Рішення № 88058866, 05.03.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2020 року м. Житомир

справа № 240/12502/19

категорія 102080000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Горовенко А.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання неправомірною відмови, зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому (з урахуванням заяви від 05.02.2020 за вх.№2908/20) просить:

- визнати протиправною відмову Житомирського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області у внесенні змін до актового запису про шлюб №31 від 15.10.1977, складеного виконавчим комітетом Ліщинської сільської ради Житомирського району Житомирської області на ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в національність нареченої з «українка» на «полька»;

- зобов`язати Житомирський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області внести зміни в актовий запис про шлюб №31 від 15.10.1977, складеного виконавчим комітетом Ліщинської сільської ради Житомирського району Житомирської області на ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в національність нареченої з «українка» на «полька».

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що її мати - ОСОБА_4 за національністю "полька", про що свідчить відповідний запис у свідоцтві про народження позивача.

Зазначає, що 15.10.1977 між нею та ОСОБА_2 виконавчим комітетом Ліщинської сільської ради Житомирського району Житомирської області зареєстровано шлюб, про що складено відповідний актовий запис №31. Проте, під час вчинення даного актового запису в графі "національність нареченої" зазначено "українка" замість "полька".

Бажаючи використати своє право на національну самоідентифікацію, позивач звернулася до Житомирського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області із заявою про внесення змін до актового запису про шлюб від 15.10.1977 №31, а саме змінити національність нареченої з "українка" на "полька".

04.12.2019 за результатами розгляду заяви позивача, відповідачем складено висновок про відмову у внесенні змін до актового запису цивільного стану в обґрунтування якого зазначено, що неможливо внести зміни у зв"язку з відсутністю підтверджувальних документів та у зв"язку з тим, що відділом реєстрації актів цивільного стану помилки допущено не було.

Позивач звернулася до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 27.12.2019 провадження у справі відкрито, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з довідкою від 23.01.2020 розгляд справи відкладено на 20.02.2020, у зв"язку із надходженням до суду клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

10 січня 2020 року Житомирським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану надіслано до суду відзив на позовну заяву за вх.№628/20, у якому відповідач заперечує проти того, що права та законні інтереси позивача були порушені у зв"язку із наданням заявнику листа про відмову від 04.12.2019.

Зазначає, що згідно з Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 №96/5 (далі - Правила №96/5) до актових записів цивільного стану вносяться зміни у частині де була допущена помилка. Проте, на підставі наданих позивачем документів відповідачем з"ясовано, що відповідно до відомостей, зазначених у копії свідоцтва про народження позивача у графі "батьки" зазначено прізвище, власне ім`я, по батькові батька та матері, також вказаного національність матері - "полька". Однак, згідно з актовим записом про народження позивача №57 від 01.11.1978, складеним виконавчим комітетом Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, національність матері позивача вказана "українка".

Крім того, згідно з актовим записом про розірвання шлюбу заявника №546 від 01.12.1988, складеним Житомирським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області національність громадянки, заявниці вказано - "українка".

Тобто, при державній реєстрації шлюбу, народження дитини, розірванні шлюбу матір"ю позивача було обрано національність матері - "українка"

Правилами №96/5 передбачено, що відділи державної реєстрації актів цивільного стану не уповноважені розглядати та приєднувати до матеріалів справи інші документи, ніж акти цивільного стану, їх архівні копії та витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

З огляду на зазначене, відповідач не має жодних законних та достатніх підстав для внесення відповідних змін.

Позивач та його представник у визначений день та час, 20.02.2020, до суду прибули, проте перед початком судового засідання через канцелярію суду позивач подала клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження (за вх.№4415/20), окрім того у вказаному клопотанні позивач зазначила, що не заперечує щодо заміни відповідача Житомирського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області на Житомирський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) у зв"язку з реорганізацією.

Відповідач, у визначений день та час свого повноважного представника до суду не направив, однак 20.02.2020 від відповідача на електронну адресу суду надійшла заява за вх.№4369/20 про розгляд справи без участі йог представника.

Зважаючи на подані позивачем та представником відповідача клопотання, керуючись приписами ч.9 ст.205 та ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складене у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з урахуванням положень ст.258 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Щодо поданої позивачем заяви про заміну відповідача на належного, у зв"язку з реорганізацією, суд зазначає наступне.

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України "Про відділи державної реєстрації актів цивільного стану" №4052/5 від 17.12.2019, постанови Кабінету Міністрів України "Про деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції" від 09.10.2019 №870, Положення про Міністерство юстиції України від 02.07.2014 №228 (зі змінами) та наказу Міністерства юстиції "Про утворення міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції України" від 16.11.2019 №3173/5, а також згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Житомирський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (код ЄДРПОУ 42506517) було виведено з Головного територіального управління юстиції у Житомирській області та введено до складу Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) як Житомирський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (а.с.32,33-35).

Згідно з ч.1 ст.48 Кодексу адміністративного судочинства України суд першої інстанції, встановивши, що з позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, може за згодою позивача та особи, якій належить право вимоги, допустити заміну первинного позивача належним позивачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

З огляду на викладене, зважаючи на подану позивачем заяву, суд вважає за можливе допустити заміну відповідача у справі №12502/19 з Житомирського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області на належного відповідача - Житомирський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, зазначає наступне.

Судом встановлено, відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 24.07.1959 ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 24.07.1959 в книзі записів актів громадянського стану про народження зроблено відповідний запис №45. У графі відомості про батька зазначено « ОСОБА_6 », національність - «українець», у графі відомості про матір « ОСОБА_4 », національність - «полька» (а.с.12-12 зворот).

Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища № НОМЕР_2 від 25.08.2015 виконавчим комітетом Ліщинської сільської ради Житомирського району Житомирської області 15.10.1977 складено актовий запис №31 про реєстрацію шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . У подальшому 01.12.1988 Корольовським райвідділом реєстрації актів цивільного стану м.Житомира складено актовий запис про розірвання шлюбу №546 (а.с.18-18 зворот).

Позивач звернулася до Житомирського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області із заявою про внесення змін у актовий запис про шлюб №31 від 15.10.1977, складеного виконавчим комітетом Ліщинської сільської ради Житомирського району Житомирської області на ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , а саме: виправити національність нареченої з «українка» на «полька», що не заперечується сторонами.

04 грудня 2019 року Житомирським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області за результатами розгляду заяви позивача складено висновок про відмову у внесенні змін до актового запису цивільного стану (далі - Висновок) (а.с.22-23).

Відповідачем у Висновку зазначено, що згідно з актовим записом про народження позивача №45 від 24.07.1959 у графі «відомості про батьків» зазначено: національність батька - «українець», національність матері - «полька».

Однак, згідно з актовим записом про народження дитини позивача №57 від 01.11.1978, складеним виконавчим комітетом Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, національність матері (тобто позивача) вказана "українка".

В актовому записі про другий шлюб позивача №31 від 15.10.1977, складеному на ОСОБА_2 та ОСОБА_7 виконавчим комітетом Ліщинської сільської ради Житомирського району Житомирської області, національність нареченої (тобто позивача) вказана - "українка".

Крім того, згідно з актовим записом про розірвання шлюбу заявника №546 від 01.12.1988, складеним Житомирським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, національність позивача вказана - "українка".

Також у Висновку зазначено, що при реєстрації шлюбу, народження дитини, розірвання шлюбу заявника було обрано національність батька що підтверджується даними, вказаними у актовому записі про шлюб заявника, а саме у графі «відомості про осіб, що одружуються» зазначено національність нареченої - «українка».

Беззаперечних доказів про факт допущення відповідачем помилки при реєстрації шлюбу заявника у графі «національність нареченої», на думку відповідача, немає.

З урахуванням викладеного, та відповідно до Правил №96/5 відповідачем у Висновку вказано про неможливість внести зміни до актового запису про шлюб заявника №31 від 15.10.1977, складеного виконавчим комітетом Ліщинської сільської ради Житомирського району Житомирської області на ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , а саме: виправити національність нареченої з «українка» на «полька». Відмова мотивована відсутністю підтверджуючих документів та тим, що при державній реєстрації шлюбу заявника відділом реєстрації актів цивільного стану не було допущено помилки (а.с.22-23).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 3 Конституції України кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй, чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв`язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі.

Статтею 3 Закону України "Про національні меншини в Україні" від 25.06.1992 №2494-XII (далі - Закон України "Про національні меншини в Україні") визначено, що до національних меншин належать групи громадян України, які не є українцями за національністю, виявляють почуття національного самоусвідомлення та спільності між собою.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про національні меншини в Україні" відносини, які виникають з приводу реалізації громадянами України прав і свобод, пов`язаних з їх належністю до національних меншин, регулюються Конституцією України, цим Законом, прийнятими на їх підставі іншими законодавчими актами, а також міжнародними договорами України.

Згідно зі статтею 11 Конституції України держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.

Відповідно до приписів частини другої статті 300 Цивільного кодексу України фізична особа має право на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.

За змістом статей 11, 18 Закону України "Про національні меншини в Україні" громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність. Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається. Будь-яке пряме чи непряме обмеження прав і свобод громадян за національною ознакою забороняється й карається законом.

Статтею 3 Рамкової конвенції про захист національних меншин, ратифікованої Законом України від 09 грудня 1997 року №703/97-ВР передбачено, що кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй, чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв`язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі.

Суд зазначає, що чинне законодавство України не містить визначення поняття "національність".

В загальновідомому мовному вжитку "національність" це приналежність особи до нації, держави або народу. Іншими словами під національністю розуміють приналежність людини до певної національної, етнічної групи, що включає спільність мови, історії, культури і традицій.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з тим, що у позивача є потреба в офіційному підтвердженні в офіційному документі, виданому органом державної влади України, факту своєї належності до національності "полька", яка визначається в залежності від національності батьків.

В судовому засіданні позивач наполягала на тому, що у своєму повсякденному житті усвідомлювала та відчувала себе як полька, виходячи з коренів походження по лінії батька.

Належність позивача до національності "полька" підтверджується наявним у справі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 24.07.1959 ОСОБА_5 , відповідно до якого, у графі відомості про матір " ОСОБА_4 " зазначено національність "полька".

З огляду на зазначене, посилання позивача на те, що за національністю вона є "полька" є обґрунтовані.

Відтак, позивач має право ідентифікувати свою національність по лінії свого матері, в тому числі в актовому записі про шлюб №31 від 15.10.1977, складеному виконавчим комітетом Ліщинської сільської ради Житомирського району Житомирської області на ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Суд зазначає, що національність - це питання самоідентифікації людини, що є більше суб`єктивною категорією самосприйняття, а не об`єктивним показником, яким є громадянство.

Якщо позивач має бажання самоідентифікувати себе як "полька", у суду відсутні підстави для того, щоб їй перешкоджати.

Також, суд зазначає, що матеріали адміністративної справи не містять інших відомостей про національність позивача, проте це не виключає тверджень позивача про її національність як «полька».

Чинне законодавство України не містить вимог про внесення в паспорт громадянина України, у свідоцтво про народження, у свідоцтво про шлюб чи в інші документи відомостей про національність.

Проте, відсутність нормативно-правових актів, які встановлюють порядок зміни відомостей про національність в актових записах, не може бути підставою для відмови у позові, оскільки саме Держава повинна забезпечити видання таких нормативно-правових актів. Більш того, таке право позивача прямо гарантоване статтею 11 Закону України "Про національні меншини в Україні".

Відносини, пов`язані з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням і анулюванням, регулюються Законом України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" від 01.07.2010 №2398-VI (далі - Закон №2398-VI).

Відповідно до ст. 1 Закону №2398-VI запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.3 Закону №2398-VI державна реєстрація актів цивільного стану у встановлених законом випадках є обов`язковою. Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та Єдиного державного демографічного реєстру в обсязі, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус.

Положеннями статті 22 Закону №2398-VI визначено, що внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану визначений Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 №96/5, які зареєстровані в Міністерстві юстиції України 14.01.2011 за №55/18793 (далі - Правила №96/5) (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Згідно з пунктом 1.7 розділу І Правил №96/5 зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису, за винятком випадків, встановлених у пункті 2.28 розділу II цих Правил.

Відповідно до абзацу першого пункту 2.1 Правил №96/5 заява про внесення змін до актового запису цивільного стану за формою, наведеною в додатку 1, подається до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених статтею 53 Сімейного кодексу України, також до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання першого примірника актового запису про шлюб (крім випадків, коли актовий запис про шлюб складено дипломатичним представництвом або консульською установою України) при пред`явленні паспорта або паспортного документа.

Пунктом 2.6 Правил №96/5 визначено, що разом із заявою про внесення змін до актового запису цивільного стану заявником подаються: свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану, у яких зазначені неправильні, неповні відомості або відомості, які підлягають зміні; інші документи, необхідні для розгляду заяви та вирішення питання по суті.

Згідно із пунктом 2.12 Правил №96/5 на підставі зібраних документів та за наслідками перевірки відділ державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичне представництво чи консульська установа України складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису (або декількох актових записів) цивільного стану або про відмову в цьому за формою, наведеною в додатку 2.

У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку мають бути чітко вказані причини відмови та зазначено про можливість її оскарження в судовому порядку.

Відповідно до пункту 2.13 Правил №96/5 підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є: 2.13.2 - постанова адміністративного суду.

Згідно з пунктом 2.13.12 Правил №96/5 внесення змін до актових записів цивільного стану можливе також і в інших окремих випадках, якщо це не суперечить чинному законодавству України.

Згідно з пунктом 2.16.7 Правил №96/5 на підставі рішення суду про внесення змін, доповнень або виправлень в актові записи цивільного стану вносяться відповідні зміни, які зазначені в рішенні суду.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що зміни до актового запису цивільного стану можуть бути внесені, зокрема, на підставі рішення суду про внесення змін в актовий запис цивільного стану, якщо це не суперечить чинному законодавству України.

Суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а рішення Європейського суду з прав людини є джерелом права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини дії суб`єкта владних повноважень щодо втручання чи обмеження прав людини повинні бути обґрунтованими, законними, необхідними, а втручання пропорційним. Дискреційність повноважень органу влади повинна бути зведена до мінімуму, а логіка рішень органу влади повинна бути чіткою і зрозумілою, як і можливі наслідки таких дій. Особа не повинна відповідати за помилки, вчинені органом держави.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Рисовський проти України (CASE OF RYSOVSKYY v. UKRAINE) суд визнав незаконне та непропорційне втручання у права заявника, гарантовані статтею 1 Першого протоколу Конвенції. Суд у цьому рішенні підкреслив особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Принцип належного урядування покладає на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку.

Суд також приймає до уваги, що рішенням Європейського суду з прав людини справа "Гарнага проти України" (Заява №20390/07) від 16.05.2013, в аналогічній справі щодо права особи на зміну по-батькові, порядок якого також не був передбачений діючим законодавством, визнано порушення Україною статті 8 Конвенції, оскільки державними органами не було надано жодного обґрунтування позбавлення заявниці її права приймати рішення з цього важливого аспекту її приватного та сімейного життя, і таке обґрунтування не було встановлено жодним іншим способом. Оскільки державні органи не забезпечили балансу відповідних інтересів, про які йдеться, вони не виконали своє позитивне зобов`язання щодо забезпечення права заявниці на повагу до її приватного життя.

Згідно з частиною третьою статті 22 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" заява про внесення змін до актового запису цивільного стану подається до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених законодавством, - за місцем зберігання актового запису цивільного стану.

Частиною 4 статті 22 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" визначено, що зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису.

Крім того, відповідно до положень статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" актові записи цивільного стану, складені на паперових носіях, формуються в книги державної реєстрації актів цивільного стану, що зберігаються в архівах відділів державної реєстрації актів цивільного стану протягом установленого законодавством строку.

З урахуванням викладеного, з метою належного захисту права ОСОБА_1 , суд дійшов до висновку про зобов"язання Житомирського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції внести зміни до актового запису про шлюб №31 від 15.10.1977, складеного на ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а саме у графі "національність нареченої" змінити національність з "українка" на "полька".

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та, як наслідок, їх задоволення.

Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. код НОМЕР_4 ) до Житомирського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький, майдан Соборний, буд.1, Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 42506517) про визнання неправомірною відмови, зобов`язання вчинити дії, - задовольнити.

Визнати протиправною відмову Житомирського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області від 04.12.2019 щодо внесення змін до актового запису про одруження №31 від 15.10.1977, складеного виконавчим комітетом Ліщинської сільської ради Житомирського району Житомирської області на ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , із зазначенням у графі національність нареченої "полька" замість "українка".

Зобов"язати Житомирський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції внести зміни до актового запису про шлюб №31 від 15.10.1977, складеного виконавчим комітетом Ліщинської сільської ради Житомирського району Житомирської області на ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а саме у графі "національність нареченої" змінити з "українка" на "полька".

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі 05 березня 2020 року.

Суддя А.В. Горовенко