Рішення № 88059023, 19.02.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2020 року 16 год. 15 хв.Справа № 280/5247/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Запорізькій області, Олександрівського управління у м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправною та скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі – відповідач 1), Олександрівського управління у м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі – відповідач 2), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 07.11.2018 № Ф-24443-49.

В обґрунтування заяви зазначає, що адвокат ОСОБА_1 своє право на заняття індивідуальною адвокатською діяльністю реалізовує не як окремо самозайнята особа, а як фізична особа-підприємець, а також впродовж періоду з 12.04.2017 по 26.06.2018 як найманий працівник - директор КП «Продовольчо-зернова та переробна компанія» КДРР. Стверджує, що у січні 2017 року та січні-вересні 2018 року, ним сплачено щомісячно єдиний соціальний внесок в сумах відповідно 704,00 грн. та 819,06 грн., крім того роботодавець КП ПЗПК» КДРР щомісячно сплачував за ОСОБА_1 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування як за найманого працівника ОСОБА_1 в розмірі 22% від суми нарахованої йому заробітної плати, що складало за період серпень 2017 року - червень 2018 року в середньому близько 3 000,00 грн. на місяць, тобто в загальній сумі що перевищує розмір мінімального страхового внеску на місяць. Тому вважає, що відповідачем не дотримано вимоги чинного законодавства в частині правомірності та обґрунтованості винесення щодо ОСОБА_1 вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 07.11.2018 № Ф-24443-49. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач 1 позов не визнав, 10.01.2019 надав до суду відзив на адміністративний позов (вх. №1065), в якому зазначає, що платниками єдиного внеску є ФОП, у тому числі ФОП – платники єдиного внеску та особи, які провадять незалежну професійну діяльність. Стверджує, що якщо ФОП одночасно провадять незалежну професійну діяльність, то вони сплачують єдиний внесок у розмірі 22% бази нарахування, визначеної ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та як особи, які провадять незалежну професійну діяльність, в термін, встановлений абзацом третім частини восьмої ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» для зазначених категорій платників. Відтак, вимога від 07.11.2018 № Ф-24443-49 про сплату боргу (недоїмки) є правомірною і не підлягає скасуванню. Вважає позовні вимоги безпідставними та просить у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 17.12.2018 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі №280/5247/18. Призначено підготовче судове засідання на 08.01.2019.

Протокольною ухвалою суду від 08.01.2019 відкладено підготовче судове засідання до 30.01.2019.

У підготовчому судовому засіданні 30.01.2019 оголошено перерву до 13.02.2019.

Ухвалою суду від 13.02.2019 зупинено провадження в адміністративній справі №280/5247/18 до набрання законної сили рішенням Запорізького окружного адміністративного суду у справі № 280/4492/18.

Ухвалою суду від 27.05.2019 поновлено провадження в адміністративній справі №280/5247/18 з 27.05.2019.

Ухвалою суду від 27.05.2019 зупинено провадження в адміністративній справі №280/5247/18 до набрання законної сили судовим рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зразковій справі №520/3939/19.

Ухвалою суду від 20.01.2020 провадження у справі поновлено з 20.01.2020.

Ухвалою суду від 20.01.2020 відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Запорізькій області про залучення до участі у справі третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Ухвалою суду від 20.01.2020 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду на 19.02.2020.

У судове засідання 19.02.2020 представники сторін не прибули. Клопотанням від 20.01.2020 позивач просить суд розглядати справу у порядку письмового провадження. Позовні вимоги підтримує.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження, на підставі наявних в ній матеріалів.

На підставі приписів частини четвертої статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з частиною четвертою статті 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується Випискою з ЄДРПОУ серії ААА № 476436, номер запису 2 103 000 0000 065222. Видом господарської діяльності ОСОБА_1 є діяльність у сфері права, КВЕД 69.10.

Згідно Довідки про взяття на облік платника податків виданої ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя (код ДПІ 826) від 22.06.2011 № 37607 (форма 4-ОПП) - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 взятий на облік в органах державної податкової служби 22.06.2011 за № 37607.

Згідно з витягу з реєстру платників єдиного податку виданого ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області від 11.08.2014 № 1408263400127 ФОП ОСОБА_1 з 01.01.2012 обрано спрощену систему оподаткування по ІІІ-й групі платника єдиного податку із ставкою 5 % від доходу без реєстрації ПДВ, за наступними видами господарської діяльності згідно КВЕД ДК009:2010: 69.10; 47.19; 62.02; 62.09; 63.11; 63.99; 69.20; 70.22; 71.12; 82.99; 96.09;46.77; 01.64; 45.19; 46.90; 45.32; 01.63; 45.11; 47.99; 01.61; 46.21; 45.20; 53.20.

31.07.2017 ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю року № ЗП НОМЕР_1 , видане на підставі рішення Ради адвокатів Запорізької області від 31.07.2017 № 12.

07.11.2018 Головним управлінням ДФС у Запорізькій області відповідно до статті 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” та на підставі даних інформаційної системи доходів та зборів, сформовано Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-24443-49, відповідно до якої ОСОБА_1 станом на 31.10.2018 має заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 10 940,22 грн.

Не погоджуючись з вимогою ГУ ДФС у Запорізькій області №Ф-24443-49, виданою 07.11.2018, ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до суду.

Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд дійшов наступних висновків.

Спірні правовідносини врегульовані Основами законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженими Законом України від 14 січня 1998 року №16/98-ВР, Законом України від 08 липня 2010 року №2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року № 435, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23 квітня 2015 року за № 460/26905, Порядком обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року №1162, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03 грудня 2014 року за №1553/26330 (далі - Порядок № 1162), Положенням про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування зареєстрованим постановою Правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування відповідно до Конституції України визначають принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян в Україні.

Частиною першою статті 7 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначені особи, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, а частиною другою цієї статті встановлено, що перелік, доповнення та уточнення кола осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, а також конкретних видів загальнообов`язкового державного соціального страхування, до яких належать особи, визначаються законами України за видами.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”.

Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 2 Закону № 2464-VI).

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону № 2464-VI).

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI).

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана вимога винесена контролюючим органом у зв`язку з наявністю у ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного внеску у розмірі 10 940, 00 грн. Вказана сума заборгованості включає в себе пеню та штрафні санкції у розмірі 1222,71 грн., застосовані рішенням № 0130364907 від 21.09.2018 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування), а також суми єдиного внеску у розмірі 9717,51 грн., нараховані ОСОБА_1 за період серпень-грудень 2017 року, за ІV квартали 2018 року як фізичній особі, яка займається незалежною професійною діяльністю.

Судом встановлено, що рішення № 0130364907 від 21.09.2018 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) було предметом розгляду в адміністративній справі № 280/4492/18, у зв`язку з чим, провадження у даній справі було зупинено до набрання законної сили рішенням Запорізького окружного адміністративного суду у справі № 280/4492/18.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30.01.2019 у справі № 280/4492/18, яке набрало законної сили 01.04.2019, визнано протиправним та скасовано рішення Олександрівського управління у м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату єдиного внеску від 21.09.2018 №0130364907.

За приписами ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду встановлено неправомірність рішення від 21.09.2018 №0130364907 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені ОСОБА_1 у розмірі 1222,71 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату єдиного внеску, з огляду на що, такі обставини не потребують повторного доказування.

Враховуючи викладене, вимога про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 07.11.2018 № Ф-24443-49 в частині зобов`язання ОСОБА_1 сплатити заборгованість з єдиного внеску у розмірі 1222,71 грн., що виникла на підставі вищевказаного рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені є неправомірною та підлягає скасуванню.

Щодо нарахування ОСОБА_1 єдиного внеску як фізичній особі, яка займається незалежною професійною діяльністю, суд зазначає наступне.

Так, згідно відповіді Олександрівського управління у м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області від 13.02.2019 ФОП ОСОБА_1 по строку 02.05.2018 нараховано єдиного внеску за серпень - грудень 2017 року у розмірі 3520,00 грн. (3200 х 22% х 5 місяців) як фізичній особі, яка займається незалежною професійною діяльністю (адвокату) також щоквартальні нарахування за 2018 рік: квартал по строку 19.04.2018 року - 2457,18 грн. (3723 х 22% х 3 місяці); квартал по строку 19.07.2018 року - 2457,18 грн. (3723 х 22% х 3 місяці); II квартал по строку 19.10.2018 року - 2457,18 грн. (3723 х 22% х 3 місяці), водночас з нарахуваннями єдиного внеску як фізичній особі підприємцю – платнику єдиного податку, тобто 4914,36 грн. щоквартально (2457,18 х 2).

За вимогами п.п. 1, 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI (у редакції Закону №77-VIII від 28.12.2014) платниками єдиного внеску є:

1) роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;

особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Законодавець розмежовує платників єдиного внеску на роботодавців, фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що Закон № 2464-VI не визначає такого платника єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. Фізична особа-підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними платниками єдиного внеску.

Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 зареєстрований як Фізична особа-підприємець, що підтверджується Випискою з ЄДРПОУ серії ААА № 476436, номер запису 2 103 000 0000 065222. Видом господарської діяльності ОСОБА_1 є діяльність у сфері права, КВЕД 69.10.

Тож, позивач у спірний період був фізичною особою-підприємцем, тобто є платником єдиного внеску в розумінні абзацу 2 пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI.

Крім того, 22.08.2017 ОСОБА_1 подано до контролюючого органу заяву форми 1-ЄСВ про взяття на облік як особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, у зв`язку з чим, 28.08.2017 його взято на облік, як особу яка провадить незалежну професійну діяльність. При цьому, доказів зняття його з обліку як фізичної особи-підприємця з 28.08.2017 матеріали справи не містять.

Суд зауважує, що відповідно до пункту 65.1 статті 65 ПК України взяття на облік фізичних осіб-підприємців у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно із Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань”.

Разом з тим, згідно з пунктом 65.2 статті 65 ПК України облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, що передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.

При цьому, відповідно до підпункту 65.4.4 пункту 65.4 статті 65 ПК України контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.

Отже, податковим законодавством виключена можливість подвійного взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як фізична особа-підприємець.

Крім того, факт наявності в особи статусу фізичної особи-підприємця автоматично виключає можливість її взяття на облік в податкових органах як особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність.

Відповідно до положень пунктів 178.1, 178.2 статті 178 ПК України особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

З аналізу зазначених положень законодавства слідує, що діяльність адвоката підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, оподаткування доходів від отримання якої регулюється статтею 178 ПК України, лише у випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства.

Згідно п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Абзацом 3 частини 8 статті 9 Закону №2464, передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Згідно наданих до матеріалів справи копій платіжних доручень, ОСОБА_1 протягом 2018 року сплачував єдиний внесок як фізична особа-підприємець у розмірі 2 457,18 грн. щоквартально. Крім того, згідно довідки КП «ПЗПК» КДРР ЗОР ОСОБА_1 безперервно працював на посаді директора на підставі контракту від 12.04.2017 в КП «ПЗПК» КДРР ЗОР, у зв`язку з чим, роботодавцем за період з квітня 2017 року по червень 2018 року сплачувались суми єдиного внеску одночасно з нарахуванням позивачу заробітної плати.

Відповідачем, в свою чергу, до матеріалів адміністративної справи не надано доказів на підтвердження того, що позивачем як найманим працівником та фізичною особою-підприємцем єдиний внесок сплачувався не у порядку, строки та розмірі визначеному Законом №2464-VI .

Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року № 435, зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 23 квітня 2015 року за № 460/26905, зі змінами від 15 травня 2018 року (далі - Порядок № 435), визначає процедуру, форму, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до Державної фіскальної служби України, яка є центральним органом виконавчої влади, який реалізує, зокрема, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, її територіальних органів.

Пунктом 16 розділу IV “Формування звіту” Порядку № 435 передбачено, що фізичні особи-підприємці, які мають ознаку незалежної професійної діяльності, формують та подають до органів доходів і зборів окремі Звіти (додаток 5).

Положення пункту 16 розділу IV “Формування звіту” Порядку № 435 відсилають до додатка 5 “Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску”, розділом 6 якого визначені типи платника, серед яких окремо зазначено ФО - на загальній системі оподаткування, ФО - на спрощеній системі оподаткування, особу, яка провадить незалежну професійну діяльність, членів фермерського господарства. Визначення окремого типу платника “фізичної особи-підприємця, яка має ознаку незалежної професійної діяльності” формою звіту не передбачено.

Отже, приписи пункту 16 Порядку № 435 про обов`язок формування та подання звіту фізичною особою-підприємцем, яка має ознаку незалежної професійної діяльності, не відповідають положенням пунктів 4 та 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI. Особи, визначені цими пунктами, є окремими платниками єдиного внеску з певними особливостями їх обліку, різною базою нарахування єдиного внеску та порядку його сплати, а тому поєднання нормотворцем двох різних статусів платників єдиного внеску на рівні підзаконного нормативно-правового акта призводить до невідповідності норм Порядку положенням Закону.

Враховуючи зазначене, суд доходить висновку, що статус фізичної особи-підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності та, як наслідок, порядок обліку та сплати єдиного внеску такою особою Закон № 2464-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не передбачає.

Вказана правова позиція викладена у зразковій справі у рішенні Верховного Суду від 02.09.2019 № Пз/9901/10/19 (№520/3939/19).

Слід зауважити, що позивач здійснюючи підприємницьку діяльність за кодом КВЕД 69.10 - діяльність у сфері права та адвокатську діяльність займався одним і тим самим видом підприємницької діяльності і у нього не виникає обов`язку подання звітності як особи, що провадить незалежну професійну діяльність, та як ФОП, адже у такому випадку буде мати місце подвійний облік ідентичної господарської діяльності, а відповідно і подвійне оподаткування, що суперечить принципам податкового законодавства.

За таких обставин, суд вважає, що ОСОБА_1 , перебуваючи на податковому обліку як фізична особа-підприємець та як самозайнята особа повинен був вести єдиний податковий облік та сплату податків, саме як особа за видом діяльності у сфері права (КВЕД 69.10).

Отже, перебуваючи одночасно на обліку як фізична особа-підприємець та як самозайнята особа (адвокат), єдиний соціальний внесок має сплачувати один раз, а не в подвійному розмірі.

У статті 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн., який підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП2805808131) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146), Олександрівського управління у м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (69063, м. Запоріжжя, вул. Дніпровська, б. 34, 41700015) про визнання протиправною та скасування вимоги, - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 07.11.2018 № Ф-24443-49.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривень 80 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 19 лютого 2020 року.

Суддя Л.Я. Максименко