Рішення № 88057890, 17.02.2020, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/6105/18

Пр. № 2/336/198/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2020 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Щасливої О.В.,

при секретарі Морозовій В.М.,

з участю представника позивача – адвоката Воронової-Живецької Н.В.,

представника відповідача – адвоката Дем`янової В.Є.,

розглянувшиу відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – П`ята Запорізька державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини.

В заяві зазначив, що є сином ОСОБА_3 , чия смерть сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батьки позивача були учасниками права спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 . Сторони в справі також є співвласниками означеного житла. Після смерті ОСОБА_3 її спадкоємці першої черги за законом, а саме: діти (позивач та відповідач), а також чоловік ОСОБА_4 із заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори не зверталися. Проте відповідач та ОСОБА_4 постійно проживали разом із спадкодавцем на момент її смерті, тому вони вважаються такими, що прийняли спадщину. Позивач на час смерті матері відбував покарання в державній установі «Вінницька установа виконання покарань № 1», де знаходиться і на час подання позову. Жодних офіційних відомостей про смерть матері, в тому числі від нотаріальної контори, позивач не отримував, а дізнався про це за спливом певного часу. При цьому батько ОСОБА_4 запевняв його, що коли він звільниться з місць позбавлення волі питання про отримання належної йому частки у спадковому майні буде вирішено справедливо. Оскільки він з поважних причин пропустив строк подачі заяви про прийняття спадщини, просить визначити йому додатковий строк, що обчислюватиметься трьома місяцями після набрання рішенням законної сили. Після смерті батька позивач вжив заходів з направлення нотаріусу заяви про прийняття спадщини в строк, що передбачений законом, а саме: 14 серпня 2018 року, коли він звернувся до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Єдемської-Фастовець О.О., до якої заява надійшла лише 27 серпня 2018 року. Крім того, отримавши 20 серпня 2018 року повідомлення з П`ятої Запорізької державної нотаріальної контори про смерть батька і право позивача подати заяву про прийняття спадщини, наступного дня, а саме: 21 серпня 2018 року, він через установу відбування покарання відправив відповідну заяву, проте отримана вона була лише 28 серпня 2018 року. Свідоцтво про право на спадщину йому не видали, а роз`яснили, що він вправі звернутися до суду з позовом про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини. Так як строк подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька пропущений ним з поважних причин, оскільки він в межах встановленого строку звернувся з відповідною заявою, яка з незалежних від нього причин була доставлена нотаріусу поза межами цього строку, просить про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини тривалістю в три місяці.

Ухвалою судді від 02.11.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи (а. с. 23).

Ухвалою суду від 6 травня 2019 року постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження (а. с. 87).

Ухвалою суду від 22 травня 2019 року застосовано захід забезпечення позову у виді встановлення заборони П`ятій Запорізькій державній нотаріальній конторі видавати свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 88).

В судовому засіданні представник позивача підтримала вимоги позову. Просить про ухвалення рішення на користь свого довірителя. Зауважує на тому, що після смерті матері ОСОБА_3 позивач не отримував повідомлення про цю подію, що підтверджується інформацією установи відбування покарання про те, що в період з 21 лютого 2009 року по 31 березня 2009 року кореспонденція від державного нотаріуса П`ятої Запорізької державної нотаріальної контори не надходила, хоча в матеріалах спадкової справи і є копія листа державного нотаріуса до ОСОБА_1 за місцем відбування покарання з повідомленням про смерть ОСОБА_3 і пропозицією подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори. Окрім того, що позивачу було невідомо про смерть матері, для звернення до нотаріальної контори існували і об`єктивні перешкоди, що полягали в неможливості позивачем в умовах ізоляції від суспільства реалізувати свої право на отримання професійної правничої допомоги, оскільки центр з надання безоплатної правової допомоги був утворений лише в 2012 році, тоді як смерть матері мала місце в 2008 році, а самостійно, будучи юридично необізнаною особою, ОСОБА_1 не міг захистити своє цивільне право.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, пояснивши, що позивачу, який доводиться йому рідним братом, було достеменно відомо про те, що сталася смерть матері і батька, про що він дізнавався в той самий день, коли траплялися ці події, оскільки постійно підтримував контакт з членами родини за допомогою засобів телефонного зв`язку. З огляду на викладені обставини поважних причин для пропуску строку для прийняття спадщини у позивача немає, тому позов належить залишити без задоволення.

Представник відповідача підтримала доводи свого довірителя. Зазначає, що поважність причини пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини може бути зумовлена об`єктивними перешкодами, до яких не відноситься перебування спадкоємця в умовах ізоляції від суспільства. Якщо у спадкоємця не було непереборних перешкод для вчинення дій з прийняття спадщини, а він не скористався правом на її прийняття через відсутність інформації про смерть спадкодавця, немає і правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Проте заява позивача і його представника про необізнаність про смерть матері є хибною, оскільки позивачеві було достеменно відомо про настання цих подій.

У зв`язку з викладеним просить про відмову в задоволенні позову.

Представник третьої особи, належним чином повідомленої про дату, час та місце вирішення справи, до суду не з`явився, надавши письмове звернення, яке містить прохання про вирішення справи у його відсутність.

Зазначені обставини в силу ст. 211 ЦПК України зумовили проведення судового розгляду без участі представника третьої особи.

Вислухавши учасників справи, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд знаходить позов таким, що підлягає частковому задоволенню, з наступних міркувань.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 (а. с. 6).

Статтею 1270 ЦК України внормовано, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Часом відкриття спадщини за змістом ст. 1220 ЦК України є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Як встановлено судом, смерть ОСОБА_3 сталася 4 вересня 2008 року (а. с. 7). Після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 до нотаріальної контори звернулися із заявами: про прийняття спадщини - ОСОБА_2 , про відмову від прийняття спадщини на користь ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , як випливає з матеріалів спадкової справи (а. с. 36-38). Після смерті ОСОБА_4 , яка мала місце ІНФОРМАЦІЯ_2 , до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини звернулися: ІНФОРМАЦІЯ_4 2018 року – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 – ОСОБА_1 (а. с. 49 (зворотний бік), а. с. 61).

Вирішуючи вимоги позову в частині визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

З наведеного положення законодавства випливає, що лише поважні причини пропуску встановленого статтею 1270 ЦК України строку можуть зумовити встановлення додаткового строку.

За висновками Верховного Суду України, викладеними в постановах, прийнятих за результатами розгляду справ із підстав, передбачених п.п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, за іі півріччя 2017 року, за змістом статті 1272 ЦК України поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Представник позивача, наполягаючи на поважності причини пропуску її довірителем строку подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , пов`язує їх, по-перше, з тією обставиною, що ОСОБА_1 протягом строку прийняття спадщини не було відомо про факт смерті матері; по-друге, з тим, що, перебуваючи в умовах ізоляції від суспільства, він об`єктивно був позбавлений можливості отримати оплатну правову допомогу на тлі відсутності джерела безоплатної допомоги, установи з надання якої виникли лише в 2012 році.

Суд не приймає ці твердження, оскільки вони є неспроможними.

Твердження про необізнаність про смерть самої близької людини спростовуються дослідженими судом фактичними даними, до яких відносяться пояснення відповідача, а також показання ОСОБА_2 , допитаного в якості свідка у відповідності до вимог ст. 92 ЦПК України, про те, що ОСОБА_1 , який з 2000 року перебуває в місцях позбавлення волі, підтримував постійний контакт з членами родини шляхом мобільного телефонного зв`язку, а також під час відвідувань позивача його батьками та відповідачем у місці відбування покарання.

Зокрема, відповідач показав, що позивач мав два номери телефону двох операторів стільникового зв`язку – «Life» та «Київстар», - регулярні дзвінки з яких ініціював він сам. Позивач знав, що мати сторін тяжко хвора на онкологічне захворювання, яке і стало причиною смерті. Про смерть матері ОСОБА_1 дізнався саме в день її поховання, зателефонувавши родичам. Після смерті матері спілкування продовжувалося аж до смерті батька сторін, у зв`язку з чим відповідачеві відомо про всі зміни в житті брата, який, знаходячись у виправній колонії, уклав шлюб з жінкою, що мешкає в Одеській області. Батько сторін навіть відвідував нову невістку за місцем її проживання. В день, коли сталася раптова смерть батька, позивач за їхньою домовленістю мав спілкуватися з батьком, проте, зателефонувавши, зі слів відповідача дізнався про смерть ОСОБА_4 .

Окрім того, що судом встановлено, що позивач ніколи не переривав зав`язків з сім`єю, твердження про необізнаність про смерть ОСОБА_5 позбавлені логічного змісту, так як встановлені судом обставини не дають підстав припускати відсутність у нього інформації про кончину найближчої людини, якою є його мати.

Проте навіть, якщо припустити, що позивач не знав про смерть матері, то і в цьому випадку немає підстав для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини в розумінні ст. 1272 ЦК України, як зазначено в постанові від 12.02.2018 року Верховного Суду в справі в справі № 712/656/15-ц, відповідно до якої, якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не реалізував право на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Аналогічний правовий висновок зроблений у постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12 та від 04 листопада 2015 року у справі №6-1486цс15, і суд у відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України вважає за необхідне застосувати їх при розв`язанні подібних правовідносин.

Що стосується тверджень про об`єктивні перешкоди в реалізації права на прийняття спадщини, які позивач і його представник пов`язують їх з умовами перебування позивача та відсутністю джерел безоплатної допомоги, тоді як сам ОСОБА_1 є необізнаним в правовому сенсі, суд відкидає і ці доводи, виходячи з такого.

З матеріалів спадкової справи після смерті ОСОБА_4 випливає, що 9 серпня 2018 року позивач подав заяву про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Єдемської-Фастовець О.О. (а. с. 63, зворотний бік), а 20 серпня 2018 року – таку ж за змістом заяву до П`ятої Запорізької державної нотаріальної контори (а. с. 61).

Наведені обставини свідчать про відсутність у ОСОБА_1 перешкод для звернення до нотаріуса після смерті ОСОБА_5 , оскільки ті ж самі умови перебування не зашкодили йому двічі звернутися до нотаріуса з відповідною заявою після смерті батька.

Наведений умовивід суду підкріплюють роз`яснення Постанови Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», з яких випливає, що, вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Не вбачає в юридичній необізнаності позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини ознак поважності і Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних спра, який в Листі № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» зауважує на тому, що судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини.

Фізична особа, яка в силу ст. 12 ЦК України є вільною у здійсненні своїх прав, вправі прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК України).

Встановлені судом обставини свідчать про небажання позивача приймати спадщину після смерті матері, якими б мотивами він при цьому не керувався, тобто розпорядження своїм правом на власний розсуд у відсутність будь-яких об`єктивних перешкод для вчинення передбачених законом дій, що не дає підстав для задоволення позову в цій частині через відсутність ознак порушення права позивача.

Вирішуючи вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 , суд виходить з положень статті 1270 ЦК України про для строк вчинення дій з прийняття спадщини, і констатує, що означений строк для спадкоємців ОСОБА_4 простирається до 22 серпня 2018 року включно (22 лютого 2018 року, коли сталася смерть батька сторін, + шість місяців).

Заяви в нотаріальні органи позивач подав протягом цього строку, про що свідчать посвідчення начальника державної установи виконання покарань в якій відбуває покарання ОСОБА_1 , підпису засудженого 9 серпня 2018 року при зверненні до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Єдемської-Фастовець О.О. (а. с. 63, зворотний бік) та 20 серпня 2018 року при зверненні до П`ятої Запорізької державної нотаріальної контори (а. с. 61).

Як випливає з матеріалів спадкової справи, заяви позивача П`ятою Запорізькою державною нотаріальною конторою, якою заведено нотаріальну справу після смерті ОСОБА_4 , отримані 28 серпня 2018 року та 13 вересня 2018 року.

Надходження заяви про прийняття спадщини поза межами встановленого для вчинення цієї ді строку унеможливило отримання позивачем свідоцтва про право на спадщину.

Проте надходження заяв спадкодавця з порушенням строку сталося з об`єктивних причин, що не залежали вій його волі, оскільки безумовним доказом його волевиявлення на прийняття спадщини протягом встановленого строку є згадані судом його заяви, подані вчасно.

За вказаних обставин суд вважає, що причини пропуску строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 є поважною в розумінні ст. 1272 ЦК України, тобто такою, що зумовлена об`єктивними і непереборними перешкодами, що дає підстави для застосування обраного позивачем способу захисту права і задоволення позову в цій частині.

Керуючись ст. ст. 1268-1270, 1272 ЦК України, ст. ст. 10, 59, 60, 212-215, 224, 292, 294 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , що перебуває в державній установі «Вінницька установа виконання покарань № 1» за адресою: м. Вінниця, вул. Брацлавська, 3, до ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , що зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_2 , задовольнити.

Визначити для ОСОБА_1 додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 тривалістю в три місяці, перебіг якого починається з моменту набрання цим рішенням законної сили.

Решту вимог залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення суду складено 5 березня 2020 року.

Суддя О. В. Щаслива