С-ВП Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повідомило позивача про відсутність правових підстав для здійснення перерахунку пенсії із зарахуванням до страхового стажу для призначення пенсії за віком періоду навчання на підготовчому відділенні Київського інституту інженерів цивільної авіації (КІІЦА) з 01.12.1980 по 31.07.1981.

Листом від 24.09.2019 №274/С-ВП Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повідомило позивача про те, що при призначенні пенсії було надано диплом про період навчання з 01.09.1981 по 03.03.1987, а тому цей період зараховано до страхового стажу.

Не погоджуючись з відмовою відповідача у зарахуванні до загального страхового стажу періоду навчання на підготовчому відділенні в якості слухача в період з 01.12.1980 по 31.07.1981 та періоду навчання з 01.08.1981 по 03.03.1987, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно пункту "е" статті 3 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема, вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти.

Відповідно до пункту "д" частини 3 статті 56 вищевказаного Закону до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Статтею 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) визначено, що страховий стаж-період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується даними трудової книжки, позивач з 01.12.1980 по 31.07.1981 позивач був слухачем з денною формою навчання Підготовчого відділення Київського інституту інженерів цивільної авіації (КІІЦА), а у період з 01.08.1981 по 03.03.1987 був студентом денної форми навчання в Київському інституті інженерів цивільної авіації (КІІЦА).

Суд зазначає, що підготовчі відділення при вищих навчальних закладах були створені відповідно до Постанови ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР від 20 серпня 1969 року №681 "Про організацію підготовчих відділень при вищих навчальних закладах" та Постанови ЦК КПУ та Ради Міністрів УРСР від 08 жовтня 1969 року №573 "Про організацію підготовчих відділень при вищих учбових закладах".

Вказаними нормативно-правовими актами визначалося, що: 1) "при організації підготовчих відділень передбачається проведення учбових занять по денній, вечірній та заочній формах навчання; створення відділень при наявності не менше 100 слухачів, які навчаються з відривом і без відриву від виробництва; строк навчання з відривом від виробництва - 8 місяців, без відриву від виробництва - 10 місяців" (п. 2 зазначених нормативних актів); 2) "на підготовчі відділення приймаються особи з закінченою середньою освітою з числа передових робітників, колгоспників і демобілізованих з рядів Збройних Сил СРСР. Молоді робітники і колгоспники, які вступають на підготовчі відділення, повинні мати стаж практичної роботи (не менше одного року). Відбір і направлення молоді на ці відділення здійснюються безпосередньо керівниками промислових підприємств, установ, організацій транспорту і зв`язку, радгоспів, колгоспів, командуванням військових частин за рекомендацією партійних, комсомольських і профспілкових організацій" (п. 3 зазначених нормативних актів). 3) "слухачам підготовчих відділень, зарахованим на навчання з відривом від виробництва, виплачується, стипендія в розмірі, встановленому для студентів І курсів вищих учбових закладів (п. 5 та 10 відповідно), при яких організовані підготовчі відділення, у відповідності з Постановою Ради Міністрів СРСР від 09 липня 1963 року №774 та розпорядження Ради Міністрів УРСР від 27 липня 1963 року №1114".

Також, відповідно до вищевказаних нормативно-правових документів було розроблено та затверджено Положення про підготовче відділення при вищому навчальному закладі (Накази Міністерства вищої та середньої освіти СРСР №712 від 26.09.1969; №394 від 17.05.1971; №468 від 31.05.1974 та №504 від 14.07.1987, згідно з яким: а) "час навчання на підготовчому відділенні не перериває трудового стажу" (пункт 21); в) "особам зарахованим на підготовче відділення видається квиток слухача", "на слухачів підготовчого відділення поширюються права та обов`язки, встановлені для студентів вищого навчального закладу" (пункт 9-10).

Суд зазначає, що на момент навчання позивача порядок визначення трудового стажу, який давав право на пенсію за віком регулювався Постановою Кабінету Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року №590 "Про затвердження положення про порядок призначення та виплати державних пенсій" (далі - Порядок).

Згідно підпункту "і" пункту 109 вказаного Порядку встановлено, що крім роботи в якості робітника або службовця в загальний стаж роботи зараховується також навчання у вищих навчальних закладах, середніх спеціальних закладах (технікумах, педагогічних та медичних училищах і т.д.), партійних школах, совпартшколах, школах профрухів, на робфаках, перебування в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі. При призначенні пенсій по старості періоди вказані у підпункті "і" зараховуються в стаж при умові, що цим періодам передувала робота в якості робітника чи службовця, або служба в складі Військових сил СРСР.

Так, відповідно до запису №10 трудової книжки серії НОМЕР_2 , позивач 01.12.1980 зарахований слухачем підготовчого відділення Київського інституту інженерів цивільної авіації (КІІЦА) відповідно до наказу №1121/ст від 04.12.1980.

Згідно запису №11 трудової книжки, 01.08.1981 позивач зарахований студентом стаціонарного навчання Київського інституту інженерів цивільної авіації (КІІЦА) відповідно до наказу №785/ст від 29.07.1981.

Згідно запису №12 трудової книжки, 03.03.1987 позивач закінчив інститут відповідно до наказу №203-3/ст від 27.02.1987.

Зазначена інформація також підтверджена архівною довідкою Національного авіаційного університету від 18.10.2019 №278, відповідно до якої ОСОБА_1 дійсно навчався у Київському інституті інженерів цивільної авіації (КІІЦА):

- з 01.12.2018 зарахований слухачем підготовчого відділення інституту (денна форма навчання), (наказ №1121/ст від 04.12.1980);

- наказом ректора №785/ст від 29.07.1981 після закінчення підготовчого відділення зарахований на навчання студентом першого курсу факультету авіаційного обладнання КІІЦА з відривом від виробництва (денна форма навчання);

- 03.03.1987 закінчив інститут та отримав диплом НВ НОМЕР_3 , реєстраційний №2895 від 28.02.1987 за спеціальністю "Техексплуатація авіаційного обладнання" з присвоєнням кваліфікації інженера-електрика (денна форма навчання), (наказ №203-3/ст від 27.02.1987).

Отже, позивач з 01.12.1980 по 31.07.1981 був зарахований до складу слухачів підготовчого відділення денної форми навчання Київського інституту інженерів цивільної авіації (КІІЦА), а у період з 01.08.1981 по 03.03.1987 був студентом денної форми навчання в Київському інституті інженерів цивільної авіації (КІІЦА).

Таким чином, враховуючи, що за нормами законодавства, що діяло у 1980-1987 роках, слухачі підготовчого відділення за правовим статусом прирівняні у правах до студентів вищого навчального закладу, а час навчання позивача на підготовчому відділенні за денною формою навчання не переривав трудового стажу, відтак, відповідно до положень ч. 4 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", час його навчання підлягає зарахуванню до трудового стажу.

Суд також звертає увагу, що під час навчання позивача діяли норми Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 року №162, пункт 2.15 якої передбачав, що студентам, особам, які навчаються, аспірантам та клінічним ординаторам, що мають трудові книжки, учбовий заклад (науковий заклад) вносить запис про час навчання на денних відділеннях (в тому числі підготовчих) вищих і середніх спеціальних учбових закладах, в партійних школах і школах профруху. Підставою для таких записів є накази учбового закладу (науковий заклад) про зарахування або відрахування студента, особи, яка навчається, аспіранта, клінічного ординатора.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Також, згідно статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Суд зазначає, що записами у трудовій книжці підтверджено період навчання позивача з 01.12.1980 по 31.07.1981 на підготовчому відділенні денної форми навчання Київського інституту інженерів цивільної авіації (КІІЦА), а також період навчання позивача з 01.08.1981 по 03.03.1987 на денній формі навчання в Київському інституті інженерів цивільної авіації (КІІЦА).

При цьому, судом враховано, що відповідачем зараховано час навчання позивача в Київському інституті інженерів цивільної авіації (КІІЦА) починаючи саме з 01.09.1981 по 03.03.1987. Однак, суд вважає, що відповідачем неправильно здійснено зарахування такого стажу, оскільки згідно записів у трудовій книжці період навчання позивача на денній формі навчання в Київському інституті інженерів цивільної авіації (КІІЦА) тривало з 01.08.1981 по 03.03.1987, а не як стверджує відповідач з 01.09.1981.

Доказів, які б свідчили про недостовірність записів у трудовій книжці відповідачем суду не надано, а тому вищенаведені записи безпідставно не взяті для зарахування до трудового стажу ОСОБА_1 .

Таким чином, зважаючи на приписи ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає, що відповідач відмовляючи позивачу у зарахуванні до страхового стажу період його навчання на підготовчому відділенні Київського інституту інженерів цивільної авіації (КІІЦА) з 01.12.1980 по 31.07.1981, а також відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу позивача період його навчання на денній формі навчання в Київському інституті інженерів цивільної авіації (КІІЦА) саме з 01.08.1981, діяв поза межами повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), необґрунтовано, упереджено, недобросовісно, не розсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З системного аналізу вказаних норм ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України можна дійти висновку, що суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача прийняти рішення на користь позивача.

Тобто, такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.

Верховний Суд України у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Таким чином, враховуючи всі обставини встановлені під час розгляду даної справи, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області включити до страхового стажу для обчислення пенсії період навчання ОСОБА_1 на Підготовчому відділенні Київського інституту інженерів цивільної авіації (КІІЦА) з 01.12.1980 по 31.07.1981 та період навчання в Київському інституті інженерів цивільної авіації (КІІЦА) з 01.08.1981 по 03.03.1987 та здійснити перерахунок розміру пенсії, призначеної з 25.05.2019 у зв`язку із збільшенням страхового стажу.

При цьому, вимога позивача щодо зобов`язання відповідача виплатити невраховану частину пенсії з моменту призначення пенсії за віком, а саме на поточний час розрахований розмір пенсії складає 10431,26 грн., а після внесення до загального страхового стажу періоду навчання на Підготовчому відділенні Київського інституту інженерів цивільної авіації (КІІЦА), усунення помилок та коректного розрахунку розмір пенсії складатиме 10674,66 грн., тобто відшкодувати 243,40 грн. за кожен календарний місяць з моменту призначення пенсії 25.05.2019, не підлягає задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функцію органу, на який законодавством покладено повноваження щодо нарахування та виплати такої пенсії.

При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду даної справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності своєї відмови у перерахунку пенсії позивача.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Разом з тим суд звертає увагу на те, що принцип пропорційності при стягненні судового збору у разі часткового задоволення позову щодо позовної вимоги немайнового характеру не застосовується.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 802,80 грн., що підтверджується меморіальним ордером №МАВ3632007.

Водночас, суд звертає увагу на те, що частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, з даною позовною заявою позивач звернувся до суду 26.11.2019.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений законом на 1 січня 2019 року, становить 1921,00 грн.

Таким чином, при зверненні до суду з даним адміністративним позовом позивачу слід було сплатити судовий збір у розмірі 768,40 грн. (1921,00 грн. х 0,4 = 768,40 грн.).

Відтак, судові витрати щодо сплати судового збору на суму 768,40 грн. підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Суд зазначає, що судовий збір у сумі 34,40 грн. за подання даного адміністративного позову сплачений позивачем надмірно, проте за умови відсутності заяви позивача про повернення судового збору це питання вирішенню не підлягає та може бути вирішено за окремою заявою позивача.

Керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 134, 139, 143, 242-246, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області включити до загального страхового стажу для обчислення пенсії період навчання ОСОБА_1 на Підготовчому відділенні Київського інституту інженерів цивільної авіації (КІІЦА) з 01.12.1980 по 31.07.1981

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області включити до загального страхового стажу для обчислення пенсії період навчання ОСОБА_1 в Київському інституті інженерів цивільної авіації (КІІЦА) з 01.08.1981 по 03.03.1987.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 у відповідності до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Закону України "Про пенсійне забезпечення" у вигляді врахування до його загального страхового стажу періоди з 01.12.1980 по 31.07.1981 та з 01.08.1981 по 03.03.1987, призначеної з 25.05.2019 у зв`язку із збільшенням страхового стажу.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Балаклицький А. І.