Рішення № 88057105, 11.02.2020, Снятинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 351/1836/17

Номер провадження №2/351/12/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2020 року м. Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Калиновського М.М.,

з участю секретаря - Равлюк М.І.

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Снятині цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Горішньозалучанської сільської ради, ОСОБА_6 про скасування реєстрації на 1/2 частину майна з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про визнання права власності на спадкове майно та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про встановлення факту прийняття спадщини, усунення від права на спадкування за законом та визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 звернулися із позовом в суд до Горішньозалучанської сільської ради, ОСОБА_6 про скасування реєстрації на 1/2 частину майна з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та визнання права власності на спадкове майно.

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 подали до суду уточнюючу позовну заяву про визначення часток у колгоспному дворі та права власності на них, скасування реєстрації на 1/2 частину майна з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Уточнюючі позовні вимоги мотивували тим, що рішенням Снятинського районного суду від 16.12.2015р. за ними позивачами було визнано право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 , який належав на праві приватної власності їхньому батькові ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ..

Після вступу рішення суду в законну силу, ОСОБА_4 22.02.2016р. оформила на себе 1/2 частину даного господарства у державному реєстрі прав власності на нерухоме майно.

У березні 2016р. відповідачка подала апеляційну скаргу про скасування даного рішення суду.

Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 25.04.2016р. рішення Снятинського районного суду від 16.12.2015р. було скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Їхня касаційна скарга на дане рішення до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ була відхилена, а рішення апеляційного суду залишено без зміни. Підставою для винесення таких рішень було те, що при розгляді судом першої інстанції їхнього позову про визнання права власності суд не залучив до розгляду відповідачку ОСОБА_6 ..

Відповідно до запису із погосподарської книги, спірний жилий будинок належав до суспільної групи «колгоспний двір», головою колгоспного двору була ОСОБА_7 , а членами двору були: її син ОСОБА_5 та вони – позивачі по справі.

Згідно довідки Горішньозалучанської сільської ради від 24.09.2018р. № 1571 на підставі записів у погосподарській книзі за 1986-1990р.р. у господарстві, яке відносилось до суспільної групи колгоспний двір, проживали та були зареєстровані:

- ОСОБА_7 , 1932 р.нар., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- ОСОБА_5 , 1967 р.нар., який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- ОСОБА_3 , 1970р.нар., бувша невістка;

- ОСОБА_5 , 1989 р.нар., онук;

- ОСОБА_4 , 1990 р.нар., онука.

Отже, фактично станом на 01.01.1991р. в даному господарстві були зареєстровані та проживали всі перераховані в даній довідці члени колгоспного двору, отже відповідачка по справі ОСОБА_6 в даному дворі вже не проживала, що підтверджується довідкою сільської ради від 12.10.2018р. № 06-15/101.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла їхня бабуся та свекруха, а також мати їхнього батька та бувшого чоловіка, ОСОБА_7 , після смерті якої відкрилася спадщина даному господарстві.

Станом на 15.04.1991р., на момент ліквідації колгоспних дворів, у даному господарстві проживало п`ять вищевказаних чоловік, а тому розмір часток у колгоспному дворі становив по 1/5 частині.

Після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , відкрилася спадщина на 1/5 частину, яку прийняв її син – ОСОБА_5 , а тому частки стали становити: ОСОБА_5 – 2/5 частини, ОСОБА_3 – 1/5 частина, ОСОБА_4 – 1/5 частина та ОСОБА_5 - 1/5 частина.

Після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилася спадщина, яку прийняли його діти: ОСОБА_4 (донька) – 2/5 частини, ОСОБА_5 (син)- 2/5 частини і бувша дружина – ОСОБА_8 - 1/5 частини.

Відповідачка ОСОБА_6 вибула із спірного господарства 31.03.1987р. в с. Княже Снятинського району на постійне місце проживання та більше трьох років підряд не брала своєю працею і коштами участі у веденні спільного господарства, і тому вважається такою, що втратила право на частку та на майно цього двору.

Після смерті батька ОСОБА_5 вони намагалися оформити право власності на даний житловий будинок, однак у зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документу на спірний житловий будинок їм було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Просять скасувати 1/2 частину майна, житлового будинку по АДРЕСА_1 , яке було зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.02.2016р. за ОСОБА_4 на підставі рішення Снятинського районного суду від 16.12.2015р., оскільки дане рішення скасоване. Визнати за ОСОБА_4 право власності на 2/5 частини майна бувшого колгоспного двору та право власності на неї, яке знаходиться по АДРЕСА_1 . Визнати за ОСОБА_5 , 1989 р.нар., право власності на 2/5 частини майна бувшого колгоспного двору та право власності на неї, яке знаходиться по АДРЕСА_1 . Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/5 частину майна бувшого колгоспного двору та право власності на неї, що знаходиться за вищевказаною адресою. Визнати відповідачку ОСОБА_6 такою, що втратила право на частку та власність у бувшому колгоспному дворі, що знаходиться за вищевказаною адресою.

22.02.2018р. ОСОБА_6 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_4 .. Зустрічні позовні вимоги мотивувала тим, що вважає, вимоги позивачів необгрунтованими, такими, що не відповідають дійсним обставинам справи та не підтверджуються наданими доказами. Спірний житловий будинок з господарськими будівлями був побудований у 1958 р. батьками позивачки за зустрічним позовом. Земельна ділянка площею 0,48 га була виділена їм під будівництво житлового будинку і ведення особистого господарства. Після будівництва даний житловий будинок надійшов до складу колгоспного двору та фактично знаходився у спільному володінні батьків позивачки за зустрічним позовом – ОСОБА_9 та ОСОБА_7 .. З часу народження ОСОБА_6 по 1987р. вона була членом колгоспного двору та проживала за вказаною адресою в АДРЕСА_1 . У 1987р. вона, одружившись, вибула із вказаного господарства та членів колгоспного двору, втративши при цьому право на постійне проживання в спірному житловому будинку. Однак, позивачка не втратила права на спадщину за законом, що залишилась після смерті її батьків.

ОСОБА_7 документально право власності на житловий будинок не оформила. Після її смерті у 1998р. спадкоємцями за законом стали її діти: ОСОБА_6 та ОСОБА_5 – батько відповідачів за зустрічним позовом, які спадщину документально не оформили, однак фактично вступили в управління спадковим майном в рівних частках по 1/2 частині кожному. ОСОБА_5 проживав у спірному будинку, а ОСОБА_6 допомагала утримувати майно в належному для проживання стані. Спору щодо прав на майно між зазначеними особами не було. У 2015р. батько відповідачів ОСОБА_5 помер. За життя він хворів на туберкульоз та мав ІІ-гу групу інвалідності. У зв`язку із захворюванням, останні роки перед смертю ОСОБА_5 фактично знаходився у безпорадному стані та потребував матеріальної та фізичної допомоги, а також догляду. Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з моменту досягнення ними повноліття до часу смерті свого батька ні матеріальної, ні фізичної допомоги йому не надавали, не піклувалися про нього, чим не виконали свого обов`язку з піклування за хворим та непрацездатним батьком. Крім того, відповідачі не були присутні на похованні свого померлого батька, участі в організації заходів з поховання та витратах не брали. Повернулися із-за кордону на територію України тільки в липні 2015р. з метою отримання права на спадщину від померлого батька.

Окрім того, відповідачі у 2015р. звернулися до Снятинського районного суду із позовом до Горішньозалучанської сільської ради про визнання за ними права власності на спірний житловий будинок. Рішенням Снятинського районного суду у справі № 351/1553/15-ц від 16.12.2015р. позов було задоволено. Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 25.04.2016р. рішення Снятинського районного суду було скасовано, а у позові було відмовлено. Ухвалюючи рішення про відмову в позові, апеляційний суд встановив, що ухвалюючи рішення суд першої інстанції не врахував прав ОСОБА_6 на частку в спірному майні в порядку спадщини, що залишилась після смерті її батьків.

Натомість вона, позивачка за зустрічним позовом піклувалася про померлого брата ОСОБА_5 , надавала йому постійну матеріальну допомогу. А тому просить встановити факт прийняття нею, ОСОБА_6 , спадщини від померлих батьків ОСОБА_9 та ОСОБА_7 ; усунути ОСОБА_5 , 1989 р.нар. та ОСОБА_4 від права на спадкування за законом від їх батька ОСОБА_5 ; визнати за нею право на спадкування за законом від її рідного брата ОСОБА_5 ; в порядку спадкування за законом визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Дослідивши письмові матеріали, встановивши фактичні обставини справи, застосовуючи загальні засади цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність, керуючись конституційним принципом верховенства права, оцінивши всебічно, повно та об`єктивно всі наявні у справі докази окремо та у сукупності, застосовуючи відповідні норми матеріального права, утверджуючи та забезпечуючи права людини і основоположні свободи сторін, враховуючи принцип неупередженості, суд приходить до висновку, що первісний позов підлягає до задоволення, в задоволенні зустрічного позову слід відмовити з наступних підстав.

Так судом встановлено, що відповідно до довідки Горішньозалучанської сільської ради від 11.05.2016р. згідно із записами погосподарської книги № 1 за 1986-1990р.р. в господарстві, що відносилось до суспільної групи – колгоспна, головою якого була ОСОБА_7 , були зареєстровані: ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 ; ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_3 вибула із вказаного господарства в с. Княже Снятинського району.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 ..

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 ..

Із довідки Горішньозалучанської сільської ради від 24.09.2018р. № 1571 вбачається, що на підставі погосподарської книги №1 за 1986-1990р.р. по с. Горішнє Залуччя особовий рахунок № НОМЕР_3 в господарстві головою двору якого була ОСОБА_7 , та яке відносилось до суспільної групи –колгоспний, проживали та були зареєстровані: ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , 1967 р.нар., ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , 1989 р.нар., ОСОБА_4 ..

Відповідно до довідки Горішньозалучанської сільської ради від 24.09.2018р. № 1571 вбачається, що по господарські книги являються видом первинного обліку, передбачені для накопичення і систематизації відомостей для проведення державних статистичних спостережень та заводяться один раз на п`ять років. А тому у вищевказаній довідці № 1571 вказано перелік осіб, які проживали станом на 1990р. у колгоспному дворі, головою якого була ОСОБА_7 .. Відповідно до будинкової книги №7 порядковий № 135 ОСОБА_10 , 1963 р.нар., ( згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 ОСОБА_12 змінила прізвище на « ОСОБА_13 »; згідно свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_5 ОСОБА_14 змінила прізвище та ім`я на « ОСОБА_6 ») вибула з господарства 31.03.1987р. в с. Княже Снятинського району, повторних даних про прибуття на ОСОБА_10 на територію сільської ради немає, тому станом на 1991р. і наступні роки вона у господарстві ОСОБА_7 не проживала.

Згідно довідки Горішньозалучанської сільської ради від 16.10.2018р. погосподарська книга по с. Горішнє Залуччя №1 за 1991-1995р.р., в якій вказано господарство ОСОБА_7 по АДРЕСА_1 в сільській раді відсутня. Відомості щодо зареєстрованих осіб за місцем проживання за даною адресою станом на 15.04.1991р. відсутні.

Згідно рішення Снятинського районного суду від 16.12.2015р. по цивільній справі № 351/1553/15-ц за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Горішньозалучанської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно, позов задоволено, визнано за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , який належав на праві приватної власності ОСОБА_5 , 1967 р.нар., померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ..

Відповідно до рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 25.04.2016р. у вищевказаній цивільній справі рішення Снятинського районного суду від 16.12.2015р. скасовано; ухвалено нове рішення; у задоволенні позову ОСОБА_4 , ОСОБА_5 відмовлено. Дане рішення апеляційного суду набрало законної сили.

Причиною скасування рішення Снятинського районного суду Апеляційним судом Івано-Франківської області послужило те, що оскаржуваним рішенням суду порушуються права ОСОБА_6 , яка не була залучена до участі у справі, на володіння та користування спірним майном, створеним під час шлюбу її батьками. А тому дане рішення суду порушує законні інтереси ОСОБА_6 ..

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 16.10.2018р. після смерті ОСОБА_7 заведена спадкова справа.

Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 16.10.2018р. після смерті ОСОБА_9 спадкова справа не заведена.

Відповідно до витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі від 04.06.2015р. після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведена спадкова справа.

Із наданої інформації Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 06.03.2019р. вбачається, що громадяни України ОСОБА_15 перетинав кордон України 07.08.2017р. та 03.09.2017р., ОСОБА_4 перетинала кордон України ІНФОРМАЦІЯ_6 р. та 22.10.2015р..

Відповідно до довідки Горішньозалучанської сільської ради № 1442 від 09.09.2015р. позивачка за первісним позовом ОСОБА_4 зареєстрована в господарстві по АДРЕСА_1 , в якому до дня смерті був зареєстрований і проживав її батько ОСОБА_5 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .. Згідно погосподарської книги № 1 на 2010-2015р.р. с.Горішнє Залуччя, номер об`єкта погосподарського обліку № 0042-1 в господарстві числиться житловий будинок – дерев`яний, 1958 року побудови, земельна ділянка площею 0,48 га, яка надана в користування для обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства.

Із довідки Горішньозалучанської сільської ради № 1441 від 09.09.2015р. вбачається, що за ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , числився вищевказаний житловий будинок, на день смерті ОСОБА_5 у вказаному вище господарстві були зареєстровані: ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 ; після смерті ОСОБА_5 в управління спадковим майном вступила ОСОБА_4 ; заповіт від імені померлого в сільській раді не посвідчувався.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 43 Постанови КМУ від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, проведення технічної інвентаризації щодо зазначених об`єктів нерухомості є необов`язковим.

Спірне будинковолодіння побудовано у 1958 році на відведеній для вказаної мети земельній ділянці та зареєстроване в Горішньозалучанській сільській раді в погосподарській книзі, що підтверджується технічним паспортом будинковолодіння.

Дані обставини у своїй сукупності свідчать про те, що будинковолодіння побудоване відповідно до діючого на час його будівництва законодавства, належним чином було зареєстровано органом місцевого самоврядування і належало зареєстрованим та проживаючим в ньому станом на 1990-1991 роки особам на праві спільної сумісної власності: ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , як членам колгоспного двору, тобто кожному з них належало по 1/5 частці будинковолодіння.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 120 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Згідно з ч. 2 ст. 123 ЦК УРСР (у відповідній редакції) розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Відповідно до роз`ясненьПостанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Отже, всі члени колгоспного двору, які були такими станом на 15 квітня 1991 року, мали право спільної сумісної власності на майно колгоспного двору.

Відповідно до ст.ст.120, 123 ЦКУPCP розмір часток усіх членів колгоспного двору становив по 1/5 частині.

Як роз`яснено у пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1983 року № 4 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування» в редакції, чинній на виникнення спірних правовідносин, правила статті 563 ЦК УРСР про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 01 липня 1990 року. При припиненні двору з інших підстав (перетворення колгоспу у радгосп, виходу з колгоспу членів двору тощо), а також в разі смерті члена двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору (майна, що збереглося), відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Разом з тим, колгоспний двір був припинений 15 квітня 1991 року відповідно до Постанови Верховної Ради Української РСР № 885-XIIз введенням у дію Закону України «Про власність».

Право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мали ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку у майні.

Статтею 126 ЦК Української РСР передбачалося, що працездатний член колгоспного двору втрачає право на частку у майні двору, якщо він не менше трьох років підряд не брав участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору.

Судом встановлено, що відповідачка за первісним позовом та позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_6 вибула з господарства станом на 15 квітня 1991 року, тобто на момент припинення колгоспного двору не проживала у спірному майні, а отже, втратила право на частку у майні.

Разом з тим, частка у майні колгоспного двору не належить відповідачці за первісним позовом та позивачці за зустрічним позовом ОСОБА_6 у силу закону, а будь-яких доказів того, що вона не вибула з колгоспного двору до припинення його існування в матеріалах справи відсутні.

За вказаних обставин, суд вважає безпідставними зустрічні позовні вимоги ОСОБА_6 щодо встановлення факту прийняття нею спадщини від померлих батьків, усунення позивачів за первісним позовом від права на спадкування за законом, визнання за нею права на спадкування за законом та визнання права власності на житловий будинок, у зв`язку із чим в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Таким чином, після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , відкрилася спадщина на 1/5 частину спірного будинковолодіння, оскільки кожному з членів колгоспного двору належало по 1/5 частці даного господарства, спадкоємцем якої став її син ОСОБА_5 , тобто розмір його частки у спірному будинковолодінні став становити 2/5 частини.

У відповідності до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкодавець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на 1/5 частку вказаного будинковолодіння, спадкоємцями якого стали позивачі за первісним позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які своєчасно прийняли спадщину після смерті свого батька як спадкоємці за законом першої черги, оскільки на момент відкриття спадщини постійно проживали разом із ним, що підтверджується довідкою Горішньозалучанської сільської ради № 1441 від 09.09.2015 р.

Однак, у зв`язку із смертю спадкодавця та відсутністю за ним правовстановлюючих документів на будинковолодіння, нотаріальна контора відмовила позивачам у видачі свідоцтва про право на спадщину на будинковолодіння.

З вказаних підстав суд вважає, що первісний позов підставний та підлягає до задоволення, а тому слід скасувати державну реєстрацію права на 1/2 частину спірного житлового будинку, яке було зареєстровано у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.02.2016р. за ОСОБА_4 ; визнати за позивачами ОСОБА_4 , ОСОБА_5 право власності на 2/5 частини вказаного домоволодіння за кожним в порядку спадкування за законом після смерті батька, визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/5 частину спірного будинковолодіння, а також визнати ОСОБА_6 такою, що втратила право на частку та власність у бувшому колгоспному дворі, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Що стосується задоволення зустрічного позову ОСОБА_6 , то позивачкою за зустрічним позовом не доведено факт прийняття нею спадщини після смерті її батьків ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , оскільки вона після смерті батька ОСОБА_9 , який помер у 1985 р., фактично не вступила, у встановлений законом строк, в управління та володіння часткою у спадковому майні. Окрім того, ОСОБА_6 з 1987 р. перестала бути членом даного колгоспного двору, оскільки добровільно вийшла з нього, переїхавши на нове місце проживання та жодних претензій про виділ їй частки із даного двору не заявляла. Після мерті матері ОСОБА_7 , яка померла у 1998р., позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_6 також не заявила своїх претензій на частку в майні після відкриття спадщини після смерті матері і жодних заяв про прийняття спадщини у встановлений законом строк до нотаріальної контори не подавала.

Не підлягають до задоволення зустрічні позовні вимоги про усунення відповідачів за зустрічним позовом від спадкування після смерті батьків, оскільки для задоволення даних позовних вимог, відповідно до ч.5 ст. 1224 ЦК України має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця у безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин та їх доведеності в сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 березня 2018 року у справі № 337/6000/15-ц та від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц зроблено висновок, що ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

На підставі викладеного, суд вважає, що оскільки ОСОБА_6 спадщину після смерті своїх батьків не прийняла, а тому в порядку спадщини за законом за нею не може бути визнано право власності на 1/2 частину спірного будинковолодіння.

З вказаних підстав у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

На підставі ст.ст. 120, 123, 126 ЦК УРСР, ст.ст. 328, 1223, 1261, 1268, 1269, 1270 ЦК України, суд керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 259, 263-265, 268 ЦПК, -

В И Р І Ш И В:

Первісний позов ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Горішньозалучанської сільської ради, ОСОБА_6 про скасування 1/2 частини майна з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та визнання права власності на спадкове майно задоволити.

Скасувати державну реєстрацію права на 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 , яке було зареєстровано у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.02.2016р. за ОСОБА_4 на підставі рішення Снятинського районного суду від 16.12.2015р..

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 2/5 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд, що розташований по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ..

Визнати за ОСОБА_5 право власності на 2/5 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд, що розташований по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ..

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/5 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд, що розташований по АДРЕСА_1 .

Визнати ОСОБА_6 такою, що втратила право на частку та власність у бувшому колгоспному дворі, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про встановлення факту прийняття спадщини, усунення від права на спадкування за законом та визнання права власності відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції з дня його проголошення. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: М.М.Калиновський