Рішення № 88059222, 06.03.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2020 року № 320/5443/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Батальйону патрульної поліції у м. Бориспіль, Управління патрульної поліції в Київській області про визнання протиправною бездіяльність,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Батальйону патрульної поліції у м. Борисполі, Управління патрульної поліції у Київській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати висновок батальйону патрульної поліції у м. Бориспіль від 21 травня 2019р., прийнятий за результатом розгляду скарги від 05 травня 2019р., в частині тверджень: «карету швидкої допомоги викликав сам заявник», «медпрацівники повідомили, що ніяких тілесних ушкоджень заявник не має», «патрульні перевірили у забудовника дозвільні документи на будівництво та впевнились, що порушень з їх боку не має», «мати повідомила поліцейським, що її син перечепився через паркан з власної необережності та його ніхто не бив», «на відеозаписі зафіксовано, як батьки заявника повідомляють патрульним, що їхнього сина ніхто не чіпав, не бив, а він впав з власної необережності», «спілкування патрульних було ввічливим, дотримуючись норм професійної етики», а також в частині, що неправомірних дій патрульних поліцейських не виявлено»; визнати протиправним та скасувати висновок Управління патрульної поліції в Київській області від 25 червня 2019р. в частині, що факт порушення службової дисципліни окремими працівниками батальйону патрульної поліції у м. Бориспіль не підтвердився; зобов`язати Управління патрульної поліції у Київській області протягом 10 днів з дня набрання сили рішення суду надати новий висновок за результатами розгляду скарги від 30 травня 2019р. з урахуванням правової позиції суду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що працівники патрульної поліції, які прибули на виклик позивача неналежним чином не виконували свої професійні обов`язки по вирішенню конфлікту з особами, які здійснювали будівельні роботи на земельній ділянці позивача. 05 травня 2019р. позивачем було подано скаргу на дії поліцейських, за наслідком розгляду якої Батальйоном патрульної поліції у м. Борисполі було надано відповідь, в якій містились перекручені факти, щодо події, яка відбувалась 23 квітня 2019р. 30 травня 2019р. позивач звернувся зі скаргою до Управління патрульної поліції у Київській області про фальсифікацію результатів перевірки. Проте, отримав відповідь від 25 червня 2019р., в якій містилось посилання на те, що у діях працівників поліції порушень службової дисципліни не виявлено. Вважає, що дії відповідачів свідчать про неналежне реагування на повідомлення про правопорушення, не бажання розібратися у ситуації, що на думку позивача є підставою для задоволення його позовних вимог.

Ухвалою суду від 11 жовтня 2019р. провадження по справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

05 листопада 2019р. на адресу суду надійшов відзив від Батальйону патрульної поліції у м. Борисполі, в якому відповідач послався на те, що висновок за результатами розгляду скарги не підлягає оскарженню до адміністративного суду, оскільки не є ні нормативно-правовим актом, ні індивідуальним актом. Вважають, що відповідачі жодним чином не порушили права та законні інтереси позивача, у зв`язку з чим просили у задоволенні позову відмовити.

13 листопада 2019р. на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якому позивач зазначив, що позовні вимоги обґрунтовано заявлено до відповідачів, оскільки останніми не виконано позитивного зобов`язання щодо захисту його житла, здоров`я та майна. Просив позовні вимоги задовольнити у повному об`ємі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази приходить до наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником будинку та земельної ділянки площею 0,1 га, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 18 серпня 2015р., індексний номер 42412002, та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 31 жовтня 2014р.

Судом встановлено, що 23 квітня 2019р. між позивачем та невстановленими особами, які проводили будівельні роботи на земельній ділянці виник конфлікт, у зв`язку з чим ОСОБА_1 було викликано наряд патрульної поліції для його врегулювання, та припинення протиправних дій. На місце події прибули співробітники батальйону патрульної поліції м. Борисполя, які на думку позивача, не вчинили належних дій щодо припинення незаконних будівельних робіт, тобто належним чином не виконали покладені на них службові обов`язки.

05 травня 2019р. позивач звернувся до Управління патрульної поліції у Київській області зі скаргою на працівників поліції, які виїжджали на його виклик 23 квітня 2019р., за місцем його проживання, щодо їх неправомірних дій на місці події.

За наслідком розгляду скарги, Управлінням патрульної поліції на адресу позивача було направлено лист за №Б-138/41/40/2/01-2019 від 21 травня 2019р., яким повідомлялось, що Управлінням була проведена перевірка фактів, які були викладені заявником, здійснено опитування поліцейських, які виїжджали того дня, оглянуто відеозапис з нагрудних камер, та встановлено відсутність факту неправомірних дій, вчинених екіпажем патрульної поліції під час опрацювання викликів, за адресою: вул. Робоча,1 у м. Борисполі.

Не погодившись зі змістом відповіді, позивач 30 травня 2019р. звернувся до Департаменту патрульної поліції зі скаргою, в якій вказав про фальсифікацію матеріалів перевірки на користь осіб, які вчинили проти заявника кримінальне правопорушення.

За наслідком розгляду скарги позивача, надано відповідь за №Б-529/41/40/02-2019 від 25 червня 2019р., в якій вказано, що відділом моніторингу та аналітичного забезпечення УПП у Київській області ДПП проведено перевірку, з метою встановлення причин та обставин можливого порушення службової дисципліни окремими працівниками БПП у м. Борисполі УПП у Київській області ДПП, за результатом якої, факт порушення службової дисципліни працівниками БПП у м. Бориспіль УПП у Київській області не підтвердився.

Не погоджуючись з такими діями та складеними висновками, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною другою ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 40 Конституції України визначає, що держава гарантує, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Положеннями ст. 4 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Відповідно ст. 18 Закону України «Про звернення громадян» громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Також, ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» встановлює обов`язок органу державної влади об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги, а також на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу.

Згідно із пунктом 6 розділу ІІ Порядку розгляду звернень та організації проведення особистого прийому громадян в органах та підрозділах Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 15 листопада 2017р. за №930 (надалі - Порядок № 930) метою попереднього розгляду звернень громадян є їх розподіл для доповіді керівникам органів та підрозділів поліції відповідно до їх функціональних обов`язків та надсилання їх за належністю до іншого органу державної влади у разі, якщо питання, порушені в зверненні, не входять до повноважень органів та підрозділів поліції; попередній розгляд звернень громадян здійснюється керівництвом служби діловодства, його заступниками або відповідальною особою в день надходження або в перший наступний робочий день у разі надходження їх після закінчення робочого дня, у вихідні, святкові та неробочі дні працівники служби діловодства доповідають керівництву органів (підрозділів) поліції про всі звернення громадян, які адресовані органу (підрозділу) поліції або його керівництву. Інші звернення громадян після розгляду керівництвом служби діловодства або відповідальними особами передаються до відповідних структурних підрозділів органу (підрозділу) поліції; попередній розгляд звернень громадян, що надходять до структурних підрозділів центрального органу управління поліції, здійснюється керівниками служби діловодства або уповноваженими особами цих підрозділів.

Відповідно до пункту 1 розділу IV Порядку №930 керівники органів (підрозділів) поліції та їх заступники під час розгляду звернень громадян вивчають суть порушених у них питань, у разі потреби вимагають у виконавців матеріали попередніх перевірок за цими зверненнями, направляють працівників органів (підрозділів) поліції на місця для перевірки викладених у зверненнях фактів та вживають інших заходів для об`єктивного вирішення порушених авторами звернень питань.

Також суд бере до уваги, що згідно із пунктом 2 розділу V Порядку №930 за кожною скаргою громадян на наявність порушень чи недоліків у роботі органів (підрозділів) поліції або на дії (бездіяльність) поліцейських проводиться ретельна перевірка органом чи підрозділом поліції, до якого звернувся зі скаргою громадянин, або тим органом (підрозділом) поліції, якому доручено проведення відповідної перевірки керівництвом Національної поліції України.

За приписами пунктів 3, 5 розділу IV Порядку №930 вказаного Порядку рішення, які приймаються за зверненнями, повинні бути мотивованими та ґрунтуватися на законодавстві України. Посадова особа, визнавши заяву такою, що підлягає задоволенню, зобов`язана забезпечити своєчасне виконання прийнятого рішення відповідно до законодавства України, у разі визнання скарги обґрунтованою - негайно вжити заходів щодо поновлення порушених прав громадян.

Звернення вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, ужито необхідних заходів і заявникам надано ґрунтовні та вичерпні відповіді.

Пунктами 12-14 Порядку передбачено, що за результатами розгляду звернення громадянина виконавцем готується довідка про результати проведення перевірки інформації, викладеної у зверненні, яка доповідається керівнику органу (підрозділу) поліції разом з проектом відповіді заявнику. Керівник органу (підрозділу) проставляє свій підпис на довідці про ознайомлення із вжитими заходами під час здійснення перевірки інформації, викладеної у зверненні, або вчиняє резолюцію (доручення) про необхідність ужиття додаткових заходів з метою об`єктивного, усебічного та повного розгляду звернення.

До звернень, які не потребують проведення перевірки, довідки не складаються.

Відповідь за результатами розгляду звернення в обов`язковому порядку надає орган (підрозділ) поліції, який його отримав або до компетенції якого належить вирішення порушених у зверненні питань, та підписує керівництво цього органу.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у зверненні, доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон України «Про звернення громадян» і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. При цьому зазначають заходи, вжиті органом чи підрозділом поліції в межах його компетенції для захисту конституційних прав громадян.

Як було встановлено судом, 05 травня 2019р. та 30 травня 2019р. позивач звернувся до Управління патрульної поліції у Київській області зі скаргами на працівників поліції, які виїжджали на його виклик 23 квітня 2019р., за місцем його проживання, щодо їх неправомірних дій на місці події, а також фальсифікації матеріалів перевірки. У зазначених скаргах позивач просив адресата надати пояснення щодо даної ситуації.

Листами від 21 травня 2019р. за №Б-138/41/40/2/01-2019 та від 25 червня 2019р.за №Б-529/41/40/02-2019 позивачу було повідомлено, що під час проведення службової перевірки за фактами повідомленими заявником, було проведено опитування поліцейських, які прибували на виклик, оглянуто відеозапис з нагрудних камер, та встановлено відсутність факту неправомірних дій, вчинених екіпажем патрульної поліції під час опрацювання викликів, за адресою: вул. Робоча,1 у м. Борисполі.

Проаналізувавши зміст поставлених у скарзі питань, та зміст відповіді на ці питання, підготовлені відповідачем 21 травня 2019р. та 25 червня 2019р., суд вважає, що останнім у повному обсязі розглянуто скарги та письмові відповіді на них є вичерпними та підготовлені у строки, встановлені законодавством.

Отже, відповідачем в межах своєї компетенції у повному обсязі та у відповідності до норм чинного законодавства підготовлено письмові відповіді на скарги позивача.

При цьому варто наголосити, що незгода позивача зі змістом відповідей та наданою, на його думку, недостовірною інформацією, є суб`єктивним сприйняттям позивача.

На переконання суду, звернення позивача із заявами майже тотожного змісту в рамках Закону України «Про звернення громадян» та незгода з відповідями, наданими відповідачем, свідчить про намагання заявника отримати суб`єктивно очікувані відповіді на поставлені питання.

Зі змісту ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У контексті наведених законодавчих положень до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, позаяк підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб`єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод. Однак обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є об`єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому оспорювані правові акти (рішення, дії або бездіяльність) повинні бути юридично значимими, тобто мати безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки шляхом або позбавлення можливості повністю чи в частині реалізувати належне цій особі право, або шляхом безпідставного покладення на цю особу будь - якого обов`язку.

Отже, в порядку адміністративного судочинства можуть розглядатися спори щодо будь - яких рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень без обмежень, але відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови, що такі рішення, дії (бездіяльність) є юридично значимими для позивача, тобто порушують права та інтереси останнього шляхом обмежень у реалізації його прав чи покладення на нього необґрунтованих обов`язків.

Проте, суд наголошує, що оскаржувані позивачем відповіді на його звернення, не відповідають критерію юридичної значимості, а тому не створюють жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення прав позивача.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо скасування листів (висновків) відповідача в частині зазначення певних тверджень, а також зобов`язання відповідача надати об`єктивну відповідь по суті звернення задоволенню не підлягають.

Відносно позовної вимоги щодо зобов`язання відповідача надати нову відповідь за його скаргами, то суд зазначає наступне.

Зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб`єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящим в ієрархії нормативно-правовим актам.

Суб`єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Таким чином, суди не вправі підміняти собою державні органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством. Зазначення судом конкретних дій відповідача під час розгляду скарги, є виходом за межі повноважень суду, наданих чинним законодавством при постановленні судових рішень.

Перевіривши дії та рішення відповідачів відповідно до вимог ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку, що відповідачами було враховано всі обставини справи, дії щодо розгляду звернень позивача вчинено законно та обґрунтовано, своєчасно, відповідь на питання порушені позивачем надано змістовну, а тому підстави для визнання незаконними відповідей відповідача відсутні, як і зобов`язання їх надати нову відповідь.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, то у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Василенко Г.Ю.