Рішення № 88058037, 06.03.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

06 березня 2020 р. Справа № 120/73/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , поданої в інтересах неповнолітньої дитини – сина ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області та Жмеринського районного відділу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

У січні 2020 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 , поданої в інтересах неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , поданої в інтересах неповнолітньої дитини – сина ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , поданої в інтересах неповнолітньої дитини – сина ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , поданої в інтересах неповнолітньої дитини – сина ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , поданої в інтересах неповнолітньої дитини – сина ОСОБА_10 до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області (відповідач 1, Управління ДМС України у Вінницькій області) та Жмеринського районного відділу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області (відповідач 2, Жмеринський районний відділ Управління ДМС України у Вінницькій області) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачі зазначають, що вони є батьками неповнолітніх дітей, які колективно звернулися до відповідача 2 з проханням оформлення дітям паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503 ХІІ. Разом із тим, за наслідками розгляду відповідних заяв їм роз`яснено про можливість оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року лише за рішенням суду у відповідності до Тимчасового порядку, затвердженого наказом МВС від 06.06.2019 № 456. Позивачі вважають такі дії відповідача 2 протиправними, оскільки право особи на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки підтверджене постановою Великої Палати Верховного Суду по зразковій справі № 806/3265/17 від 19.09.2018 року. Наведене стало підставою для звернення з цим позовом до суду за захистом прав та законних інтересів їхніх неповнолітніх дітей.

Ухвалою суду від 08.01.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі № 120/55/20-а.

У подальшому, ухвалою суду від 09.01.2020 року позовні вимоги у справі №120/55/20-а роз`єднано на підставі статті 172 КАС України. Зокрема, позовні вимоги ОСОБА_1 , подані в інтересах неповнолітньої дитини – сина ОСОБА_2 до Управління ДМС України у Вінницькій області та Жмеринського районного відділу Управління ДМС України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії виділено в самостійне провадження, у зв`язку з чим такій справі присвоєно новий єдиний унікальний номер - 120/73/20-а. Наступною ухвалою суду від 09.01.2020 року вказану справи прийнято до свого провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Крім того встановлені строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення.

20.01.2020 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 1706/20), в якому останній просить суд відмовити у задоволенні позову. Свою позицію обґрунтовує тим, що відповідно до Закону України “Про звернення громадян” позивачці була надана відповідь на звернення та роз`яснено правила та процедуру оформлення паспорта громадянина України. Отже, на думку відповідача, в межах спірних правовідносин вимоги законодавства про звернення громадян були дотримані в повному обсязі і жодних порушень прав позивача з його боку допущено не було. Разом із тим, відповідач зазначає, що позивачці також роз`яснено, що правовідносини щодо порядку видачі паспорта громадянина України регулюються на підставі Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС від 06.06.2019 року № 456, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.06.2019 року за № 620/33591. Так, Розділом ІІІ Порядку № 456 встановлено, що для оформлення паспорта особа, яка досягла 16-річного віку, або її законний представник подає, зокрема рішення суду (п. 2) та оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків (або одного з них), що на момент народження особи перебували(в) у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України). У разі відсутності таких документів або в разі, якщо батьки (чи один із батьків) такої особи на момент її народження були (був) іноземцями(ем) або особами(ою) без громадянства, або в разі набуття особою громадянства України на території України подається довідка про реєстрацію особи громадянином України (п. 4). Натомість, позивачка звернулась до територіального підрозділу із відповідною заявою із неповним переліком документів відповідно до Порядку № 456 та без відповідного рішення суду, яке є обов`язковим за вимогами Розділу ІІІ Порядку № 456. Більше того, як зазначає представник відповідача оформлення та видача паспорта у формі книжечки неповнолітньому ОСОБА_2 не є можливим з огляду на недосягнення 16-річного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), що не дозволяє отримати паспорт у формі книжечки у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, а також Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затверджено наказом МВС від 06.06.2019 року № 456, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.06.2019 року за № 620/33591. Представник відповідача зауважує, що спірний лист не є рішенням суб`єкта владних повноважень, відповідно до положень КАС України, а отже, не може бути оскаржений в судовому порядку. Таким чином, суб`єкт владних повноважень вважає, що діяв на підставі та в спосіб, що передбачені чинним законодавством, а тому просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Крім того, у поданому суду відзиві представник відповідача просить здійснювати розгляд справи за його участі.

Розглянувши вказане прохання представника відповідача суд не знаходить підстав для його задоволення виходячи із положень п. 2 ч. 6 ст. 262 КАС України, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

28.01.2020 року від позивачки надійшла відповідь на відзив (вх. № 2677/20), у якій остання наголошує, що під час її особистого звернення до відповідача 2, нею дотримано відповідно до діючого законодавства порядок звернення до підрозділів ДМС та подано весь необхідний перелік документів для отримання паспорта. При цьому відповідач відмовляючи у його видачі з підстав необхідності надання відповідного рішення суду у відповідності до Тимчасового порядку оформлення та видачі паспорта громадянина України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 06.06.2019 року за № 456, діяв всупереч вимогам ст. 19 Конституції України, оскільки вимагав надати рішення суду для вчинення дії, яку він зобов`язаний виконувати відповідно до діючого законодавства. Додатково позивач зазначає, що відмова видати неповнолітньому сину ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки призводить до неможливості отримання їхньою родиною державної допомоги - житлової субсидії на утримання домогосподарства у зв`язку з вимогою органу соціального захисту населення надати копію паспорта дитини, яка досягла 14 річного віку.

Заперечення на відповідь на відзив до суду не надходило.

Крім того, 10.02.2020 року позивачем подано клопотання про врахування при розгляді даної справи поданої нею відповіді на відзив, яке судом прийнято до уваги.

Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Водночас частиною четвертою статті 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши наявні у справі докази та письмові аргументи, які викладені у заявах по суті справи, суд встановив таке.

ОСОБА_1 є матір`ю неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії 1-АМ НОМЕР_1 від 02.03.2005 року.

31.10.2019 року позивачка, діючи в інтересах неповнолітньої дитини та будучи її законним представником, звернулась до начальника Жмеринського районного відділу УДМС України у Вінницькій області із заявою про оформлення та видачу її неповнолітній дитині – сину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року за № 2503-ХІІ. У заяві ОСОБА_1 зазначила, що ОСОБА_2 не має наміру оформляти паспорт у формі пластикової картки типу ID та не надає згоду на оформлення такого документа. Крім того вказала, що ні вона ні її дитина не надають згоди на обробку персональних даних ОСОБА_2 та просять вести паспортний облік неповнолітньої дитина за раніше встановленими формами без внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, будь-яких баз даних і реєстрів, без їх обробки.

Листом від 05.11.2019 року за № 0518-1304/0518.1-19 Жмеринський районний відділ УДМС України у Вінницькій області відмовив у видачі ОСОБА_2 такого паспорта, посилаючись на те, що Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 року за № 398 "Про внесення змін до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року за № 302" передбачено, що Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року, здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, затверджено наказом МВС від 06.06.2019 року за № 456, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.06.2019 року за № 620/33591. Таким чином, відповідач зазначив, що за відсутності судового рішення у нього відсутні правові підстави для видачі паспорта громадянина України у формі книжечки.

ОСОБА_1 вважає, що в цьому випадку відповідач порушив право її неповнолітньої дитини на отримання паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки, а тому за захистом таких прав звернулася до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Статтею 5 Закону України "Про громадянство України" від 18.01.2001 року № 2235-III визначено, що документом, що підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.

Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 року за № 5492-VI (далі – Закон від 20.11.2012 року за № 5492-VI) визначені правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.

Відповідно до частин 1, 2, 4, 5, 6 статті 14 Закону від 20.11.2012 року за № 5492-VI, форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклету. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації.

Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів. Відцифрований образ обличчя особи в документах у формі книжечки розміщується на сторінці даних і виконується за технологією лазерного гравіювання та дублюється в центрі сторінки даних за технологією лазерної перфорації.

Приписами частини 1 статті 13 Закону від 20.11.2012 року за № 5492-VI визначено, що документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення зокрема, поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, до яких відноситься паспорт громадянина України.

Згідно з частиною 3 статті 13 Закону від 20.11.2012 року за № 5492-VI паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.

Водночас частиною 4 статті 13 Закону від 20.11.2012 року за № 5492-VI особам гарантується право на відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті громадянина України. Таке право реалізується шляхом подання заяви відповідному уповноваженому суб`єкту про внесення або відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук особи до безконтактного електронного носія.

Відповідно до частини 1 статті 21 Закону від 20.11.2012 року за № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Таким чином, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв`язку з неможливістю їх реалізації.

Частинами 2 - 4 статті 21 Закону від 20.11.2012 року за № 5492-VI закріплено, що кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Паспорт громадянина України оформляється особам, які не досягли вісімнадцятирічного віку, на чотири роки, а особам, які досягли вісімнадцятирічного віку, - на кожні 10 років. Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Оформлення паспорта громадянина України здійснюється розпорядником Реєстру. Прийняття заяв-анкет для внесення інформації до Реєстру, видача паспорта громадянина України здійснюються розпорядником Реєстру або уповноваженими суб`єктами, передбаченими пунктом 4 частини 1 статті 2 цього Закону (частина 5 статті 21 Закону від 20.11.2012 № 5492-VI).

При цьому, згідно з абзацом 2 частини 2 статті 21 Закону від 20.11.2012 № 5492-VI оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" було затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України (далі - Порядок № 302).

Пунктом 2 Порядку № 302 запроваджено із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру з 1 січня 2016 року оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII.

Згідно з пунктами 2-3 Порядку № 302 паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов`язаний отримати паспорт.

Відповідно до пункту 7 Порядку № 302 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються, зокрема, особі, яка досягла 14-річного віку на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.

Водночас, як встановлено судом, ОСОБА_1 , як законний представник своєї дитини, звертаючись до Жмеринського районного відділу УДМС України у Вінницькій області із заявою, просила видати її неповнолітньому сину ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ.

Відтак, вирішуючи даний спір та надаючи оцінку спірним правовідносинам суд застосовує норми постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ "Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон" (далі – Положення від 26.06.1992 № 2503-ХІІ).

Так, згідно з пунктом 1 Положення від 26.06.1992 № 2503-ХІІ паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Відповідно до пункту 3 Положення від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Положення від 26.06.1992 № 2503-ХІІ визначено, що паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства після досягнення 16-річного віку.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що право на оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення від 26.06.1992 № 2503-ХІІ виникає у особи після досягнення нею 16-річного віку, за умови особистого звернення з відповідною заявою за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України.

Разом з тим судом безспірно встановлено та підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва про народження неповнолітнього ОСОБА_2 серії 1-АМ НОМЕР_2 002914 від 02.03.2005, що станом як на день звернення до Жмеринського районного відділу УДМС України у Вінницькій області із заявою про видачу йому паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, так і на день звернення з цим позовом до суду, неповнолітньому ОСОБА_2 виповнилося лише 14 років.

Натомість Положенням від 26.06.1992 № 2503-ХІІ визначено, що паспорт громадянина України у формі книжечки видається кожному громадянинові України після досягнення 16-річного віку.

З огляду на зазначене, суд вважає, що звернення щодо видачі неповнолітньому ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення від 26.06.1992 № 2503-ХІІ є передчасним, а тому у відповідача 2 відсутні законні підстави для видачі такого паспорта.

Однак, Жмеринський районний відділ УДМС України у Вінницькій області відмовляючи листом від 05.11.2019 № 0518-1304/0518.1-19 у видачі неповнолітньому паспорта громадянина України у формі книжечки, на вказані обставини уваги не звернув. Натомість мотивував відмову із посиланням на підстави, які суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 19.09.2018 прийнятій у зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18). Отже, дії відповідача щодо відмови у видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки із підстав вказаних у листі від 05.11.2019 № 0518-1304/0518.1-19 є неправомірними.

В той же час зобов`язання судом Жмеринський районний відділ УДМС України у Вінницькій області оформити та видати паспорт громадянина України у формі книжечки неповнолітньому ОСОБА_2 може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлена відсутність підстав для відмови у вчиненні відповідної дії.

При цьому суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності відповідних підстав у випадку, якщо суб`єкт владних повноважень цього не здійснив.

Тобто, адміністративний суд під час перевірки правомірності дій суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для їх вчинення та наведені безпосередньо у оформленому ним рішенні (відмові), а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності своїх дії та відображені ним у відзиві на позовну заяву.

Оскільки Жмеринський районний відділ УДМС України у Вінницькій області розглядаючи звернення позивача про видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року неповнолітній особі, яка не досягла 16 річного віку, не здійснив оцінку обставинам щодо наявності у останнього права на його отримання, тому суд доходить переконання, що розгляд такого звернення відбувся поверхового, без з`ясування усіх обставин, що мають правове значення у даній ситуації.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги зобов`язального характеру підлягають задоволенню у спосіб зобов`язання Жмеринський районний відділ УДМС України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , подану в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , про видачу паспорта громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.

Відносно доводів позивача про те, що не отримання неповнолітньою дитиною паспорта громадянина України призводить до позбавлення їхньої родини права на отримання державної соціальної допомоги, то суд звертає увагу на те, що вказана обставина не є визначеною законом передумовою для зобов`язання відповідача оформити та видати паспорт громадянина України.

Щодо іншої частини позовних вимог, то суд з врахуванням конституційного принципу розподілу влад не вбачає підстав для задоволення позову про зобов`язання Управління ДМС України у Вінницькій області організувати роботу з оформлення та видачі неповнолітній дитині паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Положенням від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, позаяк це питання не відноситься до компетенції суду. Крім того з урахуванням наведених вище висновків суду не підлягає задоволенню і інша вимога позивача про зобов`язання відповідачів вести паспортний облік відносно неповнолітньої дитини за прізвищем, іменем, по-батькові, роком народження та за місцем реєстрації, без використання будь-якого цифрового ідентифікатора особи, без внесення інформації про нього до Єдиного державного демографічного реєстру чи будь-якої баз даних і реєстрів та без автоматизованої обробки та передачі персональних даних, оскільки в межах розгляду цієї справи суд не покладав на відповідачів обов`язку щодо оформлення та видачі паспорта неповнолітній особі. Окрім цього слід врахувати, що при видачі паспорта у формі, визначеній Положенням про паспорт N 2503-XII, не передбачено внесення данних особи до Єдиного державного демографічного реєстру.

При прийнятті даного рішення суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (N 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (N 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (N 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Оскільки позивач як законний представник своєї неповнолітньої дитини звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов`язаних з розглядом справи судом не встановлено, питання про розподіл судових витрат у цій справі не вирішується.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 94, 139, 241, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Жмеринського районного відділу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , із підстав вказаних у листі від 05.11.2019 року за № 0518-1304/0518.1-19.

Зобов`язати Жмеринський районний відділ Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , подану в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , про видачу паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, із урахуванням висновків суду, що зазначені у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , діюча від імені та в інтересах неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , паспорт Серії АВ НОМЕР_3 );

Відповідачі: Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області (місцезнаходження юридичної особи: вул. Пирогова, 4, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ: 37836770);

Жмеринський районний відділ Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області (місцезнаходження юридичної особи: вул. Соборна, буд. 58, м. Жмеринка, Вінницька область, 23100).

Суддя Слободонюк Михайло Васильович