Рішення № 88055106, 26.02.2020, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

Справа № 236/2006/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2020 року року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді - Саржевської І.В.,

за участю: секретаря - Олійник С.М., Грицай Н.І.,

прокурора - Кузнецової Т.С.,

представника позивача- Сікалова Є.А.,Рижкової А.Г.,

відповідача- ОСОБА_1 ,

представника відповідача- ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лиман Донецької області цивільну справу за позовом керівника Слов`янської місцевої прокуратури Донецької області, який діє в інтересах держави в особі Управління освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради Донецької області до ОСОБА_1 про застосування наслідків нікчемного правочину, зобов`язання повернути приміщення, -

ВСТАНОВИВ:

05.06.2019 керівник Слов`янської місцевої прокуратури Донецької області, який діє в інтересах держави в особі Управління освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради Донецької області, звернувся до Краснолиманського міського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_1 про застосування наслідків нікчемного правочину, зобов`язання повернути приміщення.

В обґрунтування позову керівник Слов`янської місцевої прокуратури посилається на незаконне користування відповідачем приміщеннями загальноосвітньої школи, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Зазначає, що на підставі рішення виконавчого комітету Краснолиманської міської ради від 21.05.2003 №170 було ліквідовано загальноосвітню школу в с.Колодязі з 23.07.2003. Будівлі школи перебували на балансі відділу освіти Краснолиманської міської ради. Після ліквідації школи, а саме 01.06.2007 Краснолиманським міським відділом освіти з фізичною особою ОСОБА_1 укладено договір оренди приміщення, що належить до комунальної власності № 22 . Відповідно до договору, Краснолиманським міським відділом освіти передано ОСОБА_1 в оренду приміщення загальноосвітньої школи в с.Колодязі загальною площею 181,4 кв.м. вартістю 3830,00 грн. з метою використання під складські приміщення. Договір укладено в простій письмовій формі зі строком дії з 1 червня 2007 по 1 червня 2012 (до 1.06.2012р). Додатковою угодою №2, укладеною 29.02.2012 сторони домовилися про збільшення орендованої площі на 437 м.кв. Вказує, що договір оренди №22 від 01.06.2007 та додаткові угоди до нього, в порушення вимог ст.ст. 793, 794 Цивільного кодексу України та ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» не посвідчені нотаріально та не пройшли державну реєстрацію, а тому є нікчемним правочином. Крім того, в порушення вимог ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та Порядку проведення конкурсу на право оренди державного майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 №906, відділом освіти Краснолиманської міської ради конкурс з приводу оренди приміщення колишньої школи в с.Колодязі, взагалі не проводився. Передача в оренду приміщення школи загальною площею 437,0 кв.м., відбулася з істотними порушеннями інших вимог, встановлених Законом України «Про оренду державного та комунального майна» та ст.626 Цивільного кодексу України без укладення договору оренди. Також позивач зазначає, що приміщення школи в с.Колодязі є приміщеннями, що відносяться до комунального майна освітніх закладів міста, а тому, відповідно до ст. 63 Закону України «Про освіту» являються матеріально-технічною базою навчальних закладів і не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням(а.с.4-15).

Ухвалою судді від 12.06.2019 провадження по справі відкрито та призначене підготовче засідання (а.с.124).

03.07.2019 надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю (а.с.130-147_). Зазначив, що договір оренди приміщення був укладений на один рік, а запис у п.8.1 Договору щодо строку його дії з 01.06.2012 р. по 01.06.2012 р. до уваги ніколи не брався сторонами, а тому вів не підлягав нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Вказує, що укладення додаткової угоди №2 від 29.02.2012 до договору оренди приміщення №22, на оренду іншого об`єкту, ніж зазначено в первісному договорі, - приміщення школи площею 437,0 кв.м., не потребувало проведення конкурсу на право оренди, оскільки відповідач був єдиним, хто виказав бажання орендувати майно. Щодо використання орендованого приміщення не за цільовим призначенням зазначив, що рішенням виконавчого комітету Краснолиманської міської ради від 21.05.2003 загальноосвітня шкода в с.Колодязі була ліквідована. Крім того, рішенням від 20.09.2018 р. №7/54-2470 «Про зміну цільового призначення об`єктів комунальної власності Лиманської об`єднаної територіальної громади - приміщення шкіл с.Крива Лука, с.Колодязі, с.Карпівка» було змінено цільове призначення приміщення загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с.Колодязі на нежитлову будівлю. Вважає, що приміщення, яке є предметом договору, на момент укладення договору не використовувалося у навчально-виховній, навчально-виробничій та науковій діяльності. Також вказав, що приміщення було передано в оренду в аварійному стані, але саме ним приміщення підтримується від руйнування та крадіжок.

Ухвалою суду від 09.09.2019 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду (а.с._161 ).

22.11.2019 відповідач ОСОБА_1 надав до суду заяву про застосування строків позовної давності, в якій зазначив, що спірний договір було укладено сторонами 01.06.2007, строк його виконання розпочався 01.06.2007, а тому строк позовної давності, передбачений ст.257 Цивільного кодексу України, - минув (а.с. 165-167).

27.11.2019 представник керівника Слов`янської місцевої прокуратури надав відповідь на відзив відповідача (а.с.170-175_).

В судовому засіданні прокурор Кузнецова Т.С. позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити повністю з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представники позивача, Управління освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради Донецької області, Сікалов Є.А. і Рожкова Г.Г. підтримали позовні вимоги прокурора у повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили суд відмовити в задоволенні позову повністю. Підтримали наведенні заперечення у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд прийшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що керівник Слов`янської місцевої прокуратури на підставі ст.131-1 Конституції України, ст.23 Закону України «Про прокуратуру» звернувся до суду в інтересах держави, які полягають у збереженні і припиненні незаконного і нецільового використання об`єкту освіти - приміщень загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів с.Колодязі, які перебувають на балансі Управління освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради.

01.07.2016 відбулася зміна назви відділу освіти Краснолиманської міської ради на відділ освіти Лиманської міської ради.

На підставі рішення Лиманської міської ради Донецької області від 16.11.2017 №7/37-1663 Управління освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради є правонаступником відділу освіти Лиманської міської ради (а.с.16____).

Рішенням виконавчого комітету Краснолиманської міської ради від 21.05.2003 №170 ліквідовано загальноосвітню школу в с.Колодязі з 23.07.2003 (а.с. 39_____).

Будівлі ліквідованої школи перебували на балансі відділу освіти Краснолиманської міської ради, в теперішній час перебувають на балансі Управління освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради.

01.06.2007 між Краснолиманським міським відділом освіти (далі - Орендодавець або позивач) і фізичною особою ОСОБА_1 (далі - Орендар або відповідач) укладено договір оренди приміщення, що належить до комунальної власності № 22 (а.с. 45-51_____).

Відповідно до п.1.1 договору, орендодавець зобов`язується передати орендареві, а орендар зобов`язується прийняти в термінове платне користування окреме індивідуально певне майно, що належить орендодавцю, площею 181,4 кв.м., розміщене в с.Колодязі Краснолиманського району по вул. Шевченко, ЗОШ , яке перебуває на балансі орендодавця, вартість якого визначена відповідно до акту оцінки й становить 3830,00 грн. з метою використання під складські приміщення.

Згідно п. 3.1 договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить 31,92 грн. в місяць.

Термін дії договору передбачений п.8 Договору. У пункті 8.1. друкованим текстом зазначено, що договір укладений строком на один рік, втім сторонами зазначений період дії договору з 01.06.2007 р. по 01.06.2012 р. включно.

На підтвердження факту передачі майна сторони 01.06.2007 підписали акт прийому- передачі частини приміщення, що є додатком №2 до договору оренди №22 від 01.06.2007.

30.12.2008 сторони уклали додаткову угоду №1, відповідно до якої дійшли згоди про зміни до п.п.3.1 договору щодо орендної плати.

29.02.2012 сторони уклали додаткову угоду №2, відповідно до якої збільшили орендовану площу на 437 кв.м. та внести зміни до п.п.3.1 договору щодо орендної плати.

На підтвердження факту передачі майна сторони 29.02.2012 підписали акт прийому- передачі частини приміщення площею 437 кв.м., що є додатком №2 до договору оренди №22 від 01.06.2007.

Відносини з оренди майна навчальних закладів врегульовані Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законами України «Про оренду державного та комунального майна», «Про освіту».

Щодо позовних вимог в частині застосування наслідків нікчемного правочину, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 204 ЦК правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин) або якщо він визнаний судом недійсним (оспорюваний правочини).

Правочини поділяються за ступенем недійсності на абсолютно недійсні з моменту їх вчинення (нікчемні) та відносно недійсні, які можуть бути визнані судом недійсними за певних умов (оспорювані).

За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 793 Цивільного кодексу України (в редакції Закону № 501-V від 20.12.2006, що діяла на час укладення спірного договору) передбачено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ст.794 Цивільного кодексу України (в редакції, яка діяла на час укладення спірного договору), договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше одного року, підлягає державній реєстрації.

Згідно ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Сторони 01.06.2007 року уклали договір оренди приміщення зі строком дії 5 років (з 01.06.2007 року по 01.06.2012 року), який нотаріально посвідчений не був та не пройшов державної реєстрації.

Згідно зі ст. 220 ЦК України встановлено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

За таких обставин, підписаний сторонами договір є недійсним (нікчемним), оскільки не було дотримано вимог щодо його нотаріального посвідчення.

Твердження представника позивача про те, що сторони не брали до уваги запис п 8.1 Договору про строк його дії з 01.06.2007 по 01.06.2012 та вважали укладеним на рік, не може бути достатньою підставою для відмови у встановленні нікчемності спірного правочину.

Крім того, майно, передане в оренду за спірним договором, відноситься до майна комунальної власності й особливості його оренди врегульовані Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Порядок укладення договору оренди комунального майна передбачений ст.9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції на час підписання спірного договору), відповідно до якої орендодавець протягом п`яти днів після погодження умов договору оренди з органом, уповноваженим управляти відповідним майном (у випадках, передбачених цим Законом органом Антимонопольного комітету України), а в разі якщо заява про оренду майна не потребує узгодження (щодо оренди окремого індивідуально визначеного майна, крім нерухомого), протягом 15 днів після дати її реєстрації розміщує в офіційних друкованих засобах масової інформації та на веб-сайтах орендодавців оголошення про намір передати майно в оренду або відмовляє в укладенні договору оренди і повідомляє пор це заявника. Протягом 10 робочих днів після розміщення оголошення орендодавець приймає заяви про оренду відповідного майна. Протягом трьох робочих днів після закінчення строку приймання заяв орендодавець своїм наказом ухвалює рішення за результатами вивчення попиту на об`єкт оренди. У разі якщо подано лише одну заяву, конкурс на право оренди не проводиться і договір оренди укладається із заявником. У разі надходження двох і більше заяв орендодавець оголошує конкурс на право оренди.

Проте сторони не надали суду доказів про проведення конкурсу на оренду комунального майна. Доводи відповідача відносно того, що він був єдиним, хто бажав отримати майно в оренду, не позбавляє сторін обов`язку дотримуватися встановлену законом процедуру надання в оренду комунального майна.

29.02.2012 сторонами укладено додаткову угоду №2 до договору оренди приміщення №22 від 01.06.2007, відповідно до якої сторони домовилися збільшити орендовану площу на 437,0 кв.м. Доводи прокурора про порушення сторонами договору вимог Цивільного кодексу України та Закону України «Про оренду державного та комунального майна» заслуговують на увагу виходячи з наступного.

Предметом договору оренди приміщення №22 від 01.06.2007 р. сторонами визначено окремо розташовану частину нежитлового приміщення школи (спортивний зал) загальною площею 181,4 кв.м., що знаходиться в с.Колодязі Краснолиманського (на теперішній час - Лиманського) району Донецької області.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 10 Закону «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що істотною умовою договору оренди є об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації).

Доловлюючись про оренду іншого об`єкту - приміщення школи загальною площею 437 кв.м., сторони фактично уклали інший договір оренди, при цьому не дотримавшись вимог ст.9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та Цивільного кодексу України.

Згідно із п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» (далі Постанова № 9) відповідно до статей 215 та 216 ЦК України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Оскільки факт використання відповідачем нежитлових приміщень комунальної власності, що перебувають на балансі позивача, сторонами не заперечується, а договір є нікчемним, суд вважає за необхідне застосувати у даному випадку реституцію, тобто повернути все одержане за договором.

Щодо недодержання під час укладення договору оренди вимог Закону України «Про освіту», а саме надання в оренду приміщення навчального закладу для діяльності, не пов`язаної з навчально-виховним процесом, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 63 Закону України «Про освіту» (в редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору оренди), матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.

Відповідно до імперативних вимог частини 5 статті 63 Закону України «Про освіту», об`єкти освіти і науки, що фінансуються із бюджету, а також підрозділи, технологічно пов`язані із навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Посилання відповідача та його представника на те, що на момент укладення спірного договору школу було ліквідовано, жодним чином не спростовує невідповідність оспорюваного договору оренди вимог частини ст. 63 Закону України «Про освіту» (в редакції, чинній на 01.06.2007), незаконність передачі майна навчального закладу в оренду для здійснення діяльності, не пов`язаної з навчально-виховним процесом.

Суд вважає, що заява відповідача про застосування строків позовної давності в три роки, передбачених ст.257 Цивільного кодексу України, не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг строку позовної давності починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст.261 ЦК України).

Пунктом 28 постанови Пленуму №9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначено, що строк позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до ч.1 ст.261 ЦК - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В судовому засіданні прокурор та позивач зазначили, що факт укладення спірного договору став відомим Слов`янській місцевій прокуратурі 16.04.2020 р. із інформації Управління освіти, молоді та спорту. Таким чином, прокуратурі 16.04.2020 став відомим факт порушення інтересів держави в частині розпорядження комунальним майном, а тому строк позовної давності в даному випадку обчислюється з цієї дати.

Крім того, відповідач не заперечує факт користування на теперішній час приміщеннями, отриманими в оренду на підставі договору №22 від 01.06.2007 і додаткової угоди №2 від 29.02.2012. В судовому засіданні представник відповідача пояснила, що в теперішній час в даних приміщенням зберігається майно відповідача - сільськогосподарська продукція.

Слід зазначити, що за нормою ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Можливість втручання прокурора у випадку, коли захист інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, або коли такий орган відсутній, а також вимоги ст. 29 ГПК України щодо необхідності обґрунтування підстав для здійснення прокурором представництва підкреслюють позавідомчий та міжгалузевий характер діяльності прокурора, як інституту, що призначений для універсального та постійного ефективного захисту конституційно значимих цінностей.

В розглядуваному випадку звернення прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання передачі в оренду приміщення об`єкту освіти, що з огляду на значимість питання забезпечення державою права освіти, і дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес.

За нормою ст. 57 ЦПК України, відмова органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, від поданого прокурором позову не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати вирішення спору по суті.

З огляду на викладене, суд вважає, що процесуальне представництво прокурором інтересу держави не може бути поставлено у формальну залежність від позивача, процесуальна позиція якого не співпадає з представленим прокурором державним інтересом, тому суд визнає, що ініціатива визнання причин позовної давності поважними може виходити і від прокурора у випадку, коли позивач відмовляється від захисту державного інтересу або не належно використовує процесуальні права.

Інший підхід не дозволяє прокурору реалізувати покладені на нього законом функції представництва інтересу держави за умови, коли позивач не ставить питання про відновлення позовної давності через іншу процесуальну позицію по відношенню до предмету спору.

Судом встановлено, що спірний договір не відповідає вимогам закону, однак орендодавець, яким на теперішній час є позивачем, не звертались до суду з відповідним позовом, а враховуючи, що прокурору не було відомо про наявність спірного договору, то відповідно і прокурор не міг звернутись в межах строку позовної давності з таким позовом.

За таких обставин суд вважає, що позов про застосування наслідків нікчемного правочину та повернення приміщень не був поданий протягом трьох років з дня вчинення правочину за поважних причин, а тому суд не застосовує позовну давність.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує ухвалення рішення на користь керівника Слов`янської місцевої прокуратури, у зв`язку з чим понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн. (а.с.3____) підлягають стягненню з відповідача на користь прокуратури Донецької області.

На підст аві викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 258, 259, 264, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги керівника Слов`янської місцевої прокуратури Донецької області, який діє в інтересах держави в особі Управління освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради Донецької області до ОСОБА_1 про застосування наслідків нікчемного правочину, зобов`язання повернути приміщення, - задовольнити повністю.

Зобов`язатифізичну особу ОСОБА_1 звільнити окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення площею 181,4 м? вартістю 3830 (три тисячі вісімсот тридцять) гривень 00 коп.та площею 437,0 м? вартістю 8490 (вісім тисяч чотириста дев`яносто) гривень 00 коп., що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , та повернути їх Управлінню освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , на користь прокуратури Донецької області (87500, м. Маріуполь, вул. Університетська, 6, р/р UA918201720343180002000016251, Державна казначейська служба України м.Київ, МФО - 820172, код ЄДРПОУ - 25707002, отримувач - прокуратура Донецької області) сплачений судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривні 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5 п.15 ч. 1 розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повний текст рішення виготовлено 06.03.2020.

Суддя -