Рішення № 88058442, 26.02.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2020 року Справа № 160/11348/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОзерянської С.І. за участі секретаря судового засіданняХобот І.М. за участі: представника позивача представника відповідача Мельника М.М. Донцова Є.Е. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінево Схід" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

13.11.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сінево Схід» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.08.2019 року № 0024391402.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінево Схід». Висновки акту перевірки №37399/04-36-14-02/34288605 від 09.07.2019 року вважає необґрунтованими, такими, що не відповідають фактичним обставинам та повністю спростовуються наявними первинними документами, а податкове повідомлення-рішення від 14.08.2019 року № 0024391402 - прийнятим з порушенням вимог чинного законодавства та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду 15.11.2019 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Відповідачем 04.12.2019 року надано відзив на позовну заяву.

Так, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області проти позову заперечує та зазначає, що позивачем неправомірно віднесено на фінансовий результат витрати з придбання ролику у ТОВ «Гошва Діджитал», оскільки відеоролик був розміщений на телебаченні для реклами протягом перевіряємого періоду. Також, перевіркою встановлено неправомірне віднесення до складу витрат вартості послуг придбаних у ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , у зв`язку із непідтвердженням належним чином оформленими документами.

Представник позивача у судовому засіданні 26.02.2020 року адміністративний позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засідання 26.02.2020 року просив відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги адміністративного позову і заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив та зазначає наступне.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Сінево Схід» зареєстроване 15.05.2006 року та знаходиться на податковому обліку у Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області.

На підставі направлень від 20.05.2019 року № 3437, № 3438, № 3439, № 3440, № 3441, № 3442, № 3482 та наказів Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 24.04.2019 року № 2523-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОІ «Сінево Схід» та від 13.06.2019 року № 3529-п «Про продовження строків проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Сінево Схід» податковим органом проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Сінево Схід» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2016 року по 31.03.2019 року, валютного законодавства за період з 01.04.2016 року по 31.03.2019 року, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2016 року по 31.03.2019 року, іншого законодавства за період з 01.04.2016 року по 31.03.2019 року.

За результатами перевірки податковим органом було складено акт 37399/04-36-14-02/34288605 від 09.07.2019 року, яким зафіксовані порушення:

- п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 2078348 грн., в тому числі по періодам: з 2 квартал 2016 року у сумі 48600 грн.; за 3 квартал 2016 року у сумі 145800 грн.; за 4 квартал 2016 року у сумі 145800 грн.; за 1 квартал 2017 року у сумі 145800 грн.; за 2 квартал 2017 року у сумі 145800 грн.; за 3 квартал 2017 року у сумі 20799 грн.; за 4 квартал 2017 року у сумі 451010 грн.; за 3 квартал 2018 року у сумі 362155 грн.; за 4 квартал 2018 року у усім 299920 грн.; за 1 квартал 2019 року у сумі 312664 грн.;

- п.п. 168.1.1 п 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 з урахування п. 177.8 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб за березень 2019 року на суму 5847,57 грн.;

- п. 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України з урахування вимог п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 з урахуванням п. 177.8 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету військовий збір за березень 2019 року в сумі 487,30 грн.;

- п. 176.2.б ст. 176 Податкового кодексу України та розділу ІІІ Порядку заповнення податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року № 4 в частині невірного відображення сум нарахованого та виплаченого доходу, отриманого за надані послуги (за ознакою 157 замість 127) за 1 квартал 2019 року на суму 32486,5 грн.

На підставі акта перевірки Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було прийняте податкове повідомлення-рішення від 14.08.2019 року № 0024391402, яким визначено податкове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 2078348,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 519587,00 грн.

Правомірність податкового повідомлення-рішення є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України закріплено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

За приписами пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В силу пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Нормами пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

При цьому у відповідності до пункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

В свою чергу, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку. Наявність належно оформлених первинних документів є обов`язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. По своїй правовій суті господарською операцією є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підтверджують факт її проведення.

Таким чином, основною первинною ознакою господарської операції є її реальність, а наявність первинних документів є вторинною, похідною ознакою. Належне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами не свідчить про безумовну їх відповідність самому змісту операції. Правові наслідки створює саме господарська операція, а не первинні документи.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією, згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 14.08.2019 року № 0024391402, було встановлення податковим органом заниження фінансового результату до оподаткування з податку на прибуток у сумі 11 546 381 грн. внаслідок не підтвердження реальності факту придбання послуг у ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 та неправомірне віднесення на фінансовий результат витрат у розмірі 512190 грн. з придбання відеоролику у ТОВ «Гошва Діджитал».

У даній справі, судом встановлено, що позивач мав фінансово-господарські відносини з ФОП ОСОБА_1 на підставі договору про надання послуг від 15.08.2017 року, предметом якого є надання ФОП ОСОБА_1 послуг з ведення бухгалтерського та податкового обліку.

На підтвердження отримання послуг за вказаним договором позивачем надано: акти приймання – передачі послуг від 31.10.2017 року № 02/71 від 30.11.2017 року № 03/17, від 29.12.2017 року № 1/17 та платіжні доручення. Вартість послуг у розмірі 2 453 094 грн. віднесені до витрат ІV кварталу 2017 року.

Відповідно актів приймання-передачі послуг від 31.10.2017 року № 02/71, від 29.12.2017 року №01/17, від 30.11.2017 року, ФОП ОСОБА_1 надавались наступні послуги: проведення комплексної інвентаризації з залученням третіх осіб, необоротних активів мережі «Сінево», сировини та матеріалів, дебіторської та кредиторської заборгованості, витрат майбутніх періодів та інших статей балансу; перевірка дотримання трудового законодавства (оформлення заяв, трудових книжок, наказів про прийняття, звільнення, відпустки, внутрішнє переміщення та ін.; перевірка складання та зберігання первинних документів за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року; перевірка дотримання вимог законодавства, щодо порядку організації розрахунково-касового обслуговування; контроль за правильністю використання норм списання видаткових матеріалів; перевірка за правильністю віднесення витрат та формування фінансового результату; складання внутрішньої фінансової звітності за 2015-2017 року; розробка облікової політики компанії на підставі даних перевірки; планування доходів та витрат на 2018-2019 роки на підставі фінансових показників минулих років; планування та затвердження складу адміністративних витрат на 2018-2019 роки; затвердження бюджету мережі «Сінево» (по об`єктам) на 2018-2019 роки; перевірка, з залученням третіх осіб, проведення ремонтних робіт обладнання, основних та допоміжних приміщень; перевірка, з залученням третіх осіб, технічного стану обладнання; надання замовнику допомоги в отриманні документів, запитаних обслуговуючим банком замовника; проведення атестації робітників бухгалтерії на відповідність вимогам посадових інструкцій, знання чинного законодавства та правильності застосування вимог законодавства в роботі; проведення аналізу зайнятості працівників бухгалтерії на закріплених ділянках роботи; надання консультацій з приводу реєстрації прав на медичні збірки; консультування з приводу податкових та юридичних питань оплати роялті на користь нерезидента України та його постійного представництва в Україні; перевірка термінів реєстрації податкових накладних за період з 2015 року по 2017 рік; перевірка використання службового транспорту та коштів підприємства; перевірка дотримання внутрішніх процедур та політик; зіставлення даних первинного обліку з даними Декларацій податку на додану вартість за 2015-2017 роки; перевірка застосування норм амортизації по об`єктах основних засобів згідно наказу про облікову політику, розрахунку амортизації та зіставлення з даними Декларації про прибуток підприємств; перевірка авансових звітів та розрахунків з підзвітними особами за 2015-2017 роки; вибіркова перевірка нарахування заробітної плати за 2015-2017 роки, оформлення табелів обліку використання робочого часу та оформлення лікарняних листів; перевірка договорів з постачальниками товарів (робіт) та послуг, актів виконаних робіт, аналіз розподілення витрат та правомірність віднесення до витрат періоду; аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості, перевірка та зіставлення даних обліку та актів звіряння розрахунків з контрагентами, направлення актів звірки контрагентам для підтвердження сум заборгованості; надання замовнику консультацій з приводу обліку курсових різниць; підготовка та перевірка господарських договорів, стороною яких вступає замовник, а також перевірка актуальності права власності на приміщення, які орендуються замовником; надання замовнику консультацій щодо регулювання законодавством України питань перевезення небезпечних вантажів, утилізації медичних відходів; допомога замовнику в реагуванні на недостовірну інформацію про замовника, яка поширюється мережею Інтернет.

При цьому, позивачем при перевірці зазначалось що документи, які були складені в результаті наданих ФОП ОСОБА_1 послуг не є первинними і такими документами являються відомості про результати інвентаризації, фінансова звітність, наказ про облікову політику.

Також, позивач мав фінансово-господарські відносини з ФОП ОСОБА_2 на підставі договору від 24.06.2016 року № 1, предметом якого є надання за завданням замовника інформаційних послуг пов`язаних із забезпеченням технічної можливості передачі даних замовника у форматі XML із електронної системи замовника у портал http://vatagramma.com шляхом розробки відповідного програмного забезпечення та підтримки його функціонування.

На підтвердження отримання послуг за вказаним договором позивачем надано: акти надання послуг від 30.06.2016 року № 1, від 31.07.2016 року № 2, від 31.08.2016 року № 3, від 30.09.2016 року № 4, від 31.10.2016 року № 5, від 30.11.2016 року № 6 та платіжні доручення. Вартість послуг у розмірі 1620000 грн. віднесені до витрат ІІ, ІІІ, ІV кварталу 2016 року.

На підставі договору від 01.12.2016 року № 1 позивач мав фінансово-господарські відносини з ФОП ОСОБА_3 . Предметом вказаного договору є надання за завданням замовника інформаційних послуг пов`язаних із забезпеченням технічної можливості передачі даних замовника у форматі XML із електронної системи замовника у портал http://vatagramma.com шляхом розробки відповідного програмного забезпечення та підтримки його функціонування.

На підтвердження отримання послуг за вказаним договором позивачем надано: акти надання послуг від 31.01.2017 року № 2, від 28.02.2017 року № 32, від 31.03.2017 року № 5, від 28.04.2017 року № 8, від 31.05.2017 року № 10, від 30.06.2017 року № 11 та платіжні доручення. Вартість послуг у розмірі 2058069 грн. віднесені до витрат ІV кварталу 2016 року, І, ІІ, ІІІ, ІV кварталу 2017 року.

Відповідно до договору від 02.05.2018 року № 02-052018 позивач мав фінансово-господарські відносини з ФОП ОСОБА_4 , предметом якого є надання за плату погоджених сторонами послуг, види, вартість, строки та умови оплати за які погоджуються шляхом укладення додатків та додаткових угод.

На підтвердження отримання послуг за вказаним договором позивачем надано: акти надання послуг від 06.07.2018 року № 1/2018, від 06.08.2018 року № 2/2018, від 07.09.2018 року № 3/2018, від 08.10.2018 року № 4/2018, від 02.11.2018 року № 5/2018, від 03.12.2018 року № 6/2018, від 03.01.2019 року № 1/2019, від 01.02.2019 року № 2/2019, від 04.03.2019 року № 3/2019 та платіжні доручення. Вартість послуг у розмірі 4903028 грн. віднесені до витрат ІІ, ІV кварталу 2018 року та І кварталу 2019 року.

В акті перевірки податковим органом зазначено, що в наданих актах приймання-передачі робіт по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 відсутні обов`язкові реквізити: зміст та обсяг господарської операції. Таким чином, первинні документи є неправомірно складеними, носять формальний характер та не можуть підтверджувати факт здійснення будь-яких господарських операцій.

Дослідивши надані позивачем по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 документи судом встановлено, що такі акти приймання–передачі послуг та акти надання послуг не містять усіх обов`язкових реквізитів, зокрема, в них не розшифровано зміст та обсяг отриманих послуг (де, коли, в який період, на яких об`єктах, об`ємах отримано послуги, їх економічне обґрунтування та доцільність, чим обґрунтована загальна вартість таких послуг). Крім того, зазначені документи не містять вичерпної, детальної інформації щодо змісту господарських операцій, види наданих послуг не конкретизовані, внаслідок чого неможливо достовірно визначити їх об`єм, вартість та зв`язок з господарською діяльністю ТОВ «Сінево Схід».

Тобто, наявні в матеріалах справи акти приймання – передачі послуг та акти надання послуг є узагальнюючими документами, які не розкривають змісту та обсягу наданих послуг, не дають можливість ідентифікувати, які саме послуги надавалась, та не дозволяють перевірити правильність формування позивачем податкових вигод за такими операціями.

Позивачем не надано звітів, рекомендацій, систематичних добірок, довідкових матеріалів тощо, які б були складені за результатами виконання робіт (надання послуг) за укладеними договорами та давали б можливість встановити, ким виконано роботи (надано послуги), кількість залучених людей до виконання зобов`язань, скільки використано людино-годин, тощо.

Не надано підтверджуючих документів щодо обліку програмного забезпечення розробленого ФОП ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 на балансі підприємства позивача, докази того, які саме послуги з функціонування програмного забезпечення надавались такими особами.

Крім цього, позивачем не надано додатків та додаткових угод до договору від 02.05.2018 року № 02-052018 укладеного з ФОП ОСОБА_4 , які є обов`язковими у даному випадку, оскільки саме у них визначаються послуги, види, вартість, строки та умови оплати.

Не підтверджено жодними доказами участь ФОП ОСОБА_1 в проведенні інвентаризації, складанні внутрішньої фінансової звітності розробки політики компанії, затвердження витрат та бюджету, проведенні атестації, здійсненні розрахунків, здійснення перевірок, та ін. В той час, відповідачем, при перевірці було встановлено, що на підприємстві позивача за штатним розписом в бухгалтерії працює 9 осіб; юридичні послуги надавались також ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_7 .

Враховуючи встановлені в ході розгляду даної справи обставини, а також ненадання позивачем документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду операцій суд дійшов висновку, що в даному випадку надані позивачем під час перевірки та впродовж розгляду справи первинні документи не підтверджують реальності операцій, які зумовлювали б зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу суб`єкта господарювання (позивача).

Отже, позивачем не доведено економічну доцільність даних витрат у відповідному періоді, пов`язаність таких витрат з господарською діяльністю позивача.

Також судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Гошва Діджитал» було укладено договір про надання послуг від 30.05.2018 року № 30052018-1. На виконання умов зазначеного договору та додатку № 1 від 31.05.2018 року до договору ТОВ «Гошва Діджитал» було виготовлено відеоролик, на підтвердження чого надано акт надання послуг від 20.07.2018 року № 12 на загальну суму 512190 грн.

Відповідно до додатка № 1 від 31.05.2018 року права інтелектуальної власності на відеоролик належать замовникові.

Відповідно до договору від 01.08.2018 року № 0/08 укладеного позивачем з ТОВ «Медінформ Україна» зазначений відеоролик був розміщений на телебаченні для реклами у період з 01.08.2018 року по 29.10.2018 року та з 14.01.2019 року по 15.12.2019 року.

Витрати у розмірі 512190 грн. виплачені ТОВ «Гошва Діджитал» за створення зазначеного відеоролику були віднесені до складу витрат ІІІ кварталу 2018 року та відображені у бухгалтерському обліку на рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

Так, за змістом підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Отже, ключовим у визначенні прибутку є визначення фінансового результату у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» надає визначення поняттю активу, як ресурсів, контрольованих підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Нематеріальний актив – немонетарний актив, який не має матеріальної форми та може бути ідентифікований (пункт 4 П(С)БО 8 «Нематераільні активи»)

Згідно пункту 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18 жовтня 1999 р. N 242, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 р. за N 750/4043 (далі – ПСБО 8), немонетарні активи- усі активи, крім грошових коштів, їх еквівалентів та дебіторської заборгованості у фіксованій (або визначеній) сумі грошей.

За змістом пункту 5 ПСБО 8, бухгалтерський облік нематеріальних активів ведеться щодо кожного об`єкта за такими групами: права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище тощо); права користування майном (право користування земельною ділянкою відповідно до земельного законодавства, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо); права на комерційні позначення (права на торговельні марки (знаки для товарів і послуг), комерційні (фірмові) найменування тощо), крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті; права на об`єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин, породи тварин, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, комерційні таємниці, у тому числі ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо), крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті; авторське право та суміжні з ним права (право на літературні, художні, музичні твори, комп`ютерні програми, програми для електронно-обчислювальних машин, компіляції даних (бази даних), виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення тощо), крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті.

Таким чином, обліку як нематеріальні активи підлягає - авторське право та суміжні з ним права (право на літературні, художні, музичні твори, комп`ютерні програми, програми для електронно-обчислювальних машин, компіляції даних (бази даних), виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення тощо), крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті.

У даному випадку, за умовами додатка № 1 від 31.05.2018 року до договору від 30.05.2018 року № 30052018-1 укладеного з ТОВ «Гошва Діджитал» права інтелектуальної власності на відеоролик належать замовникові.

Відповідно до пункту 6 ПСБО 8, придбаний або отриманий нематеріальний актив відображається в балансі, якщо існує імовірність одержання майбутніх економічних вигод, пов`язаних з його використанням, та його вартість може бути достовірно визначена.

Згідно пункту 25 ПСБО 8, нарахування амортизації нематеріальних активів (крім права постійного користування земельною ділянкою) здійснюється протягом строку їх корисного використання, який встановлюється підприємством(у розпорядчому акті)при визнанні цього об`єкта активом (при зарахуванні на баланс).

Засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності врегульовані Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. N 318 (далі – ПСБО 16).

Згідно пункту 5 ПСБО 16, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Відповідно до пункту 6 ПСБО 16, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

З урахуванням викладено суд дійшов висновку, що позивач неправомірно відніс витрати понесені на виготовлення відеоролика у розмірі 512190 грн. до витрат ІІІ кварталу 2018 року, що призвело до завищення витрат, та як наслідок заниження доходу на вказану суму.

За таких обставин відповідачем правомірно зроблено висновок про заниження позивачем податку на прибуток у перевіряємий період у розмірі 2078348 грн., а податкове повідомлення-рішення від 14.08.2019 року № 0024391402 є обґрунтованим та відповідачє вимогам законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінево Схід" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінево Схід" (вул. Гоголя, 15, м. Дніпро, 49044, код ЄДРПОУ 34288605) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17 А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 06 березня 2020 року.

Суддя С.І. Озерянська