Вирок № 88056323, 05.03.2020, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 344/7502/18

05 березня 2020 року смт.Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Битківського Л.М.,

секретаря Дякун М.В.,

за участю прокурорів Сенечака Р.В., Федорина І.І.,

потерпілого ОСОБА_1

предст. потерпілого Стрипи І.С. ,

захисника Боднарчука М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в селищі Богородчани кримінальне провадження №12017090010000981 стосовно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, приватного підприємця,не судимого,

який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України,

в с т а н о в и в:

Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні шахрайства, тобто заволодінні чужим майном шляхом обману, що завдало значної шкоди потерпілому.

За версією обвинувачення злочин вчинено при таких обставинах:

Влітку 2012 року ОСОБА_1 у зв`язку із проведенням лікування перебував на території Французької Республіки.

У зв`язку з необхідністю тривалого перебування у Франції, що було можливо лише за наявності відповідної візи, ОСОБА_1 звернувся до свого родича ОСОБА_4 , який перебував за місцем свого постійного проживання в м.Івано-Франківську з проханням знайти людей чи фірму, які би змогли допомогти з отриманням шенгенської мультивізи або дозволу на постійне проживання на території Франції для нього ( ОСОБА_1 ) та членів його сім`ї.

За рекомендацією знайомих ОСОБА_4 на початку липня 2012 року звернувся до ОСОБА_3 з проханням допомогти у виготовленні паспорту громадянина іншої держави, зокрема Угорщини для ОСОБА_1 , членів його сім`ї, а також особисто для себе за відповідну оплату.

ОСОБА_3 , знаючи порядок отримання віз для виїзду на територію Франції, усвідомлюючи те, що він не має можливості вирішити це питання, оскільки не є працівником відповідної дипломатичної установи, вирішив шляхом обману заволодіти коштами, які мав надати ОСОБА_4 для виготовлення необхідних документів для перебування на території країн Євросоюзу.

Під час зустрічі з ОСОБА_4 на початку липня 2012 року в м.Івано-Франківську по вул. Шопена, 3, у автомобілі «Деу», з метою реалізації протиправного умислу, спрямованого на заволодіння грошовими коштами шляхом обману, переконав ОСОБА_4 в тому, що він має знайомства серед працівників консульства Угорщини у Львові та допоможе за винагороду виготовити паспорти громадян Угорщини для ОСОБА_1 та його родичів - дружини ОСОБА_6 , матері ОСОБА_7 , а також для самого ОСОБА_4 . При цьому, ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_4 , що вартість одного паспорта громадянина Угорщини складатиме 3000 Євро та запевнив останнього, що паспорти будуть справжні та дадуть можливість вільно пересуватись та проживати у будь-якій країні Євросоюзу.

Не будучи працівником консульської установи, та, не маючи можливості виготовити паспорти, ОСОБА_3 створив видимість вигідності передачі йому грошових коштів. ОСОБА_9 , будучи неусвідомленим про шахрайські дії ОСОБА_3 , погодив з ОСОБА_4 передачу грошових коштів ОСОБА_3 .

30.11.2012 року ОСОБА_3 , перебуваючи у м.Івано-Франківську по вул.Шопена 3, в автомобілі «Деу», діючи свідомо, умисно, з корисливих спонукань, з метою заволодіння грошовими коштами ОСОБА_1 , шляхом обману, в якості передоплати за виготовлення паспортів громадян Угорщини отримав від ОСОБА_4 грошові кошти потерпілого ОСОБА_1 у сумі 6000 Євро, що за курсом НБУ складало 62316 грн.

З метою прикриття своєї протиправної діяльності, на вимогу ОСОБА_4 ОСОБА_3 категорично відмовився писати розписку про отримання грошових коштів за виготовлення паспортів, а підписав фіктивний договір безвідсоткової позики, датований 2010 роком.

У подальшому, продовжуючи здійснювати неправомірний умисел, спрямований на незаконне заволодіння чужими грошовими коштами у значних розмірах, шляхом надання неправдивих відомостей про виготовлення паспортів громадян Угорщини, з метою особистого збагачення, в першій декаді грудня 2012 року, ОСОБА_3 , неподалік місця проживання, в АДРЕСА_1 , отримав від ОСОБА_4 , ще 6000 Євро, як другу частину оплати за виготовлення паспортів громадян Угорщини, не маючи наміру виконати свої обіцянки. Сума грошових коштів, якими заволодів ОСОБА_3 у грудні 2012 року згідно курсу НБУ складала 61890 грн.

Загалом ОСОБА_3 шахрайським способом заволодів грошовими коштами потерпілого ОСОБА_1 на загальну суму 12000 Євро, що в перерахунку на національну валюту за курсом НБУ складає 124206 грн.

Дії ОСОБА_3 стороною обвинувачення кваліфіковані як кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 190 КК України.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_3 вину за пред`явленим обвинуваченням не визнав. Пояснив, що у 2010 році на одному із тренінгів познайомився з ОСОБА_10 , жителем м.Львів, який розповідав, що задіяний у туристичному бізнесі і може посприяти у відкритті будь-якої візи. Згодом, його знайомий ОСОБА_11 у розмові поскаржився, що не може домогтись відкриття шенгенської візи і він дав йому контакти ОСОБА_10 . Через деякий час ОСОБА_11 підтвердив, що за сприяння ОСОБА_10 , відкрив візу. Восени 2012 року до нього зателефонував ОСОБА_13 , який при зустрічі став розпитувати про те, чи може посприяти у виготовленні паспортів Угорщини. Він знову порадив звернутись з цим питанням до ОСОБА_10 і надав ОСОБА_4 контактні дані ОСОБА_10 . Приблизно через місяць ОСОБА_4 зустрівся з ним вдруге і сказав, що домовленості з ОСОБА_10 досяг, однак боїться передавати йому гроші, оскільки не знав його досі. Він погодився виступити посередником та гарантом передачі грошей і у приміщенні кафе « Піратос » по вул. Шопена в Івано-Франківську отримав від Василика 60000 грн. для передачі ОСОБА_10 . При цьому на прохання ОСОБА_4 підписав принесений тим бланк договору позики, в який на місці було внесена сума коштів, яку він отримав. Отримані гроші протягом одного-двох днів передав ОСОБА_10 , який був у справах в Івано-Франківську. Про умови домовленостей між ОСОБА_10 та ОСОБА_4 , деталі та строки виконання зобов`язань не знав, оформленням будь-яких документів не займався. Жодних інших коштів ні від ОСОБА_4 , ні від ОСОБА_1 не отримував. Зиску від вказаних дій не мав. Лише у 2017 році через переписку у Фейсбуку від ОСОБА_6 довідався про те, що необхідних документів її сім`я не отримала, а гроші їм не повернуті. Потерпілого ОСОБА_15 вперше побачив під час проведення слідчих дій у поліції. Відчуваючи вину за те, що гроші, які через нього були передані ОСОБА_10 пропали, і, усвідомлюючи, що за згаданим договором позики він значиться боржником, то погодився повернути 60 тис.грн. Добровільно передав кошти у сумі еквівалентній 30 тис.грн., а решту суми має намір повернути згодом.

Звинувачення у шахрайстві вважає безпідставними і не обґрунтованими, оскільки ніяких обіцянок щодо виготовлення паспортів іноземної держави нікому не давав, жодного умислу на заволодіння коштами потерпілого не мав.

Допитаний в судовому засіданні як потерпілий ОСОБА_15 пояснив, що в листопаді 2011 року у нього було діагностовано онкологічне захворювання і навесні 2012 року він виїхав на лікування у Францію. При цьому скористався туристичною візою. Оскільки термін лікування був тривалим, постало питання продовження можливості легального перебування на території Франції. Він зателефонував до двоюрідного брата ОСОБА_4 в Україну і попросив дізнатись у який спосіб можна отримати документи на довготривале перебування на території Франції. Через деякий час ОСОБА_4 повідомив, що познайомився зі ОСОБА_3 , котрий запропонував виготовити не візи, а паспорти Угорщини, що мало обійтись 3 тис. Євро за один. Він погодився та попросив виготовити паспорт для нього, його дружини, його матері, а також для ОСОБА_4 . При цьому, зі слів ОСОБА_4 , йшлось про 3 місяці, протягом яких мали бути виготовлені ці документи. Йому було відомо, що кінці листопада 2012 року ОСОБА_4 передав ОСОБА_3 6 тис.Євро, що зафіксовано у розписці, а на початку грудня 2012 року було передано ще 6 тис.Євро. Загалом ОСОБА_3 отримав 12 тис.Євро. Кошти, які ОСОБА_4 передавав ОСОБА_3 належали не йому, але згодом він повернув ОСОБА_4 витрачені ним кошти.

В лютому 2013 року він повернувся до України і зв`язувався зі ОСОБА_3 , який спершу обіцяв владнати ситуацію, пояснював, що процес затягується не з його вини, потім сказав, що виготовити документи не вдасться і гроші будуть повернуті, а потім став стверджувати, що питання про повернення коштів не до нього. Ймовірно у 2014-2015 році 3 тис.Євро йому було повернуто ОСОБА_10 , ще 1 тис. Євро йому повернув ОСОБА_3 у травні 2018 року під час досудового розслідування. Водночас 8 тис. Євро йому не повернуто до цього часу. Тому підтримав заявлений ним цивільний позов про відшкодування коштів у сумі еквівалентній 8 тис.Євро, а також просив стягнути 300000 грн. заподіяної моральної шкоди.

Допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_4 пояснив, що його двоюрідний брат ОСОБА_15 , який у 2012 році виїхав на лікування до Франції, влітку чи восени 2012 року попросив його вирішити питання про продовження його візи або знайти інший спосіб легального перебування у Франції. Його знайомий ОСОБА_11 порадив йому звернутись з цим питанням до ОСОБА_3 і дав його контакти. Він зустрівся зі ОСОБА_3 і той повідомив його, що є варіанти отримання візи або паспорта Угорщини, який даватиме право на перебування у будь-якій країні Євросоюзу. При цьому стверджував, що є знайомі у консульстві, які допомагають у оформленні документів. Він зателефонував до ОСОБА_15 , порадились і вирішили робити документи на отримання Угорського громадянства. Вперше він передав 6 тис.Євро власних коштів ОСОБА_3 при зустрічі в кафе «Піратос» в м.Івано-Франківську, при цьому ОСОБА_3 заздалегідь повідомив його, що розписок про отримання грошей для виготовлення паспортів писати не буде, а тому він підготував шаблон договору позики, у якому при передачі грошей зазначили суму 60000 грн. Яка дата стояла на договорі уваги не звернув. Через кілька тижнів, позичивши ще 6 тис.Євро у знайомого ОСОБА_18 , він передав ОСОБА_3 6 тис.Євро біля житлового будинку обвинуваченого по АДРЕСА_1 . Приблизно через 2 місяці після передачі грошей, йому зателефонував ОСОБА_10 зі Львова, про якого йому попереднього говорив ОСОБА_3 , і повідомив, що необхідно прибути до Львова, звідки його повезуть до Угорщини для виконання певних формальностей пов`язаних з оформленням документів. В подальшому ОСОБА_10 координував його дії. У Львові його зустрів чоловік на ім`я « ОСОБА_21 », з яким він через пункт пропуску «Шегині» заїхав до Польщі, а звідти до Угорщини. Там у якомусь селі ОСОБА_21 мав зустрічі і отримував певні документи. Разом з ОСОБА_21 він повернувся з Угорщини на Закарпаття . З того часу приблизно рік вони з ОСОБА_15 очікували на виготовлення документів. При цьому кілька разів він зв`язувався зі ОСОБА_3 , той казав почекати, телефонували також до ОСОБА_10 , але той відсилав до ОСОБА_3 Згодом, у 2014 чи 2015 році ОСОБА_23 повернув їм 3 тис.Євро, при цьому щодо решти коштів казав звертатись до ОСОБА_3 .

Допитана як свідок ОСОБА_6 пояснила, що в лютому 2012 року разом з чоловіком ОСОБА_1 виїхали на лікування до Франції по Шенгенській візі, оформленій у польському консульстві. Курс лікування передбачав необхідність тривалого перебування у Франції, а згодом періодичного відвідування клініки кілька разів на рік. Розуміючи, що термін дії візи завершується, звернулись до ОСОБА_4 аби він знайшов фірму, яка може зайнятись оформленням візи. Через певний час ОСОБА_4 повідомив, що знайшов людину, як з`ясувалось згодом, це був ОСОБА_3 , який запропонував варіант виготовлення паспорта Угорщини, оскільки нібито має знайомих в Угорському консульстві у Львові. При цьому ОСОБА_4 вказав, що за кожний паспорт треба буде заплатити 3 тис.Євро. Зі слів ОСОБА_4 для виготовлення 4 паспортів ОСОБА_3 було передано 12 тис.Євро, які потім чоловік віддав ОСОБА_4 . Детальних умов угоди їй не було відомо. Після того, як повернулись з чоловіком до України, він надалі цікавився цим питанням. Однак протягом тривалого часу паспорти так і не були отримані, а гроші не повернуті. Згодом ОСОБА_10 зі Львова повернув чоловікові 3 тис.Євро, а ОСОБА_3 1 тис.Євро.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснив, що зі ОСОБА_3 познайомились під час навчання у вищі політичній школі у 2010 році. Протягом 2010-2012 року підтримували стосунки, як знайомі. ОСОБА_3 було відомо, що він мав досвід оформлення польських віз для себе особисто, оскільки навчався у Варшаві і вивчив це питання, а також як гід періодично супроводжував екскурсійні туристичні групи. Приблизно у 2012 році ОСОБА_3 зателефонував йому і запитав поради як можна допомогти хворій людині оформити документи на перебування на території країн Єврозони з метою лікування. Ймовірно електронною поштою йому були направлені певні документи і він намагався вивчити питання отримання «карти побуту» на території Польщі, але з`ясувалось, що зробити це неможливо. Тоді ОСОБА_3 просив пошукати інший шлях і він запропонував звернутись до його знайомого у Закарпатті ОСОБА_26 , який у розмові з ним розповідав, що мав досвід оформлення Угорського паспорта. З ініціативи ОСОБА_3 він мав розмову з ОСОБА_26 і той погодився посприяти. Також дав контакти ОСОБА_26 ОСОБА_3 . Пізніше, через нього ОСОБА_3 передав для ОСОБА_26 гроші для виготовлення документів на отримання громадянства Угорщини. Один раз він в Івано-Франківську отримав від ОСОБА_3 4 тис.Євро, хоч у розписці, на прохання ОСОБА_3 , зазначив 5 тис.Євро. Другу частину коштів за ще двох осіб у сумі 5 тис.Євро отримав для передачі ОСОБА_26 у Львові , але від кого саме не пригадує. З потерпілими безпосередньо ніяких зв`язків не мав і ніяких обіцянок їм не давав. Особистої вигоди від таких дій немав. Згодом, уже після передачі грошей ОСОБА_26 близько 5 разів зустрічався чи то з ОСОБА_1 , чи то з ОСОБА_4, при зустрічах обговорювались питання повернення коштів. Розписки про отримання коштів, які писав ОСОБА_3 могли не цілком об"єктивно відображати передачу коштів у справі ОСОБА_1 , оскільки мав зі ОСОБА_3 справи і щодо інших питань.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_26 пояснив, що з ОСОБА_10 знайомий з 2012 року, обоє займались посередницькими послугами при організації поїздок закордон, перебували у дружніх стосунках. Під час спілкування він розповів ОСОБА_10 , що мав особистий досвід оформлення документів для отримання громадянства Угорщини, оскільки його мати отримала Угорське громадянство. Десь через півроку після цієї розмови ОСОБА_10 повідомив, що має одну сім`ю, якій допомагав з документами по Польщі, але виникла потреба допомогти по оформленні документів в Угорському консульстві. Оскільки він систематично їздив до Львова, то при одній із зустрічей з ОСОБА_10 отримав пакет документів на сім`ю (свідоцтва про народження) для вивчення питання. У свою чергу він передав ці документи « ОСОБА_21 », який також займався тим, що возив групи туристів в Угорщину і отримав від нього позитивну відповідь щодо можливості розпочати процес оформлення документів. ОСОБА_10 він вказав орієнтовну ціну таких послуг з розрахунку 3 тис.дол.США за одну особу. Протягом 2013 року у кілька етапів отримав від ОСОБА_10 кошти для цього. Спершу 5 тис.Євро, а потім ще кілька раз, на загальну суму 9 тис.дол.США. До певного моменту процес з підготовки документів ішов, він на підтвердження цього відправляв ОСОБА_10 електронну копію листа Міністерства внутрішніх справ Угорщини про отримання документів для розгляду. Також знав, що родичі ОСОБА_1 протягом 2013 року особисто контактували з « ОСОБА_21 » з приводу поїздки в Угорщину. Однак з 2014 року Угорським урядом була введена додаткова умова отримання громадянства - знання угорської мови і тоді виникли проблеми. Навесні 2015 року ОСОБА_10 повідомив, що процес треба згортати. Він при особистій зустрічі узгодив з ОСОБА_10 повернення частини отриманих коштів, а саме у сумі 5 тис.Євро, оскільки частина коштів була потрачена на послуги перекладачів, нотаріусів, поїздки до Угорщини, сплату зборів за подання документів, тощо. При особистій зустрічі у Стрию він передав ОСОБА_10 3 тис.Євро, а ще 2 тисячі Євро, вони погодились зарахувати в рахунок повернення боргу, оскільки ОСОБА_10 був винен йому таку суму за іншими домовленостями. Таким чином він повернув 5 тис.Євро з коштів, отриманих від ОСОБА_1 . При зустрічі ОСОБА_10 особисто передав також оригінали документів. Про ОСОБА_3 вперше почув, коли постало питання повернення коштів і ОСОБА_10 пояснив, кому треба вертати гроші. Лише тоді виявилось, що гроші у ОСОБА_1 брав не ОСОБА_10 , а ОСОБА_3 . В той же час, коли ОСОБА_29 передавав йому гроші, то про обвинуваченого мова не йшла. ОСОБА_3 раніше ніколи не бачив і з ним обставини оформлення документів для сім`ї ОСОБА_1 не обговорював.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_11 пояснив, що знайомий зі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 віддавна, з обома у дружніх стосунках. У 2012 році в розмові зі ОСОБА_3 поскаржився, що не може відкрити візу до Польщі, постійно отримує відмови. ОСОБА_3 дав йому телефон ОСОБА_10 і порадив звернутись до нього. Він скористався порадою і орієнтовно через місяць 16.05.2012 року з допомогою ОСОБА_10 він отримав через консульську установу у м.Львові Польську візу. Згодом ще неодноразово користувався послугами ОСОБА_10 , який допомагав йому також у відкритті Угорської візи у консульській установі в м.Ужгород у грудні 2013 року та у вересні 2015 року.

У 2012 році ОСОБА_4 розповів йому про хворобу брата і проблему з оформленням візи. Тому від порадив звернутись до ОСОБА_10 , оскільки на практиці переконався, що той може допомогти у оформленні таких документів. Він дав ОСОБА_4 контактний телефон ОСОБА_10 . Можливо при цьому посилався на те, що познайомився з ним через ОСОБА_3 . Згодом при спілкуванні з ОСОБА_4 той розповідав, що з ОСОБА_10 обговорювали можливість оформлення нової візи, «карти побуту» у Польщі або паспорта Угорщини. Вирішили оформляти Угорські паспорти. Крім того, коли у 2013 році спілкувався з ОСОБА_10 з приводу оформлення для нього візи в Угорщину, то ОСОБА_10 підтверджував, що займається також питанням ОСОБА_4 .

На підтвердження обвинувачення суду подано також такі письмові докази:

Відповідно до протоколу прийняття заяви від 13.03.2017 року оформленої слідчим СВ Івано-Франківського ВП ГУНП Цюцюрою Н.М. ОСОБА_1 заявив про те, що у період з листопада по грудень 2012 року ОСОБА_3 шляхом обману та зловживання довірою незаконно заволодів грошовими коштами у сумі 12000 Євро, внаслідок чого спричинв матеріальну шкоду. (а.с.3-6 т.2)

Відповідно до договору безвідсоткової позики, який датовано 06.12.2010 р., що підписаний між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , а також розписки, датованої тим же числом, останній отримав грошові кошти у сумі 60000 грн. та зобов`язувався повернути їх у такій же сумі у строк до 01.11.2012 року. (а.с.43-45 т.2)

Відповідно до копії розписки датованої 01.12.2012 р. ОСОБА_26 підтвердив отримання від ОСОБА_10 коштів у сумі 4900 Євро. У разі невиконання домовленостей про надання послуг, зобов`язувався повернути кошти до червня 2013 року. (а.с.49)

Відповідно до копії розписки датованої 21.02.2012 р. ОСОБА_26 підтвердив отримання від ОСОБА_10 коштів у сумі 3200 Євро і зобов`язувався повернути їх у разі невиконання послуг протягом 6 місяців. (а.с.50 т.2)

Відповідно до копії розписки датованої 26.09.2012 р. ОСОБА_10 підтвердив отримання від ОСОБА_3 коштів у сумі 4500 Євро та зобов`язувався повернути їх у разі невиконання договору до 01.03.2013 року (а.с.51 т.2)

Відповідно до копії розписки датованої 20.11.2012 р. ОСОБА_10 підтвердив отримання від ОСОБА_3 коштів у сумі 4500 Євро та зобов`язувався повернути їх у разі невиконання договору до 01.05.2013 року (а.с.52 т.2)

Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 17.05.2018 року поданої на ім`я слідчого, він підтвердив отримання від ОСОБА_10 грошових коштів у сумі 3000 Євро. (а.с.37 т.2)

Відповідно до розписки ОСОБА_1 від 03.10.2017 року від отримав від ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 1000 Євро. Претензій до ОСОБА_3 немає. (а.с.36 т.2)

Скріншоти переписки ОСОБА_3 та ОСОБА_6 у мережі "Фейсбук" підтверджують наявність наявність майнових претензій потерпілого до ОСОБА_3 стосовно коштів, які не повернуті внаслідок невиконання досягнутих домовленостей щодо оформлення документів. (а.с.1-35 т2)

Відповідно до протоколів пред`явлення особи до впізнання від 27.07.2017 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 за пред`явленими фотографіями опізнали ОСОБА_3 (а.с.66-71 т.2)

Заслухавши пояснення обвинуваченого, свідків, дослідивши докази, що подані у ході судового провадження сторонами кримінального провадження, вислухавши доводи сторін, суд вважає, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні злочину, що йому інкримінується, не знайшла свого підтвердження з огляду на таке.

Стаття 91 КПК України передбачає, що серед обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні є: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, заваної кримінальним правопорушенням;, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості…; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; і ін.

При доказуванні обставин, які утворюють подію злочину, належить встановити передбачені нормою кримінального закону діяння, наслідки для матеріального складу та наявність між ними причинного зв`язку. Подія злочину розуміється, як елемент об`єктивної сторони складу злочину, що відбувається у певному часі, місці та певним способом. Перелік таких ознак визначається відповідною нормою кримінального закону, що визнає злочином конкретне суспільно небезпечне діяння. Винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення потребує доведення, що кримінально карне діяння вчинене саме обвинуваченим, а також слід встановити форму вини, мотив і мету вчинення кримінального правопорушення - тобто у формі умислу чи необережності було вчинено діяння, та які воно мало додаткові ознаки, які залежно від змісту статті КК можуть бути як обов`язковими ознаками складу злочину, так і не мати значення для його кваліфікації. У цьому ж контексті поняттям вини законодавець оперує у п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК, регламентуючи зміст мотивувальної частини вироку.

Відповідно до ст. 7 Кримінального процесуального кодексу України до загальних засад кримінального провадження належать презумпція невинуватості, забезпечення доведеності вини та свобода від самовикриття, зміст яких конкретизовано у статтях 17 та 18 КПК. Зокрема, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому КПК, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи (ст. 17 КПК).

Відповідно до змісту ст.92 КПК обов`язок доказування висунутого обвинувачення у кримінальному провадженні покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого у даному кримінальному провадженні зроблено не було, попри те, що судом було забезпечено сторонам усі можливості для реалізації своїх прав у судовому засіданні в рамках визначеної законом процедури.

Диспозиція ч.2 ст.190 КК України визначає, що злочином є шахрайство, тобто заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому.

Аналізуючи диспозицію наведеної статті, слід відзначити, що об`єктом посягання даного злочину є право власності особи на майно.

Шахрайство - це форма заволодіння майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. Даний злочин з матеріальним складом, обов`язковою ознакою якого є настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяної шкоди, внаслідок заволодіння майном або придбання права на нього у відповідний спосіб.

При обвинуваченні особи у вчиненні шахрайства в обов`язковому порядку слід встановити умисел особи на заволодіння майном в момент його отримання.

За відсутності такого умислу відсутній і склад кримінального правопорушення, а відносини між особами можуть мати характер цивільно-правових.

Проаналізувавши здобуті у ході судового розгляду докази, суд прийшов до висновку, що їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку не дають підстав визнати наявність в діянні ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, яке йому ставиться у вину.

Показання потерпілого ОСОБА_1 та допитаних судом свідків не вказують на ту обставину, що ОСОБА_3 вдався до обману з метою заволодіння коштами потерпілого.

В обвинуваченні стверджується, що ОСОБА_3 , діючи з метою реалізації свого умислу, спрямованого на заволодіння грошовими коштами шляхом обману, переконав ОСОБА_4 в тому, що він, маючи знайомства, допоможе виготовити за винагороду паспорти громадян Угорщини для ОСОБА_1 та членів його сім`ї, а також для ОСОБА_4 .

Водночас, у суді не доведено того факту, що ОСОБА_3 у момент отримання від ОСОБА_4 коштів мав умисел заволодіти ними, керуючись корисливими спонуканнями.

Допитані судом свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , ОСОБА_26 , підтвердили той факт, що отримані кошти ОСОБА_3 передав для виконання домовленостей тим особам, які на його думку могли вчинити необхідні дії в інтересах потерпілого.

Підтвердженням цього є також розписки, що подані суду про отримання коштів написані ОСОБА_10 та ОСОБА_26 .

Більше того, пояснення дані у судовому засіданні свідком ОСОБА_4 та потерпілим ОСОБА_1 не підтверджують і тієї обставини, що саме в результаті впливу на них ОСОБА_3 вони вирішили передали йому кошти. І ОСОБА_1 , і ОСОБА_4 ствердили, що мали усвідомлення того, що ОСОБА_3 не є суб`єктом, який міг гарантувати набуття громадянства іншої держави. Вони усвідомлювали, що ОСОБА_3 у цьому процесі може виконувати лише функції посередника, а також допускали, що дії, які можуть вчинятися для досягнення цього результату не є нормативно врегульованими, оскільки підстав для набуття у них громадянства Угорщини не було.

На користь відсутності умислу обвинуваченого на вчинення шахрайства свідчить і той факт, що частина коштів, які були передані ОСОБА_3 потерпілою стороною, після невдалих спроб сприяння у виготовленні документів була повернута потерпілому.

Відповідно до ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 284 цього Кодексу.

Відсутність складу кримінального правопорушення як підстава виправдання особи застосовується, коли встановлено, що подія, щодо якої надійшла заява, відбулася, була результатом учиненого особою діяння, але сама по собі не є злочином, оскільки відсутній хоча б один із елементів складу кримінального правопорушення (об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт чи суб`єктивна сторона). На думку суду у даному випадку відсутньою є суб`єктивна сторона та частина конструкції об`єктивної сторони, а тому обвинуваченого слід за пред"явленим обвинуваченням виправдати.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Цивільний позов ОСОБА_31 відповідно до ч.3 ст. 129 КПК слід залишити без розгляду.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 368, 373 ч.1, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст. 190 КК України та виправдати його.

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди залишити без розгляду.

Речові докази - договір безвідсоткової позики, розписки та заяви залишити при матеріалах судового провадження.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги, вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо його не буде скасовано.

Суддя