Рішення № 88042432, 30.01.2020, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 666/3053/14

н/п 2/766/3847/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2020 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Майдан С.І.,

при секретарі Кирпиченко І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання кредитного договору недійсним,

встановив:

Представник позивача 05.05.2014 року звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на ту обставину, що відповідно до укладеного договору №б/н від 12.07.2006 року ОСОБА_1 12.07.2006 року отримав кредит у розмірі 2400,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами, які викладені в банківському сайті складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Відповідачем умови кредитного договору не виконуються. Станом на 28.02.2014 року заборгованість за кредитним договором становить 20150,58 гривень, яка складається з: 3720,22 грн. - заборгованість за кредитом; 14994,62 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. – штраф (фіксована частина); 935,74 грн. – штраф (процентна складова). У зв`язку з цим позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просить стягнути вказану заборгованість та судові витрати.

Ухвалою Дніпровського районного суду м.Херсона від 05.05.2014 року відкрито провадження у справі.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м.Херсона від 02.06.2014 року позов задоволено та стягнуто вказану заборгованість.

Ухвалою Херсонського міського суду від 29.03.2018 року рішення скасовано та призначено справу до розгляду.

У зв`язку з ліквідацією Суворовського, Дніпровського, Комсомольського районних судів м.Херсона та утворенням Херсонського міського суду Херсонської області відповідно до Указу Президента України від 19 січня 2016 року № 15/2016 «Про ліквідацію та утворення місцевих загальних судів», зазначена цивільна справа зареєстрована Херсонським міським судом Херсонської області, який розпочав свою роботу 04.04.2016 року. Справу передано до провадження судді Майдан С.І.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 26.02.2018 року поновлено пропущений строк на подання заяви про перегляд заочного рішення та прийнято заяву про перегляд заочного рішення до розгляду.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 29.03.2018 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду Херсонської області від 02.06.2014 року по справі №666/3053/14 задоволено. Заочне рішення скасувано та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом.

27.04.2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання кредитного договору недійсним. Вимоги обґрунтував тим, що в квітні 2014 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 12.07.2006 року в сумі 20150,58 грн. З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір складається з заяви позичальника та Умов і Правил надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою. До позовної заяви додано ксерокопію заяви клієнта, яка начебто заповнена та підписана особисто ОСОБА_1 , але це не відповідає дійсності. Дану заяву вважає спірною, позивач особисто не виявив наміру на отримання вказаного кредиту, заяву не заповнював та не підписував, кредитну картку не отримував, нею не користувався, жодних відносин з банком як позичальник не мав. В даному випадку позивач заперечує факт здійснення правочину між ним та банком шляхом заповнення заяви клієнта та підпису на цій заяві від 12.07.2006 року і вважає, що належним і допустимим доказом у справі може бути висновок судової почеркознавчої експертизи. Отже, ОСОБА_1 вважає, що даний кредитний договір є недійсним з підстав недодержання встановленої законом форми, тобто при укладені такого договору не були дотримані вимоги, передбачені ст.207 ЦК України (заява клієнта заповнена та підписана не особисто позичальником, а іншою особистою). Крім цього, враховуючи, що кредитний договір від 12.07.2006 року був укладений строком дії кредитної картки, платежі позичальником не проводилися, з даним позовом ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося лише в квітні 2014 року, тобто з пропуском строку позовної давності у 5 років, не аргументувавши причини його пропуску, та не надавши доказів, вважає, що в задоволені позову банку слід відмовити. У зв`язку з викладеним, позивач просить визнати кредитний договір №б/н від 12.07.2006 року укладений між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 по отриманню кредиту в розмірі 2400,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку недійсним.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 17.10.2018 року зустрічний позов прийнято до розгляду. Вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісними вимогами. Розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження до підготовчого засідання.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 14.08.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача за первісним позовом – представник відповідача за зустрічним позовом в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся у встановлений законом порядку. Згідно поштового повідомлення 22.01.2020 року позивач отримав конверт із судовою повісткою. В матеріалах справи наявна заява представника позивача про розгляд справи у його відсутність, позов підтримує та просить його задовольнити. Зустрічний позов ПАТ КБ «Приватбанк» отримано, відзиву не надійшло.

Відповідач та його представник за первісним позовом – позивач та його представник за зустрічним позовом в судове засідання не з`явилися, надали до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, просили в первісному позові відмовити та задовольнити зустрічний позов.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору №б/н від 12.07.2006 року ОСОБА_1 12.07.2006 року отримав кредит у розмірі 2400,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Своїм підписом в угоді відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає договір про надання банківських послуг.

Станом на 28.02.2014 року заборгованість за кредитним договором становить 20150,58 гривень, яка складається з:

- 3720,22 грн. - заборгованість за кредитом;

- 14994,62 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом;

а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг:

- 500,00 грн. – штраф (фіксована частина);

- 935,74 грн. – штраф (процентна складова).

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

Згідно з вимогами норм цивільного законодавства (ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів»), Анкета - заяви від 12.07.2006 року як доказ укладення кредитного договору, повинна обов`язково містити узгоджені в належній письмовій формі істотні умови цього виду договірних відносин, а саме: розмір кредиту, проценти за користування кредитом, розмір пені, штрафів та умови їх застосування, вид кредитної картки та її номер. Однак, вказана обов`язкова інформація (істотні умови договору) відсутня у наданій позивачем Анкеті - заяві від 12.07.2006 року.

Суд вважає, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо укладання кредитного договору, в якому чітко визначено умови надання кредиту та його погашення. А тому відповідно до ст.ст.77-80 ЦПК України вказана анкета-заява не є належним, допустимим та достатнім доказом, який підтверджував би факт надання відповідачу кредитного ліміту в сумі 2400,00 грн.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 12.07.2006 року ОСОБА_1 подав до ПАТ КБ «ПриватБанк» Анкету - заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, у якій зазначив особисту інформацію про себе: паспортні дані, ідентифікаційний податковий номер, місце проживання та контактний телефон.

У вказаній анкеті-заяві відповідач лише погодився, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та Банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомився і погоджується з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банка, які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Він зобов`язується виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно знайомитися з їх змінами на сайті ПАТ КБ «ПриватБанк».

Проте матеріали справи не містять доказів, які підтверджують факт ознайомлення позичальника з усіма істотними умовами договору.

За змістом зазначеної анкети - заяви, вона разом з: Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, та Правила користування платіжною карткою - складає між клієнтом та Приватбанком договір.

Визначений банком в «Умовах та правилах надання банківських послуг» порядок, передбачає обов`язковість укладання договору у письмовій формі шляхом підписання клієнтом вказаних складових такої форми кредитного договору.

Це відповідає вимогам ст.207 ЦК України, згідно з якими правочин вважається таким, що укладений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Проте, всупереч зазначеним положенням закону, відповідач ОСОБА_1 не підписував та не отримував жодного з перелічених вказаних вище документів, що складають кредитний договір з банком (Умов та Правил надання банківських послуг, Тарифів банку, Правила користування платіжною карткою).

В свою чергу позивач АТ КБ «Приватбанк» не надав до суду жодного з перелічених документів, які сукупно складають кредитний договір з банком, та які б містили підпис відповідача ОСОБА_1 .

При цьому суд не встановив наявності належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, та відповідно, чи брав на себе зобов`язання відповідач зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов`язання з повернення кредиту, чи в межах позовної давності позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Зазначене вище підтверджується правовою позицією Верховного Суду України у по справі № 6-240цс14 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк», де зазначено: якщо Умови кредитування не підписані відповідачем, то у такому разі їх неможливо визнати належним та допустимим доказом по справі, вказані умови не є складовою частиною укладеного між ним та банком договору (це також стосується збільшення строку позовної давності). Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у ряді справ, зокрема № 6-240цс14, № 6-16цс15, № 6-2320цс16.

Звертаючись до суду із цим позовом АТ КБ «ПриватБанк» на підтвердження своїх позовних вимог надав до суду копію анкети - заяви ОСОБА_1 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 12.07.2006 року, копію Витягу Умов, Правилами користування платіжною карткою та розрахунок заборгованості.

В матеріалах справи немає жодних доказів, якими підтверджується факт надання грошових коштів. Жоден договір за нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, в тому числі кредитний договір - не має статусу первинного бухгалтерського документа за яким може відбуватись рух грошових коштів, зокрема надання кредиту. Матеріали справи не містять та позивачем не надано жодних доказів на підтвердження надання відповідачу кредитних коштів в розмірі 2400,00 грн. Надана лише Анкета-Заява, у якій відсутні будь які відомості щодо надання відповідачу кредитних коштів.

Позивачем по справі не надано жодних доказів щодо відкриття карткового рахунку на ім`я ОСОБА_1 , договору про відкриття кредитної лінії, не містить жодних даних про те, що відповідач ОСОБА_1 отримав будь-яку картку, позивачем також не надано жодних інших належних та достовірних доказів про те, що відповідна картка передбачена умовами Анкети-заяви від 12.07.2006 року, була видана відповідачу взагалі, як і не надано до суду відомостей, підтверджених належними доказами щодо строку дії такої картки, що також є істотною умовою договору (картка видається для надання послуг банку клієнту). Як наслідок, позивачем не надано копії картки з підписом відповідача ОСОБА_1 ,оскільки відсутність підпису клієнта на виданій йому картці, згідно з правилами банку, є підставою для вилучення такої картки з обігу.

Також, матеріали справи не містять належних, достовірних, та допустимих доказів про те, що відповідачу на його ім`я дійсно відкрито картковий рахунок; відповідач дійсно отримав на відкритий для цього картковий рахунок кредитні кошти у сумі, вказаній банком у позові. Тобто, відсутні докази надання та зарахування кредитних коштів в узгодженій сторонами сумі на спеціально отриману для цього картку, картковий рахунок.

Виходячи із наведеного, суд вважає, що доводи позивача ПАТ КБ «Приватбанк» про те, що відповідач отримав кредит у розмірі 2400,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку наданими доказами не підтверджуються.

Враховуючи, що відповідно до наданої банком Анкети-заяви від 12.07.2006 року, розмір кредитного ліміту сторонами не узгоджено та не визначено, матеріали справи також не містять належних та достовірних доказів, що підтверджують факт наявності заборгованості відповідача за кредитним договором у розмірі 20150,58 гривень. З цих же причин неможливо достовірно встановити розмір нарахованих сум боргу, процентів та штрафних санкцій відповідачу за наданим позивачем (ПАТ КБ «Приватбанк») розрахунком заборгованості.

Виходячи з наведеного, оскільки відповідачем не бралися зобов`язання із сплати пені, комісії та процентах за користування даним кредитом, то нарахування йому у заборгованість вказаних складових є безпідставним та незаконним.

Отже, за відсутності зазначених вище належних та достовірних доказів, а також враховуючи, що банк в односторонньому порядку (згідно з Умовами та Правилами надання банківських послуг) може змінювати показники, які повинні використовуватись для розрахунку (суму кредиту, відсотки тощо), - тобто не зрозуміло з яких величин виходив позивач формуючи суму боргу, - наданий ПАТ КБ «Приватбанк» у додаток до позову так званий «розрахунок заборгованості» є лише припущенням позивача. Однак, згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України «доказування не може ґрунтуватися на припущеннях».

Крім того, розрахунок заборгованості не є тим документом, який підтверджує наявність або відсутність коштів на рахунку особи та факт проведення певних фінансових операцій.

Доводи позивача про те, що банком надані належні та допустимі докази по справі та наданий розрахунок заборгованості, у якому вказані суми відсотків, пені та інші суми відповідно до кредитного договору, судом оцінюються критично, виходячи з наступного.

Так, наданий позивачем розрахунок заборгованості не є доказом наявності або відсутності договірних зобов`язань між сторонами, а є доповненням до позовної заяви із зазначенням обрахунку позивачем позовних вимог майнового характеру та має інформаційний характер у контексті ціни позову.

Крім того, наданий розрахунок заборгованості, не містить даних про реквізити розрахункових рахунків чи виду та номеру платіжної картки, на якому (якій) виникла заборгованість. Також розрахунок не містить підпису відповідальних осіб та не скріплений печаткою банку, а відтак не може бути належним та допустимим доказом у справі. Виписок із особового рахунку відповідача про рух коштів на ньому суду не надано.

Більш того, розрахунок заборгованості, доданий до позовної заяви, не може підтверджувати існування боргу так як він не є первинним обліковим бухгалтерським документом, не відповідає Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідно не може підтверджувати існування тих чи інших операцій.

Доводи позивача зводяться до того, що підписавши заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «Приватбанк», відповідач висловив згоду про укладення договору та особистим підписом засвідчив, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, тобто приєднався до запропонованої банком пропозиції. Умови та Правила надання банківських послуг є складовою частиною кредитного договору, при яких підпис під ними не потрібен, якщо саме ці Умови та Привила були чинні під час укладення договору. Відсутність підпису боржника на відповідних тарифах, умовах та правилах не свідчать про неукладеність договору, позаяк суть договору приєднання і полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі № 6-2320цс16.

Суд вважає, недоведеною обставину виникнення у відповідача перед позивачем АТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором б/н від 12.07.2006 року у розмірі 20150,58 грн., у зв`язку із ненаданням позивачем належних достовірних і допустимих доказів, якими він обґрунтовує позовні вимоги. Що у свою чергу є підставою для відмови у задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у повному обсязі.

Щодо задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 слід зазначити наступне.

ОСОБА_1 відповідач за первісним позовом, не маючи можливості бути ознайомленим з умовами договору (оскільки не підписував, не погоджував та не отримував його), істотні умови якого визначено без його участі і відома (тобто, без свідомого волевиявлення ОСОБА_1 , не отримавши жодного документу, що стосується виникнення та реалізації спірних правовідносин, був позбавлений права вільно розпоряджатися своїми правами, передбаченими Конституцією України, Цивільним кодексом України та іншими законами, зокрема, щодо укладення такого договору, його виконання та/або розірвання.

Зважаючи на викладене вище, АТ КБ «Приватбанк» навмисно не дотримано та грубо порушено встановлені коментованими законами імперативні вимоги, що визначені законом як істотні та є необхідними для укладення і реалізації даного виду договорів. Крім того, умови оспорюваного договору не відповідають принципу добросовісності та рівності сторін, його положення в цілому містять істотний дисбаланс прав та обов`язків сторін договору на шкоду споживача, і є несправедливими, порушують ряд приписів законодавства, а тому є підстави відповідно до вимог ч.1 ст.215, ч. 1, 3 ст.203 ЦК України та, ст.ст. 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів» для визнання Договору кредитування недійсним в цілому.

Проте, наведені вище обставини, та матеріали справи свідчать про не укладання сторонами у справі кредитного договору у передбачених законом порядку та формі, внаслідок чого між ними не виникли кредитні правовідносини, а анкета-заява (суперечливого змісту та з ознаками підробки), при відсутності волевиявлення відповідача ( ОСОБА_1 ) на отримання кредиту, не може бути визнано належними та допустимими доказами про укладення сторонами кредитного договору.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд під час розгляду справи №364/737/17 (провадження №61-2022св18) у постанові від 14 червня 2018 року.

Крім того, зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню в зв`язку з недоведеністю позовних вимог за первісним позовом та в зв`язку з їх спростуванням та доведеністю відповідачем їх необґрунтованості.

Враховуючи вищезазначене суд вважає, що позовні вимоги за зустрічним позовом підлягають задоволенню.

Керуючись ст.12,13,81,265,268,273-279 ЦПК України, ст.ст.11,203,205,207, 628,629, 1054 ЦК України суд,

вирішив:

В задоволенні первісного позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання кредитного договору недійсним задовольнити.

Визнати кредитний договір №б/н від 12.07.2006 року укладений між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 по отриманню кредиту в розмірі 2400,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку недійсним.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду Херсонської області в порядку ст. 355 ЦПК України.

У відповідності до п.п.15.5 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.І. Майдан