Рішення № 88049348, 27.02.2020, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/2162/19

Провадження №2/523/1195/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2020 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м.Одеси у складі:

головуючого судді - Дяченко В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Ейсмонт Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до відповідачів з позовом про стягнення матеріальної шкоди в сумі 21776,23 грн. та моральної шкоди в сумі 15000 грн.

Позов мотивується тим, що позивач є власником домоволодіння що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідачі приблизно чотири роки тому проживали в житловому приміщенні що належить позивачу та користувались комунальними послугами, що надавались за вказаною адресом, однак не приймали участі у їх сплаті.

Борг за комунальні послуги складає:

-За електроенергію – 12811,12 грн.;

-За постачання холодної води – 5928,00 грн.;

-За газопостачання – 2503,65 грн.;

-За вивіз сміття – 533,46 грн.

Судовим наказом Суворовського районного суду м.Одеси від 07.04.2017 року з позивача стягнуто на користь енергопостачальної компанії заборгованість за спожиту електроенергію в сумі 9827,38 грн., та судові витрати в сумі 800,00 грн.

Позивачем добровільно погашені інші заборгованості.

Для уникнення накопичення боргів водогазоелектропостачання домоволодіння відключено, після чого відповідачі залишили житлове приміщення.

Дії відповідачів завдають моральної шкоди позивачу якому виповнилось 80 років і який через дії відповідачів захворів на . Зазначену шкоду позивач оцінив у 15000 грн.

Позов обґрунтовується положеннями ст. ст. 405, 815, 23, 1167 ЦК України, ст. ст. 156, 162 ЖК України.

Відповідач ОСОБА_2 надав відзив в якому вказав, що позивачем не визначено конкретний період часу, протягом якого відповідачі проживали в будинку, не надано копій платіжних документів, не підтверджується доказами наявність моральної шкоди. Копія медичної довідки не підтверджує виникнення хвороби позивача через дії відповідачів. До відзиву не надано будь яких доказів.

Інші відповідачі відзиву на позовну заяву не надали, були присутні в підготовчому засіданні, про час місце та дату судового засідання по розгляду справи по суті повідомлені належним чином, в судове засідання не з`явились, заяв та клопотань не надали. Суд продовжив розгляд справи відповідно до п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України.

Судом встановлено:

Позивач – ОСОБА_1 , є власником 38/100 частини домоволодіння, що розташоване за адресом: АДРЕСА_1 (а.с.66).

Обставини проживання відповідачів ОСОБА_2 , та членів його сім`ї ОСОБА_4 і ОСОБА_3 , у частині домоволодіння позивача, в період з 29.12.2015 року (день смерті ОСОБА_5 – матері відповідача ОСОБА_2 ) по день звернення до суду, та користування ними комунальними послугами в домоволодінні позивача підтверджується письмовими доказами – довідкою про склад сім`ї (а.с.67,68), письмовими поясненнями відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (а.с.74-77), актом ТОВ «ІНФОКС» №2763 від 12.2.2016 року (а.с.14).

Обставина наявності між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 усної домовленості щодо порядку сплати за комунальні послуги підтверджується письмовим доказом - письмовими поясненнями ОСОБА_2 (а.с.74).

Обставини витрат позивача на сплату комунальних послуг наданих за адресом: АДРЕСА_1 підтверджуються письмовими доказами – судовим наказом Суворовського районного суду м.Одеси від 07.04.2017 року про стягнення з позивача заборгованості за енергопостачання, виконавчим провадженням за вказаним судовим наказом, квитанціями про сплату за комунальні послуги (а.с.74).

Доказів обставин викладених у відзиві відповідачі не надали.

Обставини завдання позивачу моральної шкоди підтверджуються наявними душевними стражданнями, які позивач зазнає у зв`язку з поведінкою відповідачів та очікуванням можливого відібрання будинку за борги, відключення будинку від мереж втрата сну, загострення хвороби (довідка від 09.06.2016 року (а.с.80).

Згідно із ч. 1 ст. 405 ЦК України, члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Право користування житловим приміщенням в силу ст.405 ЦК України, зберігається і за колишніми членами сім`ї власника жилого приміщення.

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядку і Правил.

Комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо - та електропостачанням, опаленням, а також вивезенням побутових відходів у порядку, встановленому законом.

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ст. 150 ЖК УРСР громадяни, які мають у приватній власності будинок, користуються ним для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

Статтею 162 ЖК України передбачено, що плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Відсутність самого договору між сторонами не звільняють мешканців будинку від обов`язку оплати комунальних послуг, оскільки, в силу вимог ст. 162 ЖК України, наймач (власник) зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Таким чином, споживачі комунальних послуг зобов`язані своєчасно проводити оплату за надані комунальні послуги.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків ( ст.76 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення матеріальної шкоди обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд безумовно погоджується з твердженням позивача, про те, що незаконними діями відповідачів йому була спричинена моральна шкода, але вважає заявлений ним розмір шкоди завищеним. Справедливою, розумною та співмірною суд вважає суму шкоди 5000 грн., яку належить стягнути з відповідачів.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 5,6,10,263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) матеріальну шкоду в розмірі 21776,23 гривень та моральну шкоду в розмірі 5000 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 1159,80 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) в рівних частках судовий збір в розмірі 906 гривень, тобто з кожного по 302 грн.

В інших позовних вимогах - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлено 06.03.2020 року.

Суддя