Рішення № 88057935, 06.03.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

06 березня 2020 р. Справа № 120/174/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Поліщук І.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що з 03.01.1994 по 01.03.2007 він працював суддею апеляційного суду Вінницької області та був звільнений у зв`язку з поданням заяви про відставку за станом здоров`я. При цьому зазначає, що його стаж роботи, який відповідач врахував при призначення щомісячного довічного утримання, склав 16 років 8 місяців, що в розрахунку складає 64% заробітної плати судді. 08.11.2019 він звернувся до відповідача із заявою щодо проведення перерахунку його довічного грошового утримання згідно ч. 6 ст. 44 Закону України «Про статус суддів» з розрахунку стажу державної служби 19 років 9 місяців.

Разом із тим, за наслідками розгляду його заяви, відповідач відмовив у проведенні такого перерахунку.

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

21.01.2020 позивачем також подано заяву, в якій останній зазначає, що в позовній заяві ним були допущені неточності щодо періодів, які він просить врахувати до стажу державної служби, а тому уточнює відповідну інформацію та просить при вирішені даної справи також врахувати положення постанови КМ України №865 від 03.09.2005.

Ухвалою від 03.02.2020 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема зазначає, що відсутні правові підстави для зарахування до стажу судді періодів роботи позивача на посаді старшого юрисконсульта Тиврівського райсільгоспуправління з 16.03.1972 по 21.07.1972, на посаді юриста Стрийської міської ради народних депутатів з 01.08.1978 по 31.10.1979, на посаді завідуючого Стрийського міськсовбезу з 01.11.1979 по 07.09.1981.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що в період з 03.01.1994 по 01.03.2007 позивач працював на посаді судді апеляційного суду Вінницької області та був звільнений у зв`язку з поданням заяви про відставку за станом здоров`я.

Як зазначає позивачу позовній заяві, при призначенні йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, окрім стажу роботи на посаді судді, до його стажу також зараховано період служби в Радянській армії з 02.11.1972 по 29.10.1974, роботу на посаді слідчого Стрийської міжрайпрокуратури Львівської області з 12.03.1975 по 16.09.1979.

В листопаді 2019 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити перерахунок його довічного грошового утримання виходячи зі стажу державної служби 19 років 9 місяців, зарахувавши при йому до такого стажу періоди його роботи на посаді старшого юрисконсульта Тиврівського райсільгоспуправління з 16.03.1972 по 21.07.1972, на посаді юриста Стрийської міської ради народних депутатів з 01.08.1978 по 31.10.1979, на посаді завідуючого Стрийського міськсовбезу з 01.11.1979 по 07.09.1981.

Листом від 09.12.2019 №3400/Я-10 відповідач повідомив, що з 01.03.2007 позивач отримує довічне грошове утримання відповідно до Закону України «Про статус суддів» №2862-ХІІ від 15.12.1992. Відповідно до положень ст. 43 цього Закону, до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років. З огляду на викладене, зазначає, що відсутні правові підстави для зарахування до стажу судді періодів роботи позивача на посаді старшого юрисконсульта Тиврівського райсільгоспуправління з 16.03.1972 по 21.07.1972, на посаді юриста Стрийської міської ради народних депутатів з 01.08.1978 по 31.10.1979, на посаді завідуючого Стрийського міськсовбезу з 01.11.1979 по 07.09.1981.

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» №2862-ХІІ від 15.12.1992 (в редакції, що діяла на момент призначення позивачу довічного грошового утримання судді) Кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень. Суддя також має право на відставку за станом здоров`я, що перешкоджає продовженню виконання обов`язків.

До стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років (ч. 3ст. 43 Закону України «Про статус суддів» №2862-ХІІ від 15.12.1992).

Як уже було встановлено судом вище, при призначенні позивачу з 01.03.2007 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, окрім стажу роботи на посаді судді, до його стажу також зараховано період служби в Радянській армії з 02.11.1972 по 29.10.1974, роботу на посаді слідчого Стрийської міжрайпрокуратури Львівської області з 12.03.1975 по 16.09.1979.

При цьому, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що при призначенні йому довічного грошового утримання в порушення ст. 44 Закону України «Про статус суддів» №2862-ХІІ від 15.12.1992 та постанови КМ України «Про порядок обчислення стажу державної служби» від 03.05.1994 до його стажу не зараховано періоди роботи на посаді старшого юрисконсульта Тиврівського райсільгоспуправління з 16.03.1972 по 21.07.1972, на посаді юриста Стрийської міської ради народних депутатів з 01.08.1978 по 31.10.1979, на посаді завідуючого Стрийського міськсовбезу з 01.11.1979 по 07.09.1981.

Надаючи оцінку даним твердженням позивача, суд зазначає наступне.

Так, ч. 6 ст. 44 Закону України «Про статус суддів» №2862-ХІІ від 15.12.1992 (в редакції, що діяла на момент призначення позивачу довічного грошового утримання судді) для суддів судів загальної юрисдикції до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, крім часу роботи на посадах суддів, зараховується час роботи на посадах слідчих, прокурорських працівників, а також інших працівників, яким законом передбачені такі ж пільги.

Із наведеного слідує, що позивач в даному випадку помилково ототожнює стаж роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, із стажем роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання.

З огляду на викладене, посилання позивача на положення ст. 44 Закону України «Про статус суддів» №2862-ХІІ від 15.12.1992, а також постанови КМ України «Про порядок обчислення стажу державної служби» від 03.05.1994, на думку суду, є необґрунтованими, адже останні стосуються питань зарахування стажу роботи, який дає право саме на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, а не стажу, який дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, питання щодо обчислення якого в даному випадку визначенні ст. 43 цього ж Закону.

Крім того, у поданій до суду заяві від 21.01.2020 позивач також просить суд врахувати при розгляді даної справи положення постанови КМ України №865 від 03.09.2005.

Так, пунктом 3-1 зазначеної постанови визначено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Таким чином, посилання позивача на зазначену вище постанову, як на підставу для задоволення даного адміністративного позову, на думку суду, є необґрунтованими, адже передбачені зазначеною постановою (пунктом 3-1) періоди, які зараховуються до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, в даному випадку не є спірними, та, як особисто зазначає позивач у позовній заяві, були враховані при призначенні йому довічного грошового утримання судді.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

З урахуванням вимог ст. 139 КАС України сплачений при зверненні до суду судовий збір позивачу не присуджується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 );

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403).

Повний текст рішення складено 06.03.2020.

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна