Ухвала суду № 88039920, 04.03.2020, Франківський районний суд м. Львова

465/1215/20

2-з/465/41/20

У Х В А Л А

Іменем України

04.03.2020 року Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Дзеньдзюри С.М.

при секретарі Іванику Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Львові заяву про забезпечення позову позивача ОСОБА_1 по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , юридичного департаменту Львіської міської ради, ОСОБА_3 , приватного нотаріуса ЛМНО Паука Андрія Ярославовича про визнання недійсними приватизації та договору дарування квартири-

встановив:

Позивач звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , юридичного департаменту Львіської міської ради, ОСОБА_3 , приватного нотаріуса ЛМНО Паука Андрія Ярославовича про визнання недійсними приватизації та договору дарування квартири АДРЕСА_1 .

Крім того, позивач звернулась до суду із заявою про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 .

Свою заяву мотивує тим, що в 1997 році після реєстрації шлюбу з гр. ОСОБА_4 , заселилась та зареєструвалась у зазначеній вище квартирі. З початку 2000 – х років почала виїжджати в Польщу на заробітки. 08 лютого 2016 року чоловік позивача раптово помер. У грудні 2016 року мати померлого ОСОБА_2 подала позов до Франківського районного суду м. Львова, яким просила визнати позивача такою, що втратила право на користування житловим приміщенням та усунути перешкоди шляхом зняття її з реєстрації місця проживання. Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 24 січня 2019 року у справі № 465/7157/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та усунення перешкод шляхом зняття з реєстрації місця проживання, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 02.09.2019 року, позов задоволено. Однак, постановою Верховного Суду від 05.02.2020 року рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині позову відносно ОСОБА_1 скасовано, та ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено в позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Разом з тим, після розгляду справи Львівським апеляційним судом ОСОБА_1 було знято з реєстрації за адресою у АДРЕСА_2 , а спірну квартиру було відчужено на підставі договору дарування від 01.11.2019 року ОСОБА_2 в користь ОСОБА_7 . Предмет позову по даній справі та заявлений позивачем захід забезпечення позову у виді накладення арешту на майно, є взаємопов`язаний з предметом спору, а невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача, за захистом яких вона звернулась до суду.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Розгляд справи здійснювався за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам частини 2 статті 247 ЦПК України.

Суддя, дослідивши матеріали заяви, вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року, єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову – це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Забезпечення позову має запобіжний характер і спрямоване на забезпечення можливості виконання ймовірного рішення суду та на недопущення порушень прав осіб, інтересів яких стосується спір.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке вона заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Пунктом 4 вищезазначеної Постанови роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позов, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Предметом спору у даній справі є визнання недійсною приватизацію та скасування свідоцтва про право власності, виданого ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 ; визнання недійсним договору дарування вище вказаної квартири від 01.11.2019 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та скасування реєстрації права власності ОСОБА_3 на дану квартиру.

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником квартири АДРЕСА_1 , є ОСОБА_3 на підставі Договору дарування реєстр. № 2529, виданого 01.11.2019 року ПН ЛМНО Пауком А.Я.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про наявність підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно вказаної квартири, проводити її реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати її відчуження. При цьому такий вид забезпечення позовних вимог є співмірним із заявленими позивачем вимогами.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 149-153 ЦПК України –

у х в а л и в :

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задоволити.

В порядку забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , юридичного департаменту Львіської міської ради, ОСОБА_3 , приватного нотаріуса ЛМНО Паука Андрія Ярославовича про визнання недійсними приватизації та договору дарування квартири накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1941063946101), що відповідно до Договору дарування реєстр. № 2529 від 01.11.2019 року, зареєстровано за ОСОБА_3 на праві приватної власності, та заборонити будь-яким особам укладати угоди стосовно вказаної квартири, проводити її реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати її відчуження.

Копію ухвали скерувати Франківському відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - для виконання, сторонам - для відома.

Ухвала є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років.

На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу протягом 15-ти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного суду.

У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня отримання копії ухвали.

Стягувач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 .

Боржник: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_3 .

Суддя Дзеньдзюра С.М.