Ухвала суду № 88042597, 04.03.2020, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/69/18

н/п 1-м/766/5/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2020 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді: Валігурської Л.В.

за участю секретаря: Зими А.Б.

прокурора: Іванчук Ю.О.

захисника: Шадманова К.Ш.

засудженого: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції в місті Херсоні, клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Херсон, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого вироком ОСОБА_2 районного суду м. Казань Республіки Татарстан Російської Федерації від 24.01.2017 р. за ч. 3 ст. 30 – п. «Г» ч. 4 ст. 228-1 КК Російської Федерації до 7 років позбавлення волі, -

в с т а н о в и в:

03.01.2018 р. Міністерство юстиції України звернулось до Херсонського міського суду Херсонської області з клопотанням про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України стосовно ОСОБА_1 .

Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 23.01.2020 р. скасовано ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 30.01.2018 р., якою вирок ОСОБА_3 -Савінського районного суду м. Казань Республіки Татарстан Російської Федерації від 24.01.2017 р. щодо ОСОБА_1 приведено у відповідність до законодавства України, та призначено новий розгляд вищевказаного клопотання.

04.02.2020 р. клопотання Міністерства юстиції України в порядку, визначеному ст. 35 КПК України передано на розгляд судді Валігурської Л.В.

Клопотання мотивовано тим, що 25.10.2017 р. наказом Міністерства юстиції України за №3317/5 прийнято рішення про прийняття в Україну засудженого вироком Російського суду громадянина України ОСОБА_1 , засудженого вироком ОСОБА_2 районного суду м. Казань Республіки Татарстан Російської Федерації від 24.01.2017 р. до покарання у вигляді 7 років позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 30 – п. «Г» ч. 4 ст. 228-1 (замах на незаконний збут наркотичних засобів з використанням інформаційно-телекомунікаційної мережі «Інтернет», вчинений за попередньою змовою групою осіб, у великому розмірі) КК РФ, що також є караним діянням відповідно до законодавства України про кримінальну відповідальність.

ОСОБА_1 відбував покарання у ФКУ «Виправна колонія №5 УФСВП Росії по Республіці Татарстан», кінець строку відбування покарання – 06.10.2023 р. останнє відоме місце проживання ОСОБА_1 в Україні: АДРЕСА_1 .

З огляду на обставини, викладені в клопотанні, заявник просить визначити за КК України правову кваліфікацію діянь, у вчиненні яких ОСОБА_1 визнано винуватим вироком ОСОБА_2 районного суду м. Казань Республіки Татарстан Російської Федерації від 24.01.2017 р. Визначити строк позбавлення волі, що підлягає відбуванню засудженим ОСОБА_1 згідно з КК України.

Клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку РФ у відповідність до законодавства України ініційоване клопотанням ОСОБА_1 , який просив направити його для подальшого відбування покарання до України.

Прокурор під час судового засідання клопотання підтримала, вважала за можливе його задовольнити і привести у відповідність вирок Ново-Савінського районного суду м. Казань Республіки Татарстан Російської Федерації від 24.01.2017 р. із законодавством України.

Засуджений ОСОБА_1 клопотання підтримав, просив суд його задовольнити, проте врахувати, що його дії підпадають під кваліфікацію за ч. 2 ст. 307 КК України, а не за ч. 3 ст. 307 КК України як було визначено в ухвалі Херсонського міського суду Херсонської області від 30.01.2018 р. Також просив з огляду на норми КК України пом`якшити загальний строк призначеного йому покарання.

Захисник Шадманов К.Ш. погодився з позицією свого підзахисного, просив під час прийняття рішення врахувати висловлені зауваження.

З досліджених судом матеріалів в обґрунтування клопотання вбачається наступне.

Відповідно до вироку ОСОБА_2 районного суду м. Казань Республіки Татарстан Російської Федерації від 24.01.2017 р. дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 3 ст. 30 – п. «Г» ч. 4 ст. 228-1 КК РФ як замах на незаконний збут наркотичних засобів з використанням інформаційно-телекомунікаційної мережі «Інтернет», вчинене групою осіб за попередньою змовою, у великому розмірі, не доведене до кінця з причин, що не залежали від його волі. Призначено покарання, із застосуванням ст. 64 КК РФ, у виді позбавлення волі строком 7 років. Строк відбування покарання визначено обчислювати з 24.01.2017 р., зараховано у строк відбування покарання час тримання під вартою з 07.10.2016 р. по 23.01.2017 р. з розрахунку один день за один день у виправній колонії суворого режиму до набрання вироком законної сили.

За змістом вищевказаного вироку ОСОБА_1 засуджено за збут наркотичних засобів, а саме: 1-феніл-2-(пірролідін)-1-іл) пентан-1-он (синонім PVP) похідне наркотичного засобу НОМЕР_1 -метилефедрон.

Зазначені вище сполуки згідно відповіді Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками від 17.02.2020 р. №30-01.1/01.2/06.22-20, а саме: сполука PVP, хімічна назва 1-феніл-2-(пірролідін)-1-іл- пентан-1-он включена до Списку №2 Таблиці 1 Особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено, Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 р. №770, а тому дії вчинені ОСОБА_1 на території Російської Федерації, які визнано злочинними, являються такими і на території України.

З розпорядження про виконання вироку, що набрав законної сили, вбачається, що вирок ОСОБА_3 -Савінського районного суду м. Казань Республіки Татарстан Російської Федерації від 24.01.2017 р. відносно ОСОБА_1 вступив в законну силу 07.02.2017 р.

Відповідно до наданих довідок додаткові покарання ОСОБА_4 не призначались, акти амністії та помилування не застосовувались. Станом на 08.06.2017 р. ОСОБА_1 відбув покарання 08 місяців 01 день, невідбута частина покарання складає 6 років 3 місяці 29 днів. Кінець строку 06.10.2023 р.

Останнє відоме зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 АДРЕСА_1 , про що свідчить копія паспорта громадянина України ОСОБА_1 . Крім того з відповіді Державної міграційної служби України вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України.

Оцінюючи наведені вище факти, суд приймаючи рішення виходить з наступного.

Відповідно до положень ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Пунктом «b» ч. 1 ст. 9 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 р. (далі по тексту – Конвенція) визначено, компетентні властні органи держави визнають вирок з використанням судової або адміністративної процедури своєї держави і таким чином замінюють міру покарання призначену з державі винесення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави винесення вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями ст. 11.

Згідно з частиною 1 ст. 11 Конвенції у випадку заміни вироку застосовуються процедури, передбачені законодавством держави виконання вироку. Замінюючи

вирок, компетентний орган: a) повинен врахувати зроблені щодо фактів висновки, які ясно викладені або припускаються в рішенні, ухваленому державою винесення вироку; b) не може замінювати міру покарання, що передбачає позбавлення волі, грошовим штрафом; c) повинен зарахувати у строк покарання весь період, впродовж

якого засуджена особа була позбавлена волі; d) не повинен посилювати кримінальне покарання засудженої особи і не повинен вважати обов`язковими жодні мінімальні строки позбавлення волі, які законодавство держави виконання вироку може передбачати за вчинення злочину або злочинів.

За змістом ч. 3 ст. 610 КПК України під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави.

При визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім таких випадків якщо законом України про кримінальну відповідальність за кримінальне правопорушення максимальний строк позбавлення волі є меншим, ніж призначений вироком суду іноземної держави, суд визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним законом України; і якщо строк покарання, призначений вироком суду іноземної держави, є меншим, ніж мінімальний строк, передбачений санкцією статті Кримінального кодексу України за відповідне кримінальне правопорушення, суд дотримується строку, визначеного вироком суду іноземної держави (ч. 4 ст. 610 КПК України).

З долученого до клопотання витягу з Кримінального кодексу РФ вбачається, що за приписами ч. 3 ст. 30 КК РФ замахом на злочин визнаються умисні дії (бездіяльність) особи, безпосередньо спрямовані на вчинення злочину, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з незалежних для цієї особи обставин.

За приписами п. «Г» ч. 4 ст. 228-1 КК РФ передбачено кримінальну відповідальність за незаконні виробництво, збут або пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, а також незаконні збут, пересилання рослин, що містять наркотичні засоби або психотропні речовини, або їх частин, які містять наркотичні засоби і психотропні речовини, вчинені групою осіб за попередньою змовою у великому розмірі, з використанням засобів масової інформації або електронних або інформаційно-телекомунікаційних мереж (включаючи мережу «Інтернет»).

Покарання за такий вид злочину відповідно до санкції ч. 4 ст. 228-1 КК РФ передбачено у виді позбавлення волі на строк від 10 до 20 років з позбавленням права займати певні посади або займатись видом діяльності на строк до 20 років або без такого і зі штрафом в розмірі від 1 мільйона рублів або в розмірі заробітної плати або іншого доходу засудженого за період до 5 років або без такого.

Згідно ст. 64 КК РФ за наявності виключних обставин, пов`язаних з цілями та мотивами злочину, роллю винного, його поведінкою під час або після вчинення злочину, та інших обставин, які суттєво зменшують ступень суспільної небезпеки злочину, а рівно і за активного сприяння учасника групового злочину розкриттю цього злочину покарання може бути призначено нижче нижньої межі, передбаченої відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, або суд може призначити більш м`який вид покарання, ніж передбачено цією статтею, або не застосовувати додатковий вид покарання, передбачений в якості обов`язкового.

Кримінальним кодексом України за діяння, аналогічні тим, за які було засуджено ОСОБА_1 вироком Російської Федерації, передбачена кримінальна відповідальність за ч. 2 ст. 307 КК України, а саме: незаконний збут наркотичних засобів у великих розмірах, вчинений за попередньою змовою групою осіб.

Крім того, дії ОСОБА_1 за вироком Російської Федерації визначено як замах на вчинення злочину, що передбачено ч. 2 ст. 15 КК України: замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.

При призначенні покарання ОСОБА_1 було застосовано норми ст. 64 КК РФ, які відповідають нормам ст. 69 КК України, проте наведена норма застосуванню не підлягає, оскільки це суперечить ч. 3 ст. 603 КПК України, відповідно до якої суд не перевіряє фактичні обставини, встановлені вироком суду іноземної держави, та не вирішує питання щодо винуватості особи.

Враховуючи викладене, відповідно до законодавства України дії засудженого ОСОБА_1 підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 15 – ч. 2 ст. 307 КК України, за санкцією якої передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Також при вирішенні остаточної міри покарання врахуванню підлягає норма ч. 3 ст. 68 КК України, відповідно до якої за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

З урахуванням того, що максимальне покарання за ч. 2 ст. 307 КК України становить 12 років позбавлення волі, за діючим законодавством України покарання ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15 – ч. 2 ст. 307 КК України не може перевищувати 6 років 6 місяців позбавлення волі.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вчинене ОСОБА_1 на території Російської Федерації діяння визнається злочином і на території України. Призначене йому покарання за вчинений злочин за вироком суду іноземної держави відповідає покаранню, яке може бути призначене за ч. 2 ст. 15 – ч. 2 ст. 307 КК України, крім додаткового покарання у виді конфіскації майна, яке у відповідності до ст. 11 Конвенції не може бути застосоване, оскільки це вважатиметься посиленням покарання.

З огляду на норму п. 1 ч. 4 ст. 610 КК України суд визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним законом України, а тому в даному випадку суд вважає за необхідне визначити ОСОБА_1 остаточне покарання за ч. 2 ст. 15 – ч. 2 ст. 307 – 6 років 6 місяців.

Початок строку відбуття покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_1 необхідно обчислювати з 07.10.2016 р., що є днем затримання і фактично днем початку відбування покарання.

Крім того при визначення остаточного покарання ОСОБА_1 підлягає застосуванню ч. 5 ст. 72 КК України, в редакції Закону №838-VIII від 26.11.2015 р., за якою в строк відбування покарання засудженому ОСОБА_1 слід зарахувати строк попереднього ув`язнення з 07.10.2016 р. до 07.02.2017 р. (набрання вироком законної сили) із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Проте, враховуючи ту обставину, що ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 19.08.2019 р. (провадження №766/15774/19) наведене питання вже було вирішено, судом не вбачається підстав для повторного перерахунку строку попереднього ув`язнення.

Керуючись ст. ст. 9-11 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21.03.1983 р., ст. ст. 369-372, 610 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Клопотання Міністерства юстиції України про приведення у відповідність із законодавством України вироку Російської Федерації відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , – задовольнити.

Вирок ОСОБА_2 районного суду м. Казань Республіки Татарстан Російської Федерації від 24.01.2017 р. стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким останній засуджений до покарання у виді 7 років позбавлення волі за ч. 3 ст. 30 – п. «Г» ч. 4 ст. 228-1 КК РФ – привести у відповідність із законодавством України.

Визначити, що діяння, у вчиненні якого визнано винуватим ОСОБА_1 , за вироком ОСОБА_3 - ОСОБА_5 районного суду м. Казань Республіки Татарстан Російської Федерації від 24.01.2017 р., підлягає правовій кваліфікації за ч. 2 ст. 15 – ч. 2 ст. 307 КК України.

Вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 2 ст. 15 – ч. 2 ст. 307 КК України до 6 (шести) років 6 (шести) місяців позбавлення волі без конфіскації майна.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з 07.10.2016 року.

Ухвала може бути оскаржена протягом 7 (семи) днів з дня її проголошення до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: Л.В. Валігурська