Ухвала суду № 88037751, 04.02.2020, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/2750/18

№ провадження 1-кп/646/181/2020

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.02.20року м.Харків

Червонозаводський районний суд міста Харкова у складі:

головуючий суддя Єжов В.А.

за участю: секретаря Славгородської К.В.

прокурора Біленського А.К.

перекладача Астаніної А.В.

обвинувачених ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2

захисників Фоміна П.В.,

Супруна А.Д.

розглянувши об`єднанні обвинувальні акти у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187 КК України, ОСОБА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України,

В С Т А Н О В И В :

В провадженні судді Червонозаводського районного суду м. Харкова знаходяться об`єднанні в одне провадження обвинувальні акти відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Під час досудового розслідування відносно обвинувачених обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який продовжувався та строк дії якого збігає.

В судовому засіданні прокурор Біленський А.К. заявив клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В обґрунтування даного клопотання вони послався на те, що встановлені слідчим суддею при обранні запобіжних заходів ризики, передбачені ст. 177 КПК України, продовжуються до тепер.

Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та їхні захисники заперечували проти продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили змінити його на більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з позбавленням волі.

У відповідності до положень ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя.

Суд врахував практику ЄСПЛ, що оцінка такого ризику має проводитися з посиланням на ряд факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії § 106). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови § 58).

Так ОСОБА_1 і ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні двох кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187 КК України, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років.

Що стосується особистої ситуації обвинувачених:

- ОСОБА_2 – раніше неодноразово судимий, йому інкриміноване обвинувачення у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, в тому числі тяжких, він не має родини, роботи, офіційних джерел доходів, на його утриманні інші особи не знаходяться, тобто відсутні міцні соціальні зв`язки;

- ОСОБА_1 – не судимий, є громадянином Російської Федерації, не має родини, роботи, офіційних джерел доходів, на його утриманні інші особи не знаходяться, тобто відсутні міцні соціальні зв`язки.

Виходячи з викладеного, суд вважає наявними ризики переховування обвинувачених від суду і можливості вчинення ними нових злочинів.

Враховуючи, що розпочатий сьогодні судовий розгляд знаходиться на стадії оголошення обвинувачення, потерпілі і свідки судом не допитані, тому існує і ризик впливу на зазначених осіб.

При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу судом враховується практика Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення ‘Лабіта проти Італії’, згідно якого, тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

Суд, враховуючи дані осіб обвинувачених, вважає, що наявні підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдовує виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість вчиненого та відповідно, можливість ухилення від явки до суду з метою уникнення покарання.

При цьому суд зазначає, що тяжкість покарання, що загрожує, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.

За таких обставин застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить належну процесуальну поведінку, тому є підстави для задоволення клопотання прокурора. Перебування обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під вартою не виходить за межі розумного строку.

В той же час, правилами частини 3 статті 183 КПК України визначений обов`язок суду застосувати заставу.

Застосовуючи альтернативний запобіжний захід ухвалою від 28.08.2019 суд вважав, що застава у межах, визначених п.2 ч.5 ст. 182 КПК України не здатна забезпечити виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків тому, з урахуванням обставин інкримінованих кримінальних правопорушень, майнового та сімейного стану обвинувачених, визначив кожному з них заставу у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, у сумі 384200 гривень.

Враховуючи висновки ЄСПЛ - що з часом ризики порушення обвинуваченим процесуальних обов`язків зменшуються, враховуючи стан здоров`я обвинувачених, суд вважає можливим повернутись до визначення розміру застави, зменшивши її до 300000 гривень, кожному.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 176-178, 181, 182, 193-194, 196, 314-317, 372 КПК України,

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання обвинувачених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , захисників – адвокатів Фоміна П.В. та Супруна А.Д., про зміну запобіжного заходу на домашній арешт – відмовити.

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченимстроку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою, обраний відносно обвинувачених: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком на 60 днів – тобто по 03 квітня 2020 року, включно.

Зменшити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розмір раніше визначеного запобіжного заходу у вигляді застави до 300000гривень, при внесенні якої обвинуваченого, стосовно якого вона внесена, з під варти звільнити, із збереженням раніше визначених обов`язків.

Ухвала, в частині продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її оголошення.

Суддя: Єжов В.А.