Ухвала суду № 88059009, 03.03.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ЗАКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ

03 березня 2020 року Справа № 280/2647/19 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження у підготовчому засіданні питання щодо закриття провадження у справі Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Публічне акціонерне товариство «Банк Форвард», ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Вікотек», про скасування наказу та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

03 червня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (далі – позивач) до Міністерства юстиції України (далі – відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Публічне акціонерне товариство «Банк Форвард», ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Вікотек», про скасування наказу та зобов`язання вчинити дії, в якому позивач просить суд:

скасувати наказ Міністерства юстиції України №1180/5 від 10.04.2019 в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29.01.2015 №18957694, прийнятого державним реєстратором Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Нілової Ангеліни Олександрівни (яким зареєстровано право власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 за ПАТ “Банк Форвард” на підставі Договору іпотеки №014-13 від 02.09.2011), та в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.04.2016 №29424665, прийнятого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суперфін Михайлом Борисовичем (яким зареєстровано право власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу від 26.04.2016);

зобов`язати відповідача поновити рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29.01.2015 №18957694, прийняте державним реєстратором Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Нілової Ангеліни Олександрівни, та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.04.2016 №29424665, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суперфін Михайлом Борисовичем.

05.02.2020 від представника позивача до суду надійшла заява про зміну предмету позову, в якій, з урахуванням зміни предмету позову, позивач просить суд скасувати наказ Міністерства юстиції України №1180/5 від 10.04.2019 в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29.01.2015 №18957694, прийнятого державним реєстратором Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Ніловою Ангеліною Олександрівною та в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.04.2016 №29424665, прийнятого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суперфін Михайлом Борисовичем.

Суд, дослідивши матеріали справи, розглянувши питання про закриття провадження у справі, дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю, з наступних підстав.

Суд зазначає, що згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 свого рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 згаданої Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 2 частини 1 статті 3 КАС України визначено, що публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

В свою чергу, частиною 3 статті 19 КАС України передбачено, що адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Суддя зазначає, що під час визначення предметної юрисдикції справ необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу.

Суд зазначає, що органи місцевого самоврядування можуть бути як суб`єктами приватних правовідносин, так і суб`єктами публічних правовідносин. Причому статус державних чи місцевих органів влади визначається виключно нормами публічного права, незалежно від того, які права - цивільні чи публічні вони мають намір реалізувати.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що предметом спірних правовідносин є наказ Міністерства юстиції України від 10.04.2019 №1180/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень», яким серед іншого скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29.01.2015 №18957694, прийняте державним реєстратором Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Нілової Ангеліни Олександрівни, яким зареєстровано право власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 за ПАТ «Банк Форвард», на підставі Договору іпотеки №014-13 від 02.09.2011 та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.04.2016 №29424665, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суперфін Михайлом Борисовичем, яким зареєстровано право власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , на підставі Договору купівлі-продажу від 26.04.2016.

При цьому, за результатами прийняття спірного наказу та скасування проведених реєстраційних дій, у реєстрі проведено поновлено раніше проведено реєстраційну дію, що передувала скасованим реєстраційним діям.

Ураховуючи те, що позовні вимоги в цій справі є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття особами права власності на спірне майно, у тому числі і ОСОБА_1 , і можуть впливати на майнові права та інтереси цих осіб, незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, суд дійшов висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Предметом спору у цій справі є визнання права власності на нерухоме майно, оскільки зазначені позовні вимоги приводять до вирішення питання про право власності на це нерухоме майно.

Отже, спірні правовідносини у справі пов`язані з необхідністю захисту права на об`єкт нерухомого майна, тобто права цивільного, тому позов у справі не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

З наведеного можна зробити висновок про те, що правовідносини, що склалися між сторонами, є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі, оскільки в цьому випадку є спір про право цивільне.

Відповідно до частини першої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

На підставі частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Юрисдикція цивільних справ визначена статтею 19 ЦПК, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

У справі, що розглядається, позовні вимоги спрямовані на захист порушеного, на думку позивача, права власності на спірне приміщення внаслідок скасування реєстраційної дії, якою право власності зареєстровано за позивачем.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.

Таким чином, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на об`єкт нерухомого майна, то спір стосується цивільного права і за суб`єктним складом сторін має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 813/1362/16, 28 листопада 2018 року у справі № 825/642/18, 29 січня 2019 року у справі № 803/1589/17, 29.05.2019 у справі №826/9341/17, від 18.09.2019 у справі №810/3711/18, які враховуються судом під час ухвалення даного судового рішення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Отже, зважаючи, що спірні правовідносини, які виникли між учасниками справи, не можуть бути предметом судового розгляду в порядку адміністративного судочинства, а повинні розглядатись в порядку цивільного судочинства, провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст. 238, 241, 256 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Закрити провадження в адміністративній справі №280/2647/19 за позовом Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Публічне акціонерне товариство «Банк Форвард», ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Вікотек», про скасування наказу.

Повернути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 копійок), яка сплачена за квитанцією від 28.05.2019, код квитанції 5265-0726-7296-4336, платіжний номер №7805425, оригінал якої зберігається в матеріалах адміністративної справи №280/2647/19.

Роз`яснити позивачу, його право на звернення з даним позовом до місцевого суду в порядку цивільного судочинства, а також те що відповідно до ч.2 ст.239 КАС України повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її підписання.

Суддя І.В. Новікова