Рішення № 88048532, 26.02.2020, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/5694/19

Провадження № 2/629/177/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2020 року м. Лозова

Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого судді -Мицик С.А., при секретарі судових засідань - Заводяній О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Кредитної спілки «Лозівський взаємний кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по відсотках,-

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по відсотках за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 15 липня 2016 року між ОСОБА_1 та КС «Лозівський взаємний кредит» було укладено Договір споживчого кредиту(пенсійний) ПС №351, згідно умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 6200 гривень під 54 % річних, загальним строком користування 12 місяців, з обов`язком погасити кредит до 15.07.2017 року. Згідно п.3.1. вказаного договору плата за користування кредитом(проценти) становить 54 % річних від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Проценти нараховуються за фактичне число календарних днів користування кредитом за виключення дня оформлення кредиту. В разі порушення строку погашення кредиту, але не раніше 1 числа місяця, наступного за місяцем, в якому повинно було відбутися погашення кредиту, на прострочену суму платежу нараховується 90 % річних. Заборгованість по відсотками з застосуванням процентної ставки 90 % річних за весь час прострочення платежів за березень 2018 року – листопад 2018 року складає 1241,40 грн. Вказану заборгованість, а також понесені судові витрати позивач просив стягнути з відповідача на свою користь.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та не заперечує проти заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлявся належним чином, відзив на позов не надав.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі письмових доказів, та за згодою позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Суд, перевіривши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору споживчого кредиту (пенсійний) ПС № 351 від 15.07.2016 ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 6200,00 гривень під 54 % річних, загальним строком користування на 12 місяців, з обов`язком погасити кредит до 15.07.2016 року, що підтверджено копією договору споживчого кредиту (а.с.8). Пунктом 2.1 вказаного договору передбачено, що кредит надається строком на 12 місяців, з 15.07.2016 р. по 15.07.2017р.

Згідно довідки про стан заборгованості по кредиту за договором споживчого кредиту (пенсійний) ПС № 351 від 15.07.2016 року станом по листопад 2019 року включно заборгованість по сплаті кредиту згідно графіку сплачена в повному обсязі (а.с.10).

Відповідно до довідки про нарахування та сплату відсотків з застосуванням процентної ставки 90% річних за весь час прострочення Боржником платежів за період березень 2018 року - листопад 2018 року по кредиту за договором споживчого кредиту (пенсійний) ПС №351 від 15.07.2016 року заборгованість за несплаченими відсотками(90% річних) станом по листопад 2019 р. включно складає 1241,40 грн. (а.с.11.)

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 24.04.2018 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь КС «Лозівський взаємний кредит» заборгованість за кредитним договором в розмірі 2946,22 грн., яка складається з 1837,42 грн. -простроченої суми по кредиту, 1108,80 грн.- заборгованість по відсоткам, що підтверджується копією виконавчого листа по справі №629/991/18 (а.с.15).

Спір між сторонами стосується стягнення заборгованості за договором, а саме заборгованості за відсотками після спливу передбаченого договором строку кредитування.

Так, Великою Палатою Верховного Суду 28.03.2018 року у справі №444/9519/12 було прийнято постанову, в якій визначено, що поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст. Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний періоду часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками,місяцями,тижнями, днями або годинами, а термін календарною датою або вказівкою на подію,яка має неминуче настання (стаття 252 ЦК України). Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України). Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

У цій справі сторони строк договору окремо не визначили, а погодили строк кредитування, термін закінчення кредитування, а також термін щомісячного виконання зобов`язань. Так, судом встановлено, що 15 липня 2016 року між КС «Лозівський взаємний кредит» та ОСОБА_1 укладено договір споживчого кредиту (пенсійний) ПС № 351 за умовами якого останній отримав кредит строком на 12 місяців, з 15 липня 2016 року по 15 липня 2017 року, кредитні кошти у національній валюті у розмірі 6200,00 грн., які зобов`язався повернути зі сплатою відсотків у розмірі 54 % річних від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до п. 3.3. Договору погашення кредиту та процентів відповідач ОСОБА_1 мав здійснювати щомісячно згідно графіку, що є Додатком № 1 до цього договору шляхом внесення готівки в касу або платіжним дорученням на поточний рахунок Кредитора не пізніше, ніж в останній робочий день поточного місяця. Тобто, сторони погодили порядок і строки виконання зобов`язання.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Тобто, зобов`язання з надання кредиту, його повернення та сплати процентів є основним.

Позивач обов`язки за умовами договору виконав, надавши кредитні кошти відповідачу, відповідач зобов`язався за договором повернути кредит з процентами періодичними платежами впродовж 12 місяців, з 15.07.2016 року по 15.07.2017 року.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Щодо нарахування та стягнення процентів від суми позики (кредиту) після спливу строку кредитування, то Велика Палата Верховного Суду у справі №444/9519/12 вказала, що відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовується положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати достроково повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами договору споживчого кредиту (пенсійний) ПС № 351 сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий на 12 місяців - по 15 липня 2017 року. Відтак, у межах строку кредитування по 15 липня 2017 року відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами не пізніше, ніж в останній робочий день поточного місяця. Починаючи з 16 липня 2017 року, відповідач мав обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Велика Палата Верховного Суду у справі №444/9519/12 вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом.

Верховний суд констатував, що відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У даній справі право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилося після спливу визначеного договором строку кредитування, визначеного по 15 липня 2017 року, і з цього часу права та інтереси позивача забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Отже, після визначеного договором строку кредитування позивач не міг такі проценти нараховувати.

Крім того, рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 24.04.2018 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь КС «Лозівський взаємний кредит» заборгованість за кредитним договором в розмірі 2946,22 грн., яка скаладається з 1837,42 грн. простроченої суми по кредиту, 1108,80 грн.- заборгованість по відсоткам.

Отже, право позивача нараховувати проценти за кредитом припинилося.

Враховуючи викладене, суд вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 264, 265,268, 280-282 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Кредитної спілки «Лозівський взаємний кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по відсотках -відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя С.А. Мицик