Рішення № 88056052, 05.03.2020, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/45/20

2/303/536/20

номер рядка стат. звіту – 40

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

05 березня 2020 року м.Мукачево

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

в особі: головуючої – судді Курах Л.В.

за участю секретаря судових засідань Марков А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м.Мукачево цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 26 431,77 гривень, посилаючись на те, що 20.02.2015 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н, згідно якого останній отримав кредит в сумі 15 000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У зв`язку із не виконанням відповідачем умов договору, станом на 28.11.2019 року у нього виникла заборгованість, яка складається з: 16 870,27 гривень – заборгованість за простроченим тілом кредиту; 2 288,24 гривень – заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит; 5 538,41 гривень – нарахована пеня; 500,00 гривень – штраф (фіксована частина), 1 234,85 гривень – штраф (процентна складова), які позивач просить стягнути з відповідача та судовий збір у сумі 2102,00 гривень.

З позовною заявою, на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження (а.с.9).

Відповідно до ч.2-6 ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, серед іншого, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). З огляду на предмет позову, зокрема, те що дана справа є малозначною справою і ціна позову не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Обставини справи, що згідно ч. 3 ст. 274 ЦПК України, мають значення для вирішення питання про можливість розгляду справи в порядку спрощеного провадження, також свідчать про наявність підстав для розгляду цієї справи в спрощеному порядку.

Враховуючи викладене, суд вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідачу було направлено копію ухвали про відкриття провадження в справі разом з позовною заявою та доданими до неї матеріалами, яку він отримав 18.02.2020 року. Однак, у наданий судом строк та станом на 05 березня 2020 року своїм правом подання до суду клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву не скористався, відзив на позов не подав, заперечення щодо розгляду справи в спрощеному порядку подано не було, будь-яких клопотань та заяв від відповідача подано до суду не було, відтак у відповідності до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Оцінивши подані докази, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Так, відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Статтею 1055 ЦК України визначена письмова форма укладення кредитного договору. За вимогами ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання. Згідно ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦПК України, інших актів законодавства.

В судовому засіданні належними доказами встановлено, що 20.02.2015 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № б/н згідно якого останньому було надано кредит у розмірі 15 000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобовязання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.

Як вбачається з розрахунку доданого до позовної заяви, ОСОБА_1 користувався кредитними коштами та періодично погашав заборгованість (а.с.11-16).

Станом на 28.11.2019 року за відповідачем утворилася заборгованість, яка складається з: 20,00 гривень – заборгованість за поточним тілом кредиту, 16 850,27 гривень – заборгованість за простроченим тілом кредиту; 2 288,24 гривень – заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит; 5 538,41 гривень – нарахована пеня; 500,00 гривень – штраф (фіксована частина), 1 234,85 гривень – штраф (процентна складова).

З матеріалі справи вбачається, що позивач посилаючись на положення ч. 1ст. 634 ЦК України, зазначає, що сторони керувалися при укладенні договору даною нормою, яка передбачає, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Однак, з такою позицією позивача суд не погоджується.

Велика Палата Верховного Суду (постанова від 03 липня 2019 року, справа №342/180/17, провадження № 14-131цс19) вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

З урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та стосується необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг, з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем ПАТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 20.02.2015 року процентна ставка не зазначена, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Відтак слід відмовити у задоволенні позову про стягнення з відповідача штрафів у розмірі 500,00 гривень фіксована частина, 1 234,85 гривень процентна складова, пені в розмірі 5 538,41 гривень, а також заборгованість за простроченим тілом кредиту 16 850,27 гривень, у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу.

Вищенаведене узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду під час розгляду справи №342/180/17, провадження № 14-131цс19, висловленими в постанові від 03 липня 2019 року.

Укладений між сторонами кредитний договір від 20.02.2015 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним), однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ПАТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому суд приходить до переконання, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

На підставі викладено, суд, приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_2 не виконував передбачені кредитним договором обов`язки по поверненню кредиту шляхом внесення щомісячних платежів, що у свою чергу порушує права ПАТ КБ «Приватбанк», а отже позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 20,00 гривень заборгованості за тілом кредиту, підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 264-265 ЦПК України, ст.ст.11, 509, 526, 611, 625, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст. 61 конституції України, суд, -

УХВАЛИВ :

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 20.02.2015 року у розмірі ?20,00 (двадцять) гривень.

Судовий збір в розмірі 2102,00 (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок) гривень віднести за рахунок позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням п.15.5. Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 р.) через Мукачівський міськрайонний суд.

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», 01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд.1Д, код ЄДРПОУ 14360570, МФО №305299, рах.№ НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований – АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 05.03.2020 року.

Головуюча Курах Л.В.