Рішення № 88056776, 21.02.2020, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 681/1562/19

Провадження № 2/346/711/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2020 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

у складі головуючого-судді Калинюка О.П.

з участю секретаря Бойко В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 21.09.2015 року між ним та відповідачем укладено генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт, відповідно до якої відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 5 082,37 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з 01 по 25 число кожного місяця відповідач надає банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана генеральна угода разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами складає між сторонами договір.

Відповідно до умов цього договору відповідач зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за користування останнім, сплачувати за перевитрати платіжного ліміту та комісії на умовах, передбачених договором. Однак, він порушив свої кредитні зобов`язання та допустив виникнення і зростання заборгованості за кредитним договором, загальний розмір якої станом на 31.05.2018 року позивачем визначено як 10 980,93 грн. Тому позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість та судові витрати в розмірі 1 921 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в матеріалах справи наявне письмове клопотання представника позивача ОСОБА_2 . від 21.10.2019 року, в якому зазначає, що позовні вимоги підтримує, просить справу розглядати в його відсутності та згідний на заочний розгляд справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причин своїх неявок відповідач суду не повідомив, не звернувся із заявою про розгляд справи в його відсутності та не подав відзив на позов.

Відповідно до ч. 4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Тому суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.

В зв`язку з неявкою в судове засідання сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, що відповідає правилам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які досліджені в судовому засіданні, приходить до наступних висновків.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 вказаного Кодексу якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1054 вказаного Кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Судом встановлено, що 21.09.2015 року між сторонами укладено вищевказану генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт, відповідно до якої відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 5 082,37 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідно до умов угоди відповідач щомісяця в період сплати зобов`язався надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) в розмірі 647,06 грн. для погашення заборгованості за кредитом, відсотків, а також інших витрат згідно з Умовами. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана генеральна угода разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами складає між сторонами договір (а.с.5).

Позивачем вказано, що відповідач станом на 31.05.2018 року порушив умови кредитного договору і має заборгованість: за кредитом – 5 082,37 грн.; за процентами за користування кредитом – 1,26 грн.; по пені та комісії – 5 391,30 грн. Крім того, з відповідача слід стягнути штраф згідно з генеральною угодою – 506,00 грн. (а.с. 4). Таким чином, загальний розмір заборгованості становить 10 980,93 грн.

Разом з тим, як вбачається з Генеральної угоди, сторони погодили строк кредитування, термін закінчення кредитування, а також термін щомісячного виконання зобов`язання. Так, сторони погодили, що кредит надається відповідачу на строк 6 місяців з 21.09.2015 року по 31.03.2016 року. Повернення кредиту та сплату процентів відповідач мав здійснювати щомісячними платежами, надаючи позивачеві з 1 по 25 число кожного місяця грошові кошти на погашення заборгованості по кредиту в сумі 647,06 грн. Дата останнього погашення заборгованості мала бути не пізніше 31.03.2016 року. Тобто, сторони погодили порядок і строки виконання зобов`язання.

Розрахунок заборгованості за Генеральною угодою від 21.09.2015 року, в тому числі за відсотками за користування кредитом, як встановлено судом, проведений позивачем станом на 31.05.2018 року.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі №444/9519/12, право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

За таких обставин в позивача відсутні правові підстави для нарахування відсотків за користування кредитом за вищевказаною Генеральною угодою поза межами строку кредитування, а тому суд вважає обґрунтованими вимоги АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за користування кредитом лише за період з 21.09.2015 року по 31.03.2016 року в розмірі 1 гривня 26 копійок.

Суд, вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення пені, зазначає наступне.

Як вбачається з п. 2.8 Генеральної угоди від 21.09.2015 року, сторони погодили, що при порушенні позичальником зобов`язань з погашення кредиту, позичальник сплачує пеню, розмір якої вказано в Умовах та правилах, за кожен день прострочки.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", складає між ним та банком договір про надання банківських послуг (а.с. 6).

В той же час, згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

До позовної заяви позивачем додано Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом №СП-2010-256 від 06.03.2010 року (а.с.7-30), однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови та правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Генеральну угоду від 21.09.2015 року, а також, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати пені.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг, наданий банком Витяг з Умов та правил не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19).

Оскільки, позивачем не надано суду належних доказів, які б містили умови щодо сплати пені, а тому підстав для стягнення з відповідача заборгованості за пенею в сумі 5 391,30 грн., немає.

У зв`язку із наведеним слід позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши із відповідача на користь позивача заборгованості за кредитом в сумі 5 082,37 грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 1,26 грн., штрафу відповідно до п 2.2 Генеральної угоди в сумі 506,00 грн., а всього в сумі 5 589,63 грн.

Судом також встановлено, що позивачем за звернення до суду з даною позовною заявою сплачено судовий збір в розмірі 1 921 грн., що стверджується платіжним дорученням від 21.10.2019 року (а.с.1). Дані судові витрати підлягають присудженню з відповідача на користь позивача в зв`язку із задоволенням позовних вимог.

На підставі ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 1050, 1054 ЦК України та, керуючись ст. 141, ч.2 ст. 247, ст. ст. 263, 264, 265, 268, 273, 280-289, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

позов задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк”, адреса якого: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, на рахунок № НОМЕР_2 , МФО 305299, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитним договором (генеральною угодою про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт) від 21.09.2015 року в сумі 5 589 (п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят дев`ять) гривень 63 копійки.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити в зв`язку з їх безпідставністю.

Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” судові витрати в розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривня.

Заочне рішення може бути переглянуте Коломийським міськрайонним судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених законом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 02 березня 2020 року.

Суддя Калинюк О. П.