Рішення № 88058638, 05.03.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2020 р. Справа№200/13408/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Троянової О.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Донецькій області (юридична адреса: 87515, Донецька область, м. Маріуполь вул. Італійська, 59, код ЄДРПОУ 43142826) про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.04.2019 року №0004871304, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на 55 163,92 грн.

Ухвалою від 22 листопада 2019 року позовну заяву залишено без руху з наданням строку для усунення виявлених недоліків позовної заяви, шляхом надання копії паспорту для суду та відповідача, копії позовної заяви для відповідача.

На виконання ухвали від 22 листопада 2019 року позивачем усунуті недоліки в повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року відкрито провадження, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); у відповідача витребувані докази.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року призначено проведення розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 15 січня 2020 року.

21 грудня 2019 року на адресу суду надійшов відзив від відповідача.

09 січня 2020 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив від позивача.

15 січня 2020 року судом відкладено розгляд справи до 05 лютого 2020 року.

05 лютого 2020 року на адресу суду надійшла заява представника позивача про проведення засідання, призначеного на 05.02.2020 року без участі позивача та його представника, закриття підготовчого провадження та перехід до розгляду справи по суті.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року судом закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 19 лютого 2020 року.

19 лютого 2020 року представником позивача надано клопотання про здійснення подальший розгляд справи в письмовому провадженні.

Відповідно до ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляу справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні.

Так, в обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки, оформленої актом від 26.02.2019 року 199/05-99-13-04-17/ НОМЕР_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2015. Перевіркою зокрема, встановлено порушення платником податків фізичною особою ОСОБА_1 : підпунктів 1.2., 1.4, 1.5. пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України, а сааме платником податків – фізичною особою ОСОБА_1 занижено суму військового збору за 2015 рік до сплати у бюджет у сумі 44 115,14 грн. Вважає, що перевірка не охоплювала період, коли позивач повинна була подати відповідну декларацію. Також на думку позивача вона не мала права взагалі декларувати зазначений в акті перевірки дохід у деларації поданій за 2015 рік, тому висновки викладені в акті перевірки від 26.12.2019 року № 199/05-99-13-04-17/ НОМЕР_1 є безпідставними, що приводить до визнання перевірки незаконною та визнання протиправними результатів проведення такої перевірки, а саме – визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення № 0004871304 від 18.04.2019 року.

Відповідачем через канцелярію суду у встановлені судом строки, надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти позовних вимог, вважає вимоги, викладені у позовній заяві, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що відповідно до відомостей ЦБ ДРФО України у період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року ФО ОСОБА_1 у 4 кварталі 2015 року отримала дохід від АТ «Райффайзен Банк Аваль» у сумі 1 771 480,18 грн., за ознакою доходу «126» - дохід, отриманий платником податку як додаткове благо. Відповідач наголосив, що банком було дотримано вимогу підпункту «д» пп. 164.2.17 п.164.2 ПК України та повідомлено позивача шляхом надання повідомлення про прощення (анулювання) боргу особисто під підпис. Також відповідач зазначив, що податковим органом нараховані податкові зобов`язання виключно на суму «тіла» кредиту без врахування відсотків за користування ним, комісії та/або штрафні санкції (пеню), що підтверджено договором про припинення зобов`язань від 11.09.2015 року.

Позивачем через канцелярію суду надано відповідь на відзив на адміністративний позов, та письмові пояснення представника позивача відповідно до якої позивач просила скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.04.2019 року №0004871304, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на 55 163,92 грн. та надала пояснення, аналогічні викладеним у позовні заяві.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивач, фізична особа ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - Головне управління ДПС у Донецькій області, є органом державної влади. Статус державної фіскальної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

04.05.2016 року ОСОБА_1 подала до податкового органу податкову декларацію про майновий стан і доходи № НОМЕР_2 за 2015 рік (а.с.52-54), відповідно до якої задекларовано «доходи, які не підлягають оподаткуванню» р. 11 декларації у сумі 1 246 938,54 грн., в т.ч. «Доходи, отримані від провадження господарської діяльності за спрощеною системою оподаткування протягом звітного (податкового) року» рядок 11.1 декларації у сумі 76 800 грн.

Відповідно до податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за 2015 рік (№9273494147 від 19.01.2016) загальна сума доходу р. 08 Декларації складає 76800 грн. (а.с. 43-44)

Головним управління ДФС у Донецькій області на підставі наказу від 10.01.2019 року №43 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки відповідно до пп.20.1.4 п. 20.1, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.4 статті 78 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку діяльності фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2015.

За наслідками зазначеної перевірки, Головним управлінням ДФС у Донецькій області складено Акт № 199/05-99-13-04-17/ НОМЕР_1 від 26.02.2019 року, відповідно до висновків якого встановлено порушення позивачем податкового законодавства, зокрема, підпунктів 1.2., 1.4, 1.5. пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України платником податків – фізичною особою ОСОБА_1 занижено суму військового збору за 2015 рік до сплати у бюджет у сумі 44 115,14 грн. (а.с. 7-14)

З акту № 199/05-99-13-04-17/ НОМЕР_1 від 26.02.2019 року вбачається, що у ході перевірки встановлено заниження платником податків - ФО ОСОБА_2 загального оподатковуваного доходу за 2015 рік на загальну суму 2 941 009,72 грн. Розрахунок військового збору, що підлягає сплаті до бюджету за 2015 рік :2 941 009,72 (оподатковуваний дохід) *1,5% (ставка військового збору відповідно до пп.1.3 п.16 1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України ) =44 115,14 грн. У ході перевірки встановлено порушення, ФО ОСОБА_1 заниження суми військового збору за 2015 рік до сплати у бюджет 44 115,14 грн.

18 квітня 2019 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області, на підставі висновків акту перевірки № 199/05-99-13-04-17/ НОМЕР_1 від 26.02.2019 року, за порушення ОСОБА_1 підпунктів 1.2., 1.4, 1.5. пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України , було прийнято податкове повідомлення-рішення №0004871304, форми “Р”, яким ОСОБА_1 відповідно до якого відповідачем збільшено суму грошового зобовязання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 44 115,14 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 11 028,78 грн. (а.с.15)

Таких висновків відповідач дійшов з огляду на те, що листом АТ "Райффайзен Банк Аваль" від 29.10.2018 №4-2/1077 АТ "Райффайзен Банк Аваль" підтверджено нарахування доходу ОСОБА_1 у вигляді анулювання (прощення) заборгованості за кредитом у сумі 1 771 480,18 грн. та надано копію договору про припинення зобов`язань від 11.09.2015 року б/н.

Відповідно інформації, зазначеної в акті, до перевірки, результати якої викладені в акті № 199/05-99-13-04/ НОМЕР_1 від 26.02.2019 року ОСОБА_1 не надано жодних документів, що підтверджують факт отримання доходу, який не підлягає оподаткуванню (р. 11 Декларації") у 2015 році.

Вирішуючи правовідносини, які виникли по суті, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України, податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За приписами підпунктів 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України є вичерпним.

У той же час відносини, що виникають між банком та клієнтом з питань надання кредиту, є цивільно-правовими відносинами та регулюються актами цивільного законодавства України.

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 605 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як доход у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує доход платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує доход платника податку і включається в його оподатковуваний доход. Разом з тим, сума процентів, нарахованих банком за умовами договору за користування кредитом, комісій та/або штрафних санкцій (пені) не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, комісій та/або штрафних санкцій (пені), нарахованих за користування кредитом й за прострочення виконання грошового зобов`язання, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.

Зокрема, згідно з підпунктом "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (у редакції, чинній з 01.01.2015) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Таким чином, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеню), прощені (анульовані) кредитором.

Наведене підтверджується і змінами, які в подальшому внесені до законодавства, зокрема, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань" від 09.04.2015 №321-VIII (набрав чинності 07.05.2015), яким підпункт 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України доповнений абзацом другим, у відповідності до якого сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності не підлягали включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Враховуючи наведене, суд зауважує, що оподатковуваним доходом позивача є лише основна заборгованість за кредитом, прощена (анульована) банком. Прощені (анульовані) банком проценти за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеня) не є доходом платника податків, а тому база оподаткування повинна визначатись лише з суми, прощеної (анульованої) банком, яку позивач фактично отримав за банківським кредитом, без врахування таких платежів.

Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності 01 січня 2015 року, внесено зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, у відповідності до яких тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Фізичні особи - за результатами звітного податкового року самостійно розраховують військовий збір в розмірі 1,5 відсотків чистого оподатковуваного доходу, відображають в річній податковій декларації та сплачують в терміни, передбачені для сплати податку на доходи фізичних осіб за відповідний період. Першим звітним податковим періодом для нарахування військового збору з доходів фізичних осіб - підприємців є 2015 рік.

Отже, отримання фізичною особою доходу, зокрема у вигляді вказаного додаткового блага, є підставою для сплати військового збору з такої суми.

Згідно із п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 179.2 вказаної статті Податкового кодексу України відповідно до цього розділу обов`язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, якщо такий платник податку отримував доходи: від податкових агентів, які згідно з цим розділом не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу; виключно від податкових агентів незалежно від виду та розміру нарахованого (виплаченого, наданого) доходу, крім випадків, прямо передбачених цим розділом; від операцій продажу (обміну) майна, дарування, при нотаріальному посвідченні договорів за якими був сплачений податок відповідно до цього розділу; у вигляді об`єктів спадщини, які відповідно до цього розділу оподатковуються за нульовою ставкою податку та/або з яких сплачено податок відповідно до пункту 174.3 статті 174 цього Кодексу.

Разом з цим, відповідно до п. 179.4 ст. 179 Податкового кодексу України платники податку звільняються від обов`язку подання податкової декларації в таких випадках: а) незалежно від виду та суми отриманих доходів платниками податку, які: є малолітніми/неповнолітніми або недієздатними особами і при цьому перебувають на повному утриманні інших осіб (у тому числі батьків) та/або держави станом на кінець звітного податкового року; перебувають під арештом або є затриманими чи засудженими до позбавлення волі, перебувають у полоні або ув`язненні на території інших держав станом на кінець граничного строку подання декларації; перебувають у розшуку станом на кінець звітного податкового року; перебувають на строковій військовій службі станом на кінець звітного податкового року; б) в інших випадках, визначених цим розділом.

Разом з тим, боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд під час розгляду подібної справи, зокрема постанова від 10 травня 2018 року, справа №802/142/17-а (адміністративне провадження №К/9901/35810/18).

Отже, з правового аналізу вищезазначених норм права випливає, що основна сума боргу (кредиту) платника податку прощена (анульована) кредитором за його самостійним рішенням є доходом такого платника.

Кредитор має належним чином повідомити платника податку - боржника про анулювання (прощеного) боргу (рекомендованим листом з повідомленням про вручення, шляхом укладення відповідного договору, шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто) та включити суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку.

Боржник (платник податків), який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

Відповідно до положень абз. "д" пп.164.2.17 п. 164.2 статті 164 ПКУ, базою оподаткування є дохід, отриманий платником податку як додаткове благ у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Отже, з метою оподаткування, доходи, отримані платником податку у вигляді основної суми (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, є додатковим благом та підлягають оподаткуванню відповідно до вимог пп. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30 листопада 2018 року у справі №820/710/16, та у справі №826/14782/15 від 14 листопада 2018 року.

Так, як вбачається з листа АТ "Райффайзен Банк Аваль" від 29.10.2018 №4-2/1077 АТ "Райффайзен Банк Аваль" підтверджено нарахування доходу ОСОБА_1 у вигляді анулювання (прощення) заборгованості за кредитом у сумі 1 771 480,18 грн. було нараховано дохід у вигляді анулювання (прощення) заборгованості за кредитом. Зазначене прощення здійснювалося шляхом укладання Договору про припинення зобов`язань за кредитним договором.

Також, в п. 1.5 договору про припинення зобов`язань від 11.09.2015 року зафіксовано те, що підписанням цього Договору Боржник вважається належним чином повідомленим про анулювання йому суми Боргових зобов`язань та про те, що інформація про суму боргу Боржника, анульованого Кредитором до закінчення строків позовної давності відповідно до вимог податкового законодавства буде включена Кредитором до податкового розрахунку сум доходів, нарахованих на користь фізичних осіб. Боржник зі змістом підпункту 164.2.17 «д» пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України ознайомлений.» (а.с. 47-50)

Таким чином, підсумовуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що шляхом підписання договору про припинення зобов`язань від 11.09.2015 року (на якій міститься особистий підпис ОСОБА_1 ), банком належним чином повідомив клієнта ( ОСОБА_1 ) про факт прощення (анулювання) боргу, необхідність сплати клієнтом в самостійному порядку податків і зборів із такої суми прощеного боргу та відображення суми прощеного боргу у річній декларації.

Натомість, ОСОБА_1 , всупереч вищезазначених норм права, занижено загальний річний оподатковуваний дохід за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 у сумі 2 941 009,72 грн.

Разом з тим згідно з п.п. "д" п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Податкового кодексу України), у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 01 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному п.п. "д" п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Отже, з метою оподаткування, доходи, отримані платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, є додатковим благом та підлягають оподаткуванню відповідно до вимог п.п. "д" п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України.

Суми прощеної (анульованої) кредитором заборгованості у розмірі різниці, розрахованої відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, не є додатковим благом та не підлягають оподаткуванню.

Отже, враховуючи вищевикладене, у разі якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення Податкового кодексу України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу з урахуванням норм п.п. д п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України та оподатковується податком на доходи Фізичних осіб.

Крім того, аналіз наведених норм законів дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Таким чином, сума кредиту, прошена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід.

Отже, враховуючи те, що ОСОБА_1 , була завчасно та належним чином повідомлена про необхідність сплати в самостійному порядку податкових зобов`язань, військового збору із суми прощеного банком бору та відображення такої суми прощеного бору у річній декларації, що, однак, не було вчинено позивачем в порушення вимог чинного законодавства, а відтак суд дійшов висновку, що контролюючим органом були дотримані вимоги п.п. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України та правомірно прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 18.04.2019 року №0004871304, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на 55 163,92 грн., з огляду на що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо твердження позивача про те, що факт заниження суми податкового зобов`язання ОСОБА_1 міг бути встановлений шляхом проведення перевірки контролюючим органом виключно періоду, в якому таке зобов`язання виникло, а саме 2016 рік, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 11 вересня 2015 року між позивачем та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» було укладено договір про припинення зобов`язань за кредитним договором №014/11-155/056 від 07.03.2007 року. 29 жовтня 2018 року листом АТ "Райффайзен Банк Аваль" №4-2/1077 позивача було повідомлено про анулювання (прощення) заборгованості за кредитом у сумі 1 771 480,18 грн. листом АТ "Райффайзен Банк Аваль" №4-2/1077.

Згідно з пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Згідно з пп. 163.1.1, 163.1.2 п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Згідно пп. 164.1.3. п. 163.1 ст. 163 ПК України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

За визначенням, наведеним у абзаці другому п. 164.1 ст.164 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), загальний оподатковуваний дохід - це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Таким чином суд дійшов висновку, що твердження позивача про те, що зобов`язання виникло у 2016 році є хибним, оскільки прощення основної суми заборгованості було здійснено у 2015 звітному році, а том позивач повинна була відобразити суму прощеного боргу у річній декларації саме за 2015 рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Вирішуючи питання щодо судового збору, згідно вимог ст. 139 КАС України, у зв`язку з тим, що позивачам було відмовлено у задоволенні позову, сплачений судовий збір, не повертається.

На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Донецькій області (юридична адреса: 87515, Донецька область, м. Маріуполь вул. Італійська, 59, код ЄДРПОУ 43142826) про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку в письмового провадження 05 березня 2020 року. Повний текст судового рішення складено та підписано 05 березня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя О.В. Троянова