Рішення № 88039370, 25.02.2020, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/24/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2020 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Манжос Н. В.,

за участю секретаря судового засідання Вижинської А. О.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Управління соціального захисту населення Кілійської районної державної адміністрації Одеської області до відповідача ОСОБА_1 про стягнення суми переплати,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач Управління соціального захисту населення Кілійської районної державної адміністрації Одеської області звернулось до Кілійського районного суду Одеської області 11.01.2019 року з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення суми переплати.

В обґрунтування позовної заяви позивач вказує, що Управління соціального захисту населення Кілійської районної державної адміністрації Одеської області є державним органом і основним завданням якого є забезпечення реалізації соціальної політики в Кілійському районі Одеської області у сфері соціального захисту населення, що включає: призначення та виплата соціальної допомоги, компенсацій та інших соціальних виплат стосовно вимог законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства соціальної політики, розпоряджень голів обласних та районних державних адміністрацій, а також Положення про управління.

Відповідно до пп. 2 п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2005 року № 261 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги, особам, які не мають право на пенсію та особам з інвалідністю і державної соціальної допомоги на догляд» право на зазначену допомогу мають особи, що відповідають таким умовам: не одержують пенсію або соціальні виплати, що призначаються для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», та допомоги, що призначається відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю».

За вищезазначеною допомогою 12.10.2011 року до Управління з заявою та пакетом документів звернувся ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить запис в журналі реєстрації під № 2749.

Відповідно наданого пакету документів було зроблено розрахунок та відмовлено заявнику в наданні соціальної допомоги, в зв`язку з тим, що середньомісячний дохід родини перевищував рівень забезпечення прожиткового мінімуму для не працездатної особи.

В друге з пакетом документів для здійснення повторного розрахунку

Відповідач звернувся до управління 26.12.2011 року, реєстраційний № 4290, згідно якого йому було призначено соціальну допомогу на період з 08.11.2011 року по 30.09.2012 року (на весь час інвалідності, встановленої органами медико соціальної експертизи) у щомісячному розмірі 949, 00 грн.

Згідно п. 12 «Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю і державної соціальної допомоги на догляд», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2005 року за № 261 у разі зміни групи інвалідності соціальна допомога у новому розмірі призначається з дня зміни групи інвалідності, якщо така зміна приводить до збільшення розміру, і з місяця, що настає за тим, у якому встановлено нову групу інвалідності, - у разі зменшення розміру допомоги. Розрахунок розміру соціальної допомоги після переогляду органи соціального захисту населення здійснюють на підставі витягу з акта огляду в МСЕК без подання заяви одержувачем.

Враховуючи вищезазначене, соціальна допомога подовжувалась нараховуватись Відповідачу без його звернення в період з 01.10.2012 року по 31.10.2014 року, в період з 01.11.2014 року по 31.10.2016 року та в період з 01.11.2016 року довічно. В зазначені періоди розмір допомоги визначався як прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, згідно Бюджету України на 2011-2018 роки.

Всі акти огляду МСЕК надходили на адресу Управління та своєчасно проводився розрахунок допомоги

Позивачу в січні 2018 року стало відомо, що відповідач з 08.11.2011 року по теперішній час одночасно перебував на обліку в управлінні соціального захисту населення Кілійської райдержадміністрації та у Кілійському відділенні Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві. В останньому одержує щомісячні страхові виплати в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого, про що позивачу було невідомо.

Відповідач звернувшись до Управління 12.10.2011 року, також через місяць, а саме 08.11.2011 року звернувся до Кілійського відділення Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та отримував відповідні виплати.

На підставі вищезазначеного позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Управління соціального захисту населення Кілійської районної державної адміністрації Одеської області суму боргу у розмірі 75 877 гривень 06 копійок та судові витрати просив покласти на відповідача.

11.06.2019 року до Кілійського районного суду Одеської області від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив в якому він зазначає, що з 2011 року він дійсно перебував на обліку в Управлінні соціального захисту населення Кілійської районної державної адміністрації Одеської області та у Кілійському відділенні Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві. Обидві вказані державні установи, в межах своєї компетенції виплачували йому допомогу згідно діючого законодавства. Під час звернення для призначення державної соціальної допомоги в Управлінні соціального захисту населення працівник, що допомагав йому у заповненні декларації та приймав у позивача необхідні для призначення державної соціальної допомоги документи, не роз`яснив йому положення пп. 2 п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2005 року № 261 “Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги особам, які не мають право на пенсію та особам з інвалідністю і державної соціальної допомоги на догляд” щодо кола осіб, які мають право на зазначену допомогу.

Як зазначає відповідач, в позовній заяві зазначено, що відповідач знав про те, що не має права на отримання державної соціальної допомоги, адже отримував виплати, що призначаються для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодження здоров`я на виробництві. Однак, позивач не надав жодного доказу, що він був належним чином повідомлений про неможливість отримання виплат державної соціальної допомоги особам, які не мають право на пенсію та особам з інвалідністю і державної соціальної допомоги на догляд та виплат, що призначаються для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві одночасно з обох організацій.

Також відповідач вказує, що він людина похилого віку з інвалідністю третьої групи, ніколи не стикався з юриспруденцією та не вивчав законодавства, отже твердження що він начебто знав що не має право на отримання виплат державної соціальної допомоги, особам які не мають права на пенсію та особам з інвалідністю державної соціальної допомоги на догляд, є неправдивими. Більше того при зверненні в Управління соціального захисту населення Кілійської районної державної адміністрації Одеської області він повідомив спеціаліста, який приймав у нього документи, що він буде отримувати виплати, що призначається для відшкодування шкоди заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві та питав куди саме він повинен донести цю інформацію в декларацію, на що спеціаліст порадив йому нікуди їх не вписувати, адже вони не відносяться до складу його доходів. Також у позовній заяві вказано, що позивачу в січні 2018 року стало відомо, що він з 08.11.2011 року по теперішній час одночасно перебував на обліку в Управлінні соціального захисту населення Кілійської райдержадміністрації Одеської області та у Кілійському відділенні управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві. У який саме спосіб та чому саме в січні 2018 року, стало відомо позивачу у позові не зазначено та даний факт не підтверджено. Виходячи з вищенаведеного можна зробити висновок, що спеціаліст з прийому повинен перевіряти повноту заповнення та достовірність даних у декларації та переплати державної соціальної допомоги в сумі 75 877 гривень 06 копійок, та переплата виникла не з вини відповідача, а через недбалість посадових осіб, що виявили факт переплати тільки у 2018 році.

Відповідач вказує, що він хвора людина, є інвалідом третьої групи. Не має можливості за станом здоров`я працевлаштуватися. Єдиний його дохід це соціальні виплати, що призначаються для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві. Стягнення з нього такої великої суми боргу спричинить значне погіршення його матеріального стану. Вважає, що переплата виникла з вини позивача, а тому недоцільно вимагати з нього повернення суми переплати.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд справи у її відсутність та у відсутність відповідача, заперечувала проти задоволення вимог. Також зазначила, що відповідно до ст. 1215 ЦК України, не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. Тобто, обов`язковою умовою для повернення чи примусового стягнення отриманої державної допомоги є наявність встановленого факту, умисних дій особи, щодо подання недостовірних відомостей, в тому числі про доходи, яки вплинули на встановлення права на таку допомогу. Жодних фактів умисних дій, що свідчать про недобросовісність набувача державної соціальної допомоги, позивачем не надано. Більше того, як зазначає представник відповідача, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» від 20.10.2011 року встановлено, що ризик будь – якої помилки державного органу має бути покладений на державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Також, представник відповідача просила застосувати позовну давність, встановлену ст. 257 ЦК України.

На підставі письмових заяв усіх учасників справи, суд за відсутності сторін ухвалює рішення на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку, передбаченому ст. ст. 223, 247 ЦПК України.

Дослідивши позовну заяву, в процесі встановлення обставин справи та перевірки їх доказами, судом встановлено наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до заяви про призначення усіх видів соціальної допомоги від 26.12.2011 року встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Управління соціального захисту населення Кілійської районної державної адміністрації Одеської області з відповідною заявою про призначення соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію та інвалідам, /а. с. 40/.

Згідно довідки до акту огляду МСЕК серії 2-18 ОД № 091641 від 27.09.2011 року встановлено, що ОСОБА_1 проведено первинний огляд та встановлена друга група інвалідності за загальним захворюванням. Інвалідність встановлена до 01.10.2012 року, /а. с. 46/.

Відповідно до виписки із акта огляду МСЕК серії 2-18 ОД № 091990 від 08.11.2011 року встановлено, що ОСОБА_1 проведений повторний огляд та встановлена друга група інвалідності у зв`язку з трудовим каліцтвом. Інвалідність встановлена до 01.10.2012 року, /а. с. 22/.

З виписки з акта огляду медико – соціальною експертною комісією до довідки серії 10 ААВ № 737244 від 14.10.2014 року встановлено, що ОСОБА_1 встановлена 3 група інвалідності у зв`язку з трудовим каліцтвом, інвалідність встановлена до 01.11.2016 року /а. с. 55/.

Згідно з виписки з акта огляду медико – соціальною експертною комісією до довідки серії 10 ААВ № 812817 від 17.10.2016 року встановлено, що ОСОБА_1 встановлена безстроково 3 група інвалідності у зв`язку з трудовим каліцтвом, /а. с. 49/.

Згідно ст.14 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію та інвалідам», одержувачі державної соціальної допомоги зобов`язані повідомляти органи, що призначають державну соціальну допомогу, про обставини, що можуть вплинути на умови призначення державної соціальної допомоги та її виплату. У разі невиконання цього обов`язку та одержання у зв`язку з цим зайвих сум державної соціальної допомоги одержувачі повинні відшкодувати органам, що призначають державну соціальну допомогу, надміру виплачені суми.

Згідно вимог ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, сума надміру виплаченої відповідачу державної соціальної допомоги складає 75 877 гривень 06 копійок.

12.03.2018 року за вих. № 21-02/552 відповідачу за адресою його місця проживання Управлінням соціального захисту населення Кілійської районної державної адміністрації Одеської області направлено повідомлення про відшкодування надмірно виплачених коштів, та повідомлено про необхідність повернення суми переплати в розмірі 75 877 гривень 06 копійок, /а. с. 67/.

12.04.2018 року за вих. № 21-02/856 відповідачу за адресою його місця проживання Управлінням соціального захисту населення Кілійської районної державної адміністрації Одеської області повторно направлено повідомлення про відшкодування надмірно виплачених коштів, та повідомлено про необхідність повернення суми переплати в розмірі 75 877 гривень 06 копійок, /а. с. 68/.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. За вимогою ч.1 ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Разом з тим, відповідно до ст. 1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

Правовою позицією Верховного Суду України 22.01.2014 року за результатами розгляду справи №6-151цс13 визначено, що безпідставно набуті особою кошти, що належать до виплат, встановлених абз. 2 ч. 1 ст. 1215 ЦК України, за відсутності рахункової помилки з боку особи, яка добровільно провела їх виплату, та факту недобросовісності набувача, не підлягають поверненню.

Крім того, правовою позицією Верховного Суду України від 02.07.2014 року за результатами розгляду справи №6-91цс14 визначено, що до правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення ст. 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають.

При цьому правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача резюмуються, отже, зазначене у ст.1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.

Відповідно до заяви про призначення усіх видів соціальної допомоги поданої 26.12.2019 року ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Кілійської районної державної адміністрації встановлено, що відповідачу було відомо обов`язок повідомляти достовірні дані про майновий стан, що підтверджується його підписом на заявах про призначення усіх видів соціальної допомоги, де дослівно зазначено наступне: «… я усвідомлюю, що наведені мною відомості про доходи та майно, що вплинули або могли вплинути на прийняття рішення щодо надання соціальної допомоги, компенсацій, субсидій та пільг, будуть перевірені згідно з чинним законодавством України. Про відмову в призначенні або припинення виплати призначеної соціальної допомоги (повернення надміру нарахованих коштів) у разі подання неповних чи недостовірних відомостей про доходи та майновий стан сім`ї мене попереджено».

Отже відповідач, звертаючись до позивача із заявою на призначення йому даних видів соціальних допомог, був ознайомлений під підпис із умовами отримання цих допомог, тому він міг і повинен бути передбачити ту обставину, що допущення ним даного виду порушення (приховано або навмисно подано недостовірні дані про доходи сім`ї - не задекларовано отримання та перебування на обліку у Кілійському відділенні Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на державні соціальні допомоги та на визначення її розмірів) призведе до виникнення переплати державних коштів.

Разом з цим, вирішуючи клопотання відповідача про застосування строків позовної давності судом береться до уваги наступне.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. В силу ст.257 цього Кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності; позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. В силу ч. 4 цієї статті сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що випливає із диспозитивності цивільного судочинства, що передбачено ст.13 ЦПК України та загального правила, встановленого статтею 81 ЦПК України про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Такий висновок застосування норм права викладено в постанові Верховного Суду України від 22 лютого 2017 року у справі № 6-17цс17, в постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № 397/1402/15-ц, провадження № 61-378св18.

Позивачем не доведено поважності причини пропущення позовної давності.

Так, відповідно до ст. 46 Постанови Кабінету Міністрів України № 261 від 02.04.2005 року “Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю і державної соціальної допомоги на догляд”, встановлено, що орган, що призначає допомогу, перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про заявника даним паспорта громадянина України та іншим документам, здійснює попередню правову оцінку змісту і належного оформлення поданих документів, засвідчує їх копії.

Отже, позивач мав можливість довідатися про своє порушене право шляхом перевірки відповідних документів ОСОБА_1 , шляхом направлення відповідних запитів, після подання ним заяв та декларацій про призначення допомоги.

Враховуючи те, що Управління звернулося до суду з позовом 11.01.2019 року, тобто після спливу строку позовної давності за вимогами до 11.01.2016 року, позовна заява підлягає частковому задоволенню, в межах строку позовної давності.

Згідно наданого позивачем розрахунку за період з 11.01.2016 року ОСОБА_1 безпідставно отримана сума в розмірі 30 809, 00 гривень.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, слід стягнути з ОСОБА_1 на користь Управління соціального захисту населення Кілійської районної державної адміністрації Одеської області судовий збір пропорційно до суми задоволених вимог в розмірі 779 гривень 99 копійок.

На підставі викладеного, керуючись ст. 8, 10, 12, 19, 42, 81, 89, 141, 223, 247, 263, 265, 274, 279, 353, 354 ЦПК України, ст. 1212, 1215 ЦК України, Постанови Кабінету Міністрів України № 261 від 02.04.2005 року “Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю і державної соціальної допомоги на догляд”, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Управління соціального захисту населення Кілійської районної державної адміністрації Одеської області до відповідача ОСОБА_1 про стягнення суми переплати - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь Управління соціального захисту населення Кілійської районної державної адміністрації Одеської області надмірно виплачені кошти державної соціальної допомоги в розмірі 30 809 (тридцять тисяч вісімсот дев`ять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь Управління соціального захисту населення Кілійської районної державної адміністрації Одеської області суму судового збору в розмірі 779 (сімсот сімдесят дев`ять) гривень 99 (дев`яносто дев`ять) копійок.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Кілійського районного суду Н. В. Манжос