Рішення № 88058998, 04.03.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

04 березня 2020 року м. Ужгород№ 260/1408/19 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Гаврилка С.Є.,

з участю секретаря судового засідання - Міци О.-Д.В.

учасники справи:

позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ;

за участі представника позивача - Антала Ярослава Володимировича ;

відповідач - Управління Держпраці у Закарпатській області - представник - Калич Оксана Адальбертівта,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування постанови та припису, -

ВСТАНОВИВ:

03 жовтня 2019 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернулася з позовом Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління Держпраці у Закарпатській області (88000, Закарпатська область м. Ужгород, вул. Минайська, 16, код ЄДРПОУ 39795035), яким просить суд: "1. Відкрити провадження в адміністративній справі; 2. Визнати протиправним та скасувати Припис про усунення виявлених порушень № ЗК /ЗК/302/096/АВ від 01.08.2019 р. про усунення порушення вимог ч.ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України; 3. Визнати протиправною та скасувати постанову першого заступника начальника управління Держпраці у Закарпатській області Грицика В.І. № ЗК302/096/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-119 від 27 серпня 2019 року про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 375570 (триста сімдесят п`ять тисяч п`ятсот сімдесят) гривень; 4. Вирішити питання щодо стягнення з відповідача судових витрат".

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2019 року дану позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року було прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року було вжито заходи забезпечення адміністративного позову.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Розгляд даної адміністративної справи відкладався з існуванням на те об`єктивних причин.

Свої позовні вимоги позивач мотивував наступним. Зокрема, позивач вказує, що за результатами інспекційного відвідування Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відповідачем складено Акт інспекційного відвідування від 01 серпня 2019 року № ЗК302/096/АВ, яким, на думку інспекції праці, зафіксовано факт допуску працівника без оформлення трудових відносин. Одночасно було складено Протокол про адміністративне правопорушення № /ЗКУ302/096/АВ/П/ПТ від 01 серпня 2019 року та Припис про усунення виявлених порушень № ЗК /ЗК/302/096/АВ від 01 серпня 2019 року. На підставі висновків даного Акту, першим заступником начальника Управління Держпраці у Закарпатській області Грицик Василем Івановичем, ухвалено постанову № ЗК302/096/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-119 від 27 серпня 2019 року про накладення штрафу, передбаченого статтею 265 частиною 2 абзацом 2 Кодексу законів про працю України у розмірі 375570 грн. Позивач вважає, що дана постанова та припис ухвалені без врахування всіх обставин справи, ґрунтується на упереджених висновках, а отже є незаконними.

У відзиві на позов представник відповідача просить суд в задоволенні позову відмовити повністю. Зазначає, що постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЗК302/096/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-119 від 27 серпня 2019 року позивача притягнуто до фінансової відповідальності на підставі статті 265 частини 2 абзацу 2 Кодексу законів про працю України, тобто за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оскільки за результатом перевірки складено Акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 01 серпня 2019 року № ЗК302/096/АВ, яким встановлено, що за місцем здійснення діяльності ФОП ОСОБА_1 , в відпочинково-розважальному комплексі " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", за адресою: АДРЕСА_2 виявлено трьох найманих працівників з якими не укладено трудові договори встановленого взірця та не укладено договори цивільно-правового характеру, а саме: ОСОБА_3 , яка надавала послуги бармена, ОСОБА_4 , надавала послуги кухонного працівника та ОСОБА_5 , яка відмовилася себе ідентифікувати, надавала послуги офіціанта, чим порушив вимоги статті 24 частин 3 КЗпП України.

Під час розгляду справи по суті представник позивача позов підтримав повністю, просив суд його задовольнити з мотивів, що у ньому наведені.

Представник відповідача в судовому засіданні, проти задоволення позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі по тексту - Закон № 877-V).

Так, за приписами статті 1 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

У відповідності статті 259 частини 1 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 (далі по тексту - Положення № 96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який, серед іншого, реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

В силу положень пункту 6 та пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Відповідно до пункту 7 Положення № 96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

У свою чергу Управління Держпраці у Закарпатській області є таким територіальним управлінням.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року. у справі № 826/8917/17 визнано нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до статті 265 частини 2 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. За змістом статті 325 частини 1 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" підлягала до застосування до 14 травня 2019 року.

Таким чином, інспекційне відвідування та складання Акту проведено на підставі Порядку № 295, який був нечинним на момент перевірки.

З урахуванням того, що під час проведення інспекційного відвідування відповідачем Порядок № 295 втратив чинність, то єдиним діючим нормативним документом, який регулює порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) є Закон України № 877-V.

Відтак, при проведенні заходів державного контролю (нагляду) підлягають застосуванню положення саме Закону України № 877-V, оскільки будь-яких особливостей іншими законами не встановлено.

Крім того, необхідно зазначити, що КЗпП України не визначає особливостей здійснення органами державного нагляду (контролю) заходів державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю.

Згідно зі статтею 4 частиною 4 Закону України № 877-V, виключно законами встановлюються, зокрема, спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю).

Відповідно до статті 6 Закону України № 877-V, підставою для здійснення позапланових заходів є, зокрема, звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності).

Під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Судом в встановлено, що позивач зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як фізична особа-підприємець з 01 вересня 1992 року основним видом діяльності якої є: діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (а.с. 114).

Управлінням Держпраці у Закарпатській області видано наказ від 24 липня 2019 року № 142 про проведення інспекційного відвідування Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , за місцем здійснення діяльності, в відпочинково-розважальному комплексі " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , за зверненням про порушення трудового законодавства відповідно до змісту звернення (а.с. 107).

На підставі вказаного наказу 27 липня 2019 року видано направлення № 659 на проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 , за місцем здійснення діяльності, в відпочинково-розважальному комплексі " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , строком дії з 31 липня 2019 року по 01 серпня 2019 року (а.с.а.с. 28, 108).

01 серпня 2019 року посадовою особою управління Держпраці у Закарпатській області - державними інспекторами було проведено інспекційне відвідування Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на підставі вищезазначеного направлення.

За результатом перевірки складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 01 серпня 2019 року № ЗК302/096/АВ, яким встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 за місцем здійснення діяльності, в відпочинково-розважальному комплексі " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , знаходилися і виконували роботу ОСОБА_3 , яка надавала послуги бармена, ОСОБА_4 , надавала послуги кухонного працівника та Настя, без укладення з ними трудового договору, чим порушив вимоги статті 24 частин 3 КЗпП України (а.с.а.с. 109-111).

02 серпня 2019 року на адресу ФОП ОСОБА_1 АДРЕСА_3 1 було надіслано вищезазначений Акт (а.с. 26). 15 серпня 2019 року Акт №/ЗК/302/096/АВ від 01 серпня 2019 року підписаний ФОП ОСОБА_1 біля підпису зазначено із зауваженнями (а.с.а.с. 128-131).

23 серпня 2019 року ФОП ОСОБА_1 до Управління Держпраці подано зауваження до Акту інспекційного відвідування з доданими до них копіями підтверджуючих документів, які долучено до матеріалів інспекційного відвідування (а.с. 135-137).

27 серпня 2019 року головним державним інспектором Джумеля М. І. надано письмову відповідь на зауваження, яку 27 серпня 2019 року надіслано на адресу ФОП ОСОБА_1 листом за № 7, відповідно до якої вказані зауваження позивача не підлягають розгляду (а.с. 44).

Одночасно, відносно ФОП ОСОБА_1 , головним державним інспектором Управління Держпраці Джумеля М. І. у зв`язку з виявленням у діяльності позивача порушення законодавства про працю, винесено припис про усунення виявлених порушень №/ЗК/302/096/АВ/П від 01 серпня 2019 року і зазначено строк їх усунення до 11 серпня 2019 року (а.с. 35).

09 серпня 2019 року рішенням щодо розгляду справи про накладення штрафу № ЗК302/096/АВ/П/ПТ-ТД, начальник Управління Держпраці у Закарпатській області Дорош Б.В., вирішив, що справа підлягає розгляду відповідно до статті 265 КЗпП України 20 серпня 2019 року в Управлінні Держпраці у Закарпатській області за адресою м. Ужгород, вул. Минайська, 16 (а.с. 158).

Листом від 09 серпня 2019 року № 07-02/3110, позивача було повідомлено, що розгляд справи за наслідками інспекційного відвідування, за результатами якого складено акт № ЗК302/096/АВ від 01 серпня 2019 року, яким встановлено, порушення позивачем вимог статті 265 КЗпП України, відбудеться 20 серпня 2019 року в Управлінні Держпраці у Закарпатській області за адресою м. Ужгород, вул. Минайська, 16 (а.с. 125).

Центом поштового зв`язку № 2 Закарпатської дирекції ПАТ "Укрпошта" до Управління Держпраці подано довідку від 22 серпня 2019 року № 71, про те що 17 серпня 2019 року рекомендований лист від 09 серпня 2019 року № 07-02/3110 вручений особисто ФОП ОСОБА_1 (а.с. 134).

Також, 09 серпня 2019 року о 10:30 год. повідомлення було передано ФОП ОСОБА_1 телефонограмою на номер 0679397936. Наведене підтверджується копією витягу з журналу реєстрації телефонограм Управління Держпраці у Закарпатській області (а.с. 166).

20 серпня 2019 року адвокатом ФОП ОСОБА_1 - Антал Я. В. подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з ознайомленням з матеріалами інспекційного відвідування (а.с.а.с. 155, 156).

Управління Держпраці у Закарпатській області обставини, викладені у клопотанні адвоката ФОП ОСОБА_1 - Антал Я. В. , визнало поважними і призначило розгляд справи на 27 серпня 2019року на 10:00 год.

27 серпня 2019 року завідувачем сектору юридичного забезпечення Управління Держпраці у Закарпатській області ОСОБА_6 складено протокол розгляду справи за статтею 265 КЗпП України та ч. 2-7 статті 53 Закону України "Про зайнятість населення"в Управлінні Держпраці у Закарпатській області за № 87, в якому зафіксовано наступне. На розгляд справи з`явилися ФОП ОСОБА_1 та адвокат Антал Я.В. , які заперечили факт використання праці найманих працівників без укладення трудових договорів. Водночас, повідомили, що трудовий договір укладений з одним найманим працівником - ОСОБА_7 . Інші працівники, під час проведення інспекційного відвідування, які перебували на території відпочивально-розважальний комплекс " ІНФОРМАЦІЯ_1 купальня" і виконували трудові функції, перебувають у трудових і цивільно-правових відносинах з ФОП ОСОБА_8 , яка є дружиною ОСОБА_1 та здійснює підприємницьку діяльність на території вищезгаданого відпочинкового комплексу (а.с. 159).

Крім цього, в ході розгляду справи про накладення штрафу подав: зауваження до Акту інспекційного відвідування з доданими копіями підтверджуючих документів від 23 серпня 2019 року та письмові пояснення по справі про накладення штрафу за Актом інспекційного відвідування одночасно з клопотанням про незастосування фінансової санкції від 26 серпня 2019 року (а.с. 152-154).

27 серпня 2019 року першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Закарпатській області Грициком Василем Івановичем було прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за № ЗК302/096/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-119, якою на підставі статті 265 частини 2 абзацу 2 КЗпП України на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 375570 грн. (а.с.а.с. 160, 161).

Не погоджуючись із вказаними діями, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Судом встановлено, що відносно позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення № ЗК302/096/АВ/П/ПТ від 01 серпня 2019 року за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого статтею 41 частиною 3 КУпАП (а.с. 33).

У відповідності до статті 41 частини 3 КУпАП, фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб підприємців, які використовують найману працю, від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Постановою Хустського районного суду Закарпатської області від 31 жовтня 2019 року у справі № 309/2883/19, провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 41 частиною 3 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрито в зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення передбаченого статтею 41 частиною 3 КУпАП (міститься в ЄДРСР за № 85377201) (а.с.а.с. 163-164).

Вказаною постановою зокрема встановлено, що "..приміщення відпочинково-розважального комплексу " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", де 01.08.2019 р. проводилась інспекційна перевірка, також орендують суб`єкти господарювання - ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 , ФОП ОСОБА_10 , які надають послуги з організації діяльності відпочинково-розважальних заходів, та окремі з них для цих робіт залучають найманих працівників. Однак, з відеозаписів фіксування інспекційного відвідування, чітко видно, що окрім ОСОБА_1 , перевірили лише ФОП ОСОБА_10 , в якого відсутні працівники. Однак, ні ФОП ОСОБА_8 ні ФОП ОСОБА_9 не перевіряли. При опитуванні осіб про яких зазначено в протоколі, не питалось у кого працюють ці люди і чи є укладені з ними договори та не встановлювали інші пов`язані з цим обставини по інших підприємцях які працюють на території комплексу. Так, ОСОБА_3 , яка ніби-то надавала послуги бармена, яку при перевірці інспектори опитували є його дружиною, здійснює свою підприємницьку діяльність у відпочинково-розважальному комплексі " ІНФОРМАЦІЯ_1 " в АДРЕСА_2 . До матеріалів інспекційного відвідування додано відеозаписи, з аналізу яких чітко видно, що висновок інспектора праці ОСОБА_11 , викладений в описовій частині Акту, не ґрунтується на всебічно та повно встановлених обставинах справи, підтверджених відповідними доказами. Так існують чотири відеозаписи, один з яких здійснив керівник інспекторської групи ОСОБА_12 на якому не видно записів щодо відібрання пояснень від осіб, не видно щоб встановлювались по будь-яких документах особи з якими спілкувались інспектори, щоб інспектори встановлювали, що саме там робили ті особи, та з ким саме вони перебувають у трудових відносинах, адже на території відпочинково-розважального комплексу " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", за адресою: АДРЕСА_2 області здійснюють свою підприємницьку діяльність, окрім ФОП ОСОБА_1 , інші підприємці на прізвище ОСОБА_13 . Інші три відеозаписи здійснені іншим інспектором з питань праці в яких містяться кадри, де інспектори разом із ОСОБА_1 оглядають різні приміщення та спілкуються із різними, не встановленими особами: відвідувачами, клієнтами. Такої особи, як ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - не існує, така не проживає за адресою АДРЕСА_4 . Яким чином інспектори встановлювали особу цієї людини та про кого йде мова ОСОБА_1 невідомо. З відеозапису видно, що при перевірці інспектори опитували ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка згідно трудового договору від 22.07.2019 року перебуває у трудових відносинах із ФОП ОСОБА_8 , яка є дружиною ОСОБА_1 , здійснює свою діяльність у відпочинково-розважальному комплексі " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", за адресою: АДРЕСА_2 . Щодо особи - ОСОБА_4 , жителька с. ОСОБА_15 , б/н., яка нібито надавала послуги кухонного працівника ОСОБА_1 невідомо хто вона така, так як інспектори не встановлювали особу цієї людини. Особа з прізвищем ОСОБА_16 працює лише одна, з якою у ОСОБА_1 укладено трудовий договір, про що зазначено в Акті, а чому інспектори записали, що відсутній трудовий договір з Ільницькою ОСОБА_1 невідомо. Зважаючи на порядковість опитування осіб, що ОСОБА_1 бачив при інспекційному відвідуванні, та з відеозапису на 06.32 хв. видно, що другою особою, яку опитували, була ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка перебуває у відносинах цивільно-правового характеру з ФОП ОСОБА_8 . При перевірці інспектори спілкуватися з жінкою, особу якої вони чітко не встановили, а записали в Акті - ОСОБА_4 . З відеозапису чітко видно, що від цієї особи не відбирались пояснення, не встановлювалось, яку роботу вона виконує, в кого працює, від кого отримує заробітну плату, жодних ґрунтовних пояснень не було відібрано. Щодо особи - пані ОСОБА_5 , яка відмовилася себе ідентифікувати, ОСОБА_1 зазначив, що така надає послуги по прибиранню, згідно укладеного Договору з ФОП ОСОБА_8 . За таких обставин, проаналізувавши докази у адміністративній справі, суд констатує про те, що інспектором Джумеля І.М. не повно досліджено обставини, не відібрано пояснення осіб, які записані в описовій частині протоколу, не встановлено їх особи, що призвело до помилкового висновку щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст. 41 КУпАП."

Статтею 265 частиною 1 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Статтею 265 частиною 2 абзацом 2 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

За змістом статті 265 частин 3, 4 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Водночас, відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) передбачено також Кодексом України про адміністративні правопорушення. Відповідно до статті 41 частини 3 Кодексу України про адміністративні правопорушення фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, статтею 265 частиною 2 Кодексу законів про працю України і статтею 41 частиною 3 Кодексу про адміністративні правопорушення України передбачено відповідальність для фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Штраф за статтею 265 частиною 2 КЗпП України є фінансовою санкцією, яка накладається постановою уповноваженої посадової особи Держпраці, що може бути оскаржена в судовому порядку, а штраф за статтею 41 частиною 3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) є адміністративною відповідальністю і накладається згідно із рішенням суду за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Суд звертає увагу, що і стаття 265 КЗпП України, і стаття 41 КУпАП були викладені в такій редакції Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці" від 28 грудня 2014 року.

Вищезазначений закон передбачав введення статтею 265 КЗпП України фінансових санкції для роботодавців - юридичних та фізичних осіб-підприємців, у вигляді штрафу у розмірі від 1 до 30 мінімальних заробітних плат за допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин, оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, виплати заробітної плати без нарахування та сплати єдиного внеску та податків, порушення термінів виплати заробітної плати більш ніж за один місяць, виплати не в повному обсязі, недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці та порушення інших вимог трудового законодавства.

Натомість стаття 41 КУпАП мала на меті запровадити штрафи для посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин; за незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів чи у зв`язку з повідомленням ним про порушення вимог Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" іншою особою, а також інше грубе порушення законодавства про працю.

Тобто ключової відмінністю цих двох статей є суб`єктний склад правопорушення. Завдяки цьому одночасно до відповідальності може бути притягнено юридичну особу як роботодавця (за статтею 265 КЗпП України) та посадову особу цієї юридичної особи (за статтею 41 КУпАП) за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин.

Однак, у разі притягнення до відповідальності фізичної особи-підприємця на підставі статті 265 частини 2 абзацу 2 КЗпП і статті 41 частини 3 КУпАП, повністю збігаються суб`єкт відповідальності і вид порушення (допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору).

Притягнення до відповідальності за одне й те саме порушення двічі суперечить статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може двічі притягатися до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Оскільки в обох нормах йдеться про юридичну відповідальність та одне й те саме правопорушення, для застосування статті 61 Конституції України необхідно з`ясувати чи належить відповідальність, передбачена статтею 265 КЗпП України і статтею 41 КУпАП до одного виду.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові № 814/2156/16 від 21 грудня 2018 року, та вказав, що правопорушення, передбачені у статті 265 частині 2 КЗпП України так само, як і правопорушення, передбачене у статті 41 частині 3КУпАП, належить до адміністративної відповідальності.

Статтею 242 частиною 5 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, оскільки за допуск фізичної особи до роботи без оформлення трудового договору фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 уже притягнуто до адміністративної відповідальності про що відповідачем складено протокол за статтею 41 частиною 3 КУпАП та постановою Хустського районного суду Закарпатської області від 31 жовтня 2019 року у справі № 309/2883/19 закрито, у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення передбаченого статтею 41 частиною 3 КУпАП (а.с.а.с. 163-164).

Накладення на позивача штрафу за те саме правопорушення також постановою Управління Держпраці у Закарпатській області № ЗК302/096/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-119 від 27 серпня 2019 року є притягненням до того самого виду відповідальності за те саме порушення вдруге, що є порушенням статті 61 Конституції України.

Щодо встановленого відповідачем в ході інспекційного відвідування порушення позивачем вимог законодавства про працю.

Як вже судом було встановлено, що на підставі акту інспекційного відвідування від 01 серпня 2019 року № ЗК302/096/АВ Управлінням Держпраці у Закарпатській області було складено припис про усунення виявлених порушень № /ЗК/302/096/АВ/П від 01 серпня 2019 року та постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЗК302/096/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-119 від 27 серпня 2019 року.

Як вказує відповідач, вказаний Акт інспекційного відвідування підтверджує факт використання позивачем найманих працівників без оформлення трудового договору, а саме ОСОБА_3 , яка надавала послуги бармена, ОСОБА_4 , надавала послуги кухонного працівника та ОСОБА_5 , яка відмовилася себе ідентифікувати, однак суд вважає таке твердження помилковим, у зв`язку з наступним.

Як встановлено в судовому засіданні та не заперечується сторонами, позивач перебуває в шлюбі з ОСОБА_8 (свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 ) (а.с. 53), які проводить господарську діяльність за однією ж адресою, а саме: АДРЕСА_2 на території відпочинково-розважального комплексу " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", де проводилась перевірка, тобто позивач та ОСОБА_8 здійснюють підприємницьку діяльність в одному приміщенні.

У відповідності до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В02 № 583380 ОСОБА_8 , зареєстрована як фізична особа-підприємець 18 квітня 2008 року (а.с. 54).

Позивач вказує, що особа з іменем ОСОБА_18 (Настя, яка відмовилася себе ідентифікувати) надає послуги по прибиранню, згідно укладеного Договору з ФОП ОСОБА_8 ..

Відповідно до договору про надання послуг по прибиранню № 1-19 від 20 липня 2019 року, акту надання послуг № 1 ОСОБА_8 було працевлаштовано належним чином оформлених працівника за місцем здійснення підприємницької діяльності: АДРЕСА_2 області ОСОБА_19 (а.с.а.с. 59-62).

Таким чином, судом встановлено, що вказана громадянка перебувала у правових відносинах із суб`єктом господарювання ОСОБА_8 (дружиною позивача), яка здійснює господарську діяльність за тією ж адресою, що й позивач.

Постановою Хустського районного суду Закарпатської області від 31 жовтня 2019 року у справі № 309/2883/19, зокрема встановлено, що ОСОБА_3 , мешканка АДРЕСА_4 інспекторами не опитувалась і її особа не встановлювалась.

Доказів зворот нього судом під час розгляду даної справи не здобуто.

Щодо громадянки ОСОБА_7 , суд зазначає, у матеріалах справи наявний трудовий договір від 22 листопада 2017 року, що укладений між ОСОБА_7 та позивачем на виконання роботи повара (а.с. 67).

Одночасно, обставини, що встановлені вказаною постановою Хустського районного суду Закарпатської області від 31 жовтня 2019 року мають преюдиційне значення для вирішення даної справи.

Згідно статті 78 частини 4 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У зв`язку з вищенаведеним, суд приходить висновку про відсутність у відповідача правових підстав для винесення припису про усунення порушень № /ЗК/302/096/АВ/П від 01 серпня 2019 року та постанови № ЗК302/096/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-119 від 27 серпня 2019 року про накладення штрафу на позивача у розмірі 375570 гривень, а відтак такі підлягають скасуванню.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 72 частини 1 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 73 частини 2 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із статтею 76 частинами 1, 2 КАС України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно вимог статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 77 частини 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про накладення штрафу та припис не відповідають критеріям, встановленим статтею 2 частини 2 КАС України, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У пункту 29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року Справа "РуїзТоріха проти Іспанії" (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов необхідно задовольнити.

У відповідності до статті 139 частини 1 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Закарпатській області судовий збір сплачений при зверненні до суду у розмірі 4524,10 грн.

Керуючись статтями 139, 242-246 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління Держпраці у Закарпатській області (88000, Закарпатська область м. Ужгород, вул. Минайська, 16, код ЄДРПОУ 39795035) про визнання протиправними та скасування постанови та припису - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Припис про усунення виявлених порушень № /ЗК/302/096/АВ/П від 01 серпня 2019 року.

Визнати протиправною та скасувати постанову першого заступника начальника управління Держпраці у Закарпатській області Грицика В.І. № ЗК302/096/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-119 від 27 серпня 2019 року про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 375570 гривень.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Минайська, 16, код ЄДРПОУ 39795035) судові витрати у розмірі 4524,10 (чотири тисячі п`ятсот двадцять чотири гривні 10 копійок) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 04 березня 2020 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі було складено 06 березня 2020 року.

СуддяС.Є. Гаврилко