Рішення № 88058145, 05.03.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2020 року ЛуцькСправа № 140/229/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Дмитрука В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина № 9971) про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина № 9971) про визнання протиправною та скасування постанови про заборону в`їзду в Україну від 10.11.2019 щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- орган охорони державного кордону вийшов за межі своїх повноважень та прийняв незаконне рішення, оскільки в Інструкції про порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства зазначено як підставу заборони в`їзду в Україну - порушення правил перетинання державного кордону України або не виконання законних вимог посадових та службових осіб органу охорони державного кордону, в той час як правовою підставою для прийняття такого рішення відповідачем було складення відносно позивача протоколу про порушення митних правил;

- оскаржувана постанова Луцького прикордонного загону була винесена тільки на підставі факту складення протоколу про порушення митних правил, який за своєю правовою природою не є рішенням, в той час як розгляд справ даної категорії згідно зі ст. 522 Митного Кодексу України належить до компетенції суду, який у свою чергу на момент звернення до суду з даним адміністративним позовом ще не прийняв остаточного рішення;

- приймаючи оскаржуване рішення про заборону в`їзду в Україну на основі протоколу про порушення митних правил у справі, яка належить до компетенції суду, позивача позбавили можливості особисто захищати свої права на судовому розгляді, надавати пояснення з тих чи інших питань, оскільки він не може прибути в Україну законним шляхом.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 27.01.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику сторін.

Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що посадові особи, які несли службу в пункті пропуску для автомобільного сполучення «Піща» відділу прикордонної служби «Світязь» Луцького прикордонного загону правомірно керувались п. 5 ст.13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та пп. «в» п. 2.1 розділу II Інструкції про порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, оскільки в ході проведення спільного огляду прикордонним нарядом транспортного засобу марки «MERCEDES-BENZ» з використанням технічних засобів прикордонного контролю, в спинках передніх сидінь автомобіля було виявлено цигарки марки «Minsk city MS» з марками акцизного податку Білорусь у кількості 170 пачок, які переміщувались з приховуванням від прикордонно-митного контролю, а відтак оскаржувана постанова є законною та не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до частини другої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Згідно із частиною першою статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відтак, справу розглянуто по суті у межах строків, визначених частиною першою статті 258, частиною другою статті 262 КАС України.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 10.11.2019 близько 21 год. 35 хв. в зону митного контролю митного поста «Піща», пункту пропуску «Піща» Волинської митниці ДФС в напрямку «в`їзд в Україну» по смузі руху «зелений коридор», заїхав автомобіль MERCEDES-BENZ 200D р.н. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 під керуванням громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 .

Під час повного митного огляду зазначеного транспортного засобу було виявлено приховані від митного контролю цигарки марки «Minsk city MS» в кількості 170 пачок з марками акцизного податку Республіки Білорусь, які знаходились у спинках сидінь водія та пасажира, доступ до яких потребує демонтажу та монтажу відповідних складових, а саме: задніх частини обшивки сидінь з використанням необхідних інструментів для відкручування кріплень автомобільної фурнітури.

Загальна вартість цигарок, виявлених за допомогою технічних засобів: ліхтаря, оглядового дзеркала, викрутки та інших інструментів, становить 1 835грн.63коп.

В зв`язку з наведеним, головним державним інспектором митного поста «Піща» Волинської митниці ДФС Козаком М.М., за участю свідка – інспектора прикордонної служби 1 категорії – інструктора кінологічної групи старшого сержанта Солодухи С ОСОБА_2 П., на підставі статей 490, 494, 508 Митного кодексу України складено протокол про порушення митних правил від 10.11.2019 №2814/20500/2019, а саме: частини першої статті 483 Митного кодексу України, який скеровано для розгляду до Любомльського районного суду Волинської області.

На підставі наведеного, старшим зміни прикордонних нарядів відділу прикордонної служби «Світязь» прапорщиком Наконечною Н. на підставі пункту п`ятого статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» прийнято постанову від 10.11.2019 про заборону в`їзду в Україну громадянину Республіки Білорусь ОСОБА_1 строком на 3 роки, до 10.11.2022, яка затверджена начальником Луцького прикордонного загону.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням посадових осіб Луцького прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються, зокрема, здійснення прикордонного контролю і пропуску в установленому порядку осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна в разі наявності належно оформлених документів після проходження ними митного та за потреби інших видів контролю, а також реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в установленому порядку прибувають в Україну, та їх паспортних документів у пунктах пропуску через державний кордон, виявлення причин та умов, що призводять до порушень законодавства про державний кордон України, вжиття в межах своєї компетенції заходів щодо їх усунення.

Частиною 1 статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлено, що в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється:

в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку;

якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні;

якщо при клопотанні про в`їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи; якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі;

якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, органів доходів і зборів та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні;

якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну;

якщо така особа з порушенням встановленого законодавством України порядку здійснила в`їзд на тимчасово окуповану територію України або до району проведення антитерористичної операції чи виїзд з них або вчинила спробу потрапити на ці території поза контрольними пунктами в`їзду-виїзду.

Згідно з ч.3 ст. 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» рішення про заборону в`їзду в Україну строком на три роки приймається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону.

Підстави для прийняття органом охорони державного кордону рішення про заборону іноземцю в`їзду в Україну визначені п. 2.1. Інструкції про порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 05.12.2011 року № 946 (далі – Інструкція №946).

Так, рішення про заборону в`їзду в Україну іноземцю (далі - рішення про заборону в`їзду в Україну) приймається органом охорони державного кордону в разі:

а) якщо при клопотанні про в`їзд в Україну іноземець подав про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи;

б) якщо паспортний документ іноземця, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі;

в) якщо іноземець порушив у пункті пропуску через державний кордон України (далі - пункт пропуску) правила перетинання державного кордону України або не виконав законних вимог посадових та службових осіб органу охорони державного кордону;

г) якщо іноземця затримано під час незаконного перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску;

ґ) якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну;

д) якщо іноземця затримано у межах контрольованого прикордонного району під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України;

е) якщо іноземець здійснив в`їзд на тимчасово окуповану територію України або до району проведення антитерористичної операції чи виїзд з них з порушенням встановленого законодавством України порядку або вчинив спробу потрапити на ці території поза контрольними пунктами в`їзду-виїзду;

є) якщо іноземець не виконав рішення уповноваженого державного органу про заборону в`їзду в Україну;

ж) в інтересах забезпечення національної безпеки України у сфері безпеки державного кордону України та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні.

Таким чином, виходячи з системного аналізу наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що органи охорони державного кордону Державної прикордонної служби України наділені правом приймати рішення про заборону в`їзду в Україну у випадку порушення особою митних правил, оскільки таке порушення відбувається саме в пункті пропуску, в якому здійснює прикордонний контроль відповідний орган охорони державного кордону, а відтак в даному випадку посилання на пп. «в» п.2.1 Інструкції №946 є підставним та обґрунтованим, відповідно твердження позивача щодо виходу відповідача за межі наданих законодавством повноважень не відповідають обставинам справи.

Разом з тим, суд погоджується з доводами позивача про те, що оскаржуване рішення відповідача порушує принцип «презумпції невинуватості» з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 522 Митного кодексу України справи про порушення митних правил, передбачені частиною шостою статті 470, статтями 471 - 473, 476, частиною шостою статті 481, статтями 482 - 484 цього Кодексу, а також усі справи про порушення митних правил, вчинені особами, які не досягли 18-річного віку, розглядаються районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями).

Частинами першою та четвертою статті 526 Митного кодексу України передбачено, що справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника; справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

Матеріали справи містять повідомлення Любомльського районного суду Волинської області про відкладення розгляду справи №163/2495/19 за протоколом про порушення митних правил №2814/20500/19 відносно ОСОБА_1 (а.с. 17), однак жодних даних про винесення судом постанови про визнання позивача винним у вчиненні зазначеного правопорушення та набрання такою постановою законної сили сторонами не надано, відповідно на момент розгляду адміністративної справи №140/229/20 належних доказів щодо порушення ОСОБА_1 митних правил, а саме: п.1 ч.2 ст.376 Митного кодексу України, відповідачем не надано.

Відповідач наділений компетенцією щодо негайного винесення рішення про заборону в`їзду в Україну особі виключно після вчинення останньою одного з порушень, які прямо вказані в пп.пп. «а» - «ж» п.2.1 Інструкції №946 як підстава для такого рішення, в той час як у справі, що розглядається підставою винесення стало порушення позивачем митних правил, яке потребує доведення у суді.

Оскільки у даній справі оспорюється рішення, прийняте відповідачем як суб`єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог частини другої статті 2 КАС України перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд констатує, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням принципів обґрунтованості та своєчасності, оскільки на момент його винесення була відсутня постанова суду про визнання ОСОБА_1 винним у порушенні митних правил, яка б набрала законної сили, відповідно рішення про заборону в`їзду в Україну прийнято передчасно, в зв`язку з чим таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, за рахунок бюджетних асигнувань Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 840,80 грн., сплачений відповідно до квитанції №П38811 від 20.01.2020 (а.с.9).

Керуючись статтями 2, 139, 243 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною і скасувати постанову Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України про заборону в`їзду в Україну від 10.11.2019 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина Республіки Білорусь № НОМЕР_3 , строком на 3 (три) роки.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_4 , виданий Московським РВВС м.Брест) за рахунок бюджетних асигнувань Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (43005, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Стрілецька, 6, код ЄДРПОУ 14321661) судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.В. Дмитрук