Рішення № 88054239, 06.03.2020, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер судової справи: 225/8656/19

Номер провадження: 2/225/270/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2020 року м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Ткач Г.В.,

за участю

секретаря судового засідання – Міщук І.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Торецьквугілля» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість по розрахунковим виплатам та середній заробіток за час затримки розрахунку.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що працював на шахті «Центральна» ДП «Торецьквугілля» на різних посадах: з 27.01.2003 року в якості учня забійника підземного з повним робочим днем на підземній роботі; з 10.04.2003 в якості забійника 6 розряду підземного з повним робочим днем на підземній роботі; з 05.07.2007 в якості підземного гірника 2 розряду з повним робочим днем на підземній роботі; з 16.07.2009 в якості учня гроз підземного з повним робочим днем на підземній роботі; з 29.10.2009 в якості гірничого робітника очисного вибою 5 розряду підземного з повним робочим днем на підземній роботі; з 01.02.2015 в якості гірничого майстра підземного з повним робочим днем на підземній роботі; з 09.08.2017 в якості гірничого робітника підземного 2 розряду з повним робочим днем на підземній роботі; з 17.03.2018 в якості гірничого майстра підземного з повним робочим днем на підземній роботі.

Позивач звільнений 03.10.2019 року на підставі ч.2 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, яке перешкоджає продовженню даної роботи.

Повного розрахунку при звільненні з ним проведено не було, а відтак у нього з`явилось право для звернення до суду із даним позовом про стягнення заборгованості по розрахунковим виплатам та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.10.2019 року по час повного розрахунку. 28.12.2019 року відповідачем було виплачено заборгованість по заробітній платі, але розрахунок проведений не в повному обсязі. Позивач має професійне захворювання, у зв`язку з чим перебував на лікарняних. Заборгованість по лікарняним листам становить 11201,91 грн. У зв`язку з чим, просив суд стягнути на його користь заборгованість по оплаті лікарняних в сумі 11201,91 грн. та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 03.10.2019 року по день фактичного розрахунку.

Позивач до судового засідання не з`явився, надав заяву, в якій просив справу розглянути без його участі, позовні вимоги щодо стягнення заробітку за час затримки розрахунку підтримав повністю, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача до судового засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідив матеріали справи, суд доходить висновку, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Між сторонами по справі виникли правовідносини, які регулюються КЗпП України.

Позивач ОСОБА_1 з 27.01.2003 знаходився у трудових відносинах з відокремленим підрозділом «Шахта «Центральна» ДП «Торецьквугілля», де працював на ріхних посадах. 03.10.2019 року він був звільнений на підставі ч.2 ст. 40 КЗпП України, як пенсіонер за інвалідністю, що підтверджено копією трудової книжки.

Згідно з довідкою № 7/1196 від 18.12.2019 ОСОБА_1 розраховано середньоденну заробітну плату в розмірі 380,03 грн. За період праці на шахті ОСОБА_1 був на лікарняних листах, а саме з 27.06.2019 по 05.07.2019, з 31.05.2019 по 06.06.2019, з 09.04.2019 по 18.04.2019, з 12.02.2019 по 21.02.2019, з 03.12.2018 по 21.12.2018, з 18.10.2018 по 01.11.2018, з 29.08.2018 по 11.09.2018 лікарняні виплачено: перші п`ять днів за рахунок підприємства виплачені в повному обсязі. Після оплати всіх страхових внесків по ФСС ОСОБА_1 буде зроблено нарахування в сумах 1309,08 грн. (лікарняний з 27.06.2019 року по 05.07.2019), 648,66 грн. (лікарняний з 31.05.2019 року по 06.06.2019 року), 1577,90 грн. (лікарняний з 09.04.2019 року по 18.04.2019 року), 1284,35 грн. (лікарняний з 12.02.2019 року по 21.02.2019), 3022,04 грн. (лікарняний з 03.12.2018 року по 21.12.2018), 1847,70 грн. (лікарняний з 18.10.2018 року по 01.11.2018), 1512,18 грн. (лікарняний з 29.08.2018 року по 11.09.2018).

Всього по фонду соціального страхування доплат 11201,91 грн.

При звільненні ОСОБА_1 нарахована допомога при звільненні 23942 грн., яка виплачена 29.12.2019, що підтверджено випискою по картковому рахунку позивача в ПАТ «Альфа-Банк», номер рахунку UA703003460000026202905904957. Крім того, на вищевказаний рахунок позивача здійснено зарахування заробітної плати: 24.12.2019 року у розмірі 305,52 грн., 28.12.2019 року у розмірі 1115 грн., всього в розмірі 1420,52 грн. та 28.12.2019 виплачена заборгованість по лікарняним листам в розмірі 11201,91 грн. (перші п`ять днів).

Суд дійшов висновку, що має місце неповна оплата днів тимчасової непрацездатності за період з 27.06.2019 по 05.07.2019 в сумі 1309,08 грн., за період з 31.05.2019 року по 06.06.2019 року в сумі 648,66 грн., з 09.04.2019 року по 18.04.2019 року) в сумі 1577,90 грн., з 12.02.2019 року по 21.02.2019 в сумі 1284,35 грн., з 03.12.2018 року по 21.12.2018 в сумі 3022,04 грн., з 18.10.2018 року по 01.11.2018 в сумі 1847,70 грн., з 29.08.2018 року по 11.09.2018 в сумі 1512,18 грн. на загальну суму 11201,91 грн.

Відтак, позовні вимоги про стягнення заборгованості з оплати лікарняних (оплаті тимчасової непрацездатності) слід задовольнити в сумі 11201,91 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 2 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

У структуру заробітної плати входять інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми (частина третя статті 2 цього Закону).

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Виходячи із змісту ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до ч.3, ч.4. ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ст.117 КЗпП України в світлі трактування відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", вина роботодавця у затримці розрахунку презюмується, оскільки саме роботодавець має довести відсутність своєї вини.

Суд доходить висновку, що у цій справі відповідачем не доведено відсутність своєї вини у затримці розрахунку з позивачем при звільненні.

Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 30 січня 2018 року по справі №760/18557/15-ц (провадження № 61-246 св 17) аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. При невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Згідно зі статтею 27 Закону України «Про оплату праці», порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Зазначене свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Таким чином, суд дійшов висновку, що не проведення своєчасного розрахунку з позивачем по оплаті лікарняних є порушенням статей 47 та 116 Кодексу. У зв`язку з цим позивачу необхідно сплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку належних до сплати сум.

Згідно з п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Згідно з п. 2, п. 4 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з п. 8 цього Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством – на число календарних днів за цей період.

Разом з тим, при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку. Вказане положення відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 21 січня 2015 року № 6-195цс14 та від 1 березня 2017 року 635/2084/16-ц.

За період з 04.10.2019 року по 06.03.2020 року середній заробіток ОСОБА_1 за час затримки розрахунку становить 41043,24 грн. (380,03 грн. (середньоденний заробіток) х 108 (кількість робочих днів за період з 03.10.2019 року по 06.03.2020 року) = 41043,24 грн.).

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеність перед судом їх переконливості.

Повно і всебічно з`ясувавши обставини по справі, дослідив надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача необхідно задовольнити.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню розмір недоплаченої відповідачем суми по оплаті лікарняних (тимчасової втрати працездатності) в сумі 11201,91 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 41043,24 грн.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 768,40 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Торецьквугілля» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку –задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Торецьквугілля» (місцезнаходження: 85200, м.Торецьк, вул. Дружби, 19, код ЄДРПОУ 33839013) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість по оплаті лікарняних (оплаті тимчасової непрацездатності) в сумі 11201 (одинадцять тисяч двісті одна) грн. 91 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 41043 (сорок одна тисяча сорок три) грн. 24 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Торецьквугілля» судовий збір на користь ОСОБА_1 в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу (п. 15.5 ч. 1 Розділу XIІІ Перехідних Положень ЦПК України).

Суддя: