Рішення № 88059139, 06.03.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2020 р. справа № 300/260/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Тимощука О.Л., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області

про визнання протиправною і скасування відмови та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, також – позивач, ОСОБА_1 ) 06.02.2020 звернувся в суд з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі, також – ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, відповідач), у якій просить:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Івано-Франківській області стосовно відмови у виплаті грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсії та скасувати таку відмову, оформлену листом №28/Р-15 від 20.01.2020;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Івано-Франківській області зарахувати час роботи ОСОБА_1 в Рожнятівській музичній школі на посаді викладача до спеціального (педагогічного) стажу з 01 січня 1992 року по 01 лютого 1997 року; нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення, у зв`язку із перевищенням страхового стажу при призначенні пенсії за віком 35 років.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що відповідачем неправомірно відмовлено останньому у виплаті десяти місячних пенсій за відсутності правових підстав, з огляду на недостатній страховий стаж, що становить 31 рік і 8 місяців при необхідному - 35 років. Позивач зазначив, що його загальний страховий стаж на момент призначення пенсії становив 44 роки 5 місяців, однак, відповідачем безпідставно не включено до спеціального (педагогічного) стажу період роботи з 01 січня 1992 року по 01 лютого 1997 року, що призвело до позбавлення його права на отримання грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій, відповідно до приписів статті 26 та пункту 71 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Позивач вважає такі дії відповідача неправомірними, вчиненими всупереч нормам чинного законодавства та такими, що грубо порушують його право на належне пенсійне забезпечення.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.02.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також - КАС України) (а.с.17-18).

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 05.03.2020 за №0900-0803-8/2950 від 03.03.2020 (а.с.23-26), згідно зі змістом якого, представник відповідача із заявленими ОСОБА_1 вимогами не погодився з підстав відсутності у позивача достатнього спеціального страхового стажу, який становить 35 років, замість наявного у позивача 31 року 8 місяців. Також, у відзиві представник зауважив, що оскільки Законом України "Про освіту" починаючи з січня 1992 року музична школа належить до позашкільних закладів, а до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 викладачів, які працюють у позашкільних закладах освіти не включено, жодних правових підстав для зарахування періоду роботи позивача викладачем у музичній школі після 01.01.1992 відповідач не вбачає.

З урахуванням наведених обставин, представник відповідача просить суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши позовну заяву, відзив на позов та наявні у матеріалах справи письмові докази, судом встановлено такі обставини.

ОСОБА_1 , починаючи з 30.06.2019 призначено пенсію за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням загального страхового стажу 44 роки 5 місяців 3 дні, з яких страховий стаж до 01.01.2004 – 29 років 0 місяців 3 дні, після 01.01.2004 – 15 років 5 місяців (а.с.10-12).

Згідно із копією трудової книжки позивача, з 16.08.1982 по 29.08.1988 ОСОБА_1 працював у Сваричівській середній школі Рожнятівського району Івано-Франківської області на посаді вчителя музики та співу; з 23.08.1988 по 01.02.1997 – у Рожнятівській музичній школі на посаді викладача класу баяна-акордеона.

Вказані записи містять підписи директорів шкіл та скріплені відтисками печаток, посилання на відповідні документи – накази про прийняття позивача на роботу та звільнення. Будь-яких виправлень чи закреслень у наявних копіях сторінок трудової книжки судом не виявлено.

З метою отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, що гарантовано пунктом 71 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та у відповідь отримав листа №28/Р-15 від 20.01.2020 (а.с.13-14). Згідно зі змістом вказаного листа, позивачу роз`яснено, що пунктом 71 Прикінцевих положень зазначеного Закону передбачено, що право на отримання грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій мають особи, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію. Відповідач у листі вказав, що згідно записів у трудовій книжці позивача, спеціальний стаж роботи останнього, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" №909 від 04.11.1993, становить 31 рік 8 місяців, а саме – з 16.08.1982 по 19.08.1988, з 23.08.1988 по 31.12.1991 та з 01.02.1997 по 31.05.2019. Додатково у листі вказано, що музична школа з 01.01.1992 належить до позашкільних навчальних закладів, а викладачі, які працюють в позашкільних навчальних закладах, постановою Кабінету Міністрів України №909 від 04.11.1993 не передбачені, а тому, період роботи на посаді викладача в музичній школі підлягає зарахуванню до спеціального стажу виключно до 01.01.1992. Відтак, враховуючи те, що наявний стаж роботи ОСОБА_1 , який дає право на виплату грошової допомоги становить 31 рік 8 місяців, при необхідному – 35 років, підстав для виплати позивачу такої грошової допомоги у розмірі 10 мінімальних пенсій відповідач не вбачає.

Позивач, вважаючи протиправним таке рішення відповідача, звернувся до суду, з метою захисту свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із таких підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за Переліком № 909.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.2003 №909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, згідно із якою, до закладів освіти і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років віднесено позашкільні навчальні заклади: директори (завідуючі), вихователі-методисти, вихователі, асистенти вихователів дошкільних навчальних закладів в інклюзивних групах, музичні керівники, вчителі-дефектологи, вчителі-логопеди, практичні психологи.

Згідно із приписами статті 10 Закону України "Про освіту" від 05.09.2017 №2145-VIII, невід`ємними складниками системи освіти є, серед інших, і позашкільна освіта.

Статтею 12 Закону України "Про позашкільну освіту" від 22.06.2000 №1841-III та пунктом 6 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2011 №433 передбачено, що до позашкільних навчальних закладів відносяться початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші).

Кабінет Міністрів України постановою від 23 листопада 2011 року №1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі, також - Порядок № 1191).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені, зокрема, Переліком №909.

Пунктом 5 вказаного Порядку визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону № 1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах, виходом на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" будь-якого іншого виду пенсії.

Аналогічна правова позиція, викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 462/5636/16-а.

Крім того, на спірні правовідносини поширюється також дія Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року №963, що відносить посаду "викладач" до посад педагогічних працівників.

Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.

За приписами частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом, що передбачено частиною третьою статті 46 Основного Закону.

Конституційний Суд України у пункті 3.4 рішення від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 зазначив, що неодноразово розглядав проблему, пов`язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами.

Відповідно до позиції Конституційного Суду України, сформованої в рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, до обмеження прав належить звуження їх змісту й обсягу, проте сутність змісту основного права не може бути порушена. Крім того, у рішенні від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 Конституційний Суд України зазначив, що обмеження стосовно реалізації конституційних прав не можуть бути свавільними та несправедливими, мають установлюватися виключно Конституцією й законами, переслідувати легітимну мету, бути зумовленими суспільною необхідністю її досягнення, пропорційними й обґрунтованими.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме в тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення у справах "Кантоні проти Франції" (Cantoni v. France" № 17862/91, "Вєренцов проти України" № 20372/11).

З огляду на проаналізовані правові положення, й враховуючи наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення викладачів у позашкільних закладах освіти, викладач в позашкільних закладах освіти є працівником освіти, а тому стаж роботи ОСОБА_1 на посаді викладача класу баяна-акордеона в Рожнятівській музичній школі з 01.01.1992 по 01.02.1997, повинен зараховуватися до спеціального (пільгового) стажу у розумінні пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 233/4308/17, у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2019 року у справі № 718/2293/16-а, від 05 березня 2019 року у справі № 686/9307/17, від 12 березня 2019 року у справі № 647/514/17, від 13 березня 2019 року у справі № 602/958/16-а та у справі №466/5637/17 від 19 березня 2019 року.

Як уже зазначено вище судом, пунктом 71 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та пунктом 5 Порядку № 1191 встановлено сукупність умов, за наявності яких, особа набуває права на отримання грошової допомоги яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення:

1) особа на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону працювала в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";

2) особа має необхідний страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах;

3) особа до цього не отримувала будь-яку пенсію.

В даному випадку, з урахуванням висновку суду про необхідність зарахування періоду роботи з 01.01.1992 по 01.02.1997 до спеціального трудового стажу, позивач має необхідний спеціальний страховий стаж роботи на певних визначених законодавством посадах понад 35 років, однак, на момент досягнення пенсійного 60-річного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнобов`язкове державне пенсійне страхування", а саме – 29 червня 2019, позивач уже не працював на посаді директора в Перегінській дитячій школі мистецтв, що підтверджується витягом з "ІКІС ПФУ: Підсистема Призначення та Виплати Пенсії" а тому, суд зазначає, що в ОСОБА_1 відсутні усі вищеперелічені обов`язкові вимоги, що дають право на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, згідно з пунктом 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та пункту 5 Порядку № 1191.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, відмовляючи позивачу у зарахуванні спірного періоду його роботи у позашкільному освітньому закладі до спеціального стажу ОСОБА_1 діяв протиправно. Натомість, з огляду на відсутність правових підстав для нарахування та виплати позивачу грошової допомоги, у зв`язку із досягненням пенсійного віку вже після звільнення з відповідної посади, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Квитанцією №0.01606161886.1 від 05.02.2020 підтверджується сплата позивачем судового збору в розмірі 1 681,60 грн (а.с.1).

Учасниками справи не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відтак, підлягають стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача, понесені ним судові витрати по оплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених вимог, - в розмірі 840,80 грн.

Враховуючи наведене, на підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статями 139, 241-246, 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, що полягали у відмові зарахувати до спеціального (педагогічного) стажу ОСОБА_1 період його роботи з 01.01.1992 по 01.02.1997 у Рожнятівській музичній школі на посаді викладача класу баяна-акордеона.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до спеціального (педагогічного) стажу ОСОБА_1 період його роботи з 01.01.1992 по 01.02.1997 у Рожнятівській музичній школі на посаді викладача класу баяна-акордеона.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ – 20551088) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер – НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок ) гривень 80 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер – НОМЕР_1 ;

Відповідач – Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ – 20551088.

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.